Топ-ІПСО тижня (24.11 – 30.11.2025): «У вас хворий вигляд. - Отруєння. - Чим? - Реальністю»

При цьому Україна та Європа не будуть цього робити (визнавати тимчасово окуповані територіїТ російськими). Що далі?

Здається, заява про те, що команда Трампа (через Віткоффа) може офіційно визнати захоплені території РФ в обмін на мир, є класичним прикладом багатошарової  інформаційно-психологічної спецоперації, спрямованої на одночасну дестабілізацію кількох ключових цільових аудиторій: в Україні, Європі та США.

Військовий злочинець Путін заявив, що хоче обговорювати юридичне визнання тимчасово окупованих територій України "російськими".

«1. Заткнися. 2. Підписуй»: Італійська il Fatto Quotidiano "скоротила" план Трампа з 28 пунктів до 2.

The Telegraph під заголовком «Трамп передасть Путіну окуповані території України» констатує, це як факт, наче ця справа вже вирішена.

Трамп "готовий визнати контроль" Росії над окупованими територіями України.

Видання пише, що він направляє до Москви не лише Віткоффа, а й свого зятя Джареда Кушнера.

Новина неприємна. Хоча б тому, що зазначені дипломатичні зусилля знову доручені не держсекретарю США Марко Рубіо, який має високий професіоналізм і глибоке розуміння міжнародних загроз, що робить його критично важливою фігурою в обговоренні будь-якого мирного плану по Україні.

А містер Віткофф – "гонець із поганими новинами". Його роль несе негативну конотацію. Він є вісником тієї самої "операції ціною зради" (як це сприймається нами та Європою).

Світовий порядок після Другої світової війни (2СВ) і, особливо, після Холодної війни, базується на двох ключових принципах:

• Територіальна цілісність: Суверенітет і непорушність міжнародно визнаних кордонів.
• Заборона на війну як інструмент політики: Захоплення території силою є неприпустимим.

Якщо США, незважаючи на позицію своїх союзників, фактично визнають результати агресії в обмін на припинення вогню, це буде сприйнято як:

• Визнання принципу «сила має рацію».
• Зелене світло для територіальних конфліктів по всьому світу.

Повторюючи, що визнання захоплених територій є неминучою умовою миру, іпсо намагається змусити політичні еліти та громадськість заздалегідь прийняти цю ідею як факт, проти якого неможливо боротися.

Це послаблює волю до опору і готує ґрунт для того, щоб, якщо схожий сценарій дійсно буде реалізований, реакція на нього була б менш гострою та примирливішою.

Журнал «Международная жизнь», що видається російськими МЗС, опублікував у жовтні статтю трьох співробітників міністерства. Стаття в оригіналі називається «Жечь до Ла-Манша? Про эффективные гарантии безопасности в контексте исторического противостояния России и Запада».

Авторами тексту виступили заступник директора Другого департаменту країн СНД МЗС Дмитро Демурін, начальник відділу департаменту Антон Постігов та стажер департаменту Тимофій Холін.

«Жечь до Ла-Манша» — це цитата з пісні «До Ла-Манша» z-групи «Арбалет», в якій говориться, що Росія буде «Жечь  до Ла-Манша, потом дальше» і «доберется» до Білого дому.

За твердженням авторів, «без досягнення перемоги чи створення військово-політичних умов, які беззастережно сприйматимуться як перемога всередині Росії та за кордоном, змусити Захід домовлятися буде неможливо».

І самовдоволено додають, мовляв, історично на Заході завжди були набагато схильнішими розглядати російські пропозиції щодо формування нової архітектури (або гарантій) безпеки, коли російські війська стояли в Парижі чи Берліні.

Автори також вихваляють досвід повоєнної радянської дипломатії, яка «шукала шляху зруйнувати єдність західного блоку, граючи на протиріччях між його провідними державами»:

Історія вчить, що розколоти ворожу коаліцію часом ефективніше, ніж боротися з усіма одразу.

Стаття вийшла на тлі спроб США намацати ґрунт для можливої ​​мирної угоди щодо України. Позиція авторів видання МЗС суперечить публічним заявам російського керівництва, яке відокремило адміністрацію Трампа від керівництва інших західних країн та намагається з нею домовитися про поновлення співробітництва.

Ваша оглядачка має стійке враження, що до спроб впливу на Білий дім у Росії залучено три умовні сили з різними цілями:

• молодше покоління - дочки Путіна (у яких є всі підстави недолюблювати батька за багаторічне зрадницьке ставлення до їхньої матері), Дмитрієв з американською освітою і Ушаков, що приєднався до них, яким набридли Путін, санкції та безглузде руйнування економічного потенціалу РФ;

• МЗС РФ, яке навіщось виступає з вкрай агресивною та недипломатичною позицією;

• сам Путін та його злочинна камарилья, який цьому не заважає, бо його мета – посіяти хаос та невизначеність у геополітиці та продовжувати війну.

А що, якщо ці три групи, чиї дії, на перший погляд, видаються суперечливими, у сукупності можуть бути однією, набагато складнішою стратегічною метою?

На мою думку, це пояснює, чому ми бачимо одночасно і витоки про мирні плани через неофіційні канали (Віткофф/Дмитрієв), і абсолютно непримиренну риторику (МЗС).

Ця стратегічна двозначність спрямована на те, щоб Захід прийняв бажане за дійсне.

Головна мета цієї вистави – не досягти миру на своїх умовах, а максимально зруйнувати політичну волю та єдність свого супротивника.

Володимир Путін під час прес-конференції у Киргизстані розповів про просування російських військ у місті Комсомольську.

У Комсомольську, усередині міста, точаться бойові дії. І вже значна кількість будівель звільнена нашими військами, і просування йде далі,

— урочисто проголосив Путін.

Такого міста немає. Відповідь на питання про ситуацію на фронті Путін почав із розповіді про Покровськ та Мирноград. Потім він перейшов до міста, розташованого на північний схід, назвавши його Комсомольським. Президент уточнив, що на північ від Комсомольська — Куп'янськ, Слов'янськ, на північний схід — Сіверськ.

Насправді найближче місто Комсомольськ (з 2016 року — Горішні Плавні) розташоване за 300 км від лінії фронту — у Полтавській області.

Більшість z-каналів так і процитували Путіна.

 Про Куп'янськ. За словами військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротів" Олександра Коваленка, перші інфільтрації ДРГ окупанів у Куп'янськ почалися в серпні і, на сьогоднішній день, жодне з оголошених російським Генштабом “досягнень” (оточення та повний контроль) не відповідає дійсності.

Це відео дуже розсмішило вашу оглядачку! У кадрі – прем'єр-міністр Угорщини прибуває до Кремля. Його за протоколом зустрічає офіцер охорони, вони тиснуть один одному руки, офіцер охорони після цього відразу ж відвертається і швидко першим піднімається сходами, а Орбан, як останній кріпосний дурень, низько кланяється йому в спину!

Комічність моменту полягає у дисбалансі ролей.

Людина у формі, яка зустрічає главу іноземного уряду біля машини, є представником комендатури Кремля (ФСТ). Його роль – протокольно-церемоніальна, а не політична.

Офіцер діє строго за статутом. Рукостискання - це мінімальне вітання, жест ввічливості та підтвердження того, що гість "переданий" під контроль внутрішньої служби.

Орбан виконує особистий політичний ритуал низькопоклонства по відношенню до людини, яка не має жодного політичного статусу і лише зайнята виконанням свого службового завдання.

В результаті він кланяється в спину людині, яка зобов'язана згідно до уставу швидко відвернутися і йти, що створює в особі Орбана ефект "останнього дурня".

Військовий злочинець Володимир Путін затвердив нову стратегію національної політики до 2036 року. Він доручив просувати за кордоном імідж Росії як демократичної держави.

Обкладинка сатиричного журналу "Крокодил" за 1989 рік. 

Як зазначає DW, окрему увагу він приділив просуванню російської мови та боротьбі з "русофобією".

На окупованих територіях України жителі, згідно з документом, повинні брати участь "у всеросійських заходах", при цьому їхнє охоплення встановлюється на рівні не менше 2,5 млн осіб.

 

Чиновникам необхідно забезпечити, щоб 85% громадян позитивно оцінювали міжнаціональні відносини, а частка тих, хто припускає "виникнення серйозних конфліктів на національному ґрунті", не перевищувала 15%.

Гм…Охопити на захоплених територіях своїми пропагандистськими заходами близько 2,5 млн. осіб. Це що? Потенційний демографічний прогноз, зашитий у цій цифрі?

Як відомо, всього на тимчасово окупованих територіях України до повномасштабної війни мешкало 9 млн. осіб.

За різними оцінками, населення на підконтрольних РФ частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей становить менше половини довоєнної чисельності.

Ця цифра 2,5 млн дозволяє російським чиновникам негласно визнати колосальні демографічні втрати регіону, спричинені війною та окупацією.

Громаду також зацікавив пункт про конфлікти на національному ґрунті. Чому не 5%, не 10% чи 1%? Диктатор явно не певен, що конфліктів не уникнути?

Як пояснив «Громаді» правозахисник Володимир Пономаренко, це дуже важлива деталь, яка розкриває технологію управління конфліктами та ризиками у російській політичній системі.

Це стратегічна асиметрія цифр: 85% позитиву та не більше 15% негативу.

 

Чому саме 15%?

Це, за словами експерта,  не випадкове, а психологічно і соціологічно обгрунтоване граничне значення для авторитарних систем.

Психологічний поріг: рівень тривоги, що перевищує 20%, починає активно впливати на інше, більш пасивне населення.

Якщо 15% людей вважають конфлікти можливими, то 85% можуть жити відносно спокійно.

Якщо ж частка "тривожних" перевищить 25-30%, страх стає масовим і може призвести до раптових спалахів протесту.

Це справді яскравий приклад того, як у авторитарних системах статистика та соціологія перетворюються на інструменти політичного контролю, а не на засоби об'єктивного вивчення реальності.

Мета - не вирішити проблему, а керувати її сприйняттям.

Читайте також:

Врятувати рядову індичку! Локшина на вуха сонцелікому Дональду; ООН попереджає про рекордну кількість жертв; шпигунська мережа SOS Донбас

У наш складний і важкий час, коли інформації багато, а часу на її осмислення мало, професійна журналістська діяльність є вкрай важливою.  Один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: