Яких чекати врожаїв, коли город і сад просочені пальним?

Після обстрілу нафтобази у Харкові минуло понад місяць. Увага суспільства переключилася на інші трагедії та катастрофи, яких, на жаль, маємо тепер буквально щодня. Втім, мешканці Немишлі – житлового масиву, де розташована пошкоджена нафтобаза – залишилися сам на сам з проблемою забруднення землі на їхніх ділянках нафтопродуктами.

Впродовж цього місяця ми спостерігали, як на харківських річках встановлюються спеціальні загородження, які затримують пальне, що потрапило під час техногенної аварії до річки Немишля і далі, до інших водойм. Наразі посадовці звітують про зниження вмісту нафтопродуктів у річках Немишля, Харків, Уди, і про те, що пальне не потрапило до Сіверського Дінця.

Зрозуміло, що нафтопродукти, які потрапили до Немишлі в перші дні після аварії, рано чи пізно вода мала віднести далі. Але очевидно, що пальне потраплятиме до цієї річки аж до тих пір, поки воно залишатиметься у дворах, садках та на городах місцевих мешканців. А там ґрунти суттєво просякнуті пальним. Отже, кожен дощ нестиме все нові і нові його порції до грунтових та річкових вод. І як довго це триватиме – незрозуміло.

Місцева мешканка Тетяна Кашицька розповідає, як її сім’я власними силами намагалася врятувати свою ділянку від потоку пального, що текло з гори від пошкодженої нафтобази по вулиці Котельній, запалюючи на ній будинки один за одним і затікаючи на перпендикулярні вулиці – Танкову, Могилянську, Немишлянську… Будинок, в якому мешкає сім’я Тетяни, розташований саме на Танковій, поблизу від перетину з вулицею Котельною.

У своїй розповіді Тетяна неодноразово повторює, що їй та її близьким пощастило. Пощастило, що вони ще не встигли заснути, коли пролунав удар по нафтобазі. Пощастило, що перед катастрофой випав сніг, і потік палаючого пального поступово перемішувався з талою водою, завдяки чому вогонь буквально трохи не дістався до їхнього будинку, лише обпалив паркан.

- Ми вискочили з дому і почули дзюрчання, наче вода тече, - розповідає Тетяна. – Дійсно, у дворі вже стояло рідини вище щиколотки, вона текла на присадибну ділянку і нижче – до сусідів. Коли ми зрозуміли, що це пальне, кинулись рятувати дитину, котів та собаку. Чоловікові вдалося вивести машину і відігнати на небезпечну відстань. Потім він разом з сусідами тушив снігом залишки вогню на вулиці. На той момент рятувальники вже припинили розповсюдження вогню. Але потік пального йшов через нашу ділянку не менше 15 хвилин, потім став спадати.

Певно, ту ніч ми пам’ятатимемо все життя. Така паніка була: будинки палають, земля - теж. Всі, хто міг, тушили вогонь снігом, лопатами. На світанку ми побачили, що вся наша ділянка вкрита шаром жирної рідини. Залило і двір, і город. Пощастило, що на шляху потоку пального опинився туалет, і значна частина рідини потрапила у вигрібну яму, звідки ми її потім відкачали. Щодо решти - ми одразу кинулись шукати, чим можна зібрати це пальне, сподівалися знайти якісь речовини, що адсорбують на себе нафтопродукти. Але самотужки нічого не знайшли. Ми не розраховували на чиюсь допомогу в тих умовах, сподівались хоча б на консультацію, якусь пораду від фахівців – чим обробити ділянку, щоб затримати просякання землі та прибрати пальне. Готові були самі купити необхідні реагенти та обробити ними землю. Але ніяких порад нам отримати так і не вдалося.

Судячи з усього, комунальники і самі не мали таких реагентів, бо після мого дзвінка у службу 1562 приїхали дорожники, навезли піску та засипали ним дорогу. Якби на ній був асфальт, то, можливо, це дало б ефект, але в нашому районі немає доріг – це просто накатана колесами земля. Звісно, вона перемішалася зі снігом, мазутом та піском, і зібрати щось в цій грязюці було практично неможливо. Почалось потепління, та ще й поїхала важка техніка, отже, отруйна жижа текла куди тільки можна та всмоктувалася в землю. Якусь частину цієї “каші” комунальники вивезли, а решту засипали щебенем, тож тепер на наших вулицях з’явилося хоч якесь покриття, і можна проїхати.

Дійсно, відсутність доріг в цьому районі Немишлі вражає. Адже заселений він досить давно і знаходиться хоча і не в центрі міста, але ж і не на околиці. До того ж, місцевість має суттєвий схил рельєфу, і важко уявити, як тут пересувалися автомобілі в дощову погоду. Під час удару по нафтобазі частина нафтопродуктів всмокталася в ці «дороги», як і в ділянки приватних домоволодінь.

- Наші друзі привезли нам кілька мішків тирси, ми засипали ними замощений двір, завдяки цьому вдалося прибрати з нього пальне, - продовжує Тетяна. – Але відкриту землю таким чином очистити неможливо! А знімати весь просякнутий нафтопродуктами шар ґрунту – це дуже великий об’єм роботи. Я спочатку намагалася врятувати якісь рослини зі свого саду, викопала тюльпани, і побачила що цибулинки зі стеблинами повністю забруднені мазутом, а це - не менше 20-сантиметрового шару землі. Може і більше, бо візуально це важно визначити. Дощові черв’яки повилазили на поверхню, в ті дні як раз потепління було. Мабуть, під землею їм не було чим дихати – лежали напівживі, і теж всі - у жирному мазуті. Я навіть не уявляла, чим їм допомогти, бо ту тепер їм нема де жити.

Я зверталася за порадою в ДСНС, писала в Держекоінспекцію у Харківській області - просила відповісти, чи планується проведення якихось очисних робіт на наших ділянках, та що робиться для запобігання розповсюдження забруднення нафтопродуктами? Мені з екоінспекції надіслали відповідь, що питання ліквідації забруднення природних ресурсів на території приватних домоволодінь чи землях комунальної власності не відносяться до компетенції цього органу. До того ж, в них немає відповідної техніки та обладнання для очищення ґрунту від забруднення нафтопродуктами. Зрештою порадили звернутися до місцевої влади.

Особливістю катастрофи, що трапилась на Немишлі, є те, що її наслідки не можуть бути локальними: нафтопродукти, якими просякнута земля на приватних ділянках, поступово будуть розповсюджуватися навкруги через дощові та ґрунтові води. Для кращого розуміння об’ємів вилитого пального Тетяна наводить приклад: тільки з кількох метрів вузенької дощової канави біля її двору було зібрано понад 20 каністр нафтопродуктів. Скільки ж цієї рідини залишилося на ділянці в декілька соток?! А загалом на інших ділянках, що опинилися в зоні катастрофи?

- Я зрозуміла, що на випадок подібних аварійних витоків пального у нас нема ніяких алгоритмів термінових дій, - каже Тетяна. - Все, що я бачила після аварії – це те, що сусіди, як і ми, намагались власноруч та на власний розсуд чистити свої ділянки: засипати піском, тирсою абощо. Поки стоїть холодна погода, але запах бензину досі чутно. А що тут буде влітку?

Тетяна каже, що дуже любить своє обійстя, садок і невеличкий город. Як майже скрізь на Немишлі, тут дуже затишно, іноді аж не віриться, що з усіх боків розташовані райони півторамільйонного міста.

- На цьому місці прожили декілька поколінь моєї сім’ї, мені все це дорого, - каже вона. -Тут досі ростуть посаджені моїми рідними фруктові дерева, є і молоді саджанці. Ягідні кущі і квіти ми вже прибрали, бо їхні корені опинилися в забрудненому шарі землі. А щодо дерев - не уявляю, чи можна буже колись споживати їхній врожай… Після аварії на наших ділянка брали проби ґрунта на аналіз, а також перевіряли воду у водопроводі. Щодо води сказали, що забруднення нема. А от водою з колодязів користуватися не можна.

Нещодавно на засіданні державної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуванням віце-прем’єр-міністра з відновлення України Олександра Кубракова було заслухано доповідь щодо ліквідації наслідків витоку нафтопродуктів на Немишлі. Як і раніше, основна увага була зосереджена на очищенні річок. Щодо території техногенного лиха, то харківські посадовці доповіли, що наразі «очищено ґрунт на 5 вулицях та відновлено 6,5 тис. м. кв. дорожнього покриття. Силами міськради триває очищення території 35 приватних домоволодінь. Планується заміна ґрунту».

Поки що біля деяких дворів видно насипаний невеликими об’ємами новий грунт. Пані Тетяна каже, що ніякої допомоги з очищенням чи зі зняттям забрудненого шару грунту з її городу ніхто не пропонував. Вивозять тільки мішки з забрудненою землею, якщо мешканці самотужки їх наповнюють та виставляють на вулицю біля своїх дворів.

- Ми почали знімати верхній шар до 5 сантиметрів, але виявилося, що навіть це дуже великі обїєми, ми не можемо впоратися з ними. А що казати про ті ділянки, на яких мешкають люди похилого віку? - ділиться Тетяна.

До того ж, схоже, що в багатьох будинках мешканці наразі відсутні, отже, про їхні ділянки нема кому подбати. Це видно і по стану вуличних газончиків та квітників, що їх зазвичай облаштовують люди біля своїх обійсть: одні присипані піском чи свіжою землею, вцілілі рослинки підв’язані чи огороджені, а інші квітники так і залишаються занедбаними, вкритими чорним мастилом, яке де-не-де вже набуває сизого відтінку - чи то від пилу, чи то від якихось хімічних процесів.

Тала та дощова вода з вуличних канав поступово стікає на найнижчу по рельєфу вулицю - Немишлянську. І там добре видно, що плівка з нафтопродуктів у воді все ще присутня, хоча її вже суттєво менше, ніж було у перші тижні після аварії. Втім, треба враховувати, що впродовж березня ще не було значних опадів, які б почали вимивати пальне із забруднених грунтів.

На жаль, наразі ніхто не пояснює мешканцям, в якому стані грунти на їхніх ділянках, наскільки глибоко земля просочена пальним, чи змінилися показники забруднення впродовж останнього місяця, як пальне вплине на кущі та дерева, чи можна допомогти рослинам вижити в таких умовах, що відбуватиметься з їхніми плодами тощо.

Можливо, треба організувати щомісячний моніторінг стану грунтів на кожній приватній ділянці, бо дані звітів про “середню температуру по палаті” тут не спрацюють - адже кожен хоче знати саме про стан власного обійстя. Місцевим посадовцям непогано було б тримати мешканців постраждалого району Немишлі в курсі всіх заходів, які планується тут проводити, та надати доступ до фахових консультацій грунтознавців, гідрологів, ботаників тощо. На жаль, цього наразі нема. Залишається тільки сподіватися, що коли кількість нафтопродуктів в річках знизиться до допустимого рівня, про забруднені землі Немишлі все ж таки не забудуть...

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

Телеграм: https://t.me/gromada_group

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp

Інстаграм: https://www.instagram.com/gromada.group.news/