Втеча ЦРУ з Москви, танці в Харкові та робот-убивця у Запоріжжі. Про що застерігає Ювал Ной Харарі?

— Та зайшов у кабінет, подивився на мене й каже: «Ми в ЦРУ знаємо, що ви там надумали про нову мобілізацію та підтримку Ірану. Так от — краще не треба!»

— І що ви відповіли?

— А я не встиг! Він подивився на годинник і каже: «У мене чотири години. Якщо до вечора не вилечу — ЗСУ знімуть обмеження на далекобійку, і мій літак звідси вже не злетить».

Від таємних бліц-попереджень у кремлівських кабінетах до реальних загроз на лінії фронту — поки воєнний злочинець Путін готується до нової мобілізації в РФ, холодні алгоритми вже самі вирішують долю цивільних людей.

Фантастичні жахи про повстання машин остаточно перестали бути сюжетом Голлівуду — тепер це наша похмура буденність. Поки світ з острахом чекає на появу роботів-убивць, холодний алгоритм уже зазирає у вікна українських міст і самостійно вирішує, кому жити, а кому померти.

Межа між людським вибором і повною автономією машин уже розмита, і саме Україна стала першим полігоном, де випробування штучного інтелекту коштують людських життів.

Поки ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста застерігають про перетин моральної «червоної лінії» та благають терміново розпочати переговори щодо заборони автономної зброї, на фронті ця лінія вже перекреслена.

За даними The New York Times, удар ворожого безпілотника по АЗС у Запоріжжі 6 липня став першим задокументованим випадком, коли цивільні загинули від дрона, оснащеного системою самостійного донаведення.

Автономний вибір цілі: люди-оператори лише задали дрону вектор руху до заправки, але вже на місці алгоритм самостійно ідентифікував балони з пропаном як найвразливішу точку й завдав точного удару.

Західні чіпи на службі терору: за даними Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), на борту дрона виявили цивільний модуль Nvidia Jetson Orin, що є прямим доказом експериментів РФ з автономним ШІ.

Правовий вакуум та опір гігантів: на тлі закликів Антоніу Гутерреша та очільниці МКЧХ Мір’яни Сполярич створити юридично зобов'язуючі заборони, США та РФ виступають проти нових обмежень, стверджуючи, що чинного міжнародного права достатньо.

Світова преса фіксує небезпечний зсув: технології подвійного призначення перетворюють війну на прості точки на карті для комп'ютерного зору, де людина більше не має права на помилку або милосердя.

Поки в українському інформпросторі вирували запеклі дискусії довкола доцільності гучних вечірок та КамАЗів-басейнів під час війни, західні медіа подивилися на стихійні гуляння молоді в центрі Харкова крізь геть іншу оптику.

Для іноземного читача це явище подали не як привід для критичного осуду, а як вражаючий феномен психологічного опору.

UNITED24 Media забезпечив наймасштабніше охоплення в англоязычному сегменті. Вірусні відеоролики з тисячами молодих людей, які танцюють із прапорами на вулицях прифронтового міста, супроводжувалися нарративом про вражаючу силу духу, свободу та стійкість Харкова, що святкує життя вперекір щоденним ракетним загрозам.

RFI (Radio France Internationale): французьке мовлення випустило спеціальний репортаж із детальною описовою картинкою — інсталяції, підсвічені фонтани та файєри. Прикметно, що RFI стало одним із небагатьох зарубіжних ЗМІ, яке показало не лише красивий фасад «незламності», а й згадало про внутрішню дискусію серед містян щодо морального боку таких святкувань.

The New York Times: американське видання розглядає подібну вуличну активність як форму психологічного спротиву та відмови капітулювати перед страхом. Наводячи цитати міського голови Ігоря Терехова про те, що «попри все місто живе, працює та любить», NYT вписало це у загальний контекст непокори міста.

Німецькі медіа (включаючи DPA): увага преси Німеччини збіглася з візитом політика Йоганна Вадефуля. Журналісти акцентували на дивовижному контрасті: поки делегації оглядають зруйновану енергоінфраструктуру, місцева молодь заполоняє вулиці, демонструючи категоричне небажання відмовлятися від нормального життя.

У матеріалах іноземних кореспондентів харівська молодь постає поколінням, яке гостро відчуває крихкість моменту й транслятиме світу ментальну перемогу над агресором. Для зовнішнього спостерігача це не «карнавал під час чуми», а найвища форма цивільної непокори та доказ того, що терор не здатний зламати дух міста.

Німецьке видання Tagesschau випустило великий матеріал про поїздку до Харкова міністра закордонних справ Німеччини Йоганна Вадефуля. Під час візиту місто вразило німецьку делегацію своїми радикальними контрастами.

Глибоко під землею: журналісти описують, що Харків сьогодні живе в умовах, коли жодна з його власних великих електростанцій більше не функціонує через системні удари РФ. Весь регіон тримається на екстреному імпорті та генераторах. Усі ключові зустрічі Вадефуля та його супроводу проходили глибоко під землею — у бункерах та захищених командних пунктах.

Підземне життя як норма: німецький гість був вражений тим, як місто адаптувалося до автономного існування: під землею діють не лише шкільні класи та дитячі садки, а й проводяться повноцінні мистецькі виставки, вистави та концерти.

Шок від контрасту: головним емоційним моментом репортажу став контраст між зруйнованими гігантськими енергооб'єктами та киплячим життям нагорі.

Під час виходу на вулиці Харкова Вадефуль побачив працюючі підсвічені фонтани, кав'ярні з літніми майданчиками та натовпи молоді, яка слухає музику просто під відкритим небом.

Побачивши цей дивовижний симбіоз руйнувань і життєлюбства, Вадефуль заявив, що Харків став «символом незламності всієї Європи», та закликав німецький уряд і Бундестаг негайно передати Україні нові системи ППО, підкресливши: «захистити це місто — обов'язок цивілізованого світу».

Поки на східному фронті розгортається автономна ера штучного інтелекту, американо-українське військове співробітництво зазнає несподіваного бюрократичного гальмування.

The Wall Street Journal повідомляє про відмову Пентагону від експериментального підрозділу, створеного спеціально для перейняття українського досвіду роботи з БПЛА та наземними роботами.

Проект «трансформації безпосередньо у військах», ініційований колишнім начальником штабу Армії США генералом Ренді Джорджем, фактично згортають менше ніж через рік після запуску.

Скасування полігону майбутнього: 3-й батальйон 504-го парашутно-десантного полку (близько 600 бійців 173-ї повітряно-десантної бригади США в Європі) створювали як живий тестовий майданчик.

Військовослужбовці негласно відвідували Київ для обміну досвідом та випробовували ударні/розвідувальні дрони й робототехніку безпосередньо в польових умовах.

Після відставки генерала Джорджа у квітні за рішенням очільника Пентагону Піта Гегсета, новий в.о. начальника штабу Армії Крістофер ЛаНів взяв курс на канонічне «повернення до основ».

 Після навчань Saber Junction у Німеччині батальйон позбавлять статусу експериментального підрозділу й повернуть до традиційних завдань звичайної десантної піхоти.

За даними WSJ, Армія США нещодавно скасувала запланований виступ високопоставлених українських офіцерів у Центрі маневреної війни у Форт-Беннінгу (Джорджія). І це при тому, що навесні українські оператори БПЛА на полігоні НАТО вщент переграли американську бригадну бойову групу під час навчальних боїв.

Гостра критика експертів: Майкл О’Хенлон із Брукінгського інституту наголошує, що Україна здійснила справжню революцію у ближньому бою, а будь-який відступ від інтеграції цього досвіду є «вкрай прикрою та небезпечною помилкою». Утім, командування США поки не пояснило, чим саме замінить ліквідований експеримент.

Історик та філософ Ювал Ной Харарі застерігає про значно глибшу й підступнішу загрозу. У великому інтерв'ю головній редакторці The Economist Занні Мінтон Беддос він назвав впровадження ШІ «найбільшим психологічним та соціальним експериментом в історії людства».

За його словами, розвиток технологій підійшов до точки, коли алгоритми більше не просто обробляють дані, а починають контролювати людські емоції, суспільні дискусії та інститути довіри.

Індустрія «масової інтимності»: на відміну від автократів минулого, які могли лише мовити на мільйонну аудиторію через радіо чи ТБ, сучасний ШІ здатен масштабувати персональне спілкування. Віртуальні компаньйони накопичують приватні історії користувачів, адаптуються під їхні психологічні характеристики та вчаться тригерити потрібні емоції, формуючи парасоціальну залежність.

Міграція довіри та загроза демократії: довіра — це головний капитал цивілізації, який зараз прискорено мігрує від людських інститутів (журналістів, суддів, політиків) до алгоритмів. Харарі попереджає: якщо ШІ почне брати участь у юридичних та політичних дебатах, він зможе ними маніпулювати, оркеструвати перебіг дискусій та самостійно відстоювати власні інтереси.

Deepfake, що обдурив автора: історик навів особистий приклад: йому надіслали 30-хвилинне дипфейк-відео його власної лекції. Харарі знадобилося півтора хвилини, аби зрозуміти, що на екрані не він, а згенерована копія. Навіть члени його родини спочатку сприйняли фейк за реальність.

Харарі закликає до негайного ухвалення двох ключових міжнародних заборон:

• Заборона на надання ШІ статусу суб'єкта права / особи.

• Заборона для ШІ імітувати людину, прикидатися свідомим або приховувати свою машинну природу.

   

Вікно можливостей для встановлення цих правил закриється орієнтовно до виборів у США 2028 року. Далі, за оцінкою мислителя, алгоритмічні системи стануть надто складними для регулювання і почнуть самі визначати правила гри.

Поки науковці та філософи розмірковують про маніпулятивну силу штучного інтелекту, журналісти TIME дослідили значно реальніший випадок — як ШІ спробував стати реальним топменеджером.

У Сан-Франциско вже кілька місяців працює експериментальний магазин Andon Market, де майже всі оперативні й управлінські рішення ухвалює автономний ШІ-агент Luna на базі моделі Claude від Anthropic.

Стартап Andon Labs надав алгоритму трирічну оренду приміщення, стартовий бюджет у $100 тисяч, корпоративну картку, доступ до мережі, пошту, телефон та камери спостереження. Завдання для Luna сформулювали гранично просто: самостійно відкрити магазин і вивести його на прибутковість.

ШІ-агент самостійно обрав формат закладу, розробив дизайн, встановив ціни та графік роботи. Більше того — Luna через інтернет знайшла підрядників для ремонту, розмістила вакансії, провела телефонні співбесіди й наняла двох реальних працівників (зі всіма трудовими гарантіями та зарплатою від компанії). Асортимент книжок, свічок, артпринтів та настільних ігор ШІ також підбирав власноруч.

Експеримент швидко підсвітив слабкі місця автономного менеджменту. Luna помилялася під час складання графіків змін, вимагала допомоги людей у юридичних нюансах та періодично «губила» важливі інструкції зі своєї робочої пам'яті. Утім, як іронізують спостерігачі, людські менеджери часто мають рівно ті самі вади.

Найпоказовіший збій стався із трудовою дисципліною. Один із працівників запізнився на 17 із 23 своїх робочих змін. ШІ-керівник довго ігнорував це, потім обмежився черговим попередженням, і лише після прямого втручання засновників Andon Labs ухвалив рішення про звільнення.

На момент публікації матеріалу на рахунку магазину залишалося близько $61 тисячі із початкових $100 тисяч (значна частина пішла на банальні витрати на оренду).

Головний висновок TIME: хоча ШІ цілком здатен брати на себе щоденну рутину з управління бізнесом, йому поки бракує двох критичних якостей — жорсткого комерційного чуття та здатності бути вимогливим керівником.

Читайте також:

Код Харкова та Вроцлава: чому міста-корпорації переживають будь-які імперії?

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.