«Юні сіцзіньпінівці», "полковники з Viber" та плашка для псевдо-Залужного: як Кремль освоює €2 мільярди на фейках

Зрештою, з огляду на геополітичні реалії та спонсорів, затвердили остаточний варіант: «Юні сіцзіньпінівці імені Кім Чен Ина». Девіз організації: «Будь готовий!», відповідь: «Завжди готовий працювати за миску рису й три долари на місяць!».

Сміх сміхом, але спроби Кремля повернути свій зазомбований електорат у глухий тоталітаризм — це лише фасад для набагато агресивнішої зовнішньої експансії.

Поки в російських школах малечу вчать марширувати під абсурдними гаслами, на промивання мізків населення планети виділяються цілком дорослі, астрономічні суми.

Як заявила народна депутатка Євгенія Кравчук під час конференції URC 2026 у Гданську, Росія збільшила бюджет на пропаганду до майже €2 мільярдів — це на 50% більше, ніж торік.

Величезна частина цих коштів іде на інформаційні диверсії в країнах ЄС та НАТО, а на окупованих територіях України створюється випалена медійна пустеля, де під привласненими брендами українських ЗМІ штампують цинічні фейки.

Вмикаючи свої ретранслятори на повну потужність, Кремль згодовує власному населенню зашкарублий міф про «обложену фортецю», загортає агресивну війну в обгортку «священної відсічі» і змушує громадян вірити, ніби це вони бідні-нещасні «в бой роковой вступили с врагами».

Пропонуємо вашій увазі свіжий аналіз ключових інформаційно-психологічних операцій ворога за тиждень, на які Кремль не пошкодував своїх нових мільярдних траншів.

Telegram позначив як фейк шахрайський канал, що маскувався під команду Залужного.

Великий Telegram-канал під брендом «Команда Залужного» мімікрував під офіційне чи патріотичне фоловеро-орієнтоване медіа, але його реальна мета — м'яке впровадження деструктивних наративів, дискредитація військово-політичного керівництва України та розкол у суспільстві на темі «колишніх і теперішніх» командувачів.

Використання імені та обличчя з високим рівнем довіри (Валерій Залужний).

«Сплячий» режим: спочатку канал міг публікувати нейтральні патріотичні пости, нарощувати аудиторію, а в критичні моменти — вкидати потрібні Кремлю тези.

Часто такі канали паралельно збирають донати на «ліві» картки, щоб у разі викриття видати себе за звичайних інтернет-шахраїв, а не за кадрове російське ГРУ.

Офіційні особи не мають стосунку до цього ресурсу. Медіарадниця посла України в Великій Британії Оксана Тороп підтвердила, що Telegram застосував спеціальне маркування після відповідних звернень і перевірок. Це публічне визнання платформи, що ресурс є інструментом дезінформації та шахрайства.

Тема з фейковими каналами Валерія Залужного — це взагалі довгограюча історія. Ворог обожнює створювати «альтернативні» майданчики від імені авторитетних українських військових чи політиків, щоб розганяти «зраду», дискредитувати керівництво або банально збирати особисті дані українців через боти.

Знизити рівень довіри до офіційних джерел інформації, створити штучний інформаційний хаос («кому вірити?») та посіяти внутрішні чвари в українському сегменті соцмереж.

Російські пропагандистські ресурси масово поширюють «сенсацію»: нібито в Харкові та Одесі під кураторством США відновлено роботу з виготовлення компонентів біологічної зброї. Ба більше, ворог запевняє, що західні фармацевтичні компанії проводять там «нелегальні клінічні випробування на місцевому населенні».

Жодних секретних американських біолабораторій чи виробництв зброї масового ураження в Україні ніколи не існувало, що неодноразово підтверджували міжнародні організації, зокрема ООН.

Звичайні українські медичні та наукові лабораторії займаються виключно цивільними дослідженнями, моніторингом інфекційних захворювань та громадським здоров'ям.

Уся «таємність» цих об'єктів — суцільний міф. Насправді йдеться про звичайні українські науково-дослідні установи інфекційного профілю, які ще у 2005 році в межах прозорої міжнародної програми Nunn-Lugar отримали допомогу від США.

Сума була цілком скромною — близько 15–20 мільйонів доларів на всю країну. Ці кошти пішли на те, щоб банально закупити сучасне лабораторне обладнання, витягнувши установи з тотального руйнування та злиднів 90-х років. Усі результати модернізації відкрито висвітлювалися у пресі та демонструвалися журналістам під час численних престурів.

Для порівняння: реальна розробка та виготовлення компонентів біологічної зброї вимагає астрономічних, багатомільярдних інвестицій. Такі програми ніколи не проходять по лінії міністерств охорони здоров'я чи цивільних грантів — це виключно парафія закритих оборонних бюджетів і військово-промислових комплексів наддержав. Практична спроба створити біозброю за бюджетом на закупівлю цивільних холодильників та мікроскопів виглядає просто смішно.

Ба більше, ця тема — стовідсоткове політичне «ретрансляторство»: ще наприкінці 2000-х років проросійські організації в Харкові намагалися штурмувати місцеві установи й розкручувати антиамериканську істерію, щоб заробити собі електоральні очки. Кремль просто взяв маргінальні гасла двадцятирічної давнини і тепер видає за «свіжі розвіддані».

Кремль повертається до класичного наративу про «боевых комарів», оскільки свіжіших ідей для демонізації України та США забракло.

Націленість саме на Харків та Одесу не є випадковою. Ворог системно б'є по цих містах ракетами, КАБами та дронами, і паралельно намагається створити атмосферу «смертельної небезпеки», щоб змусити людей евакуюватися і посіяти паніку серед цивільних.

Російське державне пропагандистське агентство ТАСС поширило кричущу брехню про те, що військовослужбовці ЗСУ нібито навмисно підпалили храм у Костянтинівці, усередині якого перебувало 19 мирних жителів.

Росіяни влучили в храм УПЦ МП в Костянтинівці.

Тут ситуація має подвійне дно і демонструє всю цинічність російської пропаганди, адже ТАСС не просто вигадав фейк із голови, а вкотре спробував «перекинути» власні воєнні злочини на ЗСУ.

Інформація передається зі слів якогось «евакуйованого Плюшка», який саме храм – не називається. А ось військовий кореспондент Дмитро Кулько спалился полностью, назвав храм Иоанна Почевского.

У Костянтинівці за час повномасштабної війни російськими обстрілами та КАБами було пошкоджено чи повністю зруйновано кілька релігійних споруд, і всі вони належать до Горлівської єпархії УПЦ МП.

Якщо подивитися на хроніку їхніх «прильотів», стає зрозуміло, який саме брудний прийом використав ворог.

• Храм преподобного Іова Почаївського (УПЦ МП). По ньому росіяни влупили авіабомбою ФАБ-250. Тоді загинули цивільні, а на місці удару поліція знайшла дворічного хлопчика. Він дивом вижив, але його батько — місцевий священник, настоятель храму отець Вадим (Бондаренко) та дідусь отримали поранення. При цьому матір дитини (дружина священника) загинула від російського обстрілу ще за тиждень до того.

Хлопчик, який був на місці російського авіаудару в Костянтинівці, 11 жовтня 2025 року. 

• Свято-Успенський храм (УПЦ МП). Він буквально палав на очах усього міста після прямого російського удару. Місцеві тоді фіксували на відео, що гасити його було нічим, бо окупанти знищили інфраструктуру міста.

• Храм праведного Іоанна Кронштадтського та Свято-Ігорівський храм (УПЦ МП). Обидва зазнали суттєвих руйнувань  внаслідок методичних ударів РФ по цивільних кварталах.

   

Зараз через значні пошкодження споруд збиратися у храмах міста неможливо, служби там не проводять.

Вони взяли реальні факти — те, що храми УПЦ МП у місті горять через обстріли РФ, а настоятелі (як отець Вадим) та їхні парафіяни стають жертвами російських бомб — і перекрутили це навпаки.

Кремль традиційно апелює до чутливих тем (релігія, загроза життю цивільних, «абсолютне зло»), щоб викликати миттєвий гнів і засліпити критичне мислення авдиторії.

ТАСС є системним генератором дезінформації, а сам вкид створений за класичним шаблоном воєнних фейків, де замість доказів використовується лише голий пафос та вигадки.

Мета: максимальна дискредитація Сил оборони України, демонізація українських військових на релігійному ґрунті та спроба дзеркально перекласти відповідальність за реальні руйнування цивільної та духовної інфраструктури, які Росія щодня чинить на Донеччині.

Центр протидії дезінформації виявив масштабну російську ІПСО в польському сегменті TikTok.

За допомогою штучно створеного та розкрученого тренду ворог поширює аудіозаписи, де нібито польські громадяни скаржаться на українських біженців, звинувачують їх у «розкішному житті на польські гроші», криміналі та «неповазі до місцевих».

Замість залучення реальних людей ботоферми використовують генератори голосу для озвучування текстів польською мовою, створюючи ілюзію масового невдоволення реальних поляків.

Алгоритми платформи TikTok влаштовані так, що популярні аудіодоріжки підхоплюються іншими користувачами. Російські боти штучно накручують перегляди, щоб вивести цей тренд у рекомендації звичайним польським підліткам та молоді.

Аналіз профілів, які запускають ці аудіодоріжки, показує типові ознаки мереж ботів: порожні акаунти, відсутність унікального контенту, синхронний таймінг публікацій та використання однакових тегів. Жодного стосунку до реальних соціологічних настроїв польського суспільства ці «тренди» не мають.

Це системна та скоординована атака російських спецслужб (а точніше, підрозділів психологічних операцій), спрямована на руйнування стратегічного партнерства між Варшавою та Києвом.

Це якраз один із тих напрямків у країнах ЄС та НАТО, на які Кремль не пошкодував своїх нових мільярдних бюджетів.

На завершення нашого тижневого параду абсурду — повчальна, але надзвичайно кумедна історія «з полів», якою у своєму фейсбуці поділився один відомий і дуже досвідчений медійник.

Це готова п'єса для театру комедії, де російсько-українські телефонні шахраї вирішили погратися в «агентів 007», але капітально переплутали жертву.

Все почалося класично: дзвінок у Viber від «невідомої жінки з нерозбірливою офіцерською посадою в українських спецслужбах».

Пані енергійно вимагала звіт — чому це поважний журналіст ігнорує повістки? Коли ж виявилося, що ніяких повісток не було, у гру вступив «важка артилерія» — «полковник».

Маленький нюанс: обоє «офіцерів», очевидно, проходили прискорені курси української мови десь у підвалах під Ростовом, бо розмовляли нею настільки кепсько, що довелося вигадувати геніальну відмазку: «Нас просто нещодавно перевели в Київ з Одеської області».

Ну звісно, де ж іще вчити суржик із рязанським акцентом, як не під Одесою!

Привід для «телефонного опитування за процедурою» виявився гідним голлівудських блокбастерів: на ім'я журналіста нібито прийшла посилка, а в ній — «трекери для наведення шахедів на стратегічні об'єкти»!

«Полковник» із розумінням зітхнув: «Ну, ми ж знаємо, що ви не винні, але раптом вас хтось намагався завербувати за 100 чи 200 доларів?».

Але пік драматургії настав тоді, коли «полковник» увімкнув режим турботливого екстрасенса.

Він запропонував включити відеозв'язок і «пройтися по всіх кімнатах, щоб перевірити, чи не підклав там хтось вибухівку». Особливо «офіцера» цікавив... сейф! «До речі, а скільки грошей і в якій валюті ви тримаєте вдома?» — по-шпигунськи поцікавився голос із Viber.

Тут у нашого колеги перед очима одразу постала нещодавня гучна історія, коли за точно такою ж схемою аферисти до нитки обібрали одного літнього українського колишнього топчиновника (автор тонко натякає на експрем’єра Валерія Пустовойтенка), який усе золото-валютне майно самостійно виніс шахраям на блюдечку.

Але «полковники» припустилися фатальної помилки. Вони забули, що:

• Журналіст — це не колишній прем'єр, у нього в сейфі замість мільйонів зазвичай лежать папки з компроматом, старі диктофони та пачка заспокійливого.

• Намагатися розвести медіааналітика — це як прийти грабувати склад зі зброєю з водяним пістолетом.

«Полковника» було з почестями відправлено за курсом російського військового корабля.

Ображений аферист пообіцяв «прислати опергрупу» і кинув слухавку.

Наступного ранку шоу продовжилося: цього разу дзвонили вже з «обласної поліції», бо прізвище журналіста буцімто знайшли у списку... потенційних покупців зброї.

— «А що саме я замовляв цього разу? Танки? Літаки? Крилаті ракети?» — щиро поцікавився наш колега.

— «Даремно іронізуєте, зараз випишемо повістку!» — образився новий «актор».

— «Я готовий. Але перед наступним дзвінком у Viber надішліть фото розгорнутого посвідчення з чітким текстом».

 

На цьому зв'язок обірвався назавжди.

Російські мільярдні бюджети на ІПСО та мережеві шахраї працюють за однією схемою — розрахунок на переляк і шок. Але проти українського медійного імунітету та здорового глузду всі ці «полковники з Viber» безсилі.

Читайте також:

Коси проти гармат: чи може народ, озброєний лише косами та вірою у власну долю, розгромити регулярну імперську армію?

Для нас з вами важливо бачити не лише заголовки, а й процеси за ними. Помічати зв'язки між подіями, які зазвичай розглядають окремо. Не приймати готові інтерпретації і не переказувати загальноприйняті наративи — а розбиратися самостійно, у фактах, мотивах та наслідках.

Бережіть себе, перевіряйте джерела і пам'ятайте: справжні полковники у Viber сейфи не перевіряють!