Як письменник-гуманіст Лев Копєлєв знову став "небажаним". Посмертно...

"Форум імені Льва Копелєва", розташований у Кельні, - це громадська організація, що зберігає спадщину письменника, вченого-германіста і відомого радянського дисидента та займається захистом прав людини.  

Форум був заснований 1998 року після смерті правозахисника. У 2001 році він заснував премію імені Копелєва за мир і права людини.

- Після прем'єри вистави "Очима клоуна" в Театрі імені Моссовєта, вони прийшли пізно, годині о дванадцятій. Льова запитав: "Доця, чи не знайдеться у нас чогось закусити?". Уся сім'я була на дачі, я навчалася тоді в університеті й готувалася до сесії, у хаті нічого не було. Знайшлася тільки буханка чорного хліба. Вони принесли з собою пляшку горілки і просиділи всю ніч..., - про це в Харкові на презентації автобіографічної трилогії Копелєва, виданої Харківською правозахисною групою, багато років тому розповіла Марія Орлова, прийомна дочка письменника.

"Вони" - це радянський письменник Лев Копєлєв і німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Генріх Белль.

- Вони згадували свої воєнні дороги. І встановили, що три місяці перебували на одній ділянці фронту з різних боків, Генріх був телефоністом, а Лев - армійським пропагандистом, обов'язком якого була антифашистська агітація серед військ противника і військовополонених. Теоретично та й практично вони цілком могли вбити одне одного. І це їх вразило...

 

Після того вечора, коли два письменники переламали окраєць чорного хліба на двох, народилися знамениті діалоги "Чому ми стріляли один в одного", озвучені на радіо в Берліні і в Москві (1979).

Посередником у діалозі виступив німецький журналіст Клаус Беднарц. Потім вийшла однойменна книга.

Опис ситуації в Алленштайні (Східна Пруссія) після вступу Радянської Армії наприкінці січня 1945 р., зроблений Львом Копєлєвим:

"У штабі армійського корпусу звичайна ділова метушня. Німецькі частини - ще не зрозуміло, якої чисельності і якого роду військ, танки і штурмові знаряддя в усякому разі у них були - намагаються прорватися зі Сходу, обійти місто по північній околиці. У штабу свої турботи, бій триває. Але місто розкладає солдатів: трофеї, жінки, пиятики.

Нам розповідають, що командир дивізії полковник Смирнов власноруч розстріляв одного лейтенанта, який зі своїх солдатів утворив чергу до однієї німкені, що лежала в підворітті.

Ще про одну жахливу подію цих днів ми почули в штабі. Кілька російських дівчат, вивезених до Німеччини, працювали офіціантками у нас у штабному казино.

Як цивільні особи вони не мали форми, але їх забезпечили багатим трофейним гардеробом.

Одна з них - оповідач описав її докладно і з тугою: вона була найгарніша з усіх, молода, гарно складена, весела, волосся, що чисте золото, спадало локонами на плечі, як носять німкені й полячки. І як вона була охайно одягнена!

Учора вона несла відро супу через вулицю. Там вешталися кілька п'яних солдатів, побачили її: "Гоп-ля, німкеня, сучка" - і з автомата черга поперек спини.

Вона померла тієї ж години. Ще плакала: чому, за що? Вона написала матері, що скоро приїде додому.

У штабі було зачитано наказ маршала Рокоссовського: розстріл за законами воєнного часу за грабіж, зґвалтування, крадіжку, вбивство цивільних осіб".

Лев Копєлєв написав про мародерство і насильство доповідну в партійну організацію. На нього завели справу за звинуваченням у "гуманізмі та жалості до противника".

І нечувана справа для обвинувачення за політичною статтею: після трьох судів і двох років в'язниці повністю виправдали, повернули бойові ордени.

Про це гула вся Москва. Але НКВС взяло реванш. Підняли досьє, де були описані всі його витівки, починаючи з юності. І виявилося, що в юності Копєлєв працював у багатотиражці Харківського паровозобудівного заводу "Харьківський паровозник" разом із людьми, засудженими за зв'язок із троцькістами. Це було вже підставою, щоб дати справжній термін. Дали йому 10 років. Він потрапив у знамениту Марфінську "шарашку", де зустрівся з Олександром Солженіциним.

Цю "шарашку" описано в романі Солженіцина "В круге первом". Три герої роману - Рубін, Ніжин, Сологдін - це Лев Копєлєв, Олександр Солженіцин, Дмитро Панін.

В очах Льва Копєлєва Марфінська шарашка асоціювалася з мікро-моделлю держави:

"Попрацювавши в "шарашці" можна було зрозуміти, чому в країні безглуздого терору, ми полетіли в космос. А до цього літали через Північний полюс до Америки і воювали так, що перед нами відступали найпотужніші у світі армії. Поєднання прямого примусу, вимушеної сумлінної роботи і щирої, натхненної. Захоплення наукою і тією технічною проблемою, яку належало вирішити.

 Солженіцин "У колі першому" зобразив такого комуніста Рубіна - дружній шарж на мене. І він у нього вийшов дурнішим, ніж я був".

У мого покоління ім'я це осіло на задвірках пам'яті коротким звуком із передачі "Радіо Свобода", був такий письменник, дисидент.

А тим часом Льва Копєлєва обожнювала і обожнює Німеччина, в культурному житті якої він залишив незгладимий слід. За впізнаваністю він був другою людиною після Гельмута Коля.

Після виходу книжки "Чому ми стріляли один в одного" колишні солдати Вермахту надсилали йому листи на адресу "Німеччина, Копєлєву", його лекціям аплодували професори та студенти Геттінгенського та інших університетів ФРН, його приймали президенти країни та федеральних земель Німеччини.

Незважаючи на те, що Брежнєв обіцяв канцлеру ФРН Віллі Брандту не позбавляти Копєлєва радянського громадянства, це все ж таки сталося 1981 року, коли Лев Зіновійович із дружиною Раїсою Орловою виїхав до Німеччини для наукової роботи в архіві. Так Лев Копєлєв був репресований повторно і вимушено став громадянином ФРН.

Завдяки сприянню Белля, Копєлєв зміг знайти для себе у ФРН гідну нішу, що давала змогу продовжувати серйозну і плідну діяльність.

Крім автобіографічної трилогії, він написав три книжки про трьох великих німців: Генріха Гейне, доктора Гаазе і Бертольда Брехта.

Через два роки після його смерті, 1999 року в Кельні було відкрито Форум імені Льва Копєлєва, який об'єднав у собі музей, дослідницький інститут і клуб, де регулярно відбуваються презентації книг, музичні вечори, виставки, присвячені культурному життю країн Східної Європи. Тут є меморіальний куточок Льва Копєлєва, його письмовий стіл і навіть відтворено вид із вікна його кабінету.

Забороняючи Форум, Росія репресує саму пам'ять про письменника-гуманіста і правозахисника. Значить, бояться! І є чому...

Копелєв був різким противником нетерпимості, космополітом, вважав, що “брехню можливо перемогти лише правдою”.

Нагородою, названою на його честь, відзначаються люди, проєкти та організації, які беруть активну участь у діяльності, вірній духу Лева Копєлєва.

Лауреатами премії імені Льва Копєлєва в різні роки ставали лідери білоруської опозиції Світлана Тихановська, Марія Колесникова і Вероніка Цепкало, російський медіаресурс "ОВД-Инфо", історик Юрій Дмитрієв, товариство "Меморіал", редакція "Нової газети", сирійські лікарі Аммар Закарія та Абдулкадер Абдулрахім, російський соціолог Лев Гудков, організація HALO Trust, що займається знешкодженням мін, і Дрезденська ініціатива з порятунку біженців у Середземному морі "Місія Lifeline".

У 2023 році премію було присуджено народу України та перелічені його представники, зокрема -  Харківська правозахисна група, парамедикиня Юлія Паєвська та брати Володимир та Віталій Клички. Уперше в історії премії усі лауреати — українці.

У 2015-му році, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров особисто ставав лауреатом премії. Харківська правозахисна група та її видавництво “Права людини” видали майже всі написані Копелєвим та його дружиною Раїсою Орловою книги. У 2021-му році було презентоване україномовне біографічне видання “Лев Копєлєв. Гуманіст і космополіт”, написаної швейцарським письменником Райнгардом Майєром. Більшість книжок доступна безкоштовно у онлайн-бібліотеці прав людини.

"Необхідно відроджувати ліси і поля, очищати води, а не виробляти все нові смертоносні ракети. Потрібні нові лікарні, пологові будинки, профілакторії, нові тваринницькі ферми, м'ясні та молочні заводи, замість танкових полчищ і підводних ескадр.

Послабити і навіть зовсім усунути зловісні зовнішні загрози, долати, послідовно виліковувати внутрішні біди... можна лише в умовах розумного і чесного міжнародного співробітництва. Саме - ЧЕСНОГО".

 Лев КОПЄЛЄВ, "Держава і народ"

Читайте також:

Спецоперація "П'ятий термін імператора Пу". Карикатури

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp