Вулиця Пушкінська у Липцях відтепер стала вулицею Григорія Квітки-Основ’яненка

Вчора відбулося засідання комісії Липецької сільської військової адміністрації щодо перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки, що підлягають перейменуванню на території Липецької територіальної громади.

Про його контекст і результати читайте у замітці кореспондента ЛИПЦІ Gromada Group.

Колаж: https://ye.ua/

Преамбула

Вчора мене запросили взяти участь у засіданні комісії Липецької сільської військової адміністрації щодо перейменувань, і я радо скористався такою нагодою.

До того помітної участі в процесі обговорення потреби перейменувань вулиць та провулків у селах Липецької громади з метою дотримання норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» я не брав, хоча з певними матеріалами працював і з представниками Липецької адміністрації й деякими активістами контактував.

Причин моєї не надто високої активності було кілька. Головними з них є дві:

1. В нинішній ситуації у мене немає змоги ґрунтовно вивчати питання, з’ясовувати потреби перейменування тих чи інших вулиць, обґрунтовано пропонувати якісь назви тощо. На жаль, на все це банально немає ні часу, ані ресурсів.

2. Я вважаю, що будь-які прийняті зараз рішення будуть тимчасовими і їх доведеться так чи інакше переглядати після завершення бойових дій і настання тривалого миру. Тоді в спокійних умовах можна буде опрацювати питання, дослідити походження назв, провести опитування тощо.

І це я ще не розглядаю кількох катастрофічних сценаріїв, за яких учорашнє перейменування залишиться в кращому разі історичним фактом, а документи про нього добре, якщо збережуться в якихось архівах, матеріалах медіа чи чиїхось спогадах.

Фото: https://chas.news/

З другого боку

З другого боку я чудово розумію, що Липецька сільська військова адміністрація зобов’язана здійснити перейменування з метою дотримання норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Тому мені видаються дивними й абсолютно несправедливими звинувачення, які лунають на адресу представників місцевої адміністрації, буцімто вони роблять якусь дурню замість важливих речей.

Навіть якщо вважати, що це дурня, то працівники адміністрації в тому не винні, бо мусять дотримуватись норм закону. Одним словом всі претензії — у Верховну Раду України, яка не передбачила особливого статусу для Липецької громади в цьому питанні.

За наявних же умов, якби я був працівником Липецької сільради чи військової адміністрації, то робив би в плані перейменування приблизно те саме, що робили зараз. Щоправда, «приблизно те саме» не означає «так само», але це окреме питання.

Більше того — всі критики, якби раптом працювали зараз у Липецькій адміністрації, це також робили б. Ну або звільнилися б, щоб не робити, чи саботували процес з усіма відповідними для них наслідками.

Знаєте, що стало б результатом саботажу? Вулиці у селах громади назвали б без участі громади й іменами осіб, абсолютно з громадою не пов’язаних. От просто так аби було, а ще щоб позлити місцевих, як пише дехто. Як раніше кругом була вулиця Леніна, то внаслідок саботажу натикали б вулиць Бандери, як це вже зробили деінде.

Колаж: https://strimkoua.com

Ближче до суті

Вчорашнє засідання відбулося цілком конструктивно, хоча кілька разів його доводилось переривати через обстріли. Потішило, що були пропозиції від місцевих мешканців, які комісія спробувала максимально врахувати.

На жаль, я мусив одночасно виконувати поточну роботу, тому попри всі намагання уважно слухати й усе запам’ятовувати, вхопив лише основні моменти, які привернули найбільшу увагу. Про частину з них написано у назві й у ліді:

Вулиця Пушкінська у Липцях відтепер стала вулицею Григорія Квітки-Основ’яненка. Також у селі з’явились вулиця Сергія Бурлая, Івана Піддубного, Михайла Зімницького та інші. Зникли Першотравневі, 8 березня і Бєлгородська та інші. Але цілком обґрунтовано, як на мене, залишились Муромська і Замуромська, а також Орлівська.

Обкладинка книги Григорія Квітки-Основ'яненка з оповіданням «Салдацький патрет»

Чому Григорій Квітка-Основ’яненко

Глибоко вдячний членам комісії, що підтримали мою пропозицію перейменувати Пушкінську на честь Григорія Квітки-Основ’яненка. Навіть не торкаючись питання щодо використання прізвища Пушкіна як символу російської імперської колоніальної політики щодо України, слід зауважити, що єдине, що зробив цей російський поет у Липцях — проїхав через слободу у напрямку Харкова. У кращому разі зупинився і змінив коней на тогочасній поштовій станції.

Натомість Григорій Квітка-Основ’яненко знаковий український письменник, автор оповідання «Салдацький патрет», дія якого відбувається саме у Липцях. Це оповідання вважають першим прозовим твором модерної української літератури, і дуже значною мірою, може навіть насамперед саме завдяки цьому літературному твору про Липці знають в Україні й у світі.

Судячи зі знання місцевих реалій, Григорій Квітка-Основ’яненко цілком міг бувати у Липцях, а зроблений ним опис липецького ярмарку взагалі є одним із канонічних описів українських ярмарків ХІХ століття.

З огляду на це ім’я Григорія Квітки-Основ’яненка обов’язково має бути увічненим на мапі Липців. І він цілком гідний того, щоб назвати його ім’ям центральну вулицю села.

Чи є кращі варіанти назв для колишньої Пушкінської? Можливо є, але я їх не знаю. Пропозиції назвати центральну вулицю села ім’ям Тараса Шевченка чи на честь Сергія Бурлая при всій повазі до кожного з них мені переконливими не видаються, і якщо буде потреба, то я поясню чому.

Сергій Бурлай

Вулиця Сергія Бурлая

Ця вулиця у Липцях також з’явиться. Ім’ям загиблого героя назвали вулицю, на якій він мешкав. Якщо мені не зраджує пам’ять, це колишня вулиця Тихомірова.

Назвати одну з вулиць Липців на честь Сергія Бурлая було спільним бажанням багатьох мешканців села, й обрати для цього вулицю, де він мешкав, видається цілком обґрунтованим рішенням.

Чому не Пушкінська? На жаль, Сергій Бурлай не єдиний загиблий з Липців у цій російсько-українській війні навіть на даний момент, не кажучи вже про те, що війна триває.

Михайло Зімницький

Іван Піддубний та Михайло Зімницький

З ініціативою назвати вулиці в Липцях на честь старшин Армії Української Народної Республіки місцевих уродженців Івана Піддубного та Михайла Зімницького виступили Історичний клуб «Холодний Яр» та Харківська обласна громадська організація «Спілка ветеранів АТО».

Поступово активна позиція цих організацій переконала також і мене, хоча щодо Михайла Зімницького я, якщо чесно, не надто наполягав. А от щодо Івана Піддубного аргументів у мене було значно більше — він лишив неймовірно важливі спогади про своє життя, перший розділ яких присвячено дитинству у слободі Липці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Кращого опису побуту мешканців нашого села цього періоду я не знаю, та й уся біографія Піддубного є знаковою і значущою в багатьох моментах, про які варто говорити окремо.

Зрештою комісія врахувала пропозиції від «Холодного Яру» та «Спілки ветеранів АТО». На жаль, я зараз не пригадаю, які саме вулиці назвали іменами Івана Піддубного та Михайла Зімницького, тож дочекаймося оприлюднення офіційних документів.

Муромське водосховище

Муромська і Замуромська у Веселому, Орлівська у Красному

Зазначені назви мають суто місцеве походження і жодним чином не пов’язані з російською імперською політикою. Назви вулиць у Веселому походять від назви річки Муром, а Орлівська (колишня Орловська) названа так на честь місцевих мешканців братів з роду Зімницьких, яких сусіди називали «орлами».

Ці назви вулиць достатньо вкорінені в місцевій топоніміці, тому змінювати їх немає нагальної потреби. Інше питання, що варто опублікувати обґрунтування збереження цих назв, записати спогади про «орлів» Зімницьких тощо.

Зрештою, роз’яснювальну роботу слід поступово провести щодо всіх збережених і нових назв.

Ілюстративне фото

Першотравневі та 8 березня

Шануючи міжнародну прогресивну лівицю та боротьбу трудящих і жінок за права, варто одночасно розуміти, що наявний формат назв вулиць радше знецінює, ніж ушановує й увічнює їхню боротьбу.

Таких «Першотравневих» (у різних варіаціях) і «8 березня» по всій Україні було безліч, і через це ставали вони безликим і позбавленими символічного значення. От що стояло за цими назвами реально в суспільній свідомості за радянської доби і після розпаду СРСР? Свято саджання картоплі з одного боку та сексистське «весни, краси, жіночності і материнства» з другого? І де в цьому наборі боротьба пролетаріату і феміністичний рух?

Оптимальним було би віднайти в місцевій історії на рівні громади, Слобожанщини чи України в цілому постаті, рухи, організації чи події, гідні увічнення як символи боротьби трудящих і жінок за їхні права. І саме з ними пов’язати нові назви вулиць.

На жаль, в цьому плані через брак часу спрацювати належним чином не вдалося, тому як там зараз назвали ці вулиці я навіть не пам’ятаю.

Ілюстративне фото

Далі буде

Сподіваюсь, після перемоги ми ще матимемо змогу повернутись до питання перейменувань й у спокійному режимі, нікуди не поспішаючи, їх переопрацювати.

Але для цього потрібно спочатку перемогти, а потім ще мати бажання і ресурси цим займатися. Бо знову почнеться стара пісня на новий лад — кому це потрібно, є важливіші справи, тільки оце перейменовували — і що, знову? Ну і так далі.

Аж можна подумати, що ті, хто такі речі пишуть, дуже багато сил, часу і ресурсів витратили на перейменування чи боротьбу з ним. Насправді ніт — мало хто з них зробив хоч щось хоч трохи більше за коментарі чи дизлайки у соцмережах.

Читайте також:  Історія однієї провокації у селі Веселе, або Як змусити цуцика гірчицю їсти

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook