«Тухлий оселедець» б'є по репутації Пу, смертоносна лабораторія війни, українці марширують по «червоній лінії» та божевільне життя Павла Дурова – батька 100 дітей…

«Громада» представляє своїм читачам цей та інші аналітичні матеріали зарубіжної преси.

Багато публікацій в Інтернеті про те, що просування України є провалом російського уряду, а точніше, пана Путіна, про це  пишет The New York Times со сылкой на аналитику FilterLabs AI.

Важко точно оцінити громадську думку в Росії чи будь-якій іншій авторитарній країні, оскільки люди, які беруть участь в опитуваннях, часто дають відповіді, які, на їхню думку, потрібні уряду.

Щоб усунути цей недолік, FilterLabs відстежує коментарі на сайтах соціальних мереж, публікації в Інтернеті та на сайтах новинних ЗМІ, використовуючи комп’ютерну модель для аналізу настроїв, висловлених звичайними росіянами.

Позитивне ставлення до пана Путіна зазнало удару минулого року після короткочасного збройного повстання під проводом Євгена Пригожина, керівника російського воєнізованого формування. Але зміна настроїв стала різкішою за ті дні, коли українські війська почали вторгнення в Курську область на заході Росії.

 

- Відповідь Путіна на вторгнення в кращому випадку була визнана неадекватною, а в гіршому – образливою, – сказав Джонатан Тойбнер, виконавчий директор FilterLabs.

Ставлення до пана Путіна в Москві залишається більш позитивним, де Росія міцніше тримає в руках ЗМІ та публічні дебати. Але погляди пана Путіна навіть там зіпсувалися, хоча й не так швидко, як в інших регіонах країни. Згідно з аналізом, у провінції зростає розчарування Кремлем.

Настрої щодо пана Путіна різко впали в регіонах Росії, де Кремль зосередив свої зусилля з вербування військових. Стратегія вербування Кремля залежить від його здатності керувати сприйняттям війни.

Якщо престиж і популярність Путіна впадуть у цих ключових регіонах (особливо якщо росіяни відчують, що війна йде погано), Кремлю може стати важче поповнювати свої військові ряди,

— йдеться в аналізі FilterLabs.

Американські офіційні особи попередили, що ще надто рано говорити, чи буде якась довгострокова шкода репутації пана Путіна. За словами офіційних осіб, авторитет пана Путіна в Росії швидко відновився після того, як пан Пригожин припинив повстання, і російський президент постійно демонстрував здатність маніпулювати громадською думкою про себе.

Проте остаточна втрата популярності може ускладнити здатність Кремля вести війну в Україні.

Зараз важко визначити ефект від українського контрнаступу,

– сказав пан Тойбнер.

 Але зрозуміло, що це шокує і для Путіна ганебно. Кремлівська пропаганда, відхід від проблем і відволікання від них можуть зробити дуже багато в умовах поганих новин, які широко обговорюються по всій Росії.

FilterLabs також відстежує російську дезінформацію. У Радянському Союзі техніка загортання поганих новин у пропаганду, сказав пан Тойбнер, була відома як «тухлий оселедець».

Так, наприклад, демонструються картини російської військової могутності навіть під час хроніки артилерійської дуелі, яку українські війська влаштували під Курськом.

Поля битв в Україні стали смертоносною лабораторією для випробувань нової зброї та нових адаптацій старої. І українські, і російські сили оснастили готове обладнання вибухівкою та інфрачервоними камерами військового класу; Росія модернізувала некеровані бомби радянських часів із системою GPS; а українські підводні безпілотники підірвали Чорноморський флот Росії.

Сполучені Штати та інші західні союзники надають Україні зброю далекого радіусу дії, але обмежують її використання вглиб Росії через страх ескалації війни.

 Україна може націлюватися на прикордонні регіони, але хоче піти глибше, щоб атакувати військову інфраструктуру Росії.

В Інституті вивчення війни заявили, що Росія «використовує укриття в глибоких тилах». За його оцінками, щонайменше 250 значущих у військовому відношенні цілей у Росії перебували в радіусі дії ракет ATACMS, але поточні обмеження дозволяють Україні вразити лише 20 із них.

Міністр цифрових технологій України Михайло Федоров у своєму першому інтерв'ю про нову зброю - «Паляницю» розповів Associated Press, що наступним кроком буде розширення виробництва.

Я думаю, що це змінить правила гри, тому що ми зможемо завдати удару там, де Росія сьогодні цього не очікує,

— сказав він.

Але нова зброя була довгостроковою метою України.

Один із спеціалістів, які брали участь у проекті ракети великої дальності, сказав, що це «абсолютно нова розробка, з нуля», яка почалася близько 18 місяців тому.

«Це не продовження старого радянського проекту», — сказав фахівець на умовах анонімності для збереження секретності проекту. За словами фахівця, ракета має твердопаливний прискорювач, який її розганяє, а потім реактивний двигун.

Кожна ракета коштує менше 1 мільйона доларів, і військові звертаються до приватного сектора, щоб ще більше знизити собівартість виробництва.

«Приватний ринок неймовірно швидко генерує рішення», – сказав міністр.

З цього року приватні компанії стали основними постачальниками безпілотників для української армії, в тому числі тих, що зараз завдають ударів всередині Росії, і підводних, які неодноразово завдавали ударів по російському Чорноморському флоту, зазначив Федоров.

В Україні будуть всі типи ракет,

- сказав він.

Якщо у нас буде така власна зброя, ми будемо почуватися більш незалежними та впевненими.

Деякі західні аналітики вважають, що Курська наступальна операція остаточно спростувала ядерні погрози Путіна. Філліпс О'Браєн з Університету Сент-Ендрюс стверджує в коментарі для The Financial Times, що Україна перетнула «червоні лінії» Москви і Вашингтона.

Вторгнення в Росію «завжди було останньою передбачуваною червоною лінією застосування ядерної зброї - і українці марширують... прямо по ній.

Але США не вважають, що останню червону лінію було успішно перетнуто. Радники Байдена продовжують вважати, що, якби Путін повірив, що його режим перебуває на межі повної поразки, то тоді росіяни могли б скористатися ядерною зброєю.

Коли українці скаржаться, що їхніх союзників лякає ідея перемоги, це не позбавлене підстав.

Ну і як же без Павла Дурова, про якого гуде весь світ весь тиждень! Російським Ілоном Маском називає власника Telegram видання Politico.

Дуров, як відомо, важкодоступний для ЗМІ, як і для урядів; мало що відомо про його особисте життя або про те, як управляється його компанія. Він є громадянином Об'єднаних Арабських Еміратів і, з незрозумілих причин, громадянином Франції.

Коли він виходив із тіні, це зазвичай відбувалося для того, щоб викликати фурор - наприклад, щоб похвалитися своїми шістьма кубиками преса або оголосити в нападі істерики, що він став батьком 100 дітей.

 

Уперше багато росіян побачили нинішнього керівника Telegram, який зараз нудиться в паризькій поліції, у травні 2012 року, коли невелика флотилія паперових літачків, зроблених із грошей, опустилася на Невський проспект, головну магістраль Петербурга.

Его обличчя було наполовину приховано чорною кепкою, і камери сфотографували молодого Дурова, який бовтався біля вікна нагорі і явно отримував задоволення від того, що відбувається. Збуджений натовп хапав 5000-рублеві купюри, які молодий технар скидав зверху.

Зараз йому за тридцять, і він, як і раніше, поєднує в собі занудність боса Facebook Марка Цукерберга - за прикладом свого брата Миколи, який у дитинстві був математичним вундеркіндом і, за чутками, є справжнім мозком успіху Дурових, - із суперечливою ексцентричністю і самозакоханістю Ілона Маска. 

В інтерв'ю консервативній медіаперсоні Такеру Карлсону він заявив, що спецслужби різних країн чинили на нього тиск, щоб він надав їм бекдор-доступ до Telegram, особливо виділивши США, але він завжди відмовлявся.

Однак багато незалежних російських інтернет-експертів вказують на низку випадків, коли канали, пов'язані з опозицією, обмежували без видимих причин. Хоча Telegram також дотримувався європейських санкцій щодо пропагандистської мережі RT.

До арешту в Парижі цими вихідними Дуров був в Азербайджані, де, за припущеннями, намагався домогтися зустрічі з Путіним. Незалежно від характеру його зв'язків із Росією, арешт Дурова - це переворот для кремлівської пропагандистської машини.

Перші реакції з Москви говорять про те, що вона представляє арешт Дурова як приклад західного лицемірства щодо свободи слова.

Однак вони навряд чи згадають, що в Росії подібні кроки мотивуються насамперед бажанням змусити замовкнути голоси політичних критиків, а не злочинців. Нещодавно ця тенденція поширилася і на обмеження YouTube, підштовхуючи Росію в бік фаєрвола в китайському стилі.

Юридична команда Дурова, найімовірніше, буде стверджувати, що він не може нести відповідальність за дії кількох гнилих яблук, якими б поганими вони не були, або ставити їх у пріоритет перед інтересами мільярда інших користувачів.

Наше право на приватне життя важливіше, ніж страх перед тероризмом,

- заявив Дуров 2016 року, захищаючи право Apple протистояти доступу ФБР до зашифрованого iPhone людини, замішаної в масовій стрілянині.

Незалежно від фактів, у затриманого Дурова є два елементи, що грають на його користь. Перший - це те, що його справа відбувається у Франції, де ще можна домогтися справедливого суду, на відміну від Росії (де відсоток виправдувальних вироків становить 0,03 відсотка).

Другий - його справа буде частково розігруватися в інформаційній сфері та в громадській думці. Судячи з його минулого, це арена, до якої Дуров, шоумен, готувався все своє доросле життя.

Читайте також:

Сенсація від офіцера «Ахіллеса»: яке відео з Харкова показали Байдену...