«Я був сином хльостких осінніх дощів». На честь Михайла Чабанівського у Сахновщині вручені премії його імені

Письменник і журналіст Михайло Чабанівський (справжнє прізвище Циба) народився восени 1910 року в селі  Лигівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (тепер Сахновщинська громада Берестинського  району Харківської області). Помер навесні 1973-го   у будинку творчості в Ялті, похований на Байковому кладовищі, у Києві.

Ось як сам  він описував свої дитинство:

«Я був сином степу, сином ріллі і кураю, хльостких осінніх дощів».

Батько майбутнього письменника Іван Миколайович Циба (1878-1933) був сільським учителем. 1911 року з’явилася  тонесенька, на 15 сторінок, збірочка поезій «Думки-лебедоньки» Івана Циби під редакцією В. Січовика (псевдонім поета-лірика, драматурга і перекладача Володимира Самійленка). Іван Циба писав дидактично:

Гуртуйтеся, єднайтеся, кохайте науку,

Бо освіта захищає кожного від муки! –

Бо за нею сонце волі зійде на – Вкраїні

…І засяє наша слава світлом на чужині…

Ще в  юному віці в житті учительського сина Михайла сталася  драма: батько пішов від дітей і дружини та  оженився вдруге. Покинуте сімейство опинилася в скруті. Малому Михайлові довелося наймитувати.

Ось як згадував Іван Васильович Шинкаренко, близький родич М. І. Чабанівського:

Іван Миколайович Циба був учителем у Лигівці, а при радянській владі – інспектором народної освіти Харківської губернії. Як почався голодомор, Іван Миколайович пішов проти Сталіна. Його засудили, розстріляли як ворога народу. Михайло, щоб друкуватися, взяв псевдонім Чабанівський. На війні доказав свою благонадійність.

З 1930 року Циба-Чабанівський працював у  пресі.  Ще до арешту батька, 1931 року надрукував першого вірша в газеті. Заочний істфак йому завадила закінчити війна.

Чабанівському  було 39 років, коли побачила світ  його дебютна збірка оповідань «Свіжа скиба». Працював багато. Майже щороку виходили оповіданняч повісті, романи. «Казковий край», «Перші сходи», «Алмаз» , «Срібні ключі», «Степовий цвіт»,  «Кам’яне небо», «Стоїть явір над водою» «Балканська весна» та інші.

Серед ключових  тем  Чабанівського – рідна природа, її охорона.  Невипадково прозаїк Юрій Збанацький назвав передмову до книжки Михайла Чабанівського «Людина прагне краси живої». Це була повість «За півгодини до щастя» (1963).  Також у 60-х побачили світ його повісті "Таємниця рожевого потоку" (про художницю-самоуку Катерину Білокур), «Третій горизон» і «Дорога додому».

Рішенням сесії Сахновщинської районної ради IV скликання від 25 січня 2006 року заснована літературна премія імені Михайла Чабанівського.

Ініціатор премії — краєзнавець, письменник Володимир Прокопович Вакуленко, меценат премії — керівник агрофірми «Прогрес» Володимир Моргун.

Премія заснована  для заохочення сучасних прозаїків до написання творів, присвячених висвітленню найкращих здобутків сьогодення, а також для популяризації новітньої української літератури серед сільського населення.

Традиційно осінньої пори й цього року в Сахновщинському будинку культури пройшла  церемонія вручення всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського. Організаторами заходу є Сахновщинська селищна рада на чолі з селищним головою Володимиром Суєцьким, ПСП «Агрофірма «Прогрес» (генеральний директор Володимир Моргун) та Харківська обласна організація Національної спілки письменників України.

На присутніх чекала  і широка мистецька програма: театралізовані постановки за мотивами конкурсних творів, виступи народних і аматорських колективів, танцювальні номери та вокальні композиції місцевих гуртів і солістів. Концертну частину підготували працівники відділу освіти, культури, молоді та спорту, КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» та КЗ «Сахновщинська централізована клубна система».

Сахновщинський селищний голова Володимир Суєцький у своєму вітальному слові наголосив, що ця премія — не просто конкурс, а важлива культурна інвестиція громади. «У час війни, коли ворог прагне зруйнувати нашу культурну спадщину, ми зобов’язані берегти, збагачувати й поширювати українське слово», — сказав очільник громади.

Привітала учасників і Марина Зозуля (псевдонім Чайка Білоозерянська), лауреатка премії 2023 року.

Вона сказала: «Щаслива, що з цієї сцени можу привітати своїх колег — цьогорічних лауреатів — від імені голови Харківської обласної організації НСПУ Анатолія Петровича Стожука, який делегував мене сюди. Зичимо кожному автору творчого неспокою та світлої Музи».

В онлайн-форматі до лауреатів  і земляків звернулася дочка Михайла Чабанівського — Оксана Хорозова.

Книжки лауреатів

Конкурсна комісія розглянула 21 твір від 18 авторів. Переможців визначали у чотирьох номінаціях: «Проза», «Поезія», «Публіцистика» та «Література для дітей». У підсумку лауреатами стали десять письменників з різних регіонів України, а саме:

Номінація «Проза»

1 місце – Валерій Павлович М’ятович за книжку «Хазяйка крамниці»;

2 місце – Ігор Васильович Гургула за книжку «Час неляканих чорноземів».

Номінація «Публіцистика»

1 місце – Наталія Григорівна Сідларь-Дубова за книжку «Нація незламних людей»;

2 місце Тетяна Павлівна Череп-Пероганич, Юрій Йосипович Пероганич за книжку «Дорога в нікуди…».

Номінація «Поезія»

1 місце –  Ася Оксамитна (Анастасія Дмитрівна Іванова) за збірку поезій «У реверсі»;

2 місце – Ольга Володимирівна Бережна за збірку поезій «Зойк!»;

3 місце – Олександр Олексійович Ляскало за збірку поезій «Дорога сподівань».

Номінація «Література для дітей»

1 місце – Леся Михайлівна Пронь за книжку «Чарівна пір’їнка»;

2 місце – Ольга Володимирівна Савельєва за книжку «Дружок, або Чому собаки не вміють говорити»;

3 місце – Валентина Олександрівна Турчин за книжку «Абетка для тварин».

Переможці отримали дипломи, пам’ятні відзнаки та сертифікати на грошову частину премії.

У соцмережах Сахновщинської громади читаємо:

«Ми вкотре підкреслили те, що для громади є незмінною цінністю: культура — це не другорядна розкіш, а фундамент нашої ідентичності. Саме українське слово є нашим корінням і нашою силою. І доки воно звучить — Україна матиме майбутнє!»

Інформація і фото із соцмереж Сахновщинської громади