Віктор Коваленко. «Ждуни» на оптоволокні; броньовик для евакуації сільської бабусі, дівчинка і Баба Яга. Молитва Сковороди за Золочівську громаду

Як місцеві громади протидіють гуманітарним та воєнним викликам. Чи ефективна реформа децентралізації під час війни? Чи можуть малі громади трансформувати країну?

Про те, як живе Золочівська громада та як вона заліковує рани війни, журналіст Олександр Швець розмовляє у програмі «Голос громади» Харківського прес-клубу з Віктором Коваленком, начальником Золочівської селищної військової адміністрації Харківської області.

– Як правило, люди їдуть до рідних та знайомих чи через наш Координаційний штаб ми направляємо їх до гуртожитків, – розповідає Віктор Коваленко.

Як відомо, побратим нашого Золочева – Золочів у Львівській області, звідки, за історичними даними, у лихі часи приїжджали поселенці на Слобожанщину – захищати прикордоння. Сьогодні Золочів Львівський приймає побратимів.

Людей розташовують у гуртожитках, відремонтованих коштом місцевого бюджету та за допомогою грантів від міжнародних партнерів.

 У рамках програми «Пліч-о-Пліч», започаткованої Міністерством розвитку громад, що об'єднує громади-партнери тилу та прикордоння по всій Україні, підписали Меморандум про співробітництво між Золочівською міською територіальною громадою Львівської області та Золочівською громадою Харківщини.

Днями голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синегубов повідомив, що у прифронтових громадах Харківської області та у «сірій зоні» опалювальний сезон розпочати неможливо.

Віктор Коваленко нагадав, що аналогічну ситуацію громада переживала у 2022 році, коли півтора-два місяці люди були без газу. Сьогодні села Макарове та Турове без газу та навряд чи в зимовий час вдасться відновити його подачу. Відключено газ у селі Перівське, що біля Івашків.

Це прогнозувалося з того моменту, коли ворог став бити по електро- та газових мережах, іншій критичній інфраструктурі.

Усі служби громади, включаючи МНС та Нацполіцію, знають алгоритм дій на випадок блекауту.

Як і в кожній громаді, у нас є будинки дво- і чотириповерхові. І ось про їхніх мешканців ми турбуємося найбільше, – зазначає Віктор Коваленко.

Насамперед підшукали будинки в приватному секторі, де мешканці багатоквартирних будинків могли б пережити блекаут.

Вразливі групи населення отримають кошти чи паливо.

На сьогоднішній день 3700 домоволодінь вже отримали державну підтримку або підтримку міжнародних організацій (ЮНІСЕФ) для 1600 сімей з дітьми.

Допомогу повинні отримати всі, кому вона вкрай необхідна, особлива увага приділяється родинам захисників, сім'ям загиблих, які зникли безвісти, які перебувають у полоні, одиноким і хворим землякам, які залишилися наодинці з горем. У найближчий час відбудеться зустріч із головами вуличних комітетів, де ще раз обговорюватимуться всі найнагальніші питання.

1048 сімей – це сім'ї наших героїв, 94 людини ми поховали, ще 4 козаки перебувають у полоні та 85 – зниклі безвісти.

Ми дуже вдячні за співпрацю міжнародним організаціям, з якими маємо позитивний досвід взаємодії, на сьогодні їх уже 25.

Допомагають наші сільгоспвиробники, коли паливо потрібно доставити безпосередньо до домоволодіння.

Населені пункти забезпечені генераторами через вуличні комітети – пауербанками.

У 2021 році ми створили вуличні комітети відповідно до закону про самоорганізацію населення, їх очолили ветерани, почесні громадяни та молоді люди – дружини бійців, які воюють на фронті, і ці вуличні комітети дуже допомагають взаємодіяти з населенням і у наданні гуманітарної допомоги, та екстреної допомоги самотнім.

 

«Ждунами» бувають як «любителі російського світу», а й fpv-дроны. Останнім часом ворог дуже сильно б'є fpv-дронами по прикордонні. І це постійні удари: і вдень, і вночі.

Нещодавно в Золочівській громаді сталася трагедія, від дрона-ждуна загинули літнє подружжя.

 

Тому всі ризики необхідно враховувати, аналізувати та вживати заходів.

Днями за допомогою військових вивезли самотню жінку – останню мешканку із села Басове.

Я впевнений, що такі люди залишаються і в інших громадах прикордоння, і необхідно зробити все, як кажуть – і можливе, і неможливе, щоби з ними не трапилася трагедія.

Минулого тижня з прикордонних сіл виїхали 23 особи. В Одноробівці більше немає людей, Басове вивезли.

Вивезли 260 дітей, які разом із рідними залишили свої будинки.

І, безумовно, географія примусової евакуації може стати ще ширшою. Проблема в тому, що є села, від яких до кордону з Росією – від 800 метрів до 1,5 кілометрів, і будь-якої миті може виникнути ситуація, коли буде потрібно евакуацію.

Є села, де залишаються жити по 2-4 особи. Але це наші люди, які ми не можемо залишати їх на самоті.

Люди, що живуть на прикордоні, отримують продовольчі набори, засоби гігієни, старости привозять на замовлення необхідні медикаменти. Так було і 2022 року, і сьогодні ця ситуація повертається.

Ми тісно співпрацюємо з ДСНС, нещодавно отримали для таких випадків броньований автомобіль, тому що fpv-дрон, особливо з оптоволокном, дуже підступний.

Росіяни б'ють прицільно, можна сказати, зі знанням кривавої справи, по житлових будинках (адміністративні будинки вже давно зруйновані!): перший дрон пробиває дах будинку, другий залітає в будинок, третій пробиває стіну, і будинок горить.

92 мирні мешканці загинули, близько 400 отримали поранення.

Мав честь подякувати координаторці системи ООН в Україні пані Деніз Браун за силу духу, сердечність, сміливість та підтримку Золочівської громади. Ця тендітна жінка  приїхала в Золочів відразу після масованого обстрілу КАБами, побувала в місцях влучань, знайшла час поспілкуватися з людьми.

Мешканці оперативно отримують інформацію про майбутні нальоти.

Нещодавно була ситуація, коли 500-кілограмовий КАБ упав просто на домоволодіння. Сім'я ховався у льоху, засинало і льох, але, на щастя, вдалося швидко витягти і маму, і сина. Однак, якби вони не мали інформації та не сховалися, то ні мама, ні хлопчик не вижили б.

Я вдячний нашим мешканцям за те, що вони бережуть себе, уважно ставляться до попереджень, бо будь-якої хвилини може прилетіти КАБ, дрон або північнокорейська ракета.

Понад 2500 будівель або пошкоджено, або зруйновано. За рішеннями комісії, люди отримали близько 400 млн грн допомоги на відновлення. Купують житло не лише у Золочівській громаді, а й у Харкові та в різних областях України. І Віктор Коваленко розуміє, що ці люди вже у рідні села не повернуться.

Є чимало людей, які лише на якийсь час виїжджають у тилові громади, але щойно обстріли трохи стихнуть, повертаються і починають ремонтувати свої будинки, отримують допомогу за програмою Е-відновлення і наше завдання, щоб ті, хто її бажає, отримали своєчасно.

Були часи, коли мені доводилось чути. Що турбувати кошти на будівництво укриття – це ганьба. Ну ось… Ця «ганьба» вже настала. Нам необхідно і ремонтувати старі, і будувати нові укриття.

Дасть Бог, після перемоги на нашому прикордонні буде потужний військовий контингент, і військову інфраструктуру ми утримуватимемо, вибачте, у укриттях.

Чи можна в таких умовах говорити про нормальну роботу шкіл, вчителів, навчання дітей?

У Золочівській громаді навчаються 1800 школярів та 240 дошкільнят. Акцент зроблено на устаткуванні укриттів за всіма нормами законодавства. І там діти займаються.

Незабаром відкриємо і третій такий навчальний хаб-укриття в одній із шкіл.

Разом з організацією «Мирне небо» та норвезькими партнерами організовано заняття з англійської та української мови, математики та інших предметів.

Наші діти вголос не журяться, вони мовчки переносять жахи війни, наше завдання забезпечити їм якнайбільше цікавих та пізнавальних поїздок, розважальних програм, спортивних ігор, відпочинок.

І ми ведемо цю роботу разом із благодійними організаціями. Є така організація "Право на слово".

Очільники фонду «Незламна родина» разом із помічниками влаштували свято для дівчаток і хлопчиків Великорогозянського, Писарівського і Малорогозянського старостинських округів.

Нещодавно наша дитяча футбольна команда поїхала до Німеччини для участі у турнірі на запрошення наших майбутніх побратимів із міста Фелльбах.

У рамках програми з нашими італійськими партнерами вже з Бергамо прийшло запрошення відвідати клуб вищої ліги Італії та, можливо, наша дитяча команда навіть у товариський футбол у вищій лізі зіграє!

Віктор Коваленко звернув особливу увагу на потребу патріотичного виховання дітей та молоді.

Для прикордонників з нагоди їх професійного свята до вітань, створення малюнків і сувенірів, оберегів і смаколиків  долучилися  ліцеї громади.

А зі свого боку захисники відзначили подякою кожен заклад, переможці отримали з рук військових грамоти, термоси з емблемою комендатури «Вовчанськ», влаштували діткам солодкий стіл.

Найцікавіший сюрприз очікував на переможців конурсу малюнків – кращим художникам подарували футболки з копіями їх власних робіт.

Обличчя Віктора Коваленка світлішає від доброї посмішки:

- Ми їм співали, вірші читали, а комбати просто мало не плакали…

Таким принципом керувалася одинадцятирічна Вероніка, коли випдково у лісі знайшла важкий ударний дрон-бомбардувальник «Баба Яга» і покликала дорослих.  Девочке подарили компьютер.

А цей дрон дуже став у нагоді нашим військовим.

- Ми інформацію про це розмістили на сайті нашої громади як повчальну історію, щоб дорослі не чіпали небезпечні предмети.

У нас на початку року сталася трагічна подія коли знайшли невідомий предмет, штовхнули ногою, результат – троє людей загинули.

Як уночі горіла наша лікарня – у новинах бачила вся Україна, але вже з 10-ї ранку лікарі приймали пацієнтів.

Було проведено тендер. Виграла відома компанія Житлобуд-1. На жаль, наших коштів на відновлення лікарні не вистачає. Прийшли на допомогу наші побратими із Золочівської громади Львівської області, від них прийшов перший транш. За програмою «Пліч-о-пліч» нам допоможе і Любешівська громада Волинської області.

Медична допомога надається в укритті вдень - як денний стаціонар, вночі - приміщення служить звичайним укриттям.

 

Ми отримали і переносні флюорографи та інше медичне обладнання за допомогою партнерів.

Через війну від колишніх власних надходжень до бюджету громади залишилося 39%. За наявності земельного банку 63 тисячі га, третина земель не обробляється. А там паї наших громадян, і сільгоспвиробники за ці паї (які не обробляються) надають фінансову підтримку людям.

Але, ви самі розумієте, якщо у господарстві 12 тисяч га, а 7 тисяч із них перебуває під самим кордоном, де йдуть постійні бої та вся земля замінована, про яку економіку можна говорити?

Уявіть собі, трактористи орють, вивішуючи білі прапори, сподіваючись, що по той бік ворог не візьме їх на приціл.

Цього року там, де можна, ми зібрали врожай та раді з того, що обійшлося без жертв. Було зруйновано сівалку. На другий день поїхали її поставити на колеса, а fpv-дрон причаївся і вдарив машиною з працівниками. Дивом вони залишилися живими.

Віктор Коваленко дивується: чому аграрії у глибоко тилових громадах отримують таку ж допомогу від держави, що й прифронтові сільгоспвиробники, яким урожай дається ціною ризику для життя, втраченими гектарами та розбитою технікою?

Є хороша програма «Тваринництво», але для нас ведення цієї галузі поки що дуже ризиковане. Наші аграрії втратили величезне поголів'я худоби, і ми поки що не ризикуємо брати участь у таких програмах.

Загалом Віктор Коваленко наголосив на активності золочівських аграріїв, які вибрали 1.5 млн грн на допомогу ЗСУ. І це не враховуючи постійного контакту у різних технічних речах.

– Це був удар у серце України, – каже Віктор Коваленко. – Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди сильно пошкоджений, але, дякуємо Богові, що напередодні вдалося вивезти всі найцінніші експонати.

І, можливо, сам Григорій Савич молився про те, щоб нашу громаду не захопили.

 

Вести роботи з відновлення та реконструкції музею небезпечно. Бо ворог може ще раз ударити.

Читайте також:

Серед зростаючої темряви: Нобелівська премія миру – венесуельській володарці премії Андрія Сахарова

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.

Наша місія – просувати демократичні цінності, відповідальну журналістику та права людини.