Зупинилося серце ще одного Захисника з Нововодолажчини

Про раптову смерть Героя повідомила Нововодолазька селищна рада:

Останніми днями наче остаточно збожеволів увесь білий світ. Чорні звістки з фронту надходять одна за одною. Знову Нововодолазька громада в очікуванні свого Героя, який більше не візьме до рук зброю, не захистить вже ніколи й нікого.

Під час переміщення від одного місця базування на інше, на шляху з Лозової до Полтави, 9 жовтня 2025 року зупинилося серце нашого земляка, мужнього воїна Кулика Олександра Павловича, 23. 10. 1972 року народження. Він був стрільцем-санітаром відділення охорони роти охорони та оборони відокремленого відділу зберігання боєприпасів однієї з військових частин Збройних Сил України.

Олександр став на захист держави та українського народу ще в грудні 2022 року. Чимало бойових доріг пройдено за цей час. Пекло війни, побачене на власні очі, не могло не залишити свій слід у серці воїна, не підірвати здоров’я. Йому довелось воювати і на Донеччині, і на Харківщині, у Краматорську та на Дніпропетровщині.

Останнім часом Олександр із дружиною жили в Ордівці, хоча він народився і виріс в Новій Водолазі. У нього були «золоті руки» і «золоте серце». Так про нього говорять ті, хто його знав, хто винаймав його на роботу або просто звертався за допомогою. Він був надзвичайно добрим і безвідмовним. Настільки щедрий, що готовий був віддати останнє. Багато років пропрацював на будівництві, все міг робити по господарству, вправно та на совість. З думками про мирне життя облаштовував їх з дружиною житло, що залишилось їй у спадок. Лише вчора, як тепер з’ясувалось, майже перед самою смертю, Олександр зателефонував дружині, повідомив, що їх переводять в інше місце базування. Вона й подумати не могла, що чує його голос востаннє, що вже за якихось кілька хвилин залишиться вдовою і неочікувано обірветься їх спільне життя, довжиною у 19 років. Сльози болю та розпачу нагортаються на очі від думки, що лишилась без чоловічої опори та підтримки. Саме їй довелось сповістити тяжку новину про смерть тата синові Олександра, який теж військовий, нині боронить нашу Батьківщину від ворога.

Старший солдат Олександр Кулик кілька років свого життя віддав захисту України. Його зусилля в наближенні світлої Перемоги над ненависним ворогом неодмінно стануть прикладом мужності, незламності духу та щирої любові до рідної землі. І вони не будуть марні, бо ми, його земляки, будемо шанувати його пам’ять.

Вічна слава Герою!

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм