У Харкові обговорили підтримку медіа, які працюють під обстрілами, та збереження газетних архівів

Учасники зустрічі говорили про воєнні злочини Росії проти журналістів і медіа, роботу редакцій у прифронтових громадах, державну та міжнародну підтримку, а також про необхідність оцифрування газетних архівів.

На початку засідання голова Комісії Євгенія Кравчук наголосила, що робота журналістів під час повномасштабної війни суттєво змінилася. Репортери в прифронтових регіонах працюють у небезпечних умовах постійно, а не приїжджають на кілька днів для висвітлення окремої події. Водночас російські атакине лише проти людей, а й проти медійної інфраструктури.

Начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов подякував журналістам за роботу та назвав медіа важливою частиною інформаційного фронту. За його словами, обласна влада підтримує комунікацію з редакціями й намагається відповідати на запитання журналістів навіть у складних умовах.

«Разом із журналістами працюємо на місцях ворожих ударів удень і вночі. Регулярно зустрічаємося на брифінгах, пресконференціях, круглих столах, теле- та радіоефірах, під час інтерв’ю й інших медіазаходів. Це складна та відповідальна робота, особливо в умовах постійної загрози обстрілів. Дякую кожному, хто продовжує доносити правду про війну в Україні та допомагає світові її почути», — зазначив Синєгубов.

За інформацією керівника поліції Харківщини Петра Токаря, з 2022 року розслідують шість кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів проти журналістів і представників медіа. У цих провадженнях потерпілими визнали вісьмох журналістів. Окремо зафіксовано 19 випадків обстрілів телевеж і редакцій.

Учасники засідання згадували й атаки на готелі Харкова, де перебували журналісти. Унаслідок удару по готелю Kharkiv Palace постраждали представники іноземних медіа та український продюсер. Під час обстрілу Park Hotel були поранені двоє журналістів турецького агентства Anadolu.

Одним із найтрагічніших прикладів ударів по медійній інфраструктурі залишається російська атака на друкарню Factor-Druk у травні 2024 року. Тоді загинули семеро працівників, понад 20 людей дістали поранення, а значну кількість книжок було знищено.

Про наслідки війни для працівників Суспільного мовника розповіла Світлана Остапа — голова Наглядової ради АТ «НСТУ». За її словами, 169 працівників Суспільного долучилися до Сил оборони України, серед них 12 жінок. Житло 53 співробітників зазнало пошкоджень унаслідок обстрілів.

Окремо учасники говорили про взаємодію журналістів із правоохоронцями. Народний депутат Богдан Яременко звернув увагу, що досвід Харківщини в цьому питанні відрізняється від ситуації в інших регіонах.

«На Харківщині є налагоджена співпраця між журналістами та правоохоронцями. На жаль, так відбувається не всюди. Наприклад, у Києві журналісти скаржилися, що під час роботи на місцях подій правоохоронці виганяли їх і вимагали не заважати працювати. Таке нерозуміння ролі журналістів довелося вирішувати на найвищому рівні. Важливо розуміти, що журналісти також виконують свою роботу, і їхню професійну діяльність потрібно поважати», — зазначив Богдан Яременко.

Про безпеку під час роботи на місцях обстрілів говорив воєнний журналіст і продюсер міжнародних медіа Володимир Павлов. Він радив не виїжджати на завдання наодинці, повідомляти колегам про маршрут і плани, користуватися засобами індивідуального захисту. Головний принцип, на якому він наголосив: жоден матеріал чи інтерв’ю не варті людського життя.

Шеф-редактор «Суспільне Харків» В’ячеслав Мавричев також говорив про безпеку журналістів, які виїжджають на місця російських ударів.

Він навів приклад однієї з масованих атак на Харків, коли журналістам, рятувальникам, поліцейським і медикам шість разів доводилося ховатися від повторних ударів. Через це рятувальники не могли безперервно працювати, а журналісти — висвітлювати наслідки російської атаки.

Ще одна тема зустрічі — фінансова допомога редакціям, які постраждали від російської агресії або продовжують працювати поблизу лінії фронту.

Народний депутат Ярослав Юрчишин розповів про роботу над механізмами державної підтримки таких медіа. За його словами, комітет з питань свободи слова окремо розглядав, як держава може допомагати редакціям, що зазнали руйнувань через російські атаки.

«Наше завдання — домогтися, щоб у бюджеті з’явилася окрема програма підтримки медіа, які постраждали внаслідок російської агресії. Це дасть редакціям розуміння, що вони можуть розраховувати на стабільну підтримку, а міжнародним партнерам — можливість долучатися до фінансування. Ми вже працюємо над цим питанням, хоча швидких рішень тут не буде», — йшлося під час обговорення.

Директорка медіагрупи «Об’єктив» Вікторія Анопольська закликала міжнародних партнерів включати відновлення медіа до програм допомоги постраждалим регіонам. Редакції, які втратили приміщення чи обладнання через обстріли, не завжди мають ресурси, щоб відновити роботу самостійно.

Під час зустрічі також порушили також питання психологічної підтримки журналістів, які тривалий час працюють у небезпечних умовах.

Окремою темою засідання стало збереження газетних архівів місцевих редакцій. Старі підшивки — це не просто друковані сторінки, а свідчення історії громад, подій і людей, які жили в них у різні роки. Через російські обстріли ці матеріали опинилися під загрозою знищення.

Про це говорила Наталія Калініченко, представниця газети «Білопільщина» із Сумщини. Вона приїхала на зустріч із регіону, який регулярно зазнає російських обстрілів. Ба більше, пані Наталія запізнилася на ТСК, бо в зупинку, звідки рушав її автобус, було влучання ворожого БПЛА.

Калініченко розповіла про роботу зі старими газетними архівами та необхідність їх оцифрування, щоб зберегти матеріали навіть у разі втрати паперових оригіналів.

Про небезпеку для редакційних архівів говорила й Ірина Столбова, редакторка «Вісті Барвінківщини». Приміщення редакції вже двічі зазнавало обстрілів з початку повномасштабного вторгнення, тож постало питання, де безпечно зберігати газетні підшивки та як уберегти їх від знищення.

Народний депутат Володимир В’ятрович запрпонував залучити Державну архівну службу України до цієї роботи. За його словами, архівна служба має обладнання для копіювання документів, яке можна було б використати для оцифрування газетних підшивок.

Серед пропозицій — розробити програму оцифрування архівів місцевих медіа та розпочати з пілотного проєкту на базі однієї редакції. Для цього потрібно визначити необхідне фінансування й технічні можливості.

Оцифрування допомогло б зберегти матеріали, які документують історію громад, і зробити їх доступними для дослідників та читачів. Для редакцій, що працюють у прифронтових регіонах, це ще й спосіб уберегти багаторічну роботу від наслідків війни.

Під час засідання наголосили: важливо, щоб журналісти могли безпечно виконувати свою роботу, редакції — стабільно працювати навіть під час війни, а українська книга й українське слово залишалися доступними для людей. Для цього потрібні не лише захист медійників, а й системна підтримка редакцій, відновлення зруйнованої інфраструктури та збереження газетних архівів.

Учасники зустрічі запевнили, що працюватимуть над пошуком рішень для проблем, про які говорили журналісти. Адже підтримка медіа — це не тільки допомога окремим редакціям, а й можливість для людей отримувати перевірену інформацію, зберігати зв’язок зі своїми громадами та знати власну історію.