Вижити недостатньо: як психологи Харківського шпиталю допомагають пораненим військовим почати спочатку
Статтi | | 549 | Автор: Сергій Савченко

колектив відділення реабілітації та відновлювального лікування Харківського військового шпиталю. Світлина надана Ігорем Сухановим
До Міжнародного дня психолога ми поспілкувалися з Ігорем Сухановим — офіцером-психологом відділення реабілітації та відновлювального лікування Харківського військового шпиталю. Щодня він працює з пораненими військовослужбовцями, які проходять третю ланку медичної допомоги після фронту, операцій та важких травм.
Реабілітаційний цикл тут короткий — у середньому до двох тижнів. За цей час фахівці мають не лише стабілізувати фізичний стан пацієнта, а й допомогти йому психологічно прийняти нову реальність, знайти сили рухатися далі та не втратити мотивацію.
Першочергово — критичні випадки
За словами Ігоря Суханова, у роботі психологів завжди є чітка пріоритетність. Насамперед увага приділяється пацієнтам у реанімації, відділеннях інтенсивної терапії, а також військовим після ампутацій чи складних оперативних втручань.

Саме в перші дні після поранення людина переживає найбільший психологічний удар. Часто вона до кінця не усвідомлює, що сталося, як зміниться життя далі та чого чекати попереду. У цей момент психологічна стабілізація стає такою ж важливою, як і медична допомога.
«Людина має зрозуміти, що вона не сама, що поруч є спеціалісти, які допоможуть пройти цей шлях», — наголошує психолог.
Найважчий час — і найважливіша підтримка
Один із ключових викликів — зберегти мотивацію військового у найскладніший період його життя. Після важкого поранення людина може втратити віру в майбутнє, замкнутися в собі, не бачити сенсу в лікуванні.
На думку Ігоря Суханова, найкращий спосіб підтримати бійця — показати, що система про нього не забула. Що після поранення він залишається важливою частиною держави, армії, суспільства, а допомога триватиме і після переведення до інших закладів.

Іноді до шпиталю потрапляють військові з критично низьким рівнем мотивації. У таких випадках застосовується поглиблена психологічна робота за спеціальними протоколами.
Коли мова йде про життя
На жаль, у роботі військового психолога трапляються й випадки суїцидальних настроїв. Це одна з найскладніших тем, де психолог працює не самостійно, а в команді з психіатром, лікарями та психотерапевтами.
Такі стани потребують негайного реагування, адже людина може бути закритою, непередбачуваною, небезпечною для себе. Завдання фахівців — стабілізувати її тут і зараз та вибудувати подальшу систему підтримки.
Ігор Суханов зазначає: короткий термін реабілітації не дає стовідсоткових гарантій, адже багато залежить від того, в які умови людина потрапить після виписки. Саме тому надзвичайно важливою є наступність допомоги.
Родина може як допомогти, так і завадити відновленню
Окремий напрямок роботи — взаємодія з родинами військових. Це можуть бути особисті зустрічі, дзвінки, онлайн-консультації чи листування.
Психологи пояснюють близьким, що може переживати людина після травми, як із нею говорити, чого не варто робити. Найпоширеніша помилка родичів — надмірна опіка.

Бажаючи допомогти, сім’я інколи забирає в людини можливість відновлювати самостійність. А реабілітація, навпаки, базується на принципі повернення функцій і відповідальності.
«Якщо постійно робити все за людину, вона поступово втрачатиме навички. Відновлення потребує активної участі самого пацієнта», — пояснює психолог.
Успішна реабілітація неможлива без мультидисциплінарного підходу
У шпиталі з військовими працюють фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мови й мовлення, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, психологи.
Такий формат дозволяє одночасно відновлювати різні сфери життя людини: рух, самообслуговування, мовлення, психічний стан, соціальну адаптацію.
Важливо не займатися «самодіяльністю» та небоятися
Після завершення курсу лікування військовим важливо не займатися «самодіяльністю» та не довіряти випадковим порадам з інтернету, тощо. Кожна травма, кожна історія — унікальна, тому допомога має бути персоналізованою.
А психологам без досвіду Ігор Суханов радить не боятися починати працювати:
«Краще робити й вчитися, навіть помиляючись, ніж не робити нічого. Поруч завжди є досвідчені колеги, супервізори, до яких можна звернутися».

Берегти себе, щоб допомагати іншим
Найважчим у своїй роботі психолог називає необхідність не пропускати чужий біль через себе. Щоденний контакт із важкими історіями може призвести до професійного вигорання.
Тому фахівцям важливо тримати баланс, дбати про власний ресурс і психічне здоров’я.
Напередодні свята
До Міжнародного дня психолога Ігор Суханов побажав колегам фізичного й ментального здоров’я, сили та витримки.
«Піклуйтеся про себе, щоб мати змогу й надалі піклуватися про інших. І дякую всім, хто працює в цій сфері. Слава Україні!»
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз