Економіка воюючої держави: більше оптимізму чи песимізму?

В авторській програмі журналіста Олександра Швеця  # Знати більше експерти дискутували в ефірі Харківського пресклубу,  як працює економіка країни під час війни. Чим загрожує країні дефолт? Які ризики та можливості для підприємців? 

Якби Україна обслуговувала свої боргові зобов'язання у звичайному режимі, їй би довелося витрачати на це 15% свого ВВП на рік. Платежі стали б другою найбільшою статтею державних витрат після оборони, підрахували журналісти впливового видання The Economist.

Щоб скоротити державний борг: зараз він перевищує 90% ВВП, Міжнародний валютний фонд (МВФ) підтримує ідею реструктуризації на умовах, які пропонує країна (тобто зі списанням 60% боргу).

За планом МВФ, до 2033 року борг має знизитися до 60%.

Якщо домовитися про списання боргу зараз не вийде, в України, як пише The Economist, залишаться тільки дві опції.

• Перша - попросити у кредиторів продовжити чинний мораторій на виплати за боргами.

   

• Друга - дефолт.

Як би радикально це не звучало, великої різниці між ним і реструктуризацією немає, зазначає The Economist: в обох сценаріях кредитори не побачать виплат.

- Війна - це найгірше, що може трапитися з будь-якою економікою світу, це, як то кажуть, не страховий випадок і непрогнозований розвиток подій, - коментує ситуацію Дмитро Шиян, професор Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, доктор економічних наук, - Ми спостерігали це 2022 року, коли ВВП нашої країни впав приблизно на 25%. І цей показник скорочувався впродовж усього 2022 і першого кварталу 2023 року.

Однак уже з другого кварталу 2023 року в нас відбувається зростання ВВП. За свіжими статистичними даними, ми маємо зростання 6,5%. І, за прогнозами, загалом за підсумком 2024 року так і має бути - понад 3%.

Світ поступово оговтується від пережитого шоку, коли через фінансові коливання нас відмовлялися кредитувати, коли величезною проблемою стала так звана "морська блокада" України. І, завдяки нашим Збройним силам, проблему блокади нам вдалося зняти.

У нашої країни гігантський дефіцит бюджету - приблизно 50%. З політичних причин, весь січень Україна протрималася на власних коштах, зараз відкрито джерела міжнародної фінансової допомоги, і проблему, мабуть, вирішено до кінця року.

Чекаємо також фінансування за рахунок заморожених російських грошей.

Переговори про запобігання дефолту, як сказав доктор економічних наук, люблять тишу. Він вважає, що наш уряд веде переговори з власниками облігацій, і, на його думку, проблему буде вирішено.

- На початку війни багато інвесторів думали, що все: їхні гроші втрачено! Однак наш уряд веде переговори щодо відтермінування боргів перед приватними інвесторами та МВФ, - міркує Дмитро Шиян. - І я сподіваюся, що все буде добре. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб оголошувати Україну банкрутом.

З погляду іншого учасника дискусії Валерія Деми - віце-президента Інвестиційної компанії "СігмаБлейзер", ситуація в нашій економіці схожа на те, як хворого з реанімації перевели в загальну терапевтичну палату.

- Звісно, до одужання ще дуже далеко, - розмірковує Валерій Дема, - труднощі, звісно, ще будуть, проте ми вже пройшли той синкретичний рівень, який ми пережили, скажімо, 2022 року.

Основна проблема нашої економіки сьогодні - інфраструктурна та регуляторна.

 

Економіка має здатність пристосовуватися до будь-яких обставин, зокрема й до синкретичних (суперечливих, різнорідних, сплетених у тугий клубок, - ред), головне - дати бізнесу можливості для діяльності.

На жаль, не все так просто, особливо у воєнний час, регуляторна та податкова політика продовжують тиск. Однак, прогноз експерта оптимістичний - економіка продовжить зростання.

- Це не означає, що в економіці все добре, але ми на шляху до того, щоб стало добре, - підсумував Валерій Дема.

- Стан нашої економіки жахливий, - продовжує Сергій Політучий - український бізнесмен, меценат, президент Групи компаній "Фактор". - Однак економіка - така інституція, яка в змозі самовідновлюватися.

За два минулі роки ринкова економіка зробила дива. І знайшла способи існування в надскладних воєнних умовах.

Однак експерта турбує відсутність системної державної економічної політики.

Він перерахував три основні проблеми.

• Перша - це захист держави і виробництв від агресивного знищення.

   

• Друга - бронювання фахівців, без яких економіка не в змозі функціонувати.

- На моє глибоке переконання, робота в тилу відіграє не менш важливу роль, ніж мілітарний захист держави. Адже без економіки ми не зможемо забезпечити наших захисників ні їжею, ні амуніцією, ні озброєнням, - стверджує Сергій Політучий.

 

І в деяких випадках це може бути настільки критично для економіки, що мобілізація такого професіонала на фронт, здатна зупинити діяльність підприємства.

Особливо, якщо ми говоримо про Харків, який де факто став військовим містом.

- Для того, щоб економіка зростала навіть в умовах війни, необхідно не заважати і на третьому році війни, нарешті, визначитися з правилами гри.

Виробничий бізнес має бути впевнений, що необхідні працівники залишаться на підприємствах. Але потрібно виробити правила, завдяки яким вони можуть продовжувати працювати.

- Це стратегічна проблема нашої держави, яка існує не перший рік і була до війни, - коментує невизначеність правил гри в бізнесі доктор економічних наук Дмитро Шиян. - Інституційне середовище в нас дуже погане. Україна в рейтингу сприяння бізнесу посідала низькі місця.

Зараз ідуть розмови про збільшення податків.

- Я вважаю, що це взагалі ні до чого, - обурюється професор, - тим більше, що нас фінансують наші партнери. Навіщо створювати додаткову невизначеність для бізнесу, якщо бізнес створює робочі місця людям, які не покинули Україну?

За оцінкою експерта, наша податкова система заважає нормальним взаєминам бізнесу і держави. І замість того, щоб податкову систему зробити прозорішою, ведуться розмови про підвищення податків.

Те ж саме експерт сказав про митницю.

- Це була притча во язицех ще до початку повномасштабного вторгнення.

Періодично також з'являється інформація про рейдерство.

- Війна війною, а виходить, що рейдерство триває, - зауважив експерт.

Дмитро Шиян також зазначив, що в країні залишаються величезні проблеми в судовій системі. Справи можуть вестися роками, а бізнес не може знайти судовий захист. І ця проблема час від часу проривається в суспільний простір.

Професор Шиян звернув увагу на книжку Лі Куан Ю "З третього світу в перший"

ДОВІДКА "Громади"

«Із третього світу в перший» - спогади Лі Куана Ю, які охоплюють період з 1965 по 2000 рік. У 1965 році Сингапур здобув незалежність. З того часу його батькові-засновнику Лі Куану Ю довелося вирішити чимало проблем: як побудувати мирні відносини із вороже налаштованими сусідніми державами, як забезпечити людей житлом та й взагалі підвищити рівень їхнього життя, як налагодити постачання води, як позбутися небезпечних комуністичних партій.

За роки свого управління крихітною державою Лі Куан Ю спромігся зробити, здавалось би, неможливе. Нині його країна - одна із найбільш перспективних у світі.

- 30 років ми не робимо, а лише говоримо про те, що треба робити, - міркує Дмитро Шиян. - Зрозуміло, що війна - не найкращий час змін, але за допомогою наших партнерів і спонсорів ми можемо спростити нашу дуже громіздку податкову систему.

За оцінкою Дмитра Шияна, якщо ми не будемо змінюватися, то нам ніколи не вийти на той тренд, який свого часу продемонстрував Сінгапур.

На його думку, Україні цілком до снаги економічне зростання на рівні 2-3%, однак для того, щоб прискорити зростання до такого рівня, як це було в Сінгапурі чи Південній Кореї, необхідно формувати зовсім інше інституційне середовище для бізнесу.

Ведучий Олександр Швець звернув увагу, що під час війни тільки в Польщі українські громадяни зареєстрували 50 тисяч ФОПів.

- Звісно, нам необхідно наших людей повертати, - каже Дмитро Шиян, але, на його переконання, закликами справі не допоможеш. - Необхідно створювати умови для розвитку в Україні хоча б не гірші, ніж у Польщі.

Під час дискусії президент Групи компаній "Фактор" Сергій Політучий висловив глибоке переконання в тому, що саме зараз час для змін.

- Ворог вивів нас із зони комфорту. І саме зараз найкращий час для змін, - каже Сергій Політучій.

Коментуючи рішення наших американських партнерів, які виділяють фінансування на терміновий друк дитячих книжок в Україні, зокрема, шкільних підручників, відомий український видавець наголосив, що саме ми, маючи на увазі і Міністерство науки і освіти, і Міністерство культури, зобов'язані визначитися, що це будуть за книжки.

Нагадаємо, що 3 млн примірників книжок дитячої літератури, серед них - підручники, будуть надруковані на українських потужностях до початку навчального року.

- Майже 34 роки Україна є незалежною державою, - розмірковує Сергій Політучій, - але насправді ми залишилися існувати між "совком" і "росією".

Ми, як і раніше, користуємося поняттями, які не зовсім притаманні демократичним, розвиненим країнам сучасності.

Ми продовжуємо жити в "русском мире", продовжуємо читати книжки, надруковані відповідно до радянських "класових" стандартів.

- Наприклад, ми всі знаємо творчість соціаліста Джека Лондона, комуніста Джона Стейнбека, художника лівих переконань Пабло Пікассо. Але в той самий час, як СРСР нагороджувала кубіста і сюрреаліста Пікассо радянським орденом, Микита Хрущов зносив бульдозерами художню виставку московських кубістів і сюрреалістів.

Саме зараз настав час поставити відносини між бізнесом і державою на інші рейки. І нічого не треба вигадувати, все вже відомо.

Як пожартував експерт, між "на тобі" і "ось тобі" - є велика різниця, і якщо ми готові кудись рухатися, то важливо визначити - якими конкретними кроками.

Найцікавіше питання: як змінюватиметься структура нашої економіки?

Віце-президент Інвестиційної компанії "СігмаБлейзер" Валерій Дема висловив думку про структуру економіки України після війни.

Загалом сучасна економіка - це більше економіка послуг, на думку Валерія Деми, інша річ, що важливо розуміти, що характер послуг в економці змінився. Наприклад, якщо дизайнер створює нову обкладинку для книжки, а програміст пише нову програму - це не виробництво, це належить до сфери послуг.

Тому експерт попросив не надавати поняттю "послуга" негативного сенсу.

- Україна матиме таку саму структуру економіки, як і весь світ.

"Громада" поцікавилася відмінностями економік у світі. І ось що з'ясувалося на цей момент:

За галузевою структурою можна визначити тип країни (наприклад, аграрний, індустріальний, постіндустріальний).

Для аграрного типу характерне переважання сільського господарства. І це доля найменш розвинених країн. Наприклад, в Ефіопії понад 80 % населення зайнято в сільському господарстві.

Індустріальний тип характеризується великою часткою промисловості.

Постіндустріальній структурі властиве переважання послуг над матеріальним виробництвом, що характерно для найбільш розвинених країн. Наприклад, для Франції, Німеччини.

Цікаво, що в розвинених країнах частка агросектору знизилася до 1%, хоча ще донедавна вважалося оптимальною цифра 8% - 10%. При цьому від нестачі продовольства розвинені країни не страждають, скоріше - від надлишку за рахунок високотехнологічного інтенсивного агровиробництва.

Наприклад, за порталом даних ЄЕК ООН, у Німеччині 2023 року на агросектор припадає лише 0,8% ВВП. У Франції - 2,2%. В Україні - 8,5%.

Причому, за порівняльними даними за 12 років (2011 - 2023) практично у всіх державах європейського та пострадянського простору частка агросектору скорочується. Найбільше скорочення відбулося в Узбекистані з 33% до 24%.

Часто можна почути, що після війни, з огляду на катастрофічну руйнацію багатьох виробництв на південному сході, Україні слід зосередитися на аграрному секторі та секторі ІТ-послуг.

Цікаво, що аграрний бізнесмен Валерій Дема не вважає, що майбутнє України - у величезній аграрній економіці.

- Це гра цифр, - коментує він. - Якщо ми подивимося на частку агросектору в експорті та валютних надходженнях, то в України це майже 40%.

- Структура економік у країнах світу справді зсувається в бік сфери послуг, - розмірковує президент Групи компаній "Фактор" Сергій Політучій. - Одна з причин, чому розпався СРСР, у тому, що продуктивність праці в сільському господарстві була в 17 разів меншою, ніж у США. Тобто один американський фермер виробляв стільки ж продукції, скільки 17 колгоспників.

І в міру того, як завдяки автоматизації та роботизації зростає продуктивність праці в індустріях і агросекторі, зростає потреба у сфері послуг і частка цього сектора в економіці.

- Це питання, як то кажуть, на мільйон, - вважає професор Дмитро Шиян. - Звичайно, за 2-3 роки після війни ми не зможемо змінити структуру нашої економіки. Але є досвід того ж Сінгапуру, Південної Кореї, які за 20 років побудували в себе абсолютно нову економіку.

До речі, після Другої світової війни прогнозували, що німецька індустрія настільки зруйнована, що країну чекає доля аграрної країни. Але канцлер Аденауер зумів домогтися розвитку високотехнологічних виробництв, і переможені у війні німці за десять років побудували високорозвинену країну.

І тільки від нас залежить, якою буде наша країна після війни.

Експерт визнав, що ми справді 40% валютних доходів отримуємо від експорту агропродукції. І навів як приклад Нову Зеландію, де 60% доходів дає аграрний експорт.

Однак Нова Зеландія практично не експортує зернові, вона продає по всьому світу продукти переробки з високою доданою вартістю.

Ось приклад того, як нам слід розвиватися.

- Але щоб таким чином розвиватися, необхідно мати іншу економіку. Ми повинні принципово змінити структуру нашої економіки, - наполягає професор Шиян. - Сьогодні в нас зруйновано 70% наших металургійних виробництв. Чи потрібно їх відроджувати? Може, й потрібно, але тільки на новітній технологічній основі, а не на старих мартенівських печах.

Професор висловив упевненість, що за десять років наш народ зможе побудувати нову країну, особливо з урахуванням допомоги наших партнерів. Усе залежатиме від наших політиків, як вони зможуть організувати процес.

...До сказаного залишається додати, що для такого всенародного подвигу не може бути іншого надихаючого стимулу, ніж перемога. Тому дивіться і слухайте наш ефір:

Читайте також:

Тільки уявіть собі: з неба бомбардують нас бомбами і ракетами, а громадяни самозабутньо мутузять один одного... Хіт-парад гібридних інструментів війни