Зміївчанка Ольга Смірнітська: повернути собі своє

Уже багато років урядові та (частіше) неурядові організації України та окремі волонтери проводять колосальну роботу, щоб повернути собі своє.

З початком повномасштабного вторгнення маємо вдалі кейси, коли провідні музеї світу «перебивали» підписи під картинами Рєпіна, Куїнджі та Айвазовського, визнаючи їх українськими, а не російськими художниками.

Передача Зміївській громаді будинку купця Горохова, де народилася Ольга Смірнітська, та створення в ньому тематичної музейної експозиції може стати «поштовхом» до ще одного повернення.

Цю жінку можна по праву вважати першою композиторкою України, яка на той момент була частиною Російської імперії.

Хоча офіційно визнана першою українською композиторкою львів’янка Стефанія Туркевич-Лісовська, з цим можна і треба сперечатися. Хоча б тому, що Туркевич народилася 1898 року (Львів тоді входив до складу Австро-Угорської імперії). А Смірнітська свої перші 10 романсів написала за 40 років до цього...

Як уже повідомлялося, 7 листопада на сесії Зміївської міської ради погодили рішення про прийняття в комунальну власність нерухомого майна — історичної будівлі. Мова йде про старовинний будинок у центрі Змієва, по вулиці Покровській, який був побудований у 30-х роках XIX століття Почесним громадянином міста Змієва, купцем 1-ї Гільдії Якимом Гороховим.

За умовами цей будинок не можна передавати у приватну власність, а використовувати його треба в цілях створення музейної експозиції. 

Врешті будинок, де народилася і жила до повноліття перша жінка-композиторка України і кохана дівчина Йогана Штрауса-молодшого Ольга Смірнітська, тепер належить громаді.

А хто ж такий Яким Горохов, який відбиток залишила в історії музики Ольга Смірнітська та що буде далі в цій будівлі? Про це та інше ми поговорили зі старшою науковою співробітницею Зміївського краєзнавчого музею Іриною Саяною.

Ольга Василівна Смірнітська народилася 13 липня 1837 року в Змієві, саме в будинку по вулиці Покровській, 29, який у 1830-х роках збудував її дід по матері Яким Горохов.

І Горохови, і Смірнітські були українцями — ці родини жили на Зміївщині довгий час.

Яким Горохов у свій час був одним з найбагатших людей Зміївського повіту та меценатом, який утримував лікарню під час епідемії холери 1831-1832 років. Перед цим, 1820 року, Горохов виділив значну суму (близько 6000 крб. сріблом) на будівництво соборного Троїцького храму у Змієві.

До 1822 року він належав до найнижчої з 3-х купецьких гільдій, але раптово піднявся до 1-ї. Багатства досяг завдяки монополії на продаж вина в самому Змієві та у Зміївському повіті.

Яким Горохов один із перших скористався маніфестом «Про почесне громадянство» від 1832 року: він справно сплачував податки, мав на той час Орден Св. Анни ІІІ ступеню з бантом, завжди був платоспроможний, ніколи не мав судимості і часто виступав меценатом. На основі цих заслуг 8 червня 1833 року його було удостоєно званням Спадкового Почесного громадянства Москви, незважаючи на те, що він постійно проживав у Змієві.

Це звання давало низку привілеїв «старанним людям» не дворянського походження, не торкаючись інтересів дворянства. Воно також зіграло немаловажну роль в одруженні його доньки Євдокії із дворянином Василем Миколайовичем Смірнітським.

Батько Ольги Смірнітської був правнуком Сави Федоровича Смірніцького (спочатку це прізвище писалося саме так), з якого й розпочався родовід цієї сім'ї на Зміївщині у далекому 1741 році.

Майже всі чоловіки з цієї родини були військовими та дослужувалися до високих чинів. Жили на два доми — в Санкт-Петербурзі, де навчалися та служили, а також у Змієві, де мали маєтки та селян.

Дворянин Василь Смірнітський на момент народження двох дітей — сина Вадима у 1836 році та доньки Ольги у 1837-му — служив у Кінній артилерії, вже мав численні нагороди та звання капітана.

Сама Ольга Смірнітська в Змієві отримала чудову домашню освіту.

Згодом родина переїхала до Санкт-Петербурга, щоб діти мали можливість навчатися у столиці. Тож Ольга вступила до одного із престижних інститутів шляхетних дівчат й успішно його закінчила. 

Дівчина добре розбиралася в літературі, досконало володіла французькою та німецькою мовами, займалася музикою. Є припущення, що сам Теодор Лешетицький (польський музичний педагог та композитор) був її вчителем по класу фортепіано, коли проживав у Санкт-Петербурзі.

Свої перші 10 романсів Смірнітська написала вже в 1856 році, коли їй було всього 19 років.

А ще Смірнітська відома в музичних колах як муза і кохана дівчина всесвітньо відомого австрійського композитора Йоганна Штрауса-молодшого.

Як і де вони познайомилися достеменно невідомо. Щонайшвидше, в Павловському під Санкт-Петербургом. 1856 року дев’ятнадцятирічна Ольга Смірнітська разом із батьками проводила літо на своїй дачі, а Штраус виступав зі своїм оркестром в павловському павільйоні «Воксал».    

Йоганн був вражений талантом та красою українки. Штраус включав у свої концерти твори Ольги Смірнітської. Далі були таємні зустрічі та листування.

Двічі Штраус освідчувався коханій. Батьки Ольги були проти їхнього шлюбу з музикантом, а на втечу дівчина так і не наважилася. Згодом композитор повернувся на батьківщину.

Ольга вийшла заміж за успішного юриста, Йоганн також одружувався, причому кілька разів. Але їхні шлюби щасливими не були.

Штраус включав твори Смірнітської у свої концерти і після розставання. Він пам’ятав про неї все своє життя, зберігав портрет коханої. Вважається, що на честь Смірнітської він назвав Ольгою одну з героїнь своє найвідомішої оперети «Летуча миша».

Вони листувалися. Востаннє Ольга Смірнітська нагадала Штраусу про себе через 25 років після їх розлучення, приславши йому ноти свого романсу «Перше кохання».

Але повернімося власне до будинку, який може стати справжнім туристичним центром Зміївської громади.

Як розповіда Ірина Саяна, будинок купця Горохова — це одна з трьох найстаріших будівель міста Змієва, разом із будівлею, де знаходиться музей, та аптекою (нині там — кафе «1640»).

«Ми знайшли інформацію, що поряд з цим будинком, на розі вулиць Покровської та Лиманської, була конюшня. Тобто тут був цілий ансамбль, маєток», — розповідає пані Ірина.

Слід сказати, що в цьому будинку довгий час розміщувалася насіннєва інспекція. Потім балансоутримувачем комплексу будівель стала Держпродспоживслужба України. Ця структура ще у грудні 2021 року письмово повідомила Зміївській міській раді, що садиба була включена Фондом державного майна України до переліку об’єктів малої приватизації.

Міськрада, зі свого боку, у січні 2022 року направила листа до ФДМУ з клопотанням вилучити садибу з переліку об’єктів малої приватизації та отримала позитивну відповідь. Того ж року комплекс будівель був узятий на державній облік як об’єкт історичної спадщини місцевого значення. Тоді ж розпочався процес передачі майна.

Ще 16 травня 2023 року Зміївська міська рада ухвалила рішення про прийняття будівлі в комунальну власність, але потім власник — Фонд державного майна України, наполіг на певних змінах у документах.

Та нарешті процес передачі завершився. Що ж далі?

За словами Ірини Саяної, працівники музею ще рік тому почали наводити лад на цій території: вивезли сміття, звільнили прилеглу територію від чагарників. За це працівники музею дякують депутату Харківської обласної ради Анатолію Гацьку, який допоміг людьми і транспортом.

Сам будинок зберігся у відносно гарному стані, за виключенням частини даху, який цьогоріч весною підлатали своїми силами.

«Ми плануємо ревіталізацію садиби із залученням коштів по міжнародних і внутрішніх грантах, оскільки Український культурний фонд теж виставляє лоти, в яких можна взяти участь», — говорить Саяна.

У цій будівлі планується облаштування музею Горохових-Смірнітських як філіалу Зміївського краєзнавчого музею. Тут буде показано життя та побут заможних зміївчан початку ХІХ сторіччя.

«Ми у фондах маємо старовинні меблі кінця ХІХ – початку ХХ століття, які, я вважаю, органічно впишуться в цю експозицію», — продовжує Ірина Саяна.

У найбільшій кімнаті на 5 вікон музейники планують відновити бальну залу,  створивши атмосферу тих часів, поставити фортепіано, щоб проводити тут творчі вечори, заняття з дітьми у співпраці зі Зміївською школою мистецтв.

«Можливо, в нас вийде проводити там бали за мотивами тих часів. Щоб звучали вальси Штрауса. Думаю, це було б цікаво», — веде далі розповідь Ірина Саяна.

Нині музейники працюють з архівами та метричними книгами. Звідти вони черпають інформацію про те, скільки на Зміївщині проживало дворян, князів, поміщиків. Вони хрестили своїх дітей у Покровській церкві, яка стояла саме напроти будинку Горохова. Тож, вірогідно, багато хто з них був тут частим гостем.

Цьому історичному періоду планують присвятити експозицію ще в одній кімнаті будинку.

Саме 7 листопада 2024 року, коли на сесії міської ради ухвалювали рішення по будівлі Горохова, директор Зміївського краєзнавчого музею Михайло Саяний висадив на подвір’ї цього будинку 12 дубів.

У майбутньому вони прикрасять просторий двір, де можна буде зробити і фотозону, і місце для майстеркласів з дітьми, і ще багато чого. 

Крім того, для Зміївської громади цей будинок  може стати гарним туристичним об’єктом, на якому можна заробляти кошти. Насправді таких об’єктів у нас дуже мало, а по самому місту, крім круч, узагалі нема. Тож цей філіал музею може стати таким собі туристичним магнітом, якщо зацікавленими у цьому будуть всі сторони.

Наразі музейні працівники вже почали відпрацьовувати можливі зв’язки з квартирою-музеєм Штрауса у Відні, вони хочуть залучитися їхньою підтримкою у створенні експозиції. Крім того, вони дуже хочуть отримати ноти творів Смірнітської, які, на жаль, є тільки у Російської національної бібліотеки Санкт-Петербурга.

«Людям цікаві історії, цікаві людські долі. А історія кохання Смірнітської та Штрауса точно викличе зацікавленість у туристів, — впевнена Саяна. — Та й сама Ольга Василівна була неординарною особистістю. Вона мала прекрасну освіту і музичний хист, та вважається першою жінкою композиторкою Росії, але ж вона була українкою!»

 Про Ольгу Смірнітську можна прочитати за посиланнями: 

Частина перша: https://zmiiv.gromada.group/news/statti/24376-zmiyivchanka-olga-smirnitska-muza-korolya-valsu-joganna-shtrausa-ch-1

Частина друга: https://zmiiv.gromada.group/news/statti/26074-zmiyivchanka-olga-smirnitska-muza-korolya-valsu-joganna-shtrausa-ch-2