Українське село Герсеванівка з грузинським слідом вдячне за книжки
Статтi | | 565 | Автор: Ірина Мироненко

Фото із соціальних мереж Герсеванівської бібліотеки
Герсеванівська бібліотека вдячна за подаровані книжки Львову і Лозовій
Всесвітній день книги ЮНЕСКО поєднало з днями пам’яті Шекспіра і Сервантеса. Вважається, що померли вони саме 23 квітня. Але залишили своїх героїв на сторінках драм і прози. Ромео і Джульєтта, Дон-Кіхот і Санча-Панса – важко знайти відоміші образи у світовій літературі.
Поповнювати фонди сільських бібліотек на сході України, зокрема, в Харківській області, досить проблематично. Тому в таких книгозбірнях сердечно дякують тим, хто дарує нові книжки дорослим, а особливо маленьким читачам.

Львівська посилка – аж 25 книжок. Від коміксів до літератури з історії України, від казок до класики – Бориса Грінченка й Михайла Старицького.

І молоді батька, й працівниці маленьких бібліотек відзначають, що сучасні книжки для наймолодших читачів прекрасно оформленні, самі ніби просяться до рук.

Земляки можуть пригадати пункт на залізниці нашого краю з незвичною для Слобожанщини назвою Герсеванівський. Нині це залізнична станція Харківської дирекції залізничних перевезень Південної магістралі. Той, хто їздить електричкою в бік Лозової, знає, що між Краснопавлівкою і Панютиним є така зупинка — Герсеванівський. Зупиняються там тільки приміські поїзди.
Село Герсеванівка нинішнього Лозівського району має цікаву історію з грузинським слідом. Але спершу — загальні пояснення. 1771 року цар Картлі і Кахетії (грузинського державного утворення) Іраклій присягнув російській імператриці Катерині ІІ з усіма необхідними формальностями. Згодом у фортеці поблизу П’ятигорська було підписано трактат «Про визнання царем карталинським і кахетинським Іраклієм покровительства і верховної влади Росії». За умовами трактату, грузинське військо було зобов’язане нести імператорську службу. Внутрішнє управління, суд і збір податків залишалися за грузинським царем.
18 грудня 1800 року було підписано маніфест про приєднання Грузії до росії. З того часу активізувалася присутність вихідців із грузинських родів на військовій службі по всіх усюдах імперії. Не обминули вони й Харківщини.
Нарешті — про Герсеванівку. Герсеванішвілі — дворянський рід. Георгій Гаврилович Герсеванішвілі був губернатором Азовської губернії. Серед його родичів – генерал-майор Микола Герсеванішвілі (Герсеванов), який брав участь у Кримській війні. Відзначився у боях під час оборони Севастополя, за що отримав високі нагороди. Як бачите, грузинське прізвище вже русифіковане. Тож дворянський генрб мають уже Герсеванови.

Наприкінці ХІХ століття інший Герсеванішвілі (Герсеванов) інженер Михайло Миколайович розбудовував порти в Керчі, Ялті, Феодосії. Герсеванови занесені до родословних книг Тифліської, Полтавської і Харківської губернії.
Повернімося до біографії інженера-будівельника, який споруджував не тільки порти в Криму, а як інженер-поручик служив деякий час у Києві. Одна з його посад звучить пишномовно, але традиційно для 60-х років ХІХ століття: адьюнкт-професор з будівельного мистецтва. Кронштадт, Одеса — тут він консультував під час виконання робіт у портах. Інженери-портовики спиралися у своїй практиці на його “Лекции о морских сооружениях". На Кавказі Герсеванов деякий час був головним інспектором цивільних споруд цього великого регіону. У Тифлісі народився його син Микола, майбутній вчений — засновник школи механіки грунтів і фундаментобудівництва.
Під керівництвом Герсеванова-старшого було прокладено на Кавказі півтисячі кілометрів стратегічних шосейних доріг, вирішувалося чимало питань, пов'язаних із розвитком залізниць. Йому належали землі на території нинішнього Лозівського району. Родина мешкала вже у Петербурзі, де в інституті інженерів шляхів сполучення навчався син. Ось так село на Харківщині дістало свою назву Герсеванівка. Згодом на честь нащадка грузинського роду з'явився залізничний обгонний пункт Герсеванівський.

І знову про дім книжок – Герсеванівську бібліотеку. Війна перетворює такі заклади на центри зустрічей, емоційної інформації не тільки про нові книжки. Вдивіться у ці фото. Наші захисники. Вони там, на фронті, щоб діти могли читати українські книжки на рідній землі.
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз