Тріумф чи провал в Ірані; $1,5 трлн на нову війну; винен не Пушкін, а Шекспір!

Президент США на саміті Альянсу розраховував відсвяткувати успішні удари США по ядерному центру Фордо, щоб забезпечити собі місце в історії як людина, яка ліквідувала ядерну програму Ірану, а потім уклала мирну «угоду».

«Громада» нагадує, що однопартійці Дональда Трампа висунули його кандидатуру на Нобелівську премію миру.

Найсмішніше, що соратники поспішають висувати його на цю премію мало не щокварталу.

• 24 червня ц. р. це зробив республіканець Бадді Картер.

   

• У березні 2025 року його кандидатуру рекомендував уряд Пакистану.

   

• А в січні 2024 року член Республіканської партії Клаудія Тенні висувала Трампа на Нобелівську премію миру за ізраїльсько-еміратський мирний договір або Угоду Авраама, укладеного в 2020 році Ізраїлем і Об'єднаними Арабськими Еміратами, які домовилися про «нормалізацію відносин між країнами».

За оцінкою військових розвідників, спецоперація США затримає розвиток ядерної програми Ірану лише на кілька місяців.

Природно, що містер Трамп назвав ці повідомлення «фейковими», як він це часто робить щодо повідомлень ЗМІ, які суперечать його уявленням про реальність.

У той же час поки ніхто не знає, а що ж сталося з 408 кг збагаченого урану в Ірані? Куди вони поділися?

Є підстави вважати, що поки містер Трамп погрожував вдарити по Фордо «через два тижні», стратегічний вантаж іранці встигли перемістити.

Іран – величезна країна на Близькому Сході, і смертоносний вантаж може бути розкиданий по різних захищених місцях.

За даними ізраїльського 9 каналу, джерела в ізраїльській сфері безпеки запевняють, що знають, куди були вивезені запаси збагаченого урану.

Поки пишеться для вас цей огляд, за наполяганням містера Трампа обмін ракетними обстрілами між Ізраїлем та Іраном припинився, але чи можна говорити про припинення війни на Близькому Сході.

Є великі сумніви, що цей мир надовго...

За оцінками Bloomberg Economics, у разі конфлікту між Росією та країнами НАТО світовий ВВП може скоротитися на 1,3%, або $1,5 трлн, вже першого року.

«Росія виробляє озброєння в таких обсягах, що незабаром перевищить власні потреби у війні проти України», — зазначають аналітики, попереджаючи: навіть якщо війна є малоймовірною, Захід готується до гіршого сценарію.

Генсек НАТО Марк Рютте припустив, що Росія може бути готова до нападу на Альянс протягом п'яти років, повторивши оцінки канцлера Німеччини Мерца та кількох європейських спецслужб.

Данія заявила, що Росія може вступити в локальну війну із сусідньою країною протягом шести місяців і становити реальну загрозу для однієї чи кількох країн НАТО протягом двох років.

У такому сценарії найімовірнішим осередком напруженості стануть Естонія, Латвія та Литва на північно-східному фланзі НАТО.

Три балтійські країни становлять невелику частину європейської економіки, але вони мають стратегічно вирішальне значення. Війна навіть у початковій фазі призведе до загибелі багатьох людей і, ймовірно, викличе потік біженців. Вона також завдасть важких економічних збитків.

Збитки будуть набагато більшими, якщо конфлікт перекинеться на інші європейські країни.

Дональд Трамп очікує, що перемир'я між Іраном та Ізраїлем триватиме вічно. Аналіз понад 2000 перемир'їв, проведений The Economist, не свідчить про оптимізм.

Дані дослідницької групи «Проект припинення вогню» охоплюють 2203 оголошені угоди про припинення вогню між 1989 і 2020 роками.

Близько половини з них успішно завершилися або все ще діяли на момент завершення дослідження. Третина розпалася. Решта так і не почали діяти або не могли бути оцінені через брак інформації. Угоди про припинення вогню на Близькому Сході мають гірший послужний список, ніж в інших місцях. З 360 перемир'їв у регіоні з відомим кінцем понад половина провалилася (див. діаграму).

Лише одне припинення вогню в базі даних стосувалося Ірану (угода 2017 року з Росією та Туреччиною про створення безпечних зон у Сирії; бойові дії тривали, і дослідники вважають її провалом).

Кожен конфлікт має унікальні обставини, але дослідники зазначають, що неуспішні конфлікти, як правило, мають три спільні риси.

• Перша – це політичний процес, спрямований на усунення основної причини насильства. У 2023 році, коли Ізраїль вперше призупинив свій наступ у Газі, щоб домогтися звільнення заручників, яких утримував ХАМАС, відсутність переговорів з ширших питань означала, що бойові дії відновилися через тиждень.

У випадку Ірану цей процес майже напевно вимагав би поновлення переговорів щодо його ядерної програми. Пан Трамп відмовився від розмов про зміну режиму, але прихильники жорсткої лінії Ірану майже не демонструють ознак відмови від своїх атомних амбіцій.

• Другий фактор – це моніторинг. Коли жодна зовнішня сторона не стежить за ситуацією, чотири п'ятих угод про припинення вогню порушуються протягом року.

• Третій фактор – це «вікно крихкості». Угоди про припинення вогню є найбільш крихкими на ранніх етапах. Але ті, що тривають 100 днів і забирають менше 25 загиблих у боях, мають більше шансів призвести до тривалого миру.

Чи збережеться угода пана Трампа про припинення вогню, може також залежати від змін всередині Ірану .

 

Війна перенесла владу від духовенства до нового покоління генералів Корпусу вартових ісламської революції. Вони хочуть відродити економіку та відновити національну гордість, але вони радше войовничі, ніж обережні. Їхній вплив формуватиме позицію Ірану ще довго після припинення бомбардувань, прогнозує The Economist.

Право на постійне проживання для родичів по шлюбу, і навіть хворий дядько зможуть приїхати до Швейцарії в майбутньому: Нова угода про вільне пересування осіб має на меті сприяти та розширювати возз'єднання сімей. Федеральна рада не бачить жодних конституційних проблем.

Як повідомляє впливова німецькомовна швейцарська газета NZZ, новий дозвіл на постійне проживання поширюється не лише на громадян ЄС, але й на членів їхніх сімей, незалежно від їхнього громадянства. Це включає подружжя, дітей та онуків віком до 21 року, а також батьків або бабусь і дідусів, за умови, що їх утримують родичі. Сім'я подружжя також може в'їхати до країни за тих самих умов.

Наприклад, якщо португалець, одружений з туніською жінкою, приїжджає до Швейцарії, він може взяти з собою до Швейцарії не лише дружину, дітей чи батьків. Право на возз'єднання сім'ї також поширюється на його туніських родичів-свекрухів та будь-яких падчерків. Тепер усі ці люди отримають незалежне право на постійне проживання у Швейцарії через п'ять років.

Також існують пільги для певних груп: наприклад, люди похилого віку, які переїжджають до Швейцарії та виходять на достроковий пенсійний вік, отримують постійне проживання до закінчення п'ятирічного періоду. Федеральна рада припускає, що громадяни ЄС зможуть претендувати на постійне проживання у Швейцарії вже у віці 63 років у майбутньому.

Але народ і кантони зможуть висловити свою думку. Це також чітко дасть зрозуміти, що для нових угод потрібен обов'язковий референдум з подвійною більшістю. Пропозиції щодо цього вже подано до парламенту.

Відень втратив свою корону. Нестабільність загрожує рівню життя всюди.

Згідно з останнім індексом якості життя від EIU умови життя в містах світу не покращуються другий рік поспіль.

Відень є яскравим прикладом, зазначає The Economist.

Австрійська столиця була найкомфортнішим містом для життя у світі з 2022 по 2024 рік. Але цього року вона втратила своє місце, оскільки два невдалі терористичні атаки – на концерті Тейлор Свіфт та на залізничному вокзалі – знизили її рейтинг стабільності, який кількісно оцінює загрозу військового конфлікту, громадянських заворушень та тероризму. Відень тепер ділить друге місце з Цюрихом. Копенгаген, одне з шести міст, яке досягло ідеального балу в категорії стабільності, очолює загальний рейтинг цього року. Мельбурн і Женева замкнули п'ятірку лідерів.

Ми бачимо, що Київ, попри постійні обстріли, ще не найгірше місце для життя. Є й гірше, хоча порівняння з Дамаском та Каракасом зовсім не додає оптимізму. Харкова у списку дослідження немає.

Перспективи неоднозначні. Інфляція, яка протягом останніх кількох років негативно впливала на рівень життя, здається, знижується. Але геополітична напруженість зростає, загрожуючи стабільності та якості життя всюди.

Стратфорд-на-Ейвоні є центром міжнародного туризму. Тут ви можете відвідати місця, де жили Шекспір, його мати, дружина та дочка, і відчути Шекспіра в його власному місці.

Фонд місця народження Шекспіра (Shakespeare's Birthplace Trust). Заснований у 1847 році для збереження місця народження Шекспіра для англійської нації, цей фонд створив величезний архів шекспірівської творчості. Він перетворив будинок, який Шекспір ​​придбав у 1597 році, на музей, що вшановує Стратфорд та його найвидатнішого сина.

У цьому ідилічному містечку з його бездоганно відреставрованими будинками єлизаветинської епохи, пабами та чайними кімнатами, де Аль Пачіно колись лежав у ліжку Шекспіра, щоб бути ближче до його духу, керівництво, можливо, найстарішого культурного фонду Англії, вирішило прийняти ідеологію деколонізації.

Колекцію планують «деколонізувати». Проєкт триває з 2022 року, але газета Daily Telegraph лише нещодавно висвітлила його.

У 2022 році Гелен Гопкінс, яка раніше була відносно непоміченою в шекспірівських дослідженнях, запропонувала товариству визнати роль, яку Шекспір ​​«змушений був відіграти у створенні та підтримці імперіалістичного наративу про культурну перевагу».

З соціологічної точки зору, це означає: Шекспір ​​також, зрештою, не що інше, як винна, мертва біла людина.

Стверджувалося, що ідея універсального генія Шекспіра «сприяє ідеології білої європейської верховенства».

Це пояснюється тим, що вона представляє європейську культуру як світовий стандарт високого мистецтва, стандарт, який був просунутий через «колоніальне насадження» та використання Шекспіра як символу «британської культурної переваги» та «англо-культурної верховенства».

Таким чином, шанування Шекспіра є частиною «білих англоцентричних, євроцентричних і дедалі більше «західноцентричних» світоглядів, які продовжують завдавати шкоди сучасному світу».

 У проєкті було рекомендовано, щоб Shakespeare's Birthplace Trust визнав, що «наратив про велич Шекспіра завдав шкоди – через епістемічне насильство».

У проєкті також рекомендувалося, щоб фонд представляв Шекспіра не як «найвидатнішого», а як «частину спільноти рівноправних та різних письменників і митців з усього світу».

У рамках свого прагнення бути більш міжнародним за своїм світоглядом, фонд вже організував заходи, присвячені Рабіндранату Тагору, бенгальському поету, та танцювальний майстер-клас з Боллівуду, натхненний «Ромео і Джульєттою».

Яка зарозумілість ховається в цій ідеологічній нісенітниці? Звичайно, Шекспір ​​був англоцентриком.

Його п'єси сповнені епістемічного насильства та гидких жартів про французів, іспанців, італійців, євреїв та турків, не кажучи вже про шотландців та пуритан. Багато з цього політично зовсім не коректно. Шекспір ​​ніколи не покидав Англію. Однак, за винятком Вірджинії, за його часів колоній майже не було.

Син рукавичкового майстра, він був начитаним і черпав у своїх драмах все, що читав у Плавта, Аріосто, Монтеня та Боккаччо.

Кетрін Бірбалсінгх, одна з найвідоміших вчительок Англії та керівниця однієї з найбільш етнічно різноманітних та успішних шкіл Лондона, назвала деколонізацію Шекспіра «абсурдною» в інтерв'ю журналу «Spectator».

Шекспір ​​«недоторканний», каже вона. Для неї це зрозуміло: зневажливо та зарозуміло говорити, що розуміння Шекспіра залежить від кольору шкіри читача.

Деколонізаційне шаленство академіка, який «очищає» музей у Стратфорді, можна підсумувати словами з роману «Багато галасу з нічого»: «У фальшивій сварці немає справжньої доблесті».

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (16.06 – 22.06.2025): Путлер краде цитати у Гітлера; як відбити атаки на Харків; Ілон Маск просить притулку в Росії; хто кого «тероризує» в Ізюмі?

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: