Олексій, позивний “Ювелір”, – військовослужбовець стрілецького батальйону 43 окрема механізована бригада

До армії він потрапив через повістку. Повертаючись додому, отримав повістку. “Я не ховався, – каже Олексій, – бо розумів, що ситуація складна, і якщо не ми, то хто захистить наш дім? До Харкова ворогу зовсім недалеко”. Його рідне місто часто потерпає від обстрілів, і кожен удар по ньому сприймається Олексієм як удар по серцю.

Дружина та донька чекають вдома. Їх підтримка – це його сила. “Вони – найцінніше в моєму житті. Все інше не має значення”, – говорить він.

Олексій починав службу в підрозділі РХБЗ, потім став стрільцем, а згодом його здібності знайшли найкраще застосування – він став оператором антидронової рушниці. Ця робота вимагає ідеального зору, слуху та нервів зі сталі. Його завдання – вираховувати ворожі дрони та їхніх операторів, які коригують артилерійський вогонь. Він вивчив цю справу швидко і тепер щовечора збиває FPV-дрони разом із напарником, іноді до дев’яти за раз.

“Так, страшно, – зізнається Олексій. – Ти виходиш на відкриту місцевість, а дрон летить прямо на тебе. Але тут або він, або я. У цій боротьбі немає місця сумнівам”.

За час служби Олексій побував на різних напрямках, був у Спірному, Лисичанську, Куп’янську. Він прикриває побратимів, саперів, логістів, допомагає хлопцям на позиціях. Робота безперервна: “Це 24/7. Тільки виклик по рації – і пішов. Дрони постійно над нами, іноді навіть немає часу на відпочинок, бо треба переміщуватися”.

Його позивний “Ювелір” відображає не лише минуле життя, а й теперішню справу – він так само точно, акуратно і професійно “ловить” ворожі дрони, як колись працював із дорогоцінними каменями. Але найцінніше для нього зараз – життя. “Моя родина, побратими – це те, заради чого я тут. Усе інше не має значення”.

Це історія про людину, яка зберегла свої цінності й віру, попри найважчі випробування. І поки є такі люди, як Олексій, Харків та вся Україна стоятимуть.