Смачна допомога мешканцям Харкова

Сьогодні на Північній Салтівці відбулася чергова благодійна роздача гарячих обідів мешканцям районів, які мають в квартирах електричні плити і через часті відключення електроенергії не можуть повноцінно готувати собі їжу.

З міркувань безпеки організатори благодійної акції ніде не поширюють запрошення публічно - тих, кому потрібна харчова допомога, просять заздалегідь зареєструватися, і лише потім індивідуально повідомляють, куди та коли приходити.

Незважаючи на таку вимушену непублічність, на місці роздачі заздалегідь збираються люди. Деякі вже вітаються один з одним як старі знайомі. Дехто підходять на роздачу вперше. Дуже швидко люди починають гуртуватися по інтересах. Чоловіки жваво обговорюють футбол та дії уряду. Жінки переважно говорять про «прильоти» і те, як ремонтуються під’їзди та вікна квартир. А молоді матері - про виховання дітей та придбання дитячих товарів.

Знайомимося з паном Миколою Павловичем, який тримається подалі від решти отримувачів допомоги.

— Мені 86 років, - розповідає він. - Пенсії не вистачає, та й сили вже не ті, щоб щодня готувати. Мені пощастило, хата ціла, але як немає світла — нічого не приготуєш, бо в мене електрична плита. Тому без гуманітарної допомоги, нажаль, не обійтися. Вдячний тим, хто привозить нам таку допомогу. Раціон подобається. Давали, наприклад, гречку з котлетою, ще були огірки. За своє життя я багато голодував, отже, мені такий обід здається ситним та добрим.

А ось пані Лідія одразу знайшла собі компанію і долучилася до спільної розмови, хоча, як з’ясувалося, вона на цій благодійній акції вперше:

— Я дізналася про роздачу їжі по «бабському радіо». В мій будинок було пряме влучання,  майже всі мешканці виїхали, тому я боюсь там залишатися. Перебралася в квартиру сина, там вікна теж вибиті, але хоч сусіди є, якщо, не дай Боже, щось трапиться, є до кого звернутися. Навіщо мені ця допомога? А ви порахуйте: в мене пенсія — 3 тисячі, а при цьому стільки хвороб, що ідеш в аптеку як в музей - все цікаво та потрібно, але не купиш…

Пані Людмила серед присутніх користується особливою повагою: вона не тільки отримує благодійну допомогу, але за місяці реалізації цього проекту сама приєдналася до волонтерів і тепер допомагає їм роздавати харчі. Саме вона відповідає на питання тих, хто прийшов сюди вперше, формує з містян чергу, щоб роздача не перетворилася на хаос.

— Сюди приходять здебільшого ті, в кого маленька пенсія, в кого не вистачає грошей на їжу, в кого дуже постраждали квартири, - розповідає пані Людмила. - Тут, на Північній Салтівці, були страшні обстріли, в мій будинок теж влучив снаряд. Усі дякують волонтерам за те, що це харчування робиться завжди з душею. Для дітей передбачені смаколики, якщо це каша, то до неї йде якийсь салатик, якась м’ясна страва: або котлети, або нагетси, або сосиски, або ще щось. Роздають і яблука, і фрукти, і овочі, тобто кожного разу щось новеньке.

Пані Людмила каже, що спочатку їжу роздавали тричі на тиждень, до того ж намагалися возити не тільки другі, а ще й перші страви — борщі, супи, юшки. Але згодом від цього прийшлося відмовитися. Зараз їжу доставляють раз на тиждень, та місцеві мешканці і цьому раді, бо мають можливість хоч якось заощадити на продуктах та отримати повноцінне харчування.

До розмови долучаються інші присутні, які додають, що волонтери-благодійники виручають їх у скруті вже багато місяців. «Не знаю, як би ми протрималися весь цей період, якби не ці хлопці та дівчата» — каже пані Марія, яка прийшла на місце роздачі з маленькою дитиною.

Врешті привезли їжу. Більш сильні чоловіки з черги допомагають дівчатам-волонтеркам принести ящики з наборами. В одних — рис з котлетами та салатом, в інших — великі червоні яблука. Один за одним бажаючі отримують свої порції. Цього разу сталося несподіване — замість очікуваних 100 осіб за харчами прийшло більше, дехто не записався. Дівчата зробили все можливе, щоб усім вистачило обідів, і попросили бенефіціарів все ж таки реєструватися заздалегідь. Зрештою, всі залишилися задоволені.

Після закінчення роздачі знайомлюся з очільницею волонтерів. Аліса Ткаченко представляє благодійний фонд «Європейське серце України»:

— Ці набори їжі готують представники іншої громадської ініціативи — благодійного фонду Говарда Баффета. Наша ж задача — довезти страви ще гарячими до споживачів та швидко їм все роздати. Сьогодні це в нас вже друга локація, на першій ми роздали 40 порцій, на цій — 110, разом виходить 150.

Далі поїдемо в гості до двох бабусь, які нещодавно були евакуйовані з Липців. Вони тікали так швидко, що нічого не встигли взяти, тільки той одяг, який на них був на момент початку обстрілів. Ми познайомилися з ними випадково і розповіли про них людям, які отримують нашу допомогу тут, на Північній Салтівці. Показали їм фотографії цих бабусь. Ми були дуже здивовані, коли ці прекрасні люди швидко зібрали допомогу для цих постраждалих, що знаходяться ще в гіршому становищі, ніж вони самі. Тут принесли і теплі речі, і продукти, і гроші. Це спрацювало як самоорганізуюча система. Громада об’єдналась на Північній Салтівці, і хто що міг — зібрали для цих бабусь. Це було дуже зворушливо. Наш фонд не може виділити гроші миттєво, а люди зібрали — і тепер ми можемо купити цим бабусям і необхідні ліки, і передати те, що їм знадобиться для життя на новому місці (зараз вони мешкають в одному з гуртожитків Харкова).

Наостанок представниці фонду «Європейське серце України» кажуть, що отримати харчову допомогу може будь-хто, хто справді її потребує. Для цього необхідно лише зареєструватися на електронних ресурсах фонду, наприклад, в Телеграм. А далі — чекати на запрошення, бо якщо приходити без нього, можна залишитися ні з чим. Фонд роздає допомогу на кількох майданчиках в місті, всі вони розташовані поблизу тих мікрорайонів, де були збудовані житлові багатоповерхівки з електричними плитами замість газових. А також в тих районах, де були максимальні руйнування після атак країни-агресора.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм