Жертвопринесення. 80 років: від Другої до Третьої світової війни (1945 – 2025).

Це, звичайно, анекдот, кумедний, але з глибоким змістом, бо багато може сказати про світових лідерів і навіть їхні країни 80-річної давності.

Відзначаючи 80-річчя Перемоги над гітлерівською Німеччиною у Другій світовій війні ми мимоволі повертаємося до історичних подій, свідків яких майже не залишилося живими, з бажанням краще зрозуміти ці події, оцінити та переоцінити з погляду контексту сьогоднішнього дня, у ситуації Третьої, а для деяких аналітиків – вже Четвертої світової війни.

Ну а найцікавіше, що багато про що ми не знали чи забули.

Тому що історична пам'ять у радянських та західних підручниках історії йшла, скажімо так, окремими траєкторіями. Тим важливіше згадати про ці події у День Перемоги у Другій світовій війні.

У січні 2025 року The Economist на честь 80-річчя Перемоги над нацизмом відкрив архів своїх публікацій 1945 року.

І ця стаття заснована в основному на цих незнайомих нашому читачеві матеріалах та унікальних архівних фото, спеціально підібраних вашою оглядачкою з американських, британських, німецьких, радянських та французьких джерел.

6 січня 1945 року конфлікт у Європі перебував на останній стадії. Аркуші архіву, впливове британське видання The Economist відзначає, що наприкінці 1944 року «не лише звичайні чоловіки та жінки казали: „Все закінчиться до Різдва“ (адже ми теж це чули наприкінці 2024 року, чи не так?).

Німецькі солдати пробігають повз покинуту американську техніку; грудень 1944 року. 

Але швидкість просування союзників у окуповані нацистами частини Європи сповільнилася.

Рундштедтський наступ Німеччини (тепер більш відомий як Арденнська битва) змусив союзників відступити в Бельгії та Люксембурзі. Британці все ще воювали в Греції. Польські комуністи, відомі як Люблінський комітет, суперечили з польським урядом у вигнанні в Лондоні щодо того, хто контролюватиме країну.

Настрій у Британії був похмурим. Хоча нацистів все ще тиснули з обох боків континенту, журнал The Economist оголосил про «безвихідь у Європі».

Не те щоб перемога здавалася британцям далекою — насправді вона виглядала майже неминучою.

Британські діти на руїнах будинку. 

Але «військовий глухий кут і політична роз'єднаність» відтермінували поразку нацистів.

Розбіжності щодо того, як ставитися до Німеччини після війни, були проблемою.

The Economist писав, що нацисти сподівалися, «що коаліція проти них все ж таки розпадеться».

А пропозиція про те, щоб післявоєнна Німеччина поступилася своїми промисловими центрами, висунута Францією та Радянським Союзом, давала німцям сильнішу волю до подальшої боротьби.

Британія мала підстави почуватися похмурою й поза полем бою. Війна змінила британську економіку. Річ була не лише в тому, що уряд підвищив податки, щоб оплатити воєнні зусилля. Витрати на споживчі товари різко впали, навіть якщо паливо та освітлення добре продавалися .

З 1942 року не вироблялося жодних автомобілів, холодильників, піаніно, пилососів, тенісних чи гольф-м’ячів, і лише дуже мало радіоприймачів, велосипедів, годинників та авторучок.

У 1944 році ходили чутки, що Адольф Гітлер помер (майже, як Путін, що спочиває в холодильнику!), збожеволів або був ув'язнений Генріхом Гіммлером. Але новорічне звернення Гітлера показало, що він «живий, не більш божевільний, ніж зазвичай, і не ув'язнений.

Невілл Чемберлен з Гітлером та Муссоліні під час підписання Мюнхенської угоди. 

Його промова (точнісінько як нещодавнє інтерв'ю військового злочинця Путіна придворному журналісту) була сповнена німецького міфу, відбудови більших і кращих німецьких міст, краху буржуазного світу та нового світанку націонал-соціалістичних принципів…

Замініть у цьому тексті слово «німецька» на «російськомирську» і аналогія стане зовсім очевидною.

Однак, враховуючи тиск союзників на заході та Радянського Союзу на сході, заклики диктатора до націоналізму звучали порожньо. Швидше, його послання віддавало хвастощами та відчаєм.

До початку 1945 року більшу частину Франції було звільнено. У серпні попереднього року союзники вирвали Париж з-під контролю Німеччини, і Шарль де Голль, який очолював тимчасовий уряд у вигнанні з Лондона та Алжиру, повернувся до столиці.

Фашистів із Парижа у серпні 1944 року вибив генерал Філіп Ле Клерк. 

Окупація дала про себе знати. 20 січня 1945 року журнал The Economist писав:

 Зло безробіття — лише в Парижі близько 400 000 осіб є безробітними — додалося до труднощів, спричинених відсутністю опалення, їжі та одягу в промислових центрах Франції». Разом із цим виникли побоювання щодо політичної нестабільності. Ми попереджали, що «французькому терпінню буде межа. І ця межа вже близько… Зіткнувшись зі зростаючим невдоволенням, позиції уряду можуть ослабнути». В інтересах усіх було, щоб «Франція не стала занедбаним союзником.

Німецькі солдати та чоловік зі стільцем на платформі станції метро Порт де Ліла. Париж, Франція. 1943 рік. 

Америка, з її багатими природними ресурсами, могла б збільшити постачання до Франції. Але Велика Британія також повинна відіграти свою роль, навіть якщо вона «може внести лише пенс до американських фунтів».

Тим часом у Східній Європі, звідки нацистів витіснив Радянський Союз, вимальовувалася зовсім інша картина визволення.

Вінстон Черчилль, Франклін Рузвельт і Йосип Сталін востаннє зустрічалися в Тегерані, столиці Ірану, наприкінці 1943 року. Там вони домовилися, що Велика Британія та Америка відкриють другий фронт проти нацистів у Західній Європі, поки Радянський Союз наступатиме зі сходу.

 Зустріч у Ялті. 1945.  

Тепер, коли німецька оборона руйнувалася, лідери Великої Британії, Америки та Радянського Союзу знову зібралися — у Ялті.

«Світовий тріумвірат, — писав  The Economist 3 лютого 1945 року, — знову зустрінеться віч-на-віч, щоб визначити останні етапи війни та перші кроки до миру».

Знищення німецького мілітаризму та німецького Генерального штабу вперше з'являється поруч зі знищенням нацизму. Підтверджується покарання воєнних злочинців. Вперше офіційно натякається, що німці зрештою можуть вибороти «гідне життя… і місце в єдності народів.

 Вінстон Черчілль, Франклін Рузвельт, Йосип Сталін. Ялта. 11.02.1945. 

Неоднозначності стосуються економічного та територіального врегулювання.

Зрештою, Америка та Велика Британія посварилися з Радянським Союзом через жорстку експропріацію німецьких заводів та відмову постачати продукти харчування зі сходу країни на її більш густонаселений захід. Напруженість щодо поводження з окупованою Німеччиною продовжила формувати перші роки Холодної війни.

Союзники погодилися, що Польща буде «реорганізована на ширшій демократичній основі, із залученням демократичних лідерів з самої Польщі та поляків за кордоном». Після років війни це здавалося справедливим результатом для Польщі — якби тільки його можна було реалізувати.

Уінстон Черчілль і Франклін Рузвельт у Ялті. 

…Ялтинська декларація жалюгідно не витримала тесту журналу «The Economist». Сталін не дотримався своєї обіцянки дозволити вільні вибори в Центральній та Східній Європі; оскільки Червона Армія контролювала значну частину регіону, Америка та Велика Британія мало що могли зробити, щоб змусити його. У Польщі, навіть коли лідери зустрілися в Ялті, радянські війська почали придушувати опозицію комуністичному правлінню.

У роки після Кримської конференції Захід також різко розділився з Радянським Союзом щодо того, як ставитися до Східної Європи. У декларації це не було чітко зазначено.

З наближенням поразки нацистів розбіжності між союзниками ставали дедалі очевиднішими.

Фанфари на честь учасників Кримської конференції. 

Серед них була структура того, що згодом стане Організацією Об'єднаних Націй. У 1943 році союзники домовилися створити наступника Ліги Націй. Наступного року дипломати з Америки, Великої Британії, Китаю та Радянського Союзу зібралися в Дамбартон-Оукс, особняку у Вашингтоні, округ Колумбія, щоб запропонувати пропозиції щодо управління організацією. Тепер делегати майже 50 країн-союзників готувалися зустрітися в Сан-Франциско, щоб завершити свої плани щодо нової Ліги.

Однак вимоги Радянського Союзу викликали тертя з Америкою. Окрім того, що Радянський Союз мав одне місце, Йосип Сталін хотів, щоб дві його складові республіки, Україна та Білорусь, також мали місця, що дало б йому більше влади в асамблеї.

Сталін також хотів, щоб Польщу представляв комуністичний уряд у Варшаві, а не уряд у вигнанні, який підтримували Америка та Велика Британія.

Радянський Союз, який досі був обурений виключенням з Ліги у 1939 році через вторгнення до Фінляндії, хотів бути впевненим, що нова організація не зможе знову «посадити його на лаву підсудних».

Делегація Української РСР на 1-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, Лондон, 1946. Зліва направо: (перший ряд) професор Петровський, начальник політвідділу МЗС УРСР Волна, помічник міністра закордонних справ УРСР Тарасенко, заступник голови Ради Міністрів УРСР Микола Бажан, міністр закордонних справ УРСР Дмитро Мануїльський; (другий ряд) академік М.В. Корецький, помічник міністра Пархоменко. 

Адміністрація Франкліна Рузвельта представила заснування нової організації як «найбільшу надію на збереження миру та виконання більшої частини відповідальності Америки перед світом». Тепер вимоги Росії виглядали так, ніби вони могли зірвати створення наступника Ліги.

Смерть Рузвельта викликала такі ж почуття горя, як і смерть королеви Вікторії в 1901 році.

Після початку Другої світової війни Рузвельт скликав спеціальну сесію Конгресу для постачання зброї Великій Британії та Франції. Потім, у 1941 році, він домігся прийняття Закону про ленд-ліз, схеми військової допомоги, незважаючи на опір ізоляціоністів (!).

Тепер, коли його немає, один з небагатьох елементів впевненості в невизначеному світі зник разом з ним.

«Отже, настав кінець», – писав журнал The Economist у своєму випуску від 12 травня. Раніше того ж тижня бої між союзниками та нацистською Німеччиною нарешті припинилися.

Ve Day, День Перемоги в Європі 1945. 

Після захоплення Берліна Червоною Армією залишалося лише питанням часу, коли Карл Деніц, наступник Адольфа Гітлера, та канцлер Лутц граф Шверин фон Крозігк опублікують офіційну капітуляцію Німеччини.

Рано в понеділок, 7 травня, вони делегували генералу Альфреду Йодлю підписання офіційного документа в штаб-квартирі союзників у Франції. Наступного дня, 8 травня, відзначався День Перемоги в Європі.

Втрати війни були величезними. Загинуло близько півмільйона британців — насправді менше, ніж під час Першої світової війни. Інші союзні держави постраждали більше: близько 24 мільйонів радянських громадян загинули в результаті боїв.

 Але «людське життя не підлягає статистичному обчисленню, і з усіх воєнних ран порожнє серце — єдина, яку не гоїть час».

Сьогодні нова світова війна фактично йде і в найжорстокішій гарячій фазі на українській землі, і в її поки що крижаних формах (холодних – це надто м'яко сказано!) у Європі.

Спільна охорона Кримської конференції. Ялта, 1945. 

За пару місяців до Дня Перемоги у Другій світовій війні Москва влаштувала пропагандистський захід у Ялті, назвавши його конференцією. Хоча ніхто з офіційних осіб країн Антигітлерівської коаліції на неї не приїхав.

Чому ж для Кремля виявилася такою важливою тема Ялти 1945 року?

Насамперед у пропагандистських цілях, оскільки, починаючи з 2014 року після анексії Криму, російські «вчені» та «експерти» закликають до проведення «Ялти 2,0». Начебто мають бути переглянуті та встановлені нові правила міжнародної поведінки на користь нового світового порядку. По суті, новий переділ світу.

Учасники Кримської конференції за круглим столом. Лютий. 1945 р. 

Цікаво, що Держдепартамент США у своєму історичному порталі Офіс історика нині зазначає:

Початкова реакція на Ялтинські угоди була радісною. Рузвельт та багато інших американців розглядали це як доказ того, що дух співпраці між США та Радянським Союзом часів війни перенесеться і в повоєнний період.

 

Однак це відчуття було недовгим. Після смерті Франкліна Д. Рузвельта 12 квітня 1945 року Гаррі С. Трумен став тридцять третім президентом Сполучених Штатів.

 

До кінця квітня нова адміністрація зіткнулася з Радянським Союзом через їхній вплив у Східній Європі та щодо Організації Об'єднаних Націй.

 

Стурбовані уявною відсутністю співпраці з боку Радянського Союзу, багато американців почали критикувати ведення Рузвельтом Ялтинських переговорів.

 

Донині багато найпалкіших критиків Рузвельта звинувачують його у «здачі» Східної Європи та Північно-Східної Азії Радянському Союзу на Ялтинській угоді, незважаючи на те, що Радянський Союз зробив багато суттєвих поступок.

* * *

…На фото, яке ваша оглядачка обрала для ілюстрації цієї статті, ми бачимо Уїнстона Черчілля, який стискає в руці щось схоже на… мобільний телефон. Це той самий срібний портсигар, про який складають анекдоти.

Одні події до болю нагадують те, що відбувається нині в Європі, інші просто вчать тому, що історія так нікого нічому і не навчила.

Читайте також:

Кинути виклик усьому світу: «нас слухають» Трамп та Мао; Музей капітуляції; Голівуд прощається із глядачем; а ви встигли купити «мемкоін»?

Якщо вам цікавий цей зміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: