$2,4 трлн на війну. Палаючий світ на руїнах міжнародної безпеки

Про це йдеться у даних Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).

Нинішній міжнародний порядок значною мірою сформувався наприкінці 1940-х рр.,  на руїнах Другої світової війни, коли багато сучасних країн-учасниць ООН були колоніями кількох ослаблених європейських держав. Світ змінився, але, попри певну еволюцію міжнародного порядку успадкував багато старих рис,

- важає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

ДОВІДКА «Громади»

"Щорічник SIPRI: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека" готує Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI). Його видають із 1969 року з метою ознайомлення фахівців і громадськості з подіями, явищами й тенденціями у сфері міжнародної безпеки, насамперед у її військово-політичних і військово-економічних аспектах.

"Щорічник SIPRI" (українською мовою) з 2000 року розповсюджує Центр Разумкова серед урядових і парламентських структур, центральних органів влади, провідних вишів, публічних бібліотек обсягом приблизно 1000 примірників щорічно. Щорічник видають за фінансової підтримки уряду Швейцарії.

Щорічник SIPRI - це статистично-аналітична збірка, щоправда, останніми роками акцент більше робиться на статистику, а аналітика, як висловився експерт, «відпочиває».

SIPRI намагається дотримуватися обережних оцінок, коли йдеться про міжнародну безпеку та місце держав у світі, тому частина інформації або не враховується, або навіть втрачається.

Чотири конфлікти були віднесені до категорії крупних

Міжнародний порядок включає принципи владнання та обмеження збройних конфліктів, але ефективність їх реалізації послаблюється через розбіжності та суперництво між провідними державами, структуру та глибоке коріння багатьох сучасних конфліктів, а також через дії провідних урядів і їхніх керівників.

Попри зменшення кількості держав,  у яких точаться збройні конфлікти, у 2023 році чотири конфлікти були віднесені до категорії крупних збройних конфліктів (тобто конфліктів з 10 000 і більше загиблих унаслідок конфлікту на рік): громадянські війни  в М’янмі та Судані; війни Ізраїлю з ХАМАС і Росії з Україною.

Збройні конфлікти часто є складними, в них беруть участь численні збройні угруповання, а великі держави та регіональні гравці використовують своїх маріонеток (проксі).

Проявами цієї складності у 2023 році були: роль, що відігравали у збройних конфліктах група Вагнера та інші російські приватні військові та охоронні компанії (ПВОК); продовольча небезпека, як наслідок і причина збройного конфлікту; зв’язок між зміною клімату, конфліктами та безпекою  в Ємені.

У 2023 році у світі відбувалися 63 активні миротворчі операції, з них 38 були розгорнуті на чолі з регіональними організаціями та альянсами, випливає з даних Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).

Ця карта показує всі багатосторонні миротворчі операції, які були активні станом на 1 травня 2024 року. Вони доповнені всіма діючими спеціальними політичними місіями ООН на місцях, польовими операціями ОБСЄ, місіями та операціями, які проводяться в рамках Спільної політики безпеки та оборони ЄС (СПБО) та ін.

Тривали три тенденції багатосторонніх миротворчих операцій.

• По-перше, загальна геополітична напруженість і далі заважала політичному консенсусу щодо врегулювання збройних конфліктів. Раді Безпеки (РБ) ООН і Раді миру та безпеки Африканського Союзу було складно дійти згоди щодо нових або зміни чинних мандатів операцій.

• По-друге, на національному рівні зростало невдоволення існуючими миротворчими операціями, що викликало дискусії у приймаючих країнах щодо їх ефективності та корисності. 

• По-третє, останніми роками спостерігається відхід від операцій під керівництвом ООН і збільшення кількості операцій регіональних організацій.

Ці тенденції вказують на чотири  очікувані майбутні наслідки.

• По-перше, поляризація і відсутність консенсусу в  РБ ООН і на регіональних форумах призводять до бездіяльності міжнародної спільноти з врегулювання конфліктів.

• По-друге, дедалі ширше використання приватних військових і охоронних компаній у спеціальних або двосторонніх операціях з врегулювання конфліктів (як альтернативи багатостороннім миротворчим операціям) свідчить про фрагментарність владнання конфліктів.

• По-третє, процес ухвалення та реалізації рішень з врегулювання конфліктів, схоже, рухається в бік деінституціоналізації, тобто вони дедалі частіше відбуваються поза інституційними рамками.

• По-четверте, схоже, що посилюється військовобезпековий аспект зусиль з відновлення та підтримання миру. Ці події можуть суттєво змінити характер багатосторонніх миротворчих операцій. 

І загальний такий висновок: зі способів забезпечення миру зникли заходи з примусу до миру, як стримування агресора, так і повернення порушників у рамки встановлених норм і правил,

 - підкреслив Микола Сунгуровський.

Світові військові витрати, за оцінкою, зростали дев’ятий рік поспіль  і перевищили $2,4 трлн через  російсько-українську війну та загальну геополітичну напруженість.

Військові витрати Польщі , які займають 14 місце у світі, становили 31,6 мільярда доларів США після зростання на 75 відсотків між 2022 і 2023 роками, що є найбільшим щорічним зростанням серед європейських країн.

Іран був четвертим за обсягом військових витрат на Близькому Сході у 2023 році з 10,3 мільярдами доларів. Згідно з наявними даними, частка військових витрат, виділених на Корпус вартових Ісламської революції, зросла з 27 відсотків до 37 відсотків між 2019 і 2023 роками.

Військові витрати України у 2023 році становили 59 відсотків від розміру Росії. Проте протягом року Україна також отримала щонайменше $35 млрд військової допомоги, у тому числі $25,4 млрд від США. У сукупності ця допомога та власні військові витрати України еквівалентні приблизно 91 відсотку російських витрат.

Попри західні санкції та торгові обмеження, Росія все ще здатна імпортувати компоненти (зокрема мікросхеми) для збільшення виробництва зброї, щоб задовольнити підвищений попит.

Там, де Росія не могла отримати компоненти через посередників із Заходу, вона використовувала китайські альтернативи. Своєю чергою, Україна для задоволення потреб в озброєннях розпочала співпрацю з європейськими та американськими компаніями.

Попри подальше зростання попиту на зброю  і постійні зусилля із задоволення цього попиту, збройовим компаніям було важко збільшити виробництво.

SIPRI нараховує 66 держав-експортерів основних озброєнь у 2019-2023 рр., але більшість із них є дрібними експортерами.

На 25 найкрупніших постачальників припадало 98% загального експорту, а на п’ятірку лідерів – США, Францію, Росію, Китай і Німеччину – 75%. За останні роки частка США у світовому експорті зросла,  а частка Росії зменшилася.

У 2023 році кількість загиблих унаслідок воєнних конфліктів у світі зросла, попри зменшення кількості держав, у яких вони тривають.

Загальна кількість ядерних боєголовок у світі продовжує скорочуватися, але лише завдяки тому, що США та Росія демонтують зняті з експлуатації боєголовки.

Глобальне скорочення боєголовок, схоже, зупинилося,  та їхня кількість знову зростає.

США та Росія, які разом володіють майже 90% усієї ядерної зброї, реалізують масштабні програми заміни та модернізації ядерних боєголовок, ракетних, авіаційних і морських  систем доставки, а також потужностей з виробництва ядерної зброї.

Нагадаємо, що у 2023 році Росія заявила про розміщення ядерної зброї на території Білорусі.

Китай здійснює масштабну  модернізацію і розширення свого ядерного арсеналу та міг у 2023 р. розгорнути певну кількість боєголовок.

Очікується, що у наступне десятиліття його ядерні запаси продовжуватимуть зростати, і за деякими прогнозами, він міг розгорнути не менше міжконтинентальних балістичних ракет,  ніж Росія чи США в цей період.  

 

Попри це, очікується, що загальні  запаси боєголовок Китаю залишаться меншими, ніж у будь-якої з цих  держав.

Усі інші ядерні держави розробляють або розгортають нові системи ядерної зброї, або оголосили про намір зробити це. Індія та Пакистан теж, імовірно, нарощують свої ядерні арсенали.

Збільшити свої запаси планує і Велика Британія. Військова ядерна програма Північної Кореї залишається основою її стратегії національної безпеки; вона могла зібрати до 50 ядерних боєприпасів і здатна виробити ще більше. Ізраїль продовжує давню політику ядерної непрозорості, що залишає значну невизначеність щодо кількості та характеристик його ядерної зброї.

Наявність достовірної інформації про стан ядерних арсеналів і потенціал держав, що мають ядерну зброю, суттєво різниться. У деяких випадках оцінки можуть ґрунтуватися на кількості розщеплюваних матеріалів – плутонію та високозбагаченого урану, – які, як вважають, виробила  країна, і на спостереженнях за ракетними силами.

Читйте також:

Ставка більша, ніж життя: якою буде відповідь Путіна за Курськ? А ЄС? Він у... відпустці!  Де не можна заряджати телефони...