У Харкові створюється Клуб медіаграмотності, в якому навчатимуть розпізнавати фейки та дезінформацію

З радянських часів росія вкладала величезні бюджетні кошти в зовнішню і внутрішню пропаганду своїх імперських ідей. Не гребувала оббріхуванням окремих особистостей та цілих держав, привласнювала культурні та наукові здобутки інших народів тощо.

Після розпаду срср ці технології нікуди не зникли, вони використовуються російською владою ще активніше, а їхній ефект посилюється завдяки можливостям інтернету. Щоб запустити чергову дезінформацію серед населення України, її авторам в росії навіть не треба виходити зі свого офісу. І сьогодні будь-яка людина, що має в кишені смартфон, щодня натрапляє на численні публікації, які прямо чи за допомогою маніпуляцій схиляють її до думки про нікчемність України як держави та про безперспективність прагнень українців. Чи варто казати, якими згубними для нашої країни та її народу є такі переконання, якщо їм вдається закріпитися у чиїйсь свідомості?

З іншого боку, не можна відмітати всі дописи, в яких подається критика сучасного стану справ в Україні, адже справжніх невирішених проблем у нас дійсно багато. То як же відрізнити правду від брехні?

Знешкоджувати ворожу пропаганду на прикордонні

Громадська організація «Інтерньюз-Україна» взялася допомогти співгромадянам навчитися виявляти фейки та дезінформацію. Для цього в різних регіонах країни наразі створюються клуби медіаграмотності, які мають стати осередками такого навчання для всіх охочих. А створюватимуть ці клуби місцеві громадські активісти та волонтери, які самі пройшли тренінги, організовані ГО «Інтерньюз-Україна» в межах проєкту «Зміцнення правдивості, прозорості, демократії для протидії дезінформації», що діє за підтримки уряду Канади.

Днями такий тренінг у Києві відвідала група волонтерів благодійного фонду «Європейське серце України» з Харкова. Його керівник Максим Корнієнко пояснює, що для Харкова, як прикордонного міста, дуже важливо максимально зменшити вплив ворожої пропаганди на місцеве населення:

- Одним з ключових елементів повномасштабної війни росії в Україні є інформаційний фронт. Країна-терорист роками вкладала мільйони в те, щоби пропагандистська армія спотворювала інформацію й поширювала російські наративи, які викривлюють реальність. Так народилися наративи про "недодержаву", "утиски російськомовного населення", "укрофашистів" тощо. Потужною зброєю окупантів стало щоденне масштабування сотень тисяч фейків про Україну та українців. Зважаючи на близькість Харкова до кордону з рф, фейки тут можуть розповсюджуватися активніше, ніж в інших регіонах. Обговоривши ідею створення клубів медіаграмотності з партнерами ГО «Інтерньюз-Україна», ми зрозуміли, що сьогодні дуже важливо інформувати харків’ян про те, як виявляти фейки в інтернеті. Ми можемо навчати цьому не тільки друзів та знайомих, але й, наприклад, такі категорії населення, як молодь та переселенців з Харківської, Луганської і Донецької областей.

Розпізнавати дезінформацію буде актуально завжди

Для навчання учасників тренінгу його організатори запросили фахівців, що знаються на різних способах протидії дезінформації. За допомоги аналітикинь проєкту VoxCheck Єлизавети Ткаченко та ГО «Інтерньюз-Україна» Інни Полянської слухачі спостерігали, як працюють маніпуляції та виривання певних висловлювань з контексту, що надає їм спотвореного смислу.

Тренерки показали, як за допомогою штучного інтелекту можна впродовж кількох хвилин створити досить переконливий дезінформаційний допис на задану тему (наприклад, що «України раніше не було, її вигадали разом з мовою та культурою в штабі австрійської армії під час Першої світової війни»!) Так само з використанням ШІ можна перевірити, створено той чи інший контент людиною чи нейромережею.

Сучасні технології також пропонують інструменти для перевірки зображень. За їх допомогою можна розібратися, чи дійсно фотографія висвітлює подію, про яку йдеться в публікації, чи її зроблено зовсім в іншому місці і в інший час. Учасники тренінгу опанували програми, які дозволяють встановити місце, де зроблене те чи інше фото (наприклад, будівлі, пейзажу чи пам’ятника). І це далеко не повний перелік інструментів, що допомагають викривати фейки в інформаційному просторі.

Планується, що після підготовки активістів та волонтерів клуби медіаграмотності почнуть діяти у 12 областях України: Дніпропетровській, Кировоградській, Вінницькій, Волинській, Київській, Харківській, Черкаській, Закарпатській, Сумській, Одеській, Хмельницькій та Запорізькій.

Координаторка проєкту «Зміцнення правдивості, прозорості, демократії для протидії дезінформації» Ганна Чехович розповідає:

- Ми хочемо залучити лідерів з усієї України, які зможуть в своїх громадах створити 12 клубів медіаграмотності. В цих осередках місцеві мешканці, освітяни, медійники, громадські активісти отримають знання про те, як протидіяти дезінформації, та навички використання для цього сучасних технологій, штучного інтелекту тощо.

- На тренінги приїжджають учасники з різним рівнем обізнаності. Чи впораються вони зі своєю задачею – навчати медіаграмотності інших?

- Ми розуміємо, що ці люди можуть не бути професійними тренерами. Але вони можуть ними стати. І, щоб полегшити цей процес, ми надаємо їм програми всіх навчальних заходів, аби вони знали, як розвивати медіаграмотність на місцях.

Щодо того, як вчити інших, то треба просто набратися терпіння. Навіть медіаграмотна людина не застрахована від того, щоб не пійматися на гачок маніпуляцій і пропаганди. Але  розвиваючи ці навички, намагаючись перевіряти джерела, ви і собі допомагаєте, і можете задати правильне питання іншій людині. Таким чином можна навчити її деяким прийомам медіаграмотності. Але це треба робити м’яко, щоб людина вам довіряла. Інакше не спрацює.

- Дезінформація і протидія їй – це вже ціла інформаційна галузь, яка стрімко розвивається. Чи можливо встигнути опанувати всі ці знання, аби убезпечитися від брехні?

- В будь-якому разі треба розуміти, що такі знання будуть актуальними завжди, навіть після війни та Перемоги, на яку ми дуже чекаємо. Адже дезінформація може проникати в будь-яку сферу нашого життя. І навички фактчекінгу можуть допомогти не тільки в протидії ворожій дезінформації, а навіть в повсякденних речах. Наприклад, коли по фотографії треба з’ясувати, справжня вона чи ні.

Медіаграмотність – це навичка, яку треба практикувати

Крім знань, що потрібні для виявлення фейків, учасників тренінгу також навчали правилам створення клубів медіаграмотності. Член організації «Інша освіта», яка займається менеджментом якості неформальної освіти в Україні, Реваз Татеїшвілі розповідає:

- В цьому проекті я пояснюю, як створити організацію і проводити освітні заходи, щоб наше населення могло чинити супротив дезінформації. На жаль, вона йде не тільки від ворога, всередині України також є багато маніпуляцій. Наш підхід – не робити це нав’язливо чи примусово, а навпаки, заохочувати людей навчатися один від одного шляхом створення для них осередків з медіаграмотності. Додам, що медіаграмотність не є точною наукою, якій можна навчитися раз і назавжди. Це навичка, яку потрібно постійно практикувати. Тому так важливо організувати ці осередки медіаграмотності, аби люди знали, що там можна цю навичку прокачувати – приходити, проговорювати конкретні випадки і таким чином себе розвивати. Тільки через розвиток критичного мислення можна боротися з брехнею.

Учасники тренінгу бачать свою місію у просуванні медіаграмотності кожен по-своєму, і готові ділитися отриманими знаннями не тільки в майбутньому клубі медіаграмотності, а й в колах своїх знайомих.

- Я працюю головою правління житлового кооперативу, отже, спілкуюся з усіма мешканцями нашого будинку, - розповідає харків’янка Ірина Власенко. - Зараз всіх тривожить тема війни, люди знаходять в інтернеті різну інформацію, хвилюються і часто приходять до мене з проханням пояснити, що буде з ними і з нашим домом. Я зазвичай намагаюся їх заспокоїти, обіцяю розібратися та розповісти, бо сама не можу одразу дати об’єктивну відповідь. А після цього тренінгу я вже зможу навчити їх перевіряти інформацію на правдивість. А якщо питатимуть люди старшого покоління, яким вже важко опановувати нові навички, я сама перевірятиму ті чутки, які їх хвилюють, і розповідатиму їм, правда це чи ні.

Викладачка англійської мови з міста Мерефа Ганна Авдеєва каже, що давно цікавиться темою перевірки фейків, аби мати змогу орієнтуватися у морі сучасної інформації та мати критичне мислення:

- Багато тем з моїми учнями ми обговорюємо англійською мовою. Відповідно, чим більше знатиму я, тим більше знатимуть вони. Зрештою, корисним вже є навіть розуміння того, що не можна бездумно ставити лайки сумнівним публікаціям та репостити їх.

Харків’янка Олена Ільїна працює промоутером і ще допомагає людям похилого віку на волонтерських засадах.

- Ідея розповсюдження медіаграмотності в суспільстві мені дуже близька, бо, як віруюча людина, я завжди дотримуюсь Божих заповідей, зокрема нести істину, - каже вона. - А виявлення фейків – це і є боротьба за правду.

- До нашої команди, яка пройшла навчання основам медіа грамотності, увійшли активні, цілеспрямовані люди, серед них - студенти, митці, представники громадськості, правники та інші, - підсумовує Максим Корнієнко. - Ми впевнені, що завдяки проведенню тренінгів для молоді, переселенців та інших груп населення, зможемо знизити вплив дезінформації на харків'ян.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм