Жінки Мексики: повстанці, дипломати, українські танцівниці

«2024 рік стане роком повернення України в регіон Латинської Америки і Карибського басейну». Так міністра закордонних справ України процитувала його заступниця (на посаді – від грудня 2023 року) Ірина Боровець  і додала. «Багато чого відбуватиметься «вперше».  Наша мета — не лише активізувати відносини з країнами регіону, але й залучити їх до реалізації Формули миру, підтримки створення Спецтрибуналу.

Збалансована гендерна політика МЗС  –  Міністерство залишатиметься в авангарді гендерного мейнстрімінгу. Я активно просуватиму діяльність Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття при МЗС як майданчику взаємодії представників нашої держави, міжнародних партнерів та громадянського суспільства».

Ірина Боровець першу освіту  здобула в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, а другу – в Інституті сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум».  Департамент публічної дипломатії та комунікацій, яким вона керувала останні три роки, залишився у її кураторстві. Тобто розмова зі світом і через мистецтво в умовах війни, послідовне пояснення, що цінного має Україна не тільки як територія, чому для неї важлива підтримка світу не тільки англомовного, а й іспаномовного. Тож ця публікація – про перегук мексиканського й українського минулого, про сьогодення й  долі представниць обох народів.

Сполучені Штати – це не тільки про Америку

Назва найбільшої іспаномовної країни світу повністю звучить «Мексиканські Сполучені Штати». 1535 року король Іспанії заснував віце-королівство Нова Іспанія, до якого увійшла території колишньої Імперії ацтеків, Карибські острови, Куба і Філіппіни. Воно проіснувало майже триста років, розпалося під час війни за незалежність Мексики. Війна тривала понад десятиліття, до 1821 року. Тоді була проголошена Декларація незалежності Мексики від Іспанії. Але подальша боротьба за владу призвела до повстання, у якому брали участь і жінки із заможних родин. Незалежність країни ототожнювалася для них із іще більшим утвердженням їхніх сімей.

Після загибелі сина і чоловіка Гертрудіс налагодила інформування повстанців

За сучасними визначеннями, Гертрудіс Боканегра створила комунікаційну мережу для підтримки руху за незалежність. У Мексиці вона відома як Героїня Пацкуаро (La Heroína de Pátzcuaro). У цьому місті на честь її названо площу та споруджено бронзову статую. Прізвище Боканегра перекладається з іспанської як чорний рот, але зовсім не тому скульптор увічнив героїню повстанців у момент крику (заклику?). Жінка потрапила в полон. На постаменті відтворено в пластиці горельєфа  її останні хвилини життя перед публічною стратою. Приречена стоїть на колінах. Оголені груди, розкуйовджене волосся передають силу приниження Гертрудіс. Але її голова тільки схилена до плеча ніби в намаганні пересилити біль і підвести очі до неба.  Охочі до видовищ товпляться біля ешафоту і хтось визирає з вікна, щоб не пропустити виконання вироку.

Як на створення головної пісні Мексики вплинула наречена

Йозефа, Леона, Маріана, Антонія, Гертрудіс,  Марія. Жінки-повстанці. Про кожну варто розповідати. Але мене зацікавила рішуча наречена поета на прізвище Боканегра, поширене у Мексиці.   29-річний Франциско Гонсалес Боканегра став переможцем конкурсу на кращий текст гімну країни. Існує  оповідка, що спершу конкурс його не цікавив. Це ж не любовні посвяти. Але інакше думали потенційний тесть і наречена. Вона замкнула лірика в одній із кімнат батьківського дому. Чотири години він писав строфи, які згодом знала вся країна. Стіни у його тимчасовій «в’язниці»  прикрашали фото і малюнки на теми  різних події мексиканської історії. Франциско написав десять строф і просунув аркуш під двері.  Цей текст і переміг на конкурсі. Щоправда, від 1854  року (уже 170-літній ювілей!) він виконувався на урочистостях, але не був офіційним символом держави. Його скоротили і затвердили майже через сто років після створення. «Мексиканці на поклик бойовий сталь готують і вуздечку» («Mexicanos, al grito de guerra»).

Мексика, Троцький і Україна

ХХ століття. Революції спалахували в різних країнах світу. Міграційні хвилі докотилися, хоч і не потужно, до Мексики. Рая Дунаєвська, дочка рабина з Вінничини, була деякий час секретаркою-перекладачкою Л.Троцького під  час його перебування у цій країні. Жив Троцький в родині художників Дієго Рівери і Фріди Кало.

Між Фрідою і головним сталінським опозиціонером спалахнув короткий роман. Художниця навіть присвятила цьому захопленню свій автопортрет. На ньому вона тримає листа від коханця, який швидко їй набрид. Швидко змінювалися об’єкти сексуального інтересу в Дієго Рівери. Фріду навіть затримувала поліція, підозрюючи в причетності до вбивства Троцького.

Американка Джулі Теймор  уже в новому тисячолітті зняла фільм, який назвала коротко  –  «Фріда». Із шести номінацій на «Оскар» історія художниці на тлі політичного й мистецького життя  Мексики і США перемогла у двох – кращий грим і краща музика.  Цікаво, що Сальма Хайєк – мексиканська і американська актриса до ролі Фріди не тільки знімалася у фільмах, а й вивчала в університеті міжнародні відносини. Але послом Мексики в Україні вона не стала. Ці політичні ролі підхопили інші мексиканки.

Жінки-дипломати – продовження «Мексиканського дива»?

І жінки, й чоловіки в Мексиці мають справу із соціальним розшаруванням, бідністю та безробіттям. Але був в історії країни період, коли нова економічна політика  від 1930 до 1970 привела до поступу й накопичення капіталу. Країна не стала потужним бізнес-гравцем у ХХІ столітті, але фемінізм залишається присутнім у суспільстві. Мексиканки помітні на різних сходинках соціальної драбини. Особливо на тих високих, де перетинаються зв’язки, знання і вміння домовлятися. Важлива риса для країни, де мешкає понад 127 мільйонів населення різних національностей. Українська діаспора нечисельна. Називається цифра в межах 5 тисяч. Більшість зайняті в агросекторі. За контрактами у великих містах працюють науковці, представники й представниці творчих професій. Танці, живопис, цирк – там проявляють себе українці, які емігрували до Латинської Америки  після розпаду Союзу. Хоча Мексика швидко визнала незалежність України, офіційне відкриття посольства нашої країни у Мехіко відкрили у листопаді 2000 року.

Амбасадорами нашої країни два десятиліття були чоловіки. У серпні 2020 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Мексиканських Сполучених Штатах призначена Оксана Драмарецька. До того її посада була  – Генеральний консул України в Барселоні. Значно раніше за нашу дипломатку мексиканки почали представляти свою державу в Україні. Першою на посаді Надзвичайного і Повноважного посла з резиденцією в Києві стала 2009 року Беренісе Рендон Талавера. Її змінила Марія Луїза Беатріс Лопес Гаргальйо. Від 2019 року на цій посаді працює Ольга Беатріс Гарсія Гійєн.  У листопаді 2022 року  пані посол взяла участь у міжнародній  онлайн-конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка  «Україна – Латинська Америка: 30 років співпраці. До 100-річчя від дня народження Юрія Кнорозова». Мексиканська дипломатка тоді підкреслила, що внесок цього науковця, уродженця України, у розшифровку писемності майя є безцінним.

Фотовиставка правди про злочини росії проти українських дітей у Конгресі Мексики

Не тільки минулим хоче Україна про себе нагадувати Мексиці. Восени 2023 року в межах офіційного візиту до Мексики заступниця голови Верховної Ради України Олена Кондратюк зустрілася з віцепрезиденткою Конгресу Мексики Бланкою Марією дель Сокорро Алькала Руїс. Зверніть увагу, знову жінка на високій посаді у країні з багатьма неподоланими постколоніальними стереотипами.

«Розраховуємо на активну позицію Конгресу Мексики у засудженні викрадення рф українських дітей та їх поверненні додому. Таких дітей – понад 19, 5 тисяч»,  – сказала тоді Олена Кондратюк.  Уперше в Латинській Америці восени 2023 року на форумі «Вільна Америка» було ухвалено резолюцію із засудженням російської агресії проти України. Олена Кондратюк взяла активну участь у роботі форуму, також  відкрила в Мехіко «виставку правди». Серед авторів – відомий фотограф Євген Малолєтка, який багато знімав у Харкові та в нашій області під час повномасштабного вторгнення.

«Щось незвичайне»  –  таку назву своєму портрету дала Дарія Барбун, українка з Мексики. «Щось незвичайне»  –  так багато хто в Україні уявляє Мексику туристичну, карнавально-кулінарно-сувенірну. Наша країна асоціюється у мексиканців з війною, а не сприймається батьківщиною історика Юрія Кнорозова який розшифрував письмена майя, а народився, виріс і  до 1943 року жив під Харковом.

«Одне зерно комори не наповнить, але підтримає інші зерна»

Вперше з українкою Дарією Барбун, яка живе у Мехіко, ми спілкувалися скайпом 2020 року, коли світ був охоплений коронавірусною панікою і карантинними обмеженнями. Тоді я знайшла до розмови мексиканську приказку  «Одне зерно комори не наповнить, але підтримає інші зерна». Підтримка  багато означає для Дарії  після розгортання великої війни в Україні. Долати патріархальну упередженість їй допомагають у новому суспільстві дві справи життя – танець, викладання  хореографії та ресторанний менеджмент. 

Минуло перше її особисте 5-річчя в Мексиці. Коли ми спілкувалися  під час пандемії, то Дарія говорила, що самоізоляція повернула можливість більше розмовляти з рідними в Україні. Після розгортання повномасштабної війни вона прагне підтримати своїх. Мені написала: «Усі мої знайомі в Мехіко дуже переживають про ситуацію в Україні».  Фото з українського мітингу із жовто-блакитними прапорами і антипутінськими плакатами Дарія розмістила в соцмережах із підписом: «Можете видаляти мене з друзів, але тільки так».

До Мексики колишня київська студентка працювала в Китаї, Японії, інших країнах. Цікаву інформацію дізналася безпосередньо від неї  та із відкритих джерел.

Існує термін феміцид. Феміциди — це вбивства жінок на ґрунті ненависті до статі. Вони дещо відрізняються від андроцидів — гендерно вмотивованих убивств чоловіків. Здебільшого феміциди вчиняють партнери або колишні партнери, які вдаються до постійного насильства, погроз і залякувань. Згідно зі статистикою, у країнах Латинської Америки такі злочини скоюють найчастіше. Певною мірою це пов’язане і з тим, що жінкам платять менше, аніж чоловікам (іноді навіть на чверть), а фінансова зневага призводить до зневаги соціальної, до фізичних розправ.

«Один день без нас»

У перші дні весни  2020 року відбувся загальний страйк жінок Мексики під гаслом «Один день без нас». Мільйони не вийшли на роботу, навчання, не користувалися транспортом і не купували нічого в магазинах. Страйк, а перед його оголошенням – жіночі демонстрації проходили із закликом зупинити зростання кількості вбивств жінок. За офіційними даними, які наводить Громадське радіо, щодня у Мексиці гине від рук чоловіків у середньому 10 жінок. Так, це велика країна, де мешкає понад 127 мільйонів чоловіків і жінок. Але саме жінки не почуваються захищеними.

Дарія продовжила вести школу хореографії для дітей. Чому ще навчаться у неї  чорноокі юні красуні, окрім  легкої танцювальної ходи, елементів сучасного балету? Цілеспрямованості, вмінню не здаватися перед труднощами і переконанню: «Навіть один день без жінок вдома й на роботі буде безбарвним і майже змарнованим».