Які сигнали посилають нам предки за допомогою сенсаційних знахідок?

Вражаюча новина. Коли Хуан Франсіско Леон Катена, молодий іспанський комп’ютерник, разом із дружиною купив триповерхову будівлю у своєму рідному місті Убеда, нерухомість у центрі міста була занедбаною та напівзруйнованою.  Хуан і його батько почали ремонт. Коли головну стіну, спільну з будинком, було частково розібрано, перед очима Хуана та його батька раптом постала сенсаційна несподіванка…

За цегляною стіною перед ними розгортався вид великого портика, густо розчленованого стовпами й колонами, центральним елементом якого був герб одного відомого аристократичного роду.

Спустилися на один рівень, де також почали розбирати стіну. Тут вискоблили верхівку величезних воріт і бюст із зображенням святого Петра, розміщений у ніші поруч із нею.

Разом з аттиком висота вишуканої споруди, що займала три рівні, перевищувала 11 метрів.  Хуан зв'язався з фахівцями з охорони пам'яток і з'ясувалося, що те, що він знайшов, було частиною фасаду Церкви Пресвятих Таємниць Убеди, побудованої 1347 року.

Фото господаря вражаючої знахідки облетіли весь світ. Яким чином величезний храм і, як потім з'ясувалося, ще й шпиталь для прокажених при ньому, з плином віків виявилися забудованими та забутими - не повідомляється.

Але це не єдиний "загублений храм" у стінах іншої забудови. Авторці довелося бачити таке і в Харкові!

"Громада" вирішила нагадати, що несподівані археологічні знахідки трапляються і у Харкові, і в Україні.

Дивіться! Навіть зараз, через сто років, на обдертій, побитій стіні лики Христа та інших євангельських персонажів світяться теплим сонячним світлом, у складках шат - м'які тіні.

Герої наче живі! Вони ось-ось зійдуть зі стіни, і перед нами розгорнеться вистава сцени з Євангелія.

На жаль, це всього лише фрагмент, вочевидь, сюжету "Ісус Христос зцілює хворих", частина великої фрески колишнього Ново-Троїцького Єдиновірського храму.

Мені невимовно пощастило, цей фрагмент я побачила в невеликій слюсарній майстерні на першому поверсі чотириповерхової промислової будівлі на Москалівці.

У позаминулому столітті на місці промислової зони розташовувався старообрядницький Єдиновірський цвинтар, у 1891-1893 роках на цьому цвинтарі було збудовано Ново-Троїцьку Єдиновірську церкву за проектом архітектора Володимира Немкіна (1857-1908).

Мене не дивує євангельська сцена "Про зцілення хворих", писана на стіні храму.

Адже в цьому районі Харкова, на Москалівці, на землях, які належали сім'ї купців Карпових, розподілялися ділянки або з метою благодійності, або дуже дешево продавалися відставним солдатам - пораненим, калікам, хворим і старим.

Цікаво було б дізнатися, хто розписував церкву, можливо, в архівах збереглися відомості про те, хто саме виконував це замовлення?

У 1927 році купол і верхню частину церкви знесли більшовики, а її нижню частину стали використовувати під кінокопіювальну фабрику. Потім старий фундамент і частину несучих стін вписали в будівництво досить великого виробничого корпусу.

...Є щось дуже важливе в тому, що євангельський сюжет "Про зцілення хворих" проявився на старій стіні, немов якийсь вищий божественний знак. Пройде зовсім небагато часу і у світі вибухне пандемія ковід-19, яка забере мільйони життів. А слідом за нею Харків і Україну спробує захопити ненаситна сусідка-терористка. І колишнього миру і міжнародного порядку вже не буде.

На одному з будівельних майданчиків у центрі Харкова 2008 року знайшли артефакти, які підтверджують, що на місці Харківської фортеці, заснованої 1654 р., існувало більш давнє поселення.

Археологи Каразінського університету були дуже раді вперше провести повноцінні розкопки в історичному центрі міста.

У результаті розкопок під потужними шарами сучасного будівельного сміття, культурними нашаруваннями часів Харківської фортеці (XVII-XVIII ст.) уперше було зафіксовано шар, насичений артефактами XII-XIV ст.

Це дало змогу впевнено стверджувати, що Харківська фортеця була побудована на залишках городища давньоруського періоду. Сам факт виявлення предметів, що належать до давньоруського періоду і періоду Золотої Орди, став справжнім відкриттям. Відкрилися докази того, що поселення на місці Харкова існувало в XIV-му столітті.

До цього припущення істориків про те, що в центрі сучасного Харкова ще за часів Стародавньої Русі могла існувати фортеця, ґрунтувалися на уривчастих відомостях арабських географів, окремих згадках у вітчизняних архівах.

У 2014 році в харківській галереї АВЕК харків'яни мали змогу побачити - меч Святослава Ігоровича Хороброго (942-972).

Авторка цих рядків раділа, коли прочитала першу інформацію про те, як стародавній меч був випадково знайдений у листопаді 2011 року жителем Запоріжжя під час риболовлі на Старому Дніпрі, поруч з островом Хортиця.

І ось нарешті я його побачила!

Майже рік тривали реставраційні роботи, а в грудні 2012 року меч уперше експонувався в Києві на тематичній виставці "Княжий меч на шляху з варяг у греки. Історія. Дослідження. Реставрація", організованої за сприяння Міністерства культури України.

Меч напрочуд добре зберігся, хоча й пролежав у воді понад тисячу років.

Він має довжину 96 см, належить до мечів каролінгського типу і датується Х ст., причому виготовили його в Західній Європі, а точніше, в одній зі збройових майстерень Верхнього Рейну, що славилися своєю високоякісною продукцією.

 Про це свідчить і клеймо виробника на клинку - ULFBERHT ("Ульфберт"), і специфічна, дуже складна техніка декорування ефеса: безліч смужок червоної міді та латуні з включеннями срібла утворюють "мерехтливий" геометричний орнамент на навершші і перехресті.

На думку про приналежність цього меча князю Святославу наштовхує не тільки і навіть не стільки його багате оформлення, скільки місце знахідки. Адже саме тут, біля дніпровських порогів, у 972 р. Святослав потрапив у засідку і загинув разом зі своєю "малою дружиною" в нерівному бою з печенігами. У 1928 р. в районі Хортиці було знайдено 5 подібних мечів, які також могли бути пов'язані з цією трагічною подією. На жаль, вони були втрачені під час Другої світової війни.

"Меч князя Святослава" - це національна реліквія та історична знахідка світового значення.

Сьогодні видається символічним, що меч Святослава Хороброго був знайдений на Запоріжжі напередодні трагічних подій і лиха, які невдовзі сталися і досі відбуваються в Україні. Можливо, наш великий предок, повернувши нам меч, напередодні війни таким чином надихнув нас на захист рідної країни?

Після теракту, який російські окупаційні війська влаштували на Каховській ГЕС, на місцях, де водосховище вже обміліло, продовжують виявляти старовинні артефакти. Археологи знаходять предмети часів Другої світової війни, козаччини та навіть палеоліту, наприклад кістки мамонтів, кількасотрічний артефакт – металевий якір.

На березі Національного заповідника "Хортиця", який раніше був затоплений Каховським водосховищем, знайшли старовинний човен. Йому може бути до 500 років. Цей човен виготовлений з цільного стовбура дуба, його довжина складає 6 метрів, а ширина 80 сантиметрів.

Археологам вже вдалося знайти та ідентифікувати вогнепальну зброю козацького періоду.

Територія, яку в 1950-х роках затопило через будівництво Каховської ГЕС, є абсолютно унікальною, твердять історики.

Саме тут, як вважається, існували в різний час п’ять запорозьких січей – Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Нова або Підпільненська січ.