Як волонтерять «Мистецькі містки» і чим сповнена творчість в Харкові. «Те, що тримало тебе раніше, буде тримати тебе надалі»

Серпневі «Мистецькі містки» звучали з Харківщини, до них долучалися  з різних країн, а також  областей України учасниці й учасники цього міжнародного волонтерського проєкту. Його започаткували харківські літераторки – воєнні біженки навесні 2025 року. Щомісяця розповідаю на сайті Громада.груп про справи «ММ». Тож вирішила  поєднати огляд волонтерської онлайн-зустрічі із власними спостереженнями і зробленими в Харкові фото одного з фінальних днів літа, згадати «Літературний ярмарок» і Схід-опера-фест-2026  із життєствердним гаслом «Простір, що єднає».

Дід стереже малого Супермена на гойдалці. Тримає його наплічника і шапку із червоно-жовтим логотипом. Дід і сам суперменив і водив на гойдалку в сад Шевченка років 30 тому свого сина, а той у Спартані чи Хартії зараз. І про виставку символіки підрозділів - оборонців Харкова знає хіба що бронзовий Леонід Биков ( він же кіногерой комеск Титаренко) все в тому ж саду Шевченка. Йому можна довірити цю безрекламну і безпресрелізну таємницю про вовків і левів, Держпром і Дзеркальний струмінь на шовку й цупкому сукні.

Шеврони і прапори в порожнечі, яка по-своєму притягує безлюддям у залах  мистецької галереї сонячних годин п'ятниці, коли так гнітючо запізнюються поїзди, спіткаються об загрози ракетних ударів, коли дівчата приносять на книжкове дійство, що зветься «Літературний ярмарок»,  сподівання гарного фото на тлі ну хоча б стіни з написом або виставки робіт навіки юної Ніки Кожушко, убитої КАБом 30 серпня 2024 року.

Цуцик на руках біля вершників Кричевського із старих ілюстрацій 1929 року і відтворених на сучасних срібних підвісах, теж літярмаркових. Отакий вам сад пісень під бетонними перекриттями Єрмілов- центру в Каразінському університеті.

Срібло в одному просторі з виданнями 1920-х років із фондів Центральної наукової бібліотеки Каразінського університету. І учасники  «Мистецьких містків» у різні пори року – на афіші фесту і на виставці  видань «літярмаркових авторів» минулого століття.

Ще біля входу до Єрмілов-центру  можна бачити людей з товстенькими альманахами в руках. Фест проходить у Харкові вдруге, тож спільне видання «Літературний ярмарок»  уже з авторами – нашими сучасниками/сучасницями – логічне продовження презентацій і авторських зустрічей.

Крутилася карусель часу, їхали на ній учорашні вершники революції та будівничі Держпрому. Перший держпромний під’їзд   –  майже напроти входу на книжкове дійство  нашого часу.

І дикий голуб- туркут п' є  воду з фонтану напроти Держпрому.

 Ще є Схід- опера-фест із  «Веселкою Салтівки»  і Вусиком- Усиком в цій енергійній, майже  суперменській виставі з димами і барабанами, пантомімою кроків і жестів.  І вміння актора-режисера сидіти на сцені так, ніби це одночасно трон, а за ним червона завіса, а за нею  –  невидимий, але інтонаційновпізнаваний президент. Або ж це  майже тюремні нари, на яких в’язням заборонено сидіти вдень чи небезпечне під час обстрілів місце біля салтівського вікна, що виходить у бік кордону.  Трон і нари такі максимально наближені у метафорах обох  фестивалів – книжкового і театрального. Розстрільні Соловки і  розстріляна Салтівка.

Уже й конференції називають  «Мозаїка досвідів». Досвіди нашаровуються, вимуровуються, але чи вбережуть – кого й від чого? І що там про карету минулого, хіба в ній далеко заїдеш?

 Чомусь назбиралася черга до зеленої пластикової відкритої, як і виставка військових прапорів, карети напроти фонтанів саду Шевченка. Її тягне такий же пластиковий зелений  жеребець. І жіночки, які грали у шкільних спектаклях невтомних Попелюшок, стоять у черзі до цієї карети і сідають у неї з такою радістю на обличчі, неначе справді встигли за 5 хвилин до її трансформації в гарбуза.

І гойдалка із дошкільням- суперменом літає без скрипу іржавого, ніби аж над службовим входом ХНАТОБу, де пройдеш вглиб коридорів, а тебе зустрічають волоетерки і  манекени в коштовних костюмах з вистав. І біля якогось із них  –  гарбуз із пап' є-маше. Але не про сватання на Гончарівці далі.

Схід-опера-фест-2026 запросив  на різні дні межі літа-осені 18 театрів з різних міст України. 34 події  проходять у Харкові від 22 серпня до 18 вересня. Від херсонців «Котигорошко проти вікінгів» і «Катерина», від дніпровців «Школа танців Соломона Шкляра», харківські «Калинова сопілка» і «Веселка на Салтівці». Це тільки  кілька назв.

Моновистава Артема Вусика (театр «Нафта»)  вперше була показана в листопаді 2023 року.

Музична сюрреалістична трагікомедія та вистава-концерт із вайбом панк-року. Музиканти (брати Іван і Віктор Кондратови) грають авторські композиції наживо безпосередньо під час дійства. В основі лежить реальна історія режисера та актора Артема Вусика, який народився та прожив перші 17 років на Салтівці — найбільшому житловому масиві України. Історія побудована як телепортація між спогадами, снами та реальністю. За сюжетом, актор намагається відшукати промені радості й повернути їх у район, який сильно постраждав від обстрілів під час повномасштабної війни.

Цікаво читати про «головну мету» «Веселки…»:

«Переосмислити усталені стереотипи про Салтівку як про виключно сірий сімейний або хуліганський район із панельних багатоповерхівок, розкрити його поетичність і зафіксувати цей простір в сучасній українській культурі». 

І дівчина у білій футболці в ряду переді мноюпринесла на виставу вірші на своїх невирослих крилах. Тож в очікуванні «Веселки» читала у театралки на спині: 

Задивляюсь у твої зіниці

Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань.

Василь Симоненко

Це ж початок вірша, де є особлива частина – звертання до України, за яке діставалося Симоненку;  «Хай мовчать Америки  й Росії, коли я з тобою говорю».

До речі, на Салтівці мешкали колись чимало співорганізаторок і активних учасниць проєкту «Мистецькі містки». До нього теж пасує цитата, виокремлена на виставці рідкісних видань 1920-х років:

…І виговоримося. І тоді (сподіваємось!) нарешті зійде сонце прийдешнього, і тоді вже не будуть лаяти редакцію «Літературного Ярмарку» за безпринципність, за угодство, за бажання об’єднати те, що не хоче об’єднуватись.

–     Слава в вишніх революції і на землі мир!

Епілог. Літературний ярмарок, 1929. Кн. 2

Серпнева зустріч «Мистецьких містків» мала гасло: «Вільні  творити, вільні жити». Заради миру на  землі України  її учасницям/учасникам і глядачам вдалося швидко  зібрати 12 тисяч на шини для евакуаційного авто.

Серед учасників серпневих «Містків» – організатор фесту «Літературний ярмарок» Сергій Жадан. 

Детальніше – у цьому відео.

Фото і колажі до статті - Ірини Мироненко

Слухайте також про постійного учасника проєкту Миколу Моха:

«У Бельгії можу більше допомагати війську, ніж у Харкові». Актор Микола Мох у подкасті «Градусник»