9 травня для українців – це не про мир, а про російську агресію

Тому що цей день назавжди втратив колишню свою  символіку. Змінився його сенс. Це не про мир, а про російську агресію. Про сьогоднішні військові злочини і злочини проти людяності.

Не дивно, що кожного року прихильників 9 травня  в Україні стає все менше. У 2025 році  його відзначає  найменша кількість за останні 15 років.

Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології 4-9 лютого.

За даними КМІС,  у 2010 році день перемоги був одним із найважливіших свят для українців – так вважали 58% громадян.

В 2013 році популярність свята знизилася, важливим його вважали 40% українців.

У 2016 році, тобто вже після початку війни з росією, популярним свято було серед 35% українців, в 2017 році – серед 37%.

В 2018 році день перемоги був важливим святом для 31% українців, в 2020 році – 33%, в 2021 році – 30%.

Популярність свята різко впала після початку повномасштабної війни: в 2023 році його назвали важливим лише 13% українців.

У 2024 і 2025 роках день перемоги 9 травня святкують лише 11% опитаних українців.

Цікаво, що згасання інтересу до 9 травня притаманне усім регіонам України. На Заході – відзначають його 9%, у Центрі – 11%, на Півдні – 14%, на Сході - 13%. Втім, ця різниця незначуща.

День перемоги дещо більш популярний серед тих, кому більше 60 років  - 15%, в той час як серед інших вікових груп 11%.  Він також дещо більш популярний серед мешканців села  -16% у порівнянні з мешканцями міста -10%.  

У 2017 свято було популярним лише у 10% українців, у 2021 році, ще до вторгнення  – у 29% українців, у 2023 році – 54%, у 2024 році – 58%, у 2025 році його відзначатимуть 44%

Цікаво, що в Україні зростає інтерес до державних свят.

Якщо день Конституції у 2013 році відзначали лише 4%, то у 2023 році – 29%, у 2024  році – 28%, у 2025 відзначатимуть – 18%.

День Незалежності у 2013 році святкували 12%, у 2023 році – 63%, у 2024 році – 64%, у 2025 році святкуватимуть – 54%.

Найпопулярнішими святами серед українців є Різдво Христове -70%, Великдень - 69% та Новий рік – 50%.

Війна  закінчилася 80 років тому перемогою над фашизмом.  Але фашизм не зник назавжди. Фашизм знову відродився. Росія, яка сьогодні святкую 80-річчя перемоги над фашизмом, давно сама перетворилася на фашистську державу.

Парадокс, який став реальністю.

Сьогодні звірства, які чинить росіяни в Україні, називаються рашизмом. Це - російський фашизм. Реінкарнація нацизму. Тому що ті ж самі методи. Така ж ненависть. Таке ж знецінення людського життя.

Рашисти з холодним розумом і  звірячою жорстокістю вбивають сьогодні дітей, жінок, немічних стареньких, завдають смертельних ракетних ударів по будинках, в яких сплять мирні люди, руйнують лікарні, школи, бібліотеки і музеї. Знищують ідентифікацію українців, як нації. До смерті жорстоко катують військових, полонених, цивільних, ґвалтують жінок, дітей, старих і чоловіків. Таких випадків чимало офіційно задокументовано лише у Харківській  області.

Так само чинили «визволителі» під час Другої світової війни.

Злочини, задокументовані німецьким воєнним істориком Йоахімом Гофманом у його відомій книзі  «Сталінська винищувальна війна» («Stalins Vernichtungskrieg 1941-1945»), вражають своєю жорстокістю та безглуздістю.

У книзі йдеться про  тотальне зґвалтування дітей на очах їхніх батьків, масові вбивства і катування безвинних цивільних осіб, пограбування та узаконене  мародерство.

Саме такі злочини чиниили російські військові на окупованих територіях України! Читаєш сторінки цієї книги, і  волосся диба - ніби все це про сьогоднішній день, про сьогоднішню війну в Україні.

В своїй книзі воєнний історик наводить документи, в яких йдеться про те, що не тільки радянські військовики, але й майже весь радянський генералітет в Східній Німеччині був причетний до статевих злочинів в особливо тяжкій формі: зґвалтування дітей, зґвалтування з насильством і заподіянням каліцтва, з подальшим вбивство жертв.

Йоахім Гофман, на основі документів, називає прізвища головних осіб, винних або причетних до таких злочинів -  маршал Жуков, генерали Телегін, Казаков, Руденко, Малінін, Черняховський, Хохлов, Разбійцев, Глаголєв, Карпенків, Лахтарін, Ряпасов, Андрєєв, Ястребов , Тимчик, Окороков, Берестов, Папченко, Зарецький тощо.

Вони або особисто ґвалтували німкень і полячок, або брали участь у цьому, дозволяючи і заохочуючи це своїми вказівками.

За підрахунками іншого історика – британця Ентоні Бівора, під час Другої світової війни радянські військові зґвалтували близько 2 млн європейок. У своїй книжці «Падіння Берліну» він наводить звіти про численні статеві злочини червоноармійців у Східній Пруссії.

Вражають й масштаби мародерства під час Другої Світової війни.

Головним мародером в радянській армії був маршал  Жуков, який приймав капітуляцію німецького вермахту.

У книзі йдеться про лист заступника міністра оборони булганіна  сталіну, що митні органи затримали 7 залізничних вагонів «в цілому з 85 ящиками меблів фірми «Альбін Май» з Німеччини, які підлягали транспортуванню для особистих потреб Жукова. 

А з  жовтня 1944 року Сталін особисто дозволив радянським військовокам посилки з трофеями додому: генерали – 16 кг, офіцери – 10 кг, сержанти і рядові – 5 кг.

Так само під час повномасштабного вторгнення російські військові грабували будинки українців  - вивозили побутову техніку для дружин, комп’ютери для дітей, забирали автівки, викрадали одяг, взуття, не гребували навіть нижньою білизною, інструментами і унітазами.

Сьогодні на росії знову чергове побєдобесіє – 9 травня. Кремлівський щур продовжує вихваляти росію, як головну переможницю  тієї війни. Знову привласнює собі заслуги інших народів, загнаних до срср, яких сталінський режим вкинув у криваву бійню війни.

Пекельний жах полягає в тому, що наші батьки й діди йшли на війну, щоби захистити свої домівки, своїх рідних, а насправді це радянський режим захищав себе їхніми життями…

9 травня -  це порожнє сьогодні свято для українців. Сьогодні слова - ветеран, війна, нацисти, геноцид, обстріли, розстріли мають зовсім інше значення. Сьогодні ветерани – це молоді хлопці, часом без рук чи ніг. Вони поруч з нами. Загиблі сьогодні на цвинтарях по усій країні, багатьох ми знаємо особисто… І у нас інша Алея Слави. У нас  інша пам’ять. У нас інші Герої. Ті, що полягли за свободу і незалежність України. Нам ще далі боротися з російським фашизмом на полі бою. І наша війна  ще триває.

Читайте також:

Резиденція Дмитра Багалія у Харкові. Бути чи не бути?

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: