Засіб Макропулоса. Кремлівський Кащей жадає стати Безсмертним...

Відоме російське опозиційне видання «Медуза» провело розслідування «Примхи старіючого політбюро» зі спробою з'ясувати, як російська влада збирається боротися з власним старінням і чи є ймовірність, що у неї щось вийде.

На початку 2024 року Володимир Путін оголосив, що Росії потрібен новий нацпроєкт - цього разу спрямований на «збереження здоров'я» громадян. Одна з його програм - боротьба зі старінням, якою давно стурбована стара влада РФ. За задумом Кремля, нацпроєкт до 2030 року має «зберегти 175 тисяч життів».

Цифра - сміховинна порівняно з даними Генштабу України. На 05.09.2024 втрати армії РФ на фронтах російсько-української війни склали близько 621550 особового складу.

Хоча, після деяких роздумів, «Громада» дійшла висновку, що, якщо йшлося про збереження життя топчиновників і членів їхніх родин, то таких у різних регіонах терористичної федерації може набратися саме названа кількість.

Вчені здавна шукали способи омолодження і продовження життєдіяльності людини, особливо натхненно - на зорі минулого століття, чи то гормональне омолодження, чи то переливання крові, чи то штучне підтримання життєдіяльності організму.

І наше власне розслідування переконує, що безліччю наукових і медичних відкриттів у цій галузі ми зобов'язані Харкову.

У ті ж 20-ті роки минулого століття, коли Чапек писав свою п'єсу «Засіб Макропулоса», на III Всеукраїнському з'їзді хірургів харківський професор Володимир Миколайович Шамов, тоді вже відомий хірург і вчений-теоретик, зробив доповідь про те, як йому вдалося повертати до життя знекровлене тіло собаки.

Цій інформації навіть сьогодні неможливо повірити: науково достовірне це твердження чи фрагмент із фантастичного роману?

Згадався забутий твір Олександра Бєляєва «Голова професора Доуеля». Як виявилося, популярний ще в довоєнні роки радянський фантаст був недалекий від наукової істини.

Уже дуже давно з'ясувалося, що організм помирає не відразу, точніше частини його відмирають поступово. Легендарний верховний суддя Ізраїлю Гідон, який жив до нашої ери, пробував оживити на кілька хвилин голову страченого через годину після страти. Він вливав кров у судини шиї нещасного, і, за переказами, це йому вдалося.

У 1923-1938 р.р. Володимир Шамов керував факультетською хірургічною клінікою Харківського медичного інституту і одночасно кафедрою експериментальної хірургії Українського інституту експериментальної медицини.

Як ентузіаста і великого знавця проблем переливання крові його призначили також керівником організованого за його ініціативою Українського інституту гематології та переливання крові, першого в Україні та другого у світі.

У Харкові Шамов вів дослідження цієї найважливішої проблеми, звернувши особливу увагу на можливість використання посмертної (фібринолізної) крові, а також інших кадаверних (від лат. cadaver - колись професійне позначення трупа. У слов'янській міфології кадаврами також називають ожилих мерців або їхні тканини й органи).

 Шамов вибрав як об'єкт вивчення, як він писав, «таку тканину, умовами пересадки якої хірургія оволоділа на цей час уже достатньою мірою»: це була кров.

В експериментах кров брали у трупів тварин (собак) через різні терміни після смерті і переливали живим тваринам, яких попередньо настільки різко знекровлювали, що вони могли залишитися в живих лише за повної життєздатності перелитої крові.

Експерименти дали вражаючі результати. У доповіді на III Всеукраїнському з'їзді хірургів Шамов повідомив: «Кров'яна тканина, пробувши в трупі до 11 годин після смерті тварини, знову почала продовжувати своє життя і функцію в тілі нового організму», тобто вона не токсична і цілком життєздатна.

Так у Харкові було зроблено видатне наукове відкриття. Уперше у світі науково довівши й обґрунтувавши доцільність переливання фібринолізної крові, продемонструвавши її велику й безперечну ефективність, Шамов відкрив дорогу до широкого використання її в клінічній практиці.

У Харкові, в Українському фізико-технічному інституті, групою талановитих молодих учених, серед яких був і майбутній Нобелівський лауреат Лев Ландау, було створено першу в Україні та СРСР кріогенну лабораторію.

Наукові завдання, які вона покликана була розв'язувати, виявилися настільки широкими й масштабними, що з роками з неї виросли два потужні науково-дослідні центри - це Фізико-технічний інститут низьких температур та Інститут проблем кріобіології та кріомедцини Національної академії наук України.

Приставка «кріо» означає «глибокий холод», тобто йдеться про такі технології, в яких використовується дуже глибоке охолодження.

інститут проводить фундаментальні та прикладні дослідження за напрямками  використання гіпотермії, кріотерапії та кріоконсервованих біологічних об'єктів у лікуванні різних захворювань, а також клітинной і тканинной трансплантації, розвитку кріобіотехнологій у репродуктивній медицині.

Досить активно розвивається напрямок розробки та створення тканинно-інженерних конструкцій, що вміщують стовбурові клітини різного походження, а також сировини для виготовлення фармпрепаратів, які можуть використовуватися в різних галузях медицині.

Унікальність стовбурових клітин у тому, що вони можуть поширюватися організмом і трансформуватися в 200 типів клітин: м’язові, кісткові, нервові. Головне – вони можуть відновлювати та регенерувати пошкоджені тканини.

Вчених приваблює «вміння» стовбурових клітин знаходити в організмі осередок хвороби і відновлювати уражене місце.

Однак життя клітин поза організмом коротке, і умови для їхнього вивчення та використання з'явилися тільки тоді, коли вчені вигадали, як стовбурові клітини заморожувати, а потім, за потреби, відтавати, щоб вони залишилися живими та здоровими.

Клітинна і тканинна терапія, по суті, це терапія 21 століття. І можливості перед медициною вона відкриває колосальні. Дедалі частіше зі стовбурових, тобто таких, що розвиваються і здатні до розвитку клітин, можна отримати і відповідні тканини, яких бракує у хворої людини, і оновлювати ті тканини, які так чи інакше виявилися неповноцінними, створювати навіть аналоги нових органів для пересадки, замінювати трансплантацію органів, а тепер - і створювати самі органи.

Саме холод і технології охолодження, застосування спеціальних технологій - кріопротекторів (захисників) тканин і клітин дають змогу тривалий час зберігати препарати та біоматеріли в належному функціональному стані.

Незважаючи на війну, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини став переможцем конкурсу та отримав Першу пермію за найкращі показники у винахідницькій роботі за 2023 рік по відділеннюю біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, а його директор, професор Олександр Петренко увійшов в ТОП 500 найкращих світових вчених згідно оновленої інформації індивідуального рейтингу бази даних Scopus.

У Харкові сформувалося унікальне поєднання нових напрямів науки: біохімії, нанотехнологій і наномедицини, що вивчає все, що належить до живої природи, навіть не на клітинному, а на субклітинному рівні.

Здатність маніпулювати матерією в усе більш дрібних масштабах дозволить людям створювати матеріали на атомному або навіть квантовому рівні, що призведе до нової ери в IT і медицині.

Йдеться про так звані нанотехнології, які розвиваються дуже швидко, тому що мають величезний пул потенційних галузей застосування.

У майбутньому наноботи зможуть безпосередньо взаємодіяти з ДНК і вірусами, що дозволить "виправляти" генетику людини за необхідності, убивати віруси і протистояти розпаду клітин. Отже, такі технології зможуть не тільки лікувати, але і продовжувати життя.

Як єхиднує «Медуза», на початку червня російські науково-дослідні інститути отримали від департаменту науки та інноваційного розвитку охорони здоров'я МОЗ РФ вимогу терміново (!) надати «пропозиції щодо розробок» у таких сферах:

• «Розробка медичної продукції, спрямованої на зниження тягаря старіння клітин (саркопенії, старечої астенії, остеопорозу тощо), з оцінкою біологічного віку різними методами»;
• «Розробка нових нейротехнологій і пов'язаної з цим медичної продукції, спрямованих, зокрема, на запобігання та розвиток когнітивних і сенсорних порушень»;
• «Розробка методів корекції імунної системи на основі її виявлених критичних показників у старінні»;
• «Розроблення нових методів медичних технологій (включно з медичними виробами), заснованих на технології біодруку».

ДОВІДКА «Громади»

3D-біопринтинг - це, коли на основі матеріалів, відомих як біочорнило (комбінація живих клітин і сумісної основи), створюють тканиноподібні структури, які можна використовувати в медицині.  Тканинна інженерія об'єднує в собі нові технології, що дають змогу вирощувати замісні тканини й органи в лабораторних умовах для використання їх під час лікування травм і захворювань.

Також можливо сконструювати і встановити штучний орган, щоб дати його власникові здібності, які не зустрічаються в природі. У світі ведуться дослідження в галузі зору, пам'яті та обробки інформації.

Усі сучасні дослідження, про які йдеться в російському нацпроєкті, досить дорогі - вони вимагають великих грошей і витрат. Розробка нових препаратів - мільярди...

Класика жанру: «кащеї» жадають заволодіти безсмертям...

Брат наближеного Путіна, бізнесмена Юрія Ковальчука, фізик Михайло Ковальчук курує федеральну програму з розробок у галузі генетики - у ній бере участь старша дочка Путіна, ендокринолог Марія Воронцова.

«Медуза» іронізує:

подібні наукові проєкти не заважають Ковальчуку висловлювати парадоксальні ідеї, що йдуть врозріз зі здоровим глуздом. Наприклад, він вірить у створення біологічної зброї, спрямованої виключно на росіян.

 

Крім цього, фізик керував абсурдним «розшифруванням генома російської людини» і лякав російських сенаторів новим «підвидом службових людей», нібито штучно створеним у США.

Як неодноразово писали ЗМІ, у конспірологічні теорії Ковальчука охоче вірить і сам Путін.

За інформацією журналістів, Кащей у Кремлі полюбляє і так звані ванни з рогів марала.

Екстракт пантів (м'яких незакостенілих рогів маралів) для цих ванн, яким приписують нібито лікувальні властивості, отримують досить жорстоким методом. Молодих тварин затискають на спеціальному верстаті і зрізають ще живі, налиті кров'ю роги. Зоозахисники порівнюють це з тортурами, як виривання нігтів у людини.

У середині нульових Сергій Шойгу вперше привіз Путіна на Алтай і переконав його в користі процедури - нібито вона омолоджує шкіру і покращує роботу серцево-судинної системи.

Чи здобуде кривавий диктатор Путін, а також персонажі з його оточення - ковальчуки, пєскови, патрушеви, щойгу та інші негідники - безсмертя як привілей надлюдей?

Ставлення до вимог оточення кремлівського диктатора, судячи з усього, у російських учених скептичне:

Ми отримали цей папір, і я, чесно кажучи, офігів. Сам посил мене спантеличив. Ну звісно, нам зараз, крім цих старих пнів (співрозмовник має на увазі немолодих російських політиків, - прим. «Медузи»), відновлювати нікого, ага...,

 - обурився один із наукових співробітників.

Свого часу академік Валентин Грищенко (1928 - 2011), лауреат Державних премій СРСР, УРСР, України в галузі науки і техніки, говорив авторці цих рядків:

Над вирішенням завдання продовження життя наука працюватиме завжди. Людство навчиться вирощувати і замінювати зношені та хворі органи. Різноманітні спроби сповільнюватимуть процес старіння, проте не зможуть розвернути його в протилежному напрямку...

Залишаючи осторонь утопічну ідею безсмертя, харківські вчені наголошують на значущості сучасних відкриттів для розвитку подальших досліджень зі штучного підтримання життя організму та в ендокринології.

Інтригуюче провидницький письменник Карел Чапек! Він передбачав прийдешню кіберреволюцію і освоєння наукою таїнств народження, життя і смерті.  І замислювався про те, чи потрібне людству життя вічне.

Коли я читаєш його п'єсу «Засіб Макропулоса», то кожному мимоволі хочеться, щоб рецепт цього чудового засобу, що дозволяє головній героїні завжди залишатися молодою, став не фантастикою, а реальністю.

По ходу п'єси, після жорсткого допиту з пристрастю «судді», нарешті, повірили героїні. І тоді постало питання: що робити з рецептом? Стали сперечатися...

Рецепт за законом може належати тільки членам сім'ї Макропулос. Ні, він має стати надбанням усього людства. Ні, тільки для обраних!

Але поступово під час дискусії герої доходять висновку, що безсмертя нікому не потрібне, бо щастя в житті неможливе без глибокого розуміння швидкоплинності нашого буття.

І коли головна героїня Емілія, втомлена від життя і готова добровільно розлучитися з рецептом, пропонує його по черзі кожному з присутніх на сцені, всі відмовляються. Тільки одна з героїнь приймає його... і підносить до вогню.

П'єса закінчується вигуком Емілії: 

Ха-ха-ха, кінець безсмертю!

Читайте також:

«Соціологія в хімії». Харківська мелодія для супрамолекули...