Виставка в Гаазі художниці з харківської мистецької династії допомагає українським студентам

Почнімо віртуальний похід на виставку з обговорення в соцмережах.

Художниця Ольга: "Один сезон змінює інший, стрімко змінюється світ навколо та й ми самі. Нові обставини, виклики та обов'язки є частиною життя. Я пробую знайти баланс, концентруючись на красі природи та спогляданні різноманітності її форм.

А як ви шукаєте баланс у ці часи?"

Обговорення не складалося. Френди обмежувалися вподобайками до зображення, що нагадувало підготовчий етап до більшого задуму з новими натюрмортами чи упаковками для дорогих іноземних цукерок.

Тільки одна жіноча відповідь озивалася болісно: «Чесно – вже все». Ольга перепитала: «Немає сили на пошук гармонії?»

«Так»,  – відповіла киянка. Художниці з Харкова продовжили коментувати не ситуацію, а експерименти Ольги з витонченими квітковими композиціями. Вона писала їм із Лейдена, де живе з чоловіком і   малесенькими донькою та сином.  

Лейденську банку можете пригадати з уроків фізики. Пристрій  пов’язаний із цим містом, де у 18 столітті серйозно зайнялися вивченням електричних зарядів. Місто в провінції Південна Голландія асоціюється  з Рембрандтом. Він народився в Лейдені у липні 1606 року. Біля будинку Рембрандта влаштовують фестивалі, майстер-класи з малювання та інші  «туристоохоплюючі»  заходи. 

Ось у якому місті Ольга Оттенгайм-Селищева  відкрила третього лютого 2022 року  персональну виставку у Vintage Department Store , просторі, який підтримує художників і дає їм можливість виставлятися на одній з головних вулиць міста. Проєкт «Не озирайся назад» складався з картин та серії об'єктів, що фіксують проникнення нових образів медіасередовища та попкультури в класичну картину світу.

На тлі подальших подій в Україні слова «не озирайся»  звучали вже трагічно. Важко уявити, що переживала Ольга, доки чекала: мама, теж художниця, нарешті вирветься з напівоточеного ворогом Харкова, з-під обстрілів, і дістанеться  Нідерландів, щоб згодом знову повернутися до рідного міста

Ольга Оттенгайм-Селищева  народилася  1984 року в Харкові.

Її дід –  художник Іван Петрович Селищев (1928 – 2011)  навчався спершу в Луганському художньому училищі, а потім у Харківському художньо-промисловому інституті. Давній жарт про вищу освіту: вона у вас справді є, якщо до цього університет чи академію закінчили ваші батьки й дідусь з бабусею. Худпром  обрала згодом донька Івана Петровича Ірина. Нині вона не тільки професійна художниця, а й кандидат архітектури (досліджує український модерн Харкова), доцент Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.

Закінчила цю ж мистецьку вищу школу  донька Ірини Іванівни Ольга. Інститут уже став Харківською державною академією дизайну та мистецтв. Тож спеціальність Ольги – «графічний дизайнер».

Після закінчення навчання Ольга два роки викладала графічний дизайн у рідній академії.  П'ять років працювала в рекламному агентстві.

Харків змінила на Київ. Від 2021 року живе та працює в Лейдені, Нідерланди.

Художниця брала участь у понад 100 виставках та фестивалях в Австрії, Чехії, Данії, Німеччині, Італії, Франції, Мексиці, Польщі, Словенії, США та Україні. 

Персональні виставки  –  Харків, Берлін, Київ, Гаага, Лейден.

Учасниця Паризького тижня дизайну 2019.

Картини  перебувають у приватних колекціях Нідерландів, Франції, Польщі, України. Публікація робіт у журналі VOGUE (2016, 2020, 2021). Участь у мистецькій резиденції в Нормандії, Франція, 2021.

Виставка «Чотири пори року»  –  про силу природи, що відроджується і квітне щороку. Експозиція резонує з душевним станом авторки, оскільки війна в Україні безпосередньо вплинула на неї. Будинок її дитинства, споруджений дідом-художником Іваном Селищевим, зруйнований обстрілами.

Ольга розповіла: «Цей проєкт натхненний ідеями про ідеальний пейзаж, який я бачила в дитинстві, коли проводила літо на дачі. Спадщина війни рф проти України перетворила ідеальний ландшафт на заміноване поле та небезпечну зону.

В середині травня ми всією родиною зазвичай збирались на дачу, щоби провести там теплі три місяці в колі друзів та неймовірних пейзажів, тихих вечорів, запаху трав та співу солов’їв. 

В моїй уяві на дачі завжди літо і сонце блищить на воді.

Тепер все інакше, на дачу не потрапити, бо там воєнні дії, можуть вбити, будинок пограбовано, дах пробитий прильотами вражих снарядів. Попри це півонії  розквітли, як вони робили роками до того, і яблуні готуються до нового вражаю».

Серії «Безкінечний пейзаж», «Дерево життя», «Пригоди чорного кота» і «Таємний сад» представляють ідеалізовані зображення природи і тваринного світу, демонструють вплив вишуканого класичного голландського натюрморту з його пишними квітами на вплітання у  полотно мотивів української вишивки.

Вони нагадують острівці безпеки й надії на тлі великої війни.

Авторка  виставки «Чотири пори року» повідомила, що 50 відсотків коштів, зібраних від продажу картин, будуть спрямовані на  стипендії українським студентам-музикантам.