В Харкові презентували живопис на «крилах смерті»

Просто на вулиці, біля входу до художньої галереї «Арт-Цяця» ці крила, які стали витвором мистецтва, отримали своє друге життя. Цього разу вони несуть не смерть, а художню ідею, цього разу вони не лякають, а приваблюють харків’ян…

Знайомлюся з тими, хто доклав зусиль, щоб цей незвичайний перфоманс відбувся. Костянтин Вовченко — харківський волонтер, заступник голови благодійного фонду «Правота», він розповідає:

— Ми постійно допомагаємо Збройним силам України. Ми працюємо в команді волонтерів інших благодійних фондів, здійснюємо сумісні збори коштів, співпрацюємо з різними громадськими організаціями. Зібрати кошти на ті чи інші потреби військових не завжди просто. Треба постійно щось вигадувати, створювати, знаходити. Наприклад, ми організовуємо різноманітні аукціони, на яких ми збираємо кошти для ЗСУ. Ми збираємо гроші і на дрони, і на автівки, і на зарядні станції, і на електрогенератори, і все це передаємо на передову бойовим підрозділам, які несуть службу на Харківщині, Донеччині а також на Запорізькому фронті, а з недавнього часу ми ще й допомагаємо тим підрозділам, які воюють у Курській області. Ми дружимо і х 92-ю бригадою, і з 54-ю, з прикордонниками, угрупуваннями військ «Харків», «Запоріжжя», 225 окремим штурмовим батальйоном, нашими героями, та іншими бойовими підрозділами. Зараз ми об’єднали зусилля з нашими харківськими митцями, художниками, і домовилися про створення арт-об’єктів, витворів мистецтва з відстріляних гільз, уламків боєприпасів, металевих ящиків з-під патронів та снарядів тощо. За цією новою ініціативою була створена ось така перша композиція. Наша волонтерська організація звернулася в художню галерею «Арт-Цяця», де ми знайшли підтримку, а далі вже пішов творчий процес, в який ми, волонтери, не втручалися. У керованої авіабомби було чотири крила, два маленьких, а два — великих. Для проби ми дали відомим митцям Анні Кот та Василю Орищенко два маленьких крила. Вони намалювали там те, що бачили, те, що самі хотіли. І ми провели два тижні тому пробний аукціон. Одне крило «улетіло» за 19 тисяч гривень, друге — за 350 доларів США (відповідно, покупець знаходиться за кордоном). Отже, ми побачили, що цей напрямок є перспективним…

— А на що були витрачені ці кошти?

— Ми проектуємо та виготовляємо дрони, друкуємо пластикові частини цих приладів, робимо плати для бойових безпілотників. За ці кошти ми зможемо відправити на фронт ще декілька безпілотних літальних апаратів. До речі, нам дуже допомагає в усіх питаннях Харківська обласна військова адміністрація, завдяки співпраці з нею реалізується багато цікавих проектів. На таких онлайн-аукціонах продані лоти відправляються або по Україні, або за кордон. Щоб замовник отримав бажаний витвір мистецтва, а ми — необхідні для армії гроші. А потім ми публічно звітуємо про те, на що конкретно витрачені ці кошти.

— Цього разу ви провели церемонію презентації арт-об’єктів, виставили їх на загал, щоб бачили перехожі. Розкажіть про цю ідею докладніше.

— Ця бомба летіла на Харків і мала вбити когось із містян. І лише мужність і професіоналізм наших захисників зберіг ці життя, і перетворив смертельні крила на арт-об’єкт, на якому наші художники можуть створювати свої шедеври. Ми хочемо, щоб місто побачило ці крила, поки ми не продали їх з аукціону, а гроші не спрямували на потреби наших героїв-захисників. Ми хочемо, щоб це мистецтво, а це патріотичне мистецтво, вплинуло не тільки на учасників конкурсів, а й на широкий загал харків’ян. Ось у чому ідея сьогоднішньої презентації.

— Два тижні тому був аукціон з маленькими «крилами смерті». Як ви плануєте продавати великі?

— Ми хочемо масштабувати цей аукціон, зробити його більш масовим, зацікавити в ньому якомога більше людей за кордоном, щоб зібрати на допомогу армії додаткові кошти. Я ще не сказав, що наші волонтери їздять в Європу за автівками для ЗСУ, які привозять і передають для користування армійцям на фронт. Для цього теж потрібні кошти, ось чому ми проводимо подібні аукціони.

— Живопис на крилах смерті — це, звісно, круто. А що ще ви плануєте виставити на аукціонах?

— Ідей багато. Наприклад, артилеристи 40-ї бригади, з якими ми давно дружимо, передають з фронту і гільзи, і ящики з-під зарядів, і інші військові артефакти. Кожен з них під пензлем митця може стати арт-об’єктом. Ми починаємо йти цією дорогою, і вже бачимо, що вона перспективна!

Сергій Богданович — відомий харківський архітектор та художник. Його творіння вже давно стали невід’ємною частиною «обличчя» міста Харків. А деякі його будівлі прикрашають міста, селища та села України, Італії, Казахстану, інших країн. Саме йому довірили колеги по галереї «Арт-Цяця» розписати «крила смерті». Питаю у митця:

— Яку ідеологію, яку мистецьку думку ви вклали в цю роботу?

— Я вклав те, що супроводжує усіх нас, харків’ян, мабуть, щохвилинно. Це лють. Лють, як вона є. Те, що відбувається через підступну агресію викликає тільки одне — лють! Все, що я там зобразив, — було навіяне піснями наших чудових музик, співаків. Це — наші емоції, адже ми, митці, маємо щось створювати, а нам не дають… Ми, архітектори, маємо будувати, а війна заважає, знищує все… Коли я тільки приступав до роботи, я думав, що це — крила дрону. А виявилося, що це — крила керованої авіабомби! Я схотів дізнатися конструкцію, щоб краще розуміти, що саме розмальовую… І один друг надіслав мені креслення. І я побачив, як це все кріпиться на шарнірах, як воно трансформується у разі потреби, що це за знаряддя смерті. Скоро нас очікує 1001 ніч війни. Це 143 тижні війни. 2,5 — а скоро вже буде три роки війни. І найстрашніші — це ночі, коли прилітають керовані авіабомби. В мене вдома — дружина, і тварина, чудовий песик. Я можу «хропіти» в цей час. А тварині непереливки — він лякається дуже, не може до цього звикнути… Ось про це я намагався сказати своїм малюнком на цих крилах. Виразити це. А ще — що Харків є залізобетонним, що він буде стояти, що б там не було.

Художник-архітектор зізнається, що експерименти з крилами йому сподобалися, і він з нетерпінням очікує, коли підвезуть інший «матеріал». Каже, що готовий робити малюнки і на гільзах, і на уламках ворожих боєприпасів, і на інших артефактах війни, аби бут хоч чимось корисним для цього протистояння добра та зла… Він додає:

— Запаси художніх сюжетів в моїй голові — вони невичерпні, вони всі беруться з емоцій, а емоції під час бомбувань, обстрілів, тривог — накопичуються дуже швидко. Звісно, в кожній роботі окрім емоції є і логіка. І я вдячний замовникам цих робіт, що вони надають можливість реалізувати себе в них. Архітектор має будувати споруди. Але зараз війна, і для цього немає можливостей. А тут є можливість проявити себе і зробити щось загально-корисне, допомогти у боротьбі з ворогом.

— Ви — відомий архітектор, ваше ім’я вже вписано в історію Харкова великими літерами. Чи отримають покупці цих лотів ваш автограф?

— Звісно, я підписав свої роботи. Але я скромна людина, і не став підписуватися повністю «Сергій Богданович». Я підписав ці арт-об’єкти скорочено: «С. Бог». Хай Бог допомагає нашій армії!

Директорка галереї «Арт-Цяця» Анна Котенко (творчій псевдонім художниці — Анна Кот) каже, що ідея перетворення елементів смертельної зброї у шедеври мистецтва їй сподобалася одразу ж:

— Проект «Арт-Цяця» виник вже під час повномасштабної війни. Те, що ми усі живі та маємо можливість продовжувати творчу роботу — це результат героїчної боротьби наших військових. Наша галерея постійно бере участь у благодійних заходах, спрямованих на підтримку знедолених дітей, родичів загиблих вояків або безпосередньо бійців збройних сил. Коли до мене звернулися волонтери з пропозицією про співпрацю — я одразу погодилася. Адже це — можливість зробити хоч щось, щоб нашим хлопцям на фронті було трішки легше…

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм