Рятував життя інших, а свого не зберіг… Біля Вовчанська загинув бойовий медик з Нововодолажчини

Трагічну звістку про загибель героїчного земляка повідомила Нововодолазька селищна рада:

Рідна Харківщина продовжує нести непоправні втрати. Там, де пекло війни найстрашніше, на півночі нашої області, де майже вщент зруйновані міста і села, гинуть наші мужні воїни.

Знову Нововодолазька громада схиляє голови в жалобі та скорботі, знову сльози і розпач. Під час виконання бойового завдання в районі міста Вовчанськ загинув Сергій Ігорович Струпов, 03.01.1995 року народження, бойовий медик мотопіхотного взводу мотопіхотного батальйону Збройних Сил України, який народився і виріс у с.Новоселівка.

З 26 вересня 2025 року зв’язок із ним обірвався, він вважався зниклим безвісти. Та сумна звістка про те, що його більше з нами немає, не змусила себе довго чекати. Для всієї родини Сергія, а особливо для мами, ці дні здавались вічністю. Вона так сподівалась, що все минеться, всім серцем вірила, що син живий.

Останні 7 місяців, без відпустки і вихідних, він ніс службу у Вовчанську, рятуючи життя побратимів. Спілкуватись з сім’єю можливості не було, але Сергій передавав голосові повідомлення, щоразу не забуваючи сказати: «Мамуль, люблю тебе». Для матусі – він був найкращим в світі сином, яким вона пишалася, опорою та надією, золотою дитиною...

Сергій одягнув військову форму ще в 2015 році, коли пішов на строкову службу. Так і залишився, в 2017 році брав участь у АТО. Вже після повномасштабного вторгнення проходив навчання в Іспанії, де отримав сертифікат бойового медика.

Скільком хлопцям він врятував життя, ризикуючи власним. Виходив на позиції, витягував поранених навіть коли не було бойового наказу. Не шкодував сил, швидко й оперативно приймав рішення й діяв, адже відлік на війні йде на хвилини. Вчасно надана медична допомога рятує й дає надію на повноцінне життя. Сергій це розумів і робив усе від нього залежне, перемагаючи втому, знаходячись в умовах, в яких важко було навіть просто вижити, міг творити дива і робити, здавалось, неможливе. Ніколи нікого не залишав у біді, був надзвичайно людяним, співчутливим та милосердним. За сумлінну військову службу був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» та орденом Козацький хрест «Навіки в строю», посмертно.

Він дуже чекав на відпустку, мріяв відпочити. В минулому році в особистому житті Сергія сталося велике горе. Від тяжкої невиліковної хвороби померла його кохана дружина, з якою він жив в Одеській області, мріяв народити та виховувати дітей у щасливій родині. Та не судилося...

Найближчими в світі людьми для нього залишалась мама та молодший брат, з яким він мав тісний зв’язок і який теж обрав військову професію. Для всієї родини загибель Сергія - це тяжка, непоправна втрата, від якої розривається навпіл душа, стискається від болю серце, сльози навертаються на очі, як тільки в уяві постає його світлий усміхнений образ, такого турботливого, доброго і чуйного.

Світла пам'ять про нашого Героя-земляка, молодшого сержанта Сергія Струпова буде жити у кожній молитві за упокій його душі, у кожній краплині сліз. Вона об’єднує нас, навчає цінувати життя, мир і свободу, свято берегти спогади про тих, хто віддав своє життя за Україну, за наше з вами право мати майбутнє.

Вічна слава Герою!

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм