Змова в Європі, або Агент 007, який придумав «світовий уряд»...

«За наявними даними, інформація про Більдерберзьку групу включає відомості про місце проведення її засідання. На жаль, більше інформації про діяльність цієї групи в результатах пошуку не знайдено», — так відповів на запит «Громади» штучний інтелект.

Ну що ж, з тим, з чим не справляється ШІ, займеться професійна журналістика.

Пам'ятаю ще півстоліття тому, щоб отримати залік у професора істмату з цікавим прізвищем Єпископосов, необхідно було показати конспект його лекцій і відповісти на питання: чим займається Більдерберзький клуб?

Студенти на заліку «сипалися» один за одним, бо у радянських енциклопедіях та газетах не можна було знайти відповіді на це запитання. Відомості про нього були "фішкою" старого викладача, яку він озвучував виключно на своїх лекціях. Він страшно цим пишався, а відсутність відповіді сприймав як нехтування його лекціями і чи не особисту образу.

В юності я не замислювалася над тим, а що сам професор знає про Більдерберзький клуб?

Піднявши вказівний палець вгору і трохи приглушивши голос, він говорив:

- Це таємне збіговисько імперіалістичних магнатів, які збираються, щоб вершити долі світу. Усе погане, що відбувається у світовій політиці та економіці (несподівана зміна урядів, зростання та падіння цін, злиття корпорацій, виникнення та банкрутство банків) відбувається за їх домовленостями.

 

Минуло півстоліття, давно покинув цей світ старий професор істмату, а західна імперіалістична загроза, як і раніше, існує в уяві тоталітарних лідерів РФ, КНДР, Китаю, Ірану та їх підданих. А Більдерберзький клуб був, є і, швидше за все, буде. Але чи справді він таємно впливає на світову політику?

Організатори кажуть, що секретність потрібна для того, щоби учасники могли вільно говорити в атмосфері довіри.

Заснована в 1954 році зустріч Більдерберзького клубу є щорічною конференцією, покликаною сприяти діалогу між Європою та Північною Америкою. Щороку від 120 до 140 політичних лідерів та експертів у сфері промисловості, фінансів, академічних кіл та ЗМІ запрошуються взяти в ній  участь.

Делегати беруть участь як приватні особи і, отже, не пов'язані умовностями свого офісу чи заздалегідь узгодженими позиціями. Таким чином, вони можуть виділити час, щоб послухати, поміркувати та зібрати воєдино погляди на світ. Резолюції не пропонуються, голосування не проводяться та політичні заяви не робляться.

Перші збори Більдерберзького клубу у 1954 році. 

…Отже, у розкішних готелях, без камер та протоколів, збираються екс-міністри, глави розвідок, банкіри, промисловці, діячі науки, володарі мільярдних статків та представники королівських сімей.

Сказати, що журналістів до закритого клубу взагалі не допускають, не можна. У прес-релізах зі списками керівного складу Клубу я виявила кілька колег:

• Депфнер Матіас (Німеччина), медіамагнат, голова та головний виконавчий директор Axel Springer SE

• Міклетвейт Джон (США), головний редактор, Bloomberg LP

• Мінтон Беддоус Занні (Великобританія), головна редакторка The Economist

• Цайлер Герхард (Австрія), президент, Warner Bros.

• А також Фарід Закарія — один із найвпливовіших та найпопулярніших американських політичних аналітиків, експерт у галузі міжнародних відносин; редактор тижневика Newsweek International.

Тільки репортажів та статей вони писати не стануть, згідно з правилами Клубу. Але я їм заздрю, тому що вони поринають у світовий геополітичний порядок денний, оцінки, думки сильних світу цього і, безумовно, на їхніх власних оцінках та знанні ситуації це не може не позначитися.

Більше того, для банкірів, промисловців та вчених керівники медіа-корпорацій – своєрідна «точка складання» думок, бо керівники провідних ЗМІ виходять за рамки галузевих інформаційних капсул і дивляться на те, що відбувається з широкого суспільного погляду

Нам кажуть, що всі ці люди просто обмінюються думками, але можливо за такими зустрічами криється щось більше?

Що вони там обговорюють за зачиненими дверима? І чи слідує за цими обговореннями ланцюжок планетарних політичних та економічних, військових та ідеологічних подій, що становлять глобальні сценарії?

Якщо ми подивимося на історичний контекст, то події та спосіб мислення США напередодні повномасштабного вторгнення Гітлера до Європи нагадують нинішню політику адміністрації Трампа.

Сполучені Штати уникали політико-військових сплетень у Старому світі так само, як сьогодні це проголосили трампісти.

Вторгнення гітлерівських військ до Чехословаччини (історичне фото із відкритих джерел). Обкладинка документальної книги про історію CFR.

Тому, коли у вересні 1939 року в Європі почалася Друга світова війна, чиновники у Вашингтоні вирішили не брати на себе жодних зобов'язань щодо використання військової сили за межами території США та Західної півкулі.

Напередодні вторгнення Гітлера до Європи група з майже ста експертів, отримуючи вказівки від Державного департаменту США та фінансування від Фонду Рокфеллера, зібралася в Раді з міжнародних відносин (CFR) і готувала «грейт діл» (велику угоду) загального роззброєння.

CFR - заснована у 1921 році Рада з міжнародних відносин є безпартійною, незалежною національною організацією, аналітичним центром, освітньою установою та видавцем, включаючи журнал Foreign Affairs.

Найстаріша аналітична та експертна організація існує і діє досі, тобто понад 100 років.

Падіння Франції, яка раніше мала найсильнішу армію на континенті, спонукало еліту США переглянути стратегічний простір. На прохання Держдепартаменту CFR став оцінювати, яку частину світу Сполученим Штатам необхідно захищати тепер, коли гешефтна дипломатія (а ля нинішній Трамп) перестала відповідати реаліям.

Відомий теоретик геополітики Ісайя Боумен (1878 – 1950) сказав колегам:

Тільки сила створить і збереже добрий мир.

Незабаром напад на Перл-Харбор втягнув США у війну. І їжу стало зрозуміло, що Сполучені Штати можуть насолоджуватися демократичним міжнародним порядком, лише якщо вони будуть готові захищати цей порядок силою.

Видавничий магнат Генрі Люс у лютому 1941 року оголосив про початок «американського століття» в знаменитій статті з аналогічною назвою.

Тиранії можуть вимагати велику кількість життєвого простору, — писав він. - Але свобода вимагає і вимагатиме набагато більшого життєвого простору, ніж тиранія.

Так ще під час Другої світової війни народився задум Grand Area (Великого простору). Гранд-зона мала включати Західну півкулю, Західну Європу, Далекий Схід, колишню Британську імперію, величезні енергетичні ресурси Близького Сходу, решту Третього світу і, якщо можливо, всю земну кулю.

Після війни в руслі Grand Area з'явилися План Мршалла, НАТО і МВФ зі Світовим банком.

Радянська сторона болісно сприйняла американські планетарні ініціативи.

В 1946 США відправляють до Москви дипломата Джорджа Кеннана (1904 - 2005), який після візиту написав аналітичну записку, так звану «довгу телеграму»

про Радянську Росію.

Джордж Кеннан. 

Спочатку це було почуття незахищеності аграрних народів, що живуть на великих відкритих територіях по сусідству з лютими кочівниками. У міру налагодження контактів з економічно більш розвиненим Заходом до цього почуття додався страх перед більш компетентною, більш могутньою, організованішою спільнотою на цій території... оскільки російські правителі усвідомлювали архаїчність форми свого правління.

 

Радянська влада, на відміну влади гітлерівської Німеччини, не є ні схематичною, ні авантюристичною. Несприйнятлива до логіки міркувань, вона дуже сприйнятлива до логіки сили. З цієї причини вона може легко ретируватися - що вона зазвичай і робить - будь-якої миті, коли зустрічає сильний опір. Таким чином, якщо противник досить сильний і ясно показує готовність використати свою силу, йому рідко доводиться застосовувати силу. Якщо вибрати правильну лінію поведінки у таких ситуаціях, то не виникне потреби проводити принизливі переговори з противником.

Кеннан стверджував, що радянське керівництво сприймає Захід як головного ворога і всіляко намагається посіяти недовіру між західними країнами, а всередині них між партіями, соціальними групами тощо.

І через 80 років, «колективний Кремль» діє так само.

Кеннан тоді запропонував мирне «стримування» шляхом демонстрації рішучості застосувати силу та протидію будь-яким спробам Радянського Союзу вийти за межі існуючої сфери впливу.

На цій основі держсекретар Аллен Даллес (1893-1969) проголосив стратегію «Масована відплата» (англ. massive retaliation), що передбачає масований ядерний удар у відповідь на навіть неядерний напад.

З того часу, як бачимо, геополітично теж майже нічого не змінилося, хіба що ідея «масованої відплати» перетворилася на тваринний страх перед Третьою світовою ядерною війною.

Нові покоління західних політиків, які живуть з постійною оглядкою на суспільство споживання, геть-чисто позбавлені твердості духу людей, які пережили Другу світову війну і здолали Гітлера.

А після Другої світової війни автори ідеї європейської інтеграції прагнули домогтися такої консолідації економік та зовнішньої політики країн-учасниць, щоб нікому й на думку не спадало розпочинати нову війну.

З надр CFR виник Більдерберзький клуб. Його натхненником вважається Джозеф Ретінгер (1888 – 1960) – зі скромною посадою колишнього радника глави польського уряду у вигнанні Владислава Сікорського.

Йозеф Ретінгер, сфотографований на лікарняному ліжку в Лондоні, відновлюється після отруєння у Польщі. 

За даними польських джерел, у Ретингера були настільки добрі зв'язки, що коли його особистий секретар був заарештований охоронкою соціалістичної Польщі в 1946 році, той зателефонував В'ячеславу Молотову, і людину звільнили за лічені дні. Молотов на той час обіймав посаду першого заступника голови Ради Міністрів Радянського Союзу.

Ретінгер запросто міг зателефонувати і великому британцю Уїнстону Черчіллю, і великому німцю Конраду Аденауеру.

The Observer писав про його місію щодо об'єднання Європи:

Ретінгер залишався близьким другом усіх лідерів європейських урядів у вигнанні і, серед іншого, організував клуб для їх прем'єр-міністрів (саме там народилася ідея Бенілюксу, союзу Бельгії, Нідерландів та Люксембургу).

А згодом – Європейського Союзу.

З документа Більдерберзького клубу 1954:

Європейська єдність у тій чи іншій формі довгий час була утопічною мрією, але конференція погодилася, що тепер це потреба нашого часу. Тільки так вільні нації Європи зможуть досягти моральної та матеріальної сили, здатної протистояти будь-якій загрозі їхній свободі.

Оскільки діяльність Більдерберзької групи таємнича і до неї залучено чимало важливих постатей, навколо неї існує безліч теорій змови.

Клуб називають неофіційним світовим урядом, який тісно пов'язаний з масонством. І взагалі багато хто сумнівається, що Ретінгер сам придумав чудовий проект європейської єдності.

Мовляв, до створення ЄС були причетні і голова Фонду Рокфеллера Дін Раск, і видатний чиновник Держдепартаменту США Джозеф Есрі Джонсон III (1906 – 1990), до речі, радник делегації США на конференції зі створення ООН.

Ще одна знакова постать на зорі Більдерберзького клубу - принц Бернард Нідерландський (1911-2004).

5 травня 1945 року Бернард як головнокомандувач нідерландськими військами разом з союзниками прийняв у голландському місті Вахенінген капітуляцію німецьких військ, що знаходилися на території Нідерландів. ж року королівська родина повернулася до Нідерландів.

8 вересня 1944 року. Генерал-лейтенант Б.Г. Горрокс, командир британського XXX корпусу; фельдмаршал сер Бернард Л. Монтгомері, головнокомандувач 21-ї групи армій та принц Бернард Нідерландський, командувач голландських внутрішніх військ, дивляться карту.

Кажуть, що Ян Флемінг, автор шпигунських романів, писав із нього образ Джеймса Бонда.

Після захоплення Нідерландів гітлерівською армією, британці взяли принца на службу, проте про всяк випадок приставили одного зі своїх агентів стежити за німцем Бернардом. Цим агентом був Ян Флемінг.

Нещодавно кремлівська пропаганда розтрубила, що принц Бернард був членом нацистської партії Німеччини. Але на Заході це не справило особливого ефекту: у Європі середини минулого століття було стільки ж нацистів, як у СРСР комуністів. А ось заслуги Бернарда Нідерландського у протидії нацизму відомі всім. Цього діяча більше підбив корупційний скандал, пов'язаний із фірмою «Локхід». Ось це була справжня ганьба!

Принц Бернард Нідерландський та Ян Флемінг. 

Неможливо залишити без уваги і Уолтера Беделла Сміта (1895-1961), керівника ЦРУ США і віконта Поля ван Зеланда (1893-1973).

Віконт Поль ван Зеланд – один із творців Європейського співтовариства з оборони та прихильник валютної єдності.

Уолтер Беделл Сміт та Поль ван Зеланд. 

В эту компанию вписывается и Уильям Джозеф Донован (1883 – 1959) - американский юрист и сотрудник спецслужб. Будучи помощником судьи от США, он участвовал в работе Международного Нюрнбергского военного трибунала. Его имя увековечено в Зале славы военной разведки США.

Чарльз Дуглас (CD) Джексон (1902–1964) был советником по психологической войне правительства США и старшим руководителем Time инкорпорейшн.

Чарльз Дуглас Джексон. 

Як медіа-бос Джексон вважав за краще політику м'якої сили.

Статут Більдерберзького клубу готували американські та британські геостратеги. Один з них Хелфорд Маккіндер (1861-1947) відомий як автор теорії про Хартленд (англ. Heartland - «серцева земля»).

Цим терміном Маккіндер визначав центральну частину Євразії, навколо якої розташовані внутрішня дуга (Європа – Аравія – Індокитай) та периферійна дуга (Америка – Африка – Океанія). До периферії Маккіндер відніс Сполучені Штати Америки.

Той, хто контролює Східну Європу, контролює світ.

Батьки-засновники Клубу служили одній меті – побудові інтегрованого керованого прозахідного простору. А Більдерберзький клуб мав стати майданчиком для координації цих процесів.

Мимоволі хочеться вигукнути: отож ти який «світовий уряд»!

Найбільшим досягненням Більдерберзького клубу, можливо, є його внесок у ухвалення єдиної європейської валюти.

Конспірологи впевнені, що більдербержці, а саме Дік Чейні, Дональд Рамсфелд, Пол Вулфовіц, Річард Перл і Тоні Блер, брали активну участь в організації вторгнення до Іраку в 2003 році для стримування Саддама Хуссейна, який мав зброю масової поразки.

США розгромили іракську армію та повалили режим С. Хуссейна. Однак повного контролю на території Іраку встановлено не було. Відповіддю на вторгнення став різкий сплеск ісламського радикалізму, що призвело до виникнення ІДІЛ

Не обійшлася без більдербержців, на думку прихильників теорії змови, і фінансова криза 2008 року, до якої нібито доклали руку відомі фінансисти Алан Грінспен, Девід Рокфеллер та інші.

Але економісти пам'ятають, що криза назрівала не один рік через величезну кількість неліквідних фінансових деривативів, і купка фінансистів після зустрічі в Клубі спровокувати її в одну мить, природно, не могла, могла тільки обговорювати на своїй зустрічі наслідки та заходи стабілізації ситуації. По суті, назрівання кризи вони проворонили!

Серби звинувачують змовників у поваленні Слободана Мілошевича та бомбардування Югославії у 1999 році. З таким самим успіхом членів Більдербергського клубу можна звинуватити у втечі Януковича з України.

Інтрига підігрівається тим, що щорічна зустріч Більдерберзького клубу цього року відбулася тоді, коли президент Дональд Трамп почав рвати зв'язки у сфері безпеки та економіки між США та Європою.

Акція протесту "Ні королям!" у Лос-Анджелесі. Червень 2025 року.

Фактично Трамп підірвав основу Більдерберзького клубу.

Куди поділася єдність Євросоюзу, чому не чути транснаціональний діалог, НАТО потопає в «серйозному занепокоєнні», ООН розривають протиріччя, а принципи вільної торгівлі руйнуються під гнітом небувалих тарифів?

Чому міцнішає правопопулістський політичний крен, готовий ось-ось перекинути човен міжнародного співробітництва?

У 1950-х роках – політики, дипломати. розвідники та державні діячі становили більшість учасників Більдерберга. Сьогодні більшість — це генеральні директори та високопоставлені представники корпорацій та військово-промислового комплексу.

Замислилась: у чому між ними різниця?

Перші мислили категоріями національних інтересів та «світової шахової дошки» і знали криваву ціну глобальної війни, другі мислять категоріями комерційних угод та могутності нових технологій, включаючи маніпулятивні – політичні.

Можливо, в епоху постправди, яку вони самі ж і стимулювали,вони засумнівалися у чесній конкуренції?

Колишній керівник Google, мільярдер Ерік Шмідт, нещодавно очолив Комісію національної безпеки з ШІ, і тепер зайнятий запуском компанії з виробництва дронів-камікадзе, орієнтованої на прибутковий ринок України. Але війну розпочав не він.

Тим часом надзвичайно багатий шведський промисловець Маркус Валленберг, голова ради директорів оборонного виробника Saab отримав зростання замовлень на тлі російсько-української війни. Але він теж лише користується ситуацією і необхідністю збільшення виробництва озброєнь.

Світило технологій і донатор на обрання Дональда Трампа Пітер Тіль заснував компанію з виробництва робототехніки Anduril, що швидко зростає, і процвітаючий гігант в галузі штучного інтелекту Palantir (де, до речі, працюють українські програмісти, які піддаються російським бобардуванням у Києві, Одесі, Дніпрі, Харкові та Львові).

Його вірного помічника Алекса Карпа, генерального директора Palantir, було обрано до ради директорів Більдерберзького клубу кілька років тому. Карп нещодавно заявив New York Times, що США «дуже ймовірно, незабаром вестиму війну на три фронти з Китаєм, Росією та Іраном».

Теми для обговорення на Більдерберзькій зустрічі цього року:

• Трансатлантичні відносини

• Україна

• Економіка США

• Європа

• Близький Схід

• Авторитарна вісь

• Інновації та стійкість в обороні

• ІІ, ядерне стримування та національна безпека

• Геополітика енергетики та критично важливих мінералів

• Депопуляція та міграція

Для порівняння: у 2022-2024 роках тема України була наприкінці повістки, незважаючи на те, що минулого року на ювілейну 70-ту зустріч Більдерберзького клубу було запрошено екс-міністра закордонних справ України Дмитра Кулеба.

А цього року просто під час зустрічі Ізраїль розпочав спецоперацію зі знищення ядерного потенціалу Ірану.

Конспірологи відразу запідозрили, що рішення про це було ухвалено прямо на зустрічі в Стокгольмі. Але чомусь ніхто не згадав, що, за словами ізраїльської влади, спецоперація готувалася кілька років.

Створюється відчуття, що члени клубу… спізнюються та обговорюють те, що відбувається, скоріше постфактум.

Так, на таких зустрічах формується своєрідний консенсус західних еліт, але рішення не ухвалюються. А без рішень немає дій...

Здається, цей консенсус здатний впливати лише на позицію преси. Пам'ятаю, що на минулих президентських виборах у США симпатії провідних американських та європейських медіа були на боці Камали Харріс.

І що – допомогло це американським демократам? Часто зовнішньо- і внутрішньополітичні процеси, якщо вони вже запущені, розвиваються за несподіваними сценаріями, і ніякий клуб Більдерберга на них вплинути не в змозі.

***

Деякі харківські прихильники теорії змови базікають: чи впливова група хоче встановити всесвітній нацизм, чи страждає на дитячу хворобу лівизни в капіталізмі. І ніби «насправді верхівка Клубу складається з… рептилоїдів», а «світовий уряд спеціально вигадав епідемію ковід-19, щоб обернути народи в… рабство».

Джордж Кеннан у родинному колі і книга його спогадів.

Як писав Джордж Кеннан, той самий проникливий дипломат, який у 1946 році побував у Москві:

"Нешанобливість росіян до об'єктивної правди, навіть їхня невіра в її існування приводять їх до думки, що всі факти, що наводяться, — це всього лише інструменти якихось прихованих цілей".

Ми росіянам уподібнюватися не будемо. Але погодимося з містером Кеннаном у низці його спостережень, актуальних досі.

Якщо авторитарне лідерство з якихось причин обрушиться, то Радянська Росія може миттєво перетворитися з однієї з найсильніших на одну з найслабших країн.

Якщо народ перебуває під контролем авторитарного режиму, який вороже ставиться до США, то американці навряд чи можуть допомогти цим людям, не допомагаючи при цьому і режиму…

Тоталітаризм - це хвороба, якій певною мірою схильне все людство, включаючи і США, якщо обставини послаблять там сили опору цьому "вірусу".

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (09.06 - 15.06.2025): аятоли просять пощади; хитре привітання з бункера; штурм Одеси; хто платить протестувальникам проти короля; пограбування в Харкові; шахраї прикрилися податковою...

У наш складний і важкий час, коли інформації багато, а часу на її осмислення мало, професійна журналістська діяльність є вкрай важливою.  Один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: