Червоні лінії. 50% українців категорично  проти поступок територій навіть, якщо війна триватиме довше

Приголомшила новина про те, що Трамп розглядає визнання Криму російським, як поступку в мирній угоді, та  має намір ініціювати процес визнання Криму російською територією в ООН.

А чи готові українці до таких територіальних поступок?

В березні 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Що показало дослідження?

З травня 2022 року КМІС у своїх власних опитуваннях регулярно ставить запитання щодо готовності населення до територіальних поступок для якнайшвидшого досягнення миру та збереження незалежності.

До нинішнього опитування востаннє КМІС ставив це запитання у грудні 2024 року. Формулювання запитання звучить однаково, як минулого року, так і цього.

• З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією українці згодні в більшій мірі?

   

• Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій»

   

• За жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

Як зазначають соціологи, перше твердження не містить в собі уточнення, які саме території можуть бути предметом поступок.

Також мова не йде про офіційне визнання належності певних територій до росії.

Наприклад, частина людей готові відкласти визволення окремих територій на майбутнє у більш слушний для цього час, але наразі не визнавали офіційної належності до росії

Також у жодному випадку перше твердження не є тотожним «миру на будь-яких умовах» чи тим більше готовності до капітуляції. Зазначене твердження вимірює, наскільки в цілому українці готові обговорювати можливі параметри миру в контексті питання контролю територій.

Чи змінилася думка українців на тлі різкого загострення відносин між Україною та США, відчутного тиску на Україну та заяв про необхідність територіальннх поступок заради миру?

 З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

Отже, порівняно з груднем 2024 року змін практично не відбулося. У березні 2025 року 50% українців вважають, що за жодних обставин Україна не має відмовлятися від територій, навіть якщо через це війна триватиме довше. У грудні 2024 року  таких було 51%.

Найвищий показник був у вересні 2022 року та лютому 2023 року – 87%. З жовтня 2023 року він почав знижуватися з 80% до 50% у березні 2025 року.

Що Україна може відмовитися від деяких територій для якнайшвидшого досягнення миру у 2025 році вважають 39%. У грудні 2024 року – 38%. Решта 11% респондентів не змогли визначитися із своєю думкою.  

У всіх регіонах порівняно з груднем 2024 року думка українців також практично не змінилася. Погляди мешканців різних регіонів доволі близькі.

У західних, центральних і південних регіонах категорично проти територіальних поступок виступили 50-51% мешканців.

Єдиний регіон, який дещо вирізняється на тлі інших – Схід, де проти 42%. Цікаво, що за поступку територій  також 42%.

Згодні на втрату земель 36% на Заході, 40% у Центрі, 39% - на Півдні.  

Тобто відмінності в поглядах Сходу є незначними і можна говорити про близькість поглядів мешканців усіх регіонів України.

На Заході та Півдні найбільша кількість українців виступала проти територіальних поступок у травні 2023 року - 87% та 86% відповідно. У Центрі – 83%. На Сході – 77%.

Чим сильнішу загрозу відчувають українці, тим більшою мірою вони проти жодних поступок. Якщо серед тих, хто відчуває саме екзистенційну загрозу - фізичний геноцид чи знищення нації 57-58% проти жодних поступок, то далі показник знижується до 20% серед тих, хто вважає, що росія не прагне окуповувати більше українських територій.

Натомість з 28% до 78% зростає частка тих, хто вважає, що можна піти на певні територіальні поступки.

Чи буде прийнятним відповідний пакет мирних домовленостей

Капітуляція:

Жодних гарантій безпека і відмова від НАТО;

Відмова від ЄС;

Росія контролює усі окуповані території;

Російська мова стає другою державною;

Україна має погоджувати рішення з Росією

Умовно реалістично-прийнятний:

Є гарантії безпеки (миротворці або зброя або НАТО);

Членство в ЄС;

Росія контролює усі окуповані території;

Українська мова лишається єдиною державною і офіційною;

Україна не має погоджувати рішення з Росією

Сьогодні ніхто не знає, які пункти міститиме мирна угода. Готовність прийняти або відхилити певний пакет мирних домовленостей буде залежати від того, як саме він буде виглядати.

Тобто за наявності принципових для України параметрів українців без ентузіазму, але могли би прийняти і деякі болючі поступки. КМІС продовжує вивчати, які саме це поступки для отримання більш повної картини.

Для цього у КМІС склали п’ять вимірів-компонентів «пакетів» мирних домовленостей. Цей метод є експериментальним і з специфічною інтерпретацією результатів, але дає певні уявлення про настрої та думки українців. Дані для кожного пакету окремо не можуть вважатися статистично надійними, проте для індикативного ознайомлення можуть бути корисними.

Якщо пакет мирної угоди включає повну відмову від вступу до НАТО, без миротворців та додаткової зброї, то «за» буде – 44%, категорично проти також 44%. Але відмову від НАТО респонденти «компенсують» членством в ЄС чи поверненням під контроль України окремих територій.

Якщо відмова від НАТО та відсутність миротворців  і зброї буде супроводжена ще й відмовою і від ЄС, тоді підтримка пакету знизиться до 37% і до 52% зросте частка категоричних противників.

Якщо ж пакет включає певні гарантії безпеки, тоді вже буде більше тих, хто його готовий схвалити. Причому найбільшу підтримку матиме сценарій навіть не членства в НАТО, а посилена збройна підтримка України. Так, якщо членство в НАТО відкладене на 10-20 років, але Україна у великих обсягах отримує всю зброю - ППО, літаки, танки тощо 54% готові прийняти такий пакет мирних домовленостей,  категорично проти – 35%.

Пакет з членством в НАТО отримає схвалення 49%, категорично проти – 38%, а пакет з миротворцями – 47%, категорично проти – 43%.

У разі включення до пакету відмови від ЄС 42% готові будуть прийняти його,  проти  - 45%.

У разі членства в ЄС як частини мирних домовленостей 55% готові підтримати пакет проти 34%, які будуть категорично проти.

Контроль над територіями. Якщо пакет включає повернення контролю над територіями, то він стає значно більш привабливим. Так, якщо росія зберігає контроль над усіма окупованими територіями, тоді 38% готові прийняти такий пакет проти 51%, які категорично проти.

Хоча, зрозуміло, якщо пакети включатимуть і, наприклад, серйозні гарантії безпеки і членство ЄС, тоді готовність прийняти територіальні втрати буде вищою.

Територіальні втрати, тобто збереження росією де-факто контролю над певними окупованими територіями, що, зокрема, є частиною мирного плану Трампа, здаються українцям позбавленими сенсу, якщо Україна не отримає надійних гарантій безпеки та перспектив майбутнього безпечного та процвітаючого розвитку.

Якщо пакет буде включати повернення Півдня України, тоді його привабливість зросте до 50%, категорично проти – 38%, а якщо буде включати повернення всієї території з Донбасом і Кримом – 57%, категорично проти – 30%.

Соціологи нагадують, що крім територіального виміру, пакети включають і інші. Тому ті, хто категорично проти – це ті, кому значною мірою у відповідний пакет потрапили інші неприйнятні речі.

Щодо мовної політики, то вимога надання російській мові державного статусу суттєво погіршує сприйняття такого пакету мирних домовленостей. Такий пакет можуть підтримати 41%,  категорично проти – 48%.

Якщо ж українська мова зберігає єдиний державний і офіційний статус, то такий пакет підтримають 55%, а категорично проти будуть 32%.

Суверенітет України. Якщо пакет включатиме вимогу до України погоджувати всі важливі рішення з росією, то готові будуть прийняти цей пакет – 37%, категорично проти – 50%.

Якщо ж Україна може ухвалювати будь-які рішення без контролю з боку Росії, тоді 59% підтримають пакет, категорично проти будуть – 30%.

Водночас переважна більшість респондентів відкидають сценарій капітуляції. При цьому окреслена капітуляція навіть не є «повною».

Так, не йдеться про скорочення Сил оборони, офіційне визнання окупованих територій частиною росії чи навіть передання росії територій, які зараз під контролем України, як-от Херсон і Запоріжжя, питання репарацій. Можна бути певними, якби ці параметри були додані, то для ще меншої кількості українців пакет був би прийнятним.

Отже, нинішні вимоги росії, які озвучувалися публічно, є категорично неприйнятними та будуть відкинуті абсолютною більшістю українців. Українці зберігають гнучкість і готові до компромісів, але проти «миру на будь-яких умовах».

Хоча українці і відкриті до перемовин і болючих поступок, але безумовно є червоні лінії і українці відкинуть неприйнятні варіанти. Воля української нації до опору не зломлена і попри всі складнощі українці готові продовжувати боротьбу і далі.

Попри складну ситуацію з партнерами (читай – США) ми не бачимо різкого занепаду настроїв і більшої готовності до поступок, тим більше – до «будь-яких поступок».

Можна бачити попередні ознаки того, що серед гарантій безпеки українці більше довіряють власним Силам оборони з більш достатнім підсиленням зброєю від західних партнерів або за рахунок власних виробництв, ніж, наприклад, миротворцям чи членству в НАТО.

Читайте також:

82% українців вважають, що колаборанти мають  нести кримінальну відповідальність. Хто має бути обов’язково люстрований?