Топ-ІПсО тижня (24.05. – 31.05.2026): заготівля зенітних рогів та протиповітряних копит. Провокації, свинячі голови та «когнітивні удари»

Цей жарт якнайкраще описує логіку кремлівського агітпропу, який останнім часом остаточно заплутався у власних свідченнях.

Москва продовжує працювати за двома основними напрямками: спроби залякати західне суспільство «нескінченною війною» та судорожні намагання звинуватити Україну у «терористичних ударах» по цивільних, щойно ЗСУ високоточно мінусують чергову базу чи склад ворога.

У спробах зліпити чергову «гуманітарну катастрофу» навколо подій у Старобільську російська пропаганда знову продемонструвала свій улюблений фокус — перетворення військових об'єктів на «місця масового скупчення цивільних». Цього разу під софіти фейкометів потрапив колишній студентський гуртожиток, який у зведеннях окупантів миттєво заселили винятково «мирними першокурсниками».

Ця ситуація до болю нагадує класичну сцену з «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова, де за фасадом благодійності ховалося звичайне шахрайство:

— Нова партія бабусь? — запитав Остап.

— Це сироти, — відповів Альхен, витискаючи плечем інспектора з кухні й нишком погрожуючи сиротам кулаком.

— Діти Поволжя?

Альхен зам'явся.

— Важка спадщина царського режиму?

 

 І. Ільф, Є. Петров, «Дванадцять стільців».

Сучасні кремлівські «альхени» так само сором'язливо заминаються, коли їх запитують про реальний контингент «гуртожитку».

Як детально розбирає видання The Insider у матеріалі «Террористический удар по студенческому общежитию». Что произошло в Старобельске: версии и фейки, версія про «удар по студентах» розсипається при першому ж наближенні.

Справжніми «сиротами», які займали кімнати, виявилися слухачі влаштованої там окупантами школи дроноводів.

Будівля давно перетворилася на військовий об'єкт, де замість підготовки до сесій вчили керувати смертоносним залізом. Проте пропаганда продовжує вижимати міжнародну спільноту з інформаційного поля, намагаючись видати ліквідованих операторів БПЛА за «важку спадщину» та жертв «тероризму».

Ласкаво просимо до нової реальності «другої армії світу», Відтепер великому російському бізнесу офіційно дозволено (і навіть наполегливо рекомендовано) купувати власні зенітки, кулемети й радари.

«Справа допомоги потопаючим — справа рук самих потопаючих!» — саме у такому вигляді це гасло висіло в коридорі Чорноморського відділення Арбатовської контори із заготівлі рогів та копит.

Уявіть цей тріумф корпоративного менеджменту: замість квартальних премій нафтопереробний завод закуповує партію турелей, а бухгалтерський відділ у повному складі вчиться розрізняти типи безпілотників за звуком.

- Чим же ви займаєтеся?

- Як чим? - закричав Паніковський. - Ми охороняємо державну власність!..

І. Ільф, Є. Петров. «Золоте теля»

Великим олігархам запропонували скинутися на ППО, купити зброю, віддати її на баланс Міннападу, але кулеметниками посадити... власних охоронців та цивільних співробітників, яких нашвидкуруч записали в резервісти.

Що може піти не так, коли сотні цивільних підприємств почнуть хаотично палити в небо з усього, що вдалося дістати на чорному ринку чи випросити у прапорщика на складі?

Поки в Україні мобільні вогневі групи — це чітко скоординована, цифровізована й інтегрована в єдину державну систему мережа професійних військових, у РФ протиповітряна оборона перетворюється на «відділення із заготівлі зенітних рогів та протиповітряних копит».

Російське небо тепер нагадуватиме клаптеву ковдру, де кожен завод захищає свій клаптик простору, паралельно глушачи зв’язок сусідньому мікрорайону і створюючи загрозу для власної ж цивільної авіації.

Найкраща ілюстрація системного колапсу.

Головною темою тижня став гучний резонанс навколо присвоєння почесного найменування «імені Героїв УПА» Окремому центру спеціальних операцій «Північ» ССО ЗСУ. Це рішення викликало жорстку та критичну реакцію польського політикуму. Зокрема, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський публічно заявив: «Я розчарований тим, що президент Зеленський не врахував нашу історичну чутливість».

Ситуація загострилася настільки, що у Варшаві навіть почали лунати заклики позбавити українського лідера найвищої польської нагоди — ордена Білого Орла.

Саме в цю тріщину взаємин миттєво кинулися російські z-ресурси. Їхнє завдання у цій ситуації — не просто констатувати факт дипломатичного непорозуміння, а максимально його радикалізувати.

Пропаганда бере цитати польських посадовців і через мережі ботів штучно докручує їх до абсурду, транслюючи тези на кшталт: «Польща готується припинити будь-яку допомогу» або «Варшава висуває територіальні претензії».

Російські медіа намагаються переконати польського обивателя, що елітні українські підрозділи беруть такі назви не через сучасні бойові заслуги, а виключно як «демонстративний жест неповаги до поляків».

Якщо у випадку зі Старобільськом ворогу доводиться вигадувати «сиріт» на порожньому місці, то на західному напрямку кремлівські технологи діють підступніше. Вони використовують реальні, глибокі та болючі розбіжності в оцінці спільного минулого між Україною та Польщею.

Стратегічна мета: заблокувати або бодай уповільнити підтримку України напередодні важливих міжнародних зустрічей та підірвати західну солідарність.

У цій ситуації найкращою протидією ворожій маніпуляції є твереза оцінка ситуації, яку, до слова, озвучив той самий Сікорський, процитувавши Дональда Туска:

Якщо ми посваримося через минуле, то хтось інший нав’яже нам майбутнє. Від польсько-української суперечки про минуле виграє лише Путін.

Кремль дуже хоче виграти це майбутнє за рахунок наших емоцій, тому важливо чітко розділяти реальні дипломатичні дискусії щодо історії та брудні спроби Москви перетворити їх на капітуляцію.

На фундаментальну суть таких суперечок влучно звернув увагу військовий експерт, ексзаступник голови СБУ Віктор Ягун. Коментуючи подібні прецеденти, він зазначив, що Україна має повне право самостійно вести власну політику історичної пам’яті:

Це не означає відмову від складних дискусій чи ідеалізацію будь-яких діячів — навпаки, це означає право українського суспільства самому визначати, як оцінювати власне минуле, враховуючи весь контекст, а не зовнішні політичні очікування. Історія рідко буває чорно-білою... Але сучасна спільна боротьба проти російської агресії говорить про взаємну повагу з нашими партнерами більше, ніж будь-які дипломатичні заяви.

Чергова хвиля активності кремлівських мереж і маніпулювання інформацією була присвячена спробам «вивезти» дипломатів з України. Ворожі технологи запустили серію вкидів про те, що іноземні посольства нібито терміново пакують валізи та масово евакуюються з Києва.

Беруться стандартні безпекові застереження для громадян інших країн (які посольства регулярно оновлюють ще з 2014 року).

Текст перекручується з формулювання «будьте обережні під час тривог» на «рятуйся, хто може, ми закриваємося».

Інформація розганяється через сітку ботів та підконтрольних медіа як «інсайд з дипломатичних кіл».

Насправді ж, поки анонімні телеграм-канали «евакуювали» іноземні місії, самі дипломати спокійно проводили зустрічі в Києві, фіксували чергові пакети допомоги та нікуди їхати не збиралися.

Ситуація виглядає саме так, як говаривал Остап Бендер: ворог бігає, кричить, намагається створити ілюзію апокаліпсису, але в результаті — «галасу багато, а суті — нуль».

Польський фактчекінговий ресурс Demagog проаналізував масштабну інфраструктуру інтернет-шахрайства, яку російські спецслужби активно використовують проти європейських користувачів. Дослідження викрило роботу операцій типу «Двійник» (Doppelgänger), де головним інструментом є маскування під авторитетні міжнародні організації, ЗМІ та державні інституції.

Технологія цього методу побудована на повній візуальній мімікрії, коли користувача ловлять на неуважності.

Клонування дизайну: створюється сайт, який на 100% копіює інтерфейс, шрифти, логотипи та стилістику відомого ресурсу (наприклад, провідних польських медіа, міністерств або міжнародних фондів).

Маніпуляція з доменами: адреса сайту-двійника відрізняється від оригіналу всього на одну-дві літери або використовує іншу доменну зону (наприклад, замість .pl чи .gov реєструється схожий домен у зонах .ltd чи .biz).

Вкид токсичного контенту: на такому «дзеркалі» публікується лише одна або дві фальшиві статті — наприклад, «інтерв'ю» відомого політика про те, що «підтримка України руйнує економіку ЄС», або «соціологічне дослідження», яке нібито доводить втому європейців від війни. Решта посилань на сайті ведуть на справжні сторінки реальної організації, щоб не викликати підозр.

Основний розрахунок ворога — на «ефект авторитету». Пересічний читач, бачачи знайомий логотип та звичну верстку, не вглядається в адресний рядок браузера та сприймає відверту російську дезінформацію як офіційну позицію європейських інституцій.

Як зазначають дослідники, ця мережа шахраїв фінансується та координується безпосередньо з РФ, а посилання на сайти-двійники масово розганяються через таргетовану рекламу у соціальних мережах та мережі ботів. Це вже не просто пропаганда, а високотехнологічне кібершахрайство, де репутацію провідних європейських інституцій намагаються використати як зброю проти самої Європи.

 Справжньою бомбою в інформаційному просторі стало масштабне розслідування журналістів OCCRP.

Завдяки витоку внутрішніх документів російського «Агентства соціального проєктування» (АСП) — підсанкційної PR-компанії, що курується адміністрацією президента РФ — світ побачив детальну мапу російських гібридних операцій у Європі. У Кремлі ці акції цинічно називають «когнітивними ударами», а їхня головна мета — розпалювання ненависті, дестабілізація західних суспільств та штучна підтримка міфу про Росію як «наддержаву».

Операція «Свиняча голова» (Франція): У вересні 2025 року група найманців завезла до дев'яти мечетей Парижа відрубані свинячі голови з написом «Макрон». Мета — підірвати Францію зсередини, спровокувавши міжнаціональні та релігійні погроми між мусульманами та прихильниками влади.

Атаки на єврейську громаду (Франція, Німеччина): ті самі російські агенти обливали зеленою фарбою паризький Музей Голокосту та синагоги, а також розкидали пластикові скелети біля Бранденбурзьких воріт у Берліні. За задумом Москви, це мало радикалізувати стосунки між євреями та мусульманами в ЄС.

Штучні етнічні конфлікти: у День пам’яті жертв геноциду вірмен у 2025 році Париж заклеїли сотнями радикальних провірменських наклейок. Розрахунок робився на те, щоб спровокувати вуличні зіткнення між вірменською та азербайджанською діаспорами у Франції.

Операції під «українським прапором»: документи зафіксували план осквернення пам’ятника генералу Шарлю де Голлю буцімто від імені «українських націоналістів». Російські куратори вимагали знайти виконавців, яких можна було «ввести в оману» (використати наосліп), щоб у разі затримання поліцією вони щиро вірили, що діють в інтересах України. Це мало повністю зруйнувати франко-українські відносини.

Окрім брудних акцій на вулицях європейських міст, витік розкрив механіку масштабних інформаційних операцій.

Фейк про «квартиру Бурдж-Халіфа»: документи підтвердили, що саме АСП розробило та запустило всесвітній фейк про те, що Президент України нібито придбав для своєї матері елітну нерухомість у Дубаї. Ця брехня набрала понад 86 мільйонів переглядів.

Втручання у вибори у Вірменії: через підконтрольне медіа Кремль планував прямо впливати на парламентські вибори у Вірменії, системно знищуючи рейтинг прем'єра Пашиняна та просуваючи ідею «найтіснішого союзу з РФ».

Проєкт «Центральна Європа»: стратегічний план Москви, спрямований на повний демонтаж «Вишеградської четвірки» (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина).

Натомість Росія намагається штучно створити так звану «Віденську угоду» (блок Австрії, Угорщини та Словаччини), щоб розколоти єдність Європейського Союзу та сформувати всередині Європи лояльний до Кремля анклав.

Розслідування OCCRP доводить: сучасне російське ІПсО — це вже давно не просто тексти в інтернеті чи телеграм-канали. Це повноцінні теракти проти суспільної свідомості, де в хід ідуть кримінальні найманці, вандалізм та спроби перекроїти політичну карту Європи через брудні гроші та підробні прапори.

Останніми днями соцмережі буквально підірвала яскрава карикатура на Дональда Трампа, яка стрімко віруситься серед користувачів. Оскільки повз такий потужний візуальний тренд пройти просто неможливо, ми вирішили розібратися, хто стоїть за цим шедевром політичної сатири та які глибокі підтексти у ньому зашифровані.

Автором малюнка є відомий нідерландський карикатурист Рубен Оппенгеймер (@RLOPPENHEIMER).

Він блискуче переосмислив класичний парадний портрет Людовика XIV пензля Іасента Ріго (1701 рік). У трактовці художника 45-й (і 47-й) президент США постає в образі абсолютного монарха Нового часу. На легендарній червоній кепці замість звичного гасла виведено французькою: «MAGA C'EST MOI» («МАГА — це я»), що є прямою алюзією на крилатий вираз «Держава — це я».

Як тут не згадати Остапа Бендера, який любив ефектні жести під час засідань «Союзу меча і орала»:

Засідання продовжується, панове присяжні засідателі! Командувати парадом буду я!

Оппенгеймеру вдалося створити багаторівневий візуальний образ, де витончена естетика абсолютизму XVIII століття безжально викриває популізм, культ особистості та фінансові апетити сучасної великої політики.

Читайте також:

«Елементарно, Ватсон»: Шерлок Голмс радить Кирилу Дмитриєву триматися подалі від Старобільська

"Громада" — незалежне медіа про події та процеси, які формують сьогоднішню реальність. Ми публікуємо перевірені новини, репортажі та аналіз без шуму та маніпуляцій — щоб допомагати читачеві розбиратися у складному.