Як війна звела двох пекарок з півдня і заходу, і зараз вони разом у Львові випікають крафтовий хліб із закваски, вивезеної з окупованої Каховки

Сьогодні  історія про те, як війна звела двох пекарок, залюблених у випікання крафтового хліба, які  до цього часу не були знайомі особисто, і спілкувалися лише у спільноті  крафтярів онлайн. Бо Василина Веселовська жила у Львові, а Катерина Калюжна - на Херсонщині, в Каховці.

А зараз  вони працюють разом у невеличкій пекарні і печуть крафтовий хліб на заквасці з хмелю, що вивезла з окупованої Каховки Катерина. Закваска  кілька діб провела в дорозі, але на превелике диво Катерини вижила. І зараз на ній  печуть  крафтовий хліб у Львові.

А ще це історія про неймовірні людські стосунки, бо Василина одразу на першій же зустрічі  у Львові запропонувала  Катерині працювати  разом у її пекарні. І жодного разу не пошкодувала про це.

Закоханість у крафтовий  живий хліб робить їх схожими навіть зовні.

Вони схожі тим, що в обидвох сяють очі, коли вони  розповідають про хліб, обидві  випромінюють щирі усмішки.

А ще  Катерина та Василина наповнені теплим внутрішнім світлом, і це світло видно навіть у яскравий сонячний день. Мабуть, так усміхнено-сонячно і мають виглядати пекарі, що печуть смачний крафтовий хліб. Бо живий хліб всотує душевну енергію та настрій майстра, що його народжує.

Катерина Калюжна до війни мешкала  у рідній Каховці. За першою освітою  вона юристка. Вона десять років  успішно працювала за фахом. Однак з часом її уявлення про юридичну практику змінилися, і вона вивчилася на вчительку англійської мови, займалася репетиторством. Але її весь час тягнуло до пекарства.

-  Я завжди хотіла пекти хліб, але на практиці не виходило присвятити весь час  цій справі, хоча я вже почала потроху її  опановувати, - розповідає Катерина Калюжна. – А одного разу я прокинулася серед ночі, це був 2008 рік і  мене перейняло таке  гостре бажання – я хочу пекти хліб. Не питайте чому, я не знаю, але мої пращури пекли хліб на Херсонщині. У великих кабицях, таких  пічках на дворі, пекли великі паляниці.

Мабуть, цей поклик пращурів був сильнішим за вчительство, бо Катерина вирішила ще раз круто змінити життя, і почала вивчати, як пекти крафтовий хліб. 

-  Практикувала сама, виводила закваски, радилася з місцевими досвідченими жінками, які давно пекли хліб, - згадує Катерина. -  У нас на Херсонщині було популярно колись   пекти хліб на заквасці, яка вчинялася на опарі з хмелю. Я спочатку купувала закваску, потім сама навчилася робити. І різних заквасок у мене була велика кількість.

Потім Катерина завела сторінку в інстаграм, і ділилася там своїм досвідом, спілкувалася онлайн и офлайн з українськими та закордонними пекарями-крафтярами.

-  У тому пекарському ком’юніті  я познайомилася з Василиною, - каже Катерина Калюжна. -  Там усі крафтові пекарі в Україні більш-менш один одного знають. Я завжди хотіла освоїти випічку житнього хліба. Я  сама з Херсонщини, і у нас жито ніколи не росло, але я завжди була причарована цим ароматом густим житнього хліба, його неповторною кислинкою, його фантастичною, абсолютно іншою структурою.

Я їздила до Естонії вчитися пекти такий хліб, там тепер у мене є колега, яка познайомила мене  зі справжнім житнім хлібом, і я закохалася  в нього знову.  І це була нова романтична історія, тепер вже з житнім хлібом.

Повномасштабне вторгнення застало Катерину Калюжну і її родину в Каховці.

- Ми були окуповані з перших годин, - згадує Катерина. - І це було найстрашніші години і дні мого життя. Ми хотіли виїхати одразу, але в мене батько був у важкому стані, і ми не змогли його залишити. Ми виїхали на початку квітня 2022 року. І це не були зелені коридори. Ми виїжджали на свій страх і ризик. Багато машин під час евакуації москалі обстріляли, багато хто зміг проїхати.

- Ми виїжджали великим бусом, взяли з собою ще дві родини, забрали котів, дітей, їхніх старих. А я взяла з собою банку з закваскою, бо я не могла лишити її в окупації. Я вивезла її з Херсонщини, і дуже боялася, що на блок-постах у мене її заберуть москалі. Я не хотіла про це навіть думати. Ми їхали безкінечним караваном. Нас зупиняли, перевіряли документи, чоловіків роздягали, шукали татуювання з українською символікою.  Дуже було страшно, людей  на наших очах витягали з машини.

 - Ми їхали  до Тернопільщини дві доби, і мене гризли думки, що закваска  вже, мабуть,  загинула. Коли ми прихали до родичів, я  була дуже виснажена, фізично та емоційно,  і  ще захворіла, тому поставила закваску в холодильник. Думала,  що все - закваска померла. Я не могла до неї підійти кілька днів.

Коли я на п’ятий день тільки  відкрила закваску, вона видала такий звук: «Пуу!» Вибухнула! Я зрозуміла, що там є життя. І стала її годувати, і свій перший хліб на Тернопільщині спекла на ній.

Зараз заквасці  чотири роки, і я на ній досі пеку. Я називаю її закваскою у вигнанні. Бо два роки на ній я пекла на Херсонщині, вже два роки на Тернопіллі та Львівщині.

-  Це, так звана, італійська закваска Левито Мадре, але від українського виробника, і вона дуже добре зберігається, - зазначає Катерина. - Фактично це її врятувало в умовах евакуації. Мені вдалося її відновити. Потім ми приїхали до Львова, я подзвонила Василині. Ми зустрілися нарешті, бо до цього були знайомі лише онлайн. У Василини своя пекарня, яку вона відкрила незадовго до війни,  і вона запросила мене на роботу.

Василина Веселовська за освітою економіст, потім займалася пошиттям одягу. А потім захопилася випіканням хліба. Та так, що залишила швацьку справу і відкрила маленьку пекарню на першому поверсі нової  багатоповерхівки, в якій вона живе.  

-  Я почала пекти хліб з 2019 року, - розповідає Василина. - Випікаємо крафтовий хліб, тістечка та здобу для трьох кафе у Львові. І є клієнти по місту. Тепер клієнтів  стало більше, бо ми працюємо двоє. Потужність пекарні дозволяє за добу вдвох випікати 60 кілограмів тіста, але у нас немає стільки замовлень, щоби пекти стільки щодня.

Хліб, круасани, печиво, тістечка.  Вони виглядають так фантастично, що хочеться одразу їх скуштувати. Бо вони тільки-но з печі!  І ще дихають. А від запаху духмяної випічки у маленькій пекарні паморочить в голові.

В асортименті пекарні  понад сто видів виробів. І кожного разу це смачно.

Щодо ціни крафтового хліба та здоби, вона значно вища, ніж на хлібобулочні вироби масового виробництва у супермаркетах. Крафтовий хліб у пекарні коштує 130 гривень за кілограм, круасани та різна здоба – від 60 гривень за штуку, торт - 650 грн за кілограм. Але крафтова продукція і не може коштувати дешево.

Хліб у пекарні ріжуть. Можна купити пів кілограма, можна менше. В такому режимі виглядає не так вже дорого. А розмір круасанів вражає. Одного цілком вистачить на двох. Хоча ні, вони такі смачні, що і великий круасан в самий раз одному!

Смак круасана божественний! Крихка скоринка зверху і вершковий смак тіста всередині, що тане у роті! Того дня майстрині випекли ще солодкуватий бріош,  запашний пшеничний хліб з хрусткою кірочкою та житній хліб з густим насиченим смаком. І все  це на власних заквасках.

Що найбільше купують – хліб чи здобу?

-  Найпопулярніші види випічки – це цільнозерновий хліб, або хліб з додаванням цільнозернового борошна, - каже Василина. - Тістечка  також купують, вони завжди будуть в моді. Люди люблять солодке, і нічого з цим не зробиш. Тому хліб і солодощі мають однаковий попит. 

Але ми любимо більше випікати хліб. Ідея нашої пекарні – випікати  хліб. Ми завжди наголошуємо, що ми не цукерня, ми не кондитерський цех. Ми суто пекарі хліба. І печемо хліб на заквасці, а не на дріжджах.

Пекарня маленька і по-домашньому затишна. Тут всього 20 квадратних метрів, приміщення орендують, плата  за оренду помірна – 4 тисячі на місяць. Розширяти виробництво поки не планують.

-  У нас наразі немає стільки клієнтів, щоби збільшувати виробництво, - пояснює Василина. - Кілограм нашого хліба коштує дорожче і нам важко конкурувати з промисловими виробниками.

Недавно Василина Веселовська отримала державний грант у розмірі 250 тисяч гривень. На ці кошти  було придбане необхідне обладнання для пекарні. 

Щодватижні по суботах у пекарні  Василина і Катерина проводять майстер-класи. Їхній досвід, в який вони свого часу інвестували чимало коштів і часу, сьогодні  приносить прибутки. Майстер-клас  у запису коштує від 1 500 гривень, в пекарні – від 2000 гривень.

-  Охочих чимало. Цікаво, що приходять не тільки ті, які хочуть навчитися  пекти хліб або покращити свої вміння, але й ті, хто хоче просто відволіктись, - розповідає Василина. –. Можливо вони не  будуть постійно пекти хліб, але люди кажуть, що сам процес випікання  хліба дарує їм заряд емоцій та енергії! Це для них справжній відпочинок. А ми  в свою чергу показуємо різні цікаві методи, які вони ніде не знайдуть, і ніде не побачать.

Роботою пекарні цікавляться не лише українські, але й закордонні журналісти.

- Про нас пишуть у США, Британії, - зазначає  Катерина, яка спілкується з журналістами. - Недавно до нас звернувся британський журналіст з, який пише про пекарів  України під час війни. Ми ділимося своїми думками із закордонними журналістами та усіма можливими способами доносимо світу правду про російську агресію.

Читайте також:

Як фермер Ігор Сабадаш  у перший день пішов на війну, випустивши  стадо корів на волю, а повернувшись після поранення в село, знову працює на ранчо

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp