Свідки і митці чорнобильскої катастрофи: виставка, яку не можна втратити (ВІДЕО)

Автори серії портретів ліквідаторів — відомі харківські митці: Олег Векленко - графік-дизайнер, член НСХУ, академік НАМ України, президент Міжнародної триєнале еко-плаката "4-й блок",  та Сергій Ястребов - скульптор, член НСХУ. Обидва працювали в зоні зараження у перші місяці після аварії на ЧАЕС (травень-липень 1986 року).

Скульптор і ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС Сергій Ястребов, який 27-річним добровольцем поїхав до Чорнобиля,   згадує перші червневі-липневі дні в зоні відчуження: роботу під радіацією, справжні дози опромінення, про які не писали у звітах, і життя між небезпекою та буденністю.  Саме там, під Чорнобилем, він створив перші портрети своїх побратимів — ліквідаторів.

"Прийшов до воєнкомату Дзержинського району (зараз Шевченківський).Там у мене паспорт забрали, обновили військовий квиток і проїзні документи на поїзд. Поїхав до Білої Церкви, де був пункт збору. Там я залишив одяг цивільний гражданську, переодягнувся в якесь там таке обмундирування дивне. Воно он там на портретах зображене. Це хімзахист, хоча він від радіації не захищав. Потім сіли на вантажівку. На кузові поїхав. Другого червня приїхав до Ораново. Це за 60 км від Чорнобиля, ну і від станції теж, 10 км до неї. І там заступив на посаду начальника зв’язку окремого батальйону хімічної та радіаційної розвідки. Попередника мого винесли на носилках з палатки. А я зайняв його нару дерев'яну",- пригадує скульптор-ліквідатор Сергій

 Ястребов.

Разом з побратимами брав участь в розгортанні системи «Тунець» для контролю забруднення, дезактивації 2 енергоблоку, знешкодження зараженого ґрунту.

Офіційно за півтора місяці Сергій Ястребов отримав 25 рентгенів. Хоча насправді — значно більше. У звітах не писали правдиві дози опромінення. Були дні, коли набирав до 8 рентгенів. Після одного такого випадку його на тиждень відсторонили від робіт. У ці дні він повернувся до своїх скульптур . Матеріалом була глина. 

Уперше  роботи Сергія Ястребова разом з портретами Олега Векленка виставлялися  у 1986 році Харкові. Вони також експонувалися за кордоном. 

"Восени 1986 року ця серія рисунків і скульптурних портретів виставлялася у Харківському художньому музеї. Черги в радянські часи були тоді за ковбасою, за сиром, а тут зайти в музей було неможливо - стільки людей прийшло", - пригадує Віктор Ковтун, народний художник України, голова правління ХО НСХУ.

Це не просто мистецтво — це свідчення очевидців, зафіксована пам’ять про катастрофу.

«Тоді була велика біда і катастрофа. І зараз наша країна має лютого ворога, який намагається відібрати все, що тільки можна.  Хлопці, які були тоді, і ті, хто сьогодні захищає Україну, — між ними є дуже сильна тяглість. Як тоді вони віддавали свої життя, щоб подолати чорнобильську катастрофу, так і зараз — щоб зупинити цю нову “чуму”, яка прийшла з півночі та сходу», - каже Геннадій Мироненко, художник, директор галереї ХО НСХУ.

Унікальна ретровиставка триватиме до 1 травня.  А після частина робіт знову може повернутися в майстерні - скульптури ліквідаторів досі не мають постійного місця в музейному просторі.

Фото: скриншот відео. 

____________________

Цей матеріал створено в межах проєкту ІМІ за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Інстаграм