Степан Гавриш про те, чи визнають Путіна нелегітимним і чи приймуть Україну в НАТО

На це звернув увагу доктор юридичних наук, академік Національної академії правових наук України Степан Гавриш в ефірі програми Олександра Швеця "Знати більше" на ютуб-каналі Харківського пресклубу.

На Харківщині Степана Богдновича Гавриша особливо представляти не треба: його пам'ятають як народного депутата України III, IV скликань по Чугуївському виборчому округу, як віце-спікера парламенту (2000-2002), а також як першого заступника секретаря РНБО України (2008-2011).

Знищення цінностей, якими завжди пишалися харків'яни, а це - надбання міста, що створювалися майже 400 років, за словами науковця-юриста та досвідченого державного діяча, - це черговий доказ дуже цинічної та образливої політики, яку весь час здійснювала Москва.

Москва прикривала свій цинізм і зневажливе ставлення ідеєю єдиного чи братнього народу, розмірковуючи про Харків як російськомовне місто, нібито глибоко вмонтоване в російську культуру, маючи на увазі не лише Рєпіна.

У реальності, особливо сьогодні, ми бачимо різні історичні, еволюційні та навіть генетичні погляди на цивілізаційну систему нашого життя.

- Зрозуміло, що нині ми опинилися на самому піку конфлікту між Росією та Україною, - продовжить Степан Богданович. - Це не конфлікт між двома державами, не конфлікт між протилежними владними інституціями, які, з одного боку, очолює Путін, з другого - українські демократичні групи, що змінюють одна одну в результаті вільних виборів.

Це конфлікт двох культур, які ніколи повністю не сходилися, проте Росія завжди намагалася колонізувати українську культуру, зокрема Слобожанщину, переконуючи всіх, що Слобожанщина - провінція Росії. І на цьому будувалася і донині будується її політика.

Сьогодні ми рухаємося в бік того, щоб показати свою автохтонність (етнічну спільність, що сформувалася на даній території), самобутність, якщо хочете - історичну місію.

Я згадую слова свого колеги по депутатському корпусу Бориса Олійника (1935 - 2017) - його вірш "Європі":

Бо ми тоді вже побілили Хату,

Як ти іще не вийшла із печер.

 

Він мав на увазі не тільки давню трипільську культуру, а й часи ближчої історії, коли Україна була частиною європейської геополітики, коли київські князі домінували в Європі та виступали як щит Європи перед Азією.

І ось сьогодні ми виступаємо як щит Європи перед російською агресією і диктатурою, причому диктатурою воєнною, оснащеною ядерною зброєю.

За минулий рік Росія змогла провести реорганізацію економічної системи, перевести фінанси, олігархів і весь російський народ на ведення війни проти України.

І в цих умовах на виборах Путін не просто обирається президентом Росії, він отримує від свого народу мандат на продовження війни.

Він не поступиться тими цілями, які він задекларував.

"Денацифікація" - припинення існування української самоідентичності, силою змусити українців відмовитися від права бути суверенним народом; фактичне заселення українських територій народами російських околиць.

"Демілітаризація" - змусити українців відмовитися від права мати власні Збройні сили, від захисту своєї безпеки та суверенітету; від інтеграційних стосунків із Заходом, ідеться не тільки про НАТО, а й загалом про інтеграцію в Європу.

Звідси, на думку Степана Гавриша, випливає низка інших проблем. Заборона на право мати незалежну демократично обрану владу і самодостатній розвиток.

У зв'язку з цим зрозуміло, що йдеться про екзистенційний конфлікт: чи виживе українська держава. Чи буде на Землі існувати український народ і чи має він право на власне майбутнє?

Природно, що в цій війні немає і не може бути компромісів доти, доки Путін не змінить заявлені цілі цієї війни. Змінити їх за допомогою дипломатичних зусиль практично неможливо.

У чому полягає українська стратегія? Не тільки в тому, щоб захистити Україну, а й у тому, щоб запропонувати мирний вихід із війни через формулу миру президента Володимира Зеленського. Серед десяти пунктів цієї формули є і виведення російських військ з території України до кордонів 1991 року, право України на вступ до НАТО і виплата репарацій.

Очевидно, що це неприйнятно для Москви. Степан Гавриш зазначає, що на Заході через різного роду філософські клуби, через ЗМІ і навіть таємні неформальні повідомлення Україну підштовхують на мирний трек з Росією. Причому, Україні пропонується віддати Росії майже 25% територій.

Мовляв, тоді війна припиниться, перестануть гинути люди і руйнуватися міста.

У реальності говорити про якусь паузу у війні або про її припинення за "корейською моделлю та умовною 38-ю паралеллю" або за мирним договором, за оцінкою Степана Гавриша, абсолютно нереалістично.

Путін прямо говорить і, схоже, він упевнений, що Росія "має ініціативу на фронті", а тому зупинятися не збирається.

Головна проблема полягає в іншій - політичній площині. Окрім суворих економічних санкцій Заходу (нині готується ще один пакет - до другої річниці вторгнення РФ в Україну), є ще й політичні можливості.

- Це питання про визнання Путіна легітимним чи нелегітимним президентом РФ, - наголошує доктор юридичних наук, академік Національної академії правових наук України Степан Гавриш. - З огляду на те, що Кримінальний суд у Гаазі видав ордер на його арешт за депортацію українських дітей, а це невід'ємна частина кваліфікації воєнних злочинів, то перед Заходом постає проблема: у разі нового обрання Путіна президентом промовчати, вдавати, що нічого не сталося?

Різного роду "корисні ідіоти" на Заході вже заговорили, що переобрання дасть можливість у майбутньому вести переговори з Путіним.

Зрозумілий страх перед ядерною зброєю, яка була довгий час інструментом тиску на світ. Ядерний арсенал РФ найбільший у світі і становить приблизно 1600 боєголовок, до чого всі ставляться насторожено.

- Питання про легітимність Путіна нібито лежить у "шухляді", до нього придивляються, судячи з публікацій, що з'явилися, - ділиться своїми спостереженнями юрист і політик Степан Гавриш. - Однак питання про визнання Путіна нелегітимним президентом з точки зору міжнародного права могло б стати найсильнішим ходом у новітній політичній історії.

Інше рішення, яке могло б змінити перебіг війни, розмірковує далі Степан Богданович, - це рішення, яке могло б відбутися на ювілейному Вашингтонському саміті в червні ц. р., де Україна могла б отримати запрошення до НАТО. Це зламає одну з ключових цілей Путіна - не допустити вступу України до Альянсу.

Тим більше, що саме ця мета принесла стратегічну поразку Росії: Фінляндія вже стала членом НАТО, а Швеція вступить найближчим часом.

Третім, вкрай важливим політичним моментом, політик назвав ізоляцію Росії. Цивілізаційну та гуманітарну. Відомо, що в ЄС триває дискусія, щоб, незважаючи на Шенгенський режим, обмежити поїздки російських дипломатів Європою.

- Мені видається, що це вкрай важливо, - підкреслює Степан Богданович, у контексті того, що в Європі очікуються вибори до Європарламенту. І на тлі передвиборчих перегонів, що розпочалися у США. А ми пам'ятаємо, що Росія свого часу брала участь у просуванні Трампа через Ассанжа.

Довідка "Громади"

Джуліан Пол Ассанж (1971) — австралійський журналіст, інтернет-активіст, засновник Wikileaks (2006).  Автор дослідження «Конспірологія як метод управління».

Ассанж привернув широку увагу громадськості за публікацію у WikiLeaks секретних матеріалів про участь США у війнах в Афганістані та Іраку. Після публікації деяких документів вибухнув міжнародний скандал.

У квітні 2012 року Ассанж дебютував як телеведучий на російському пропагандистському англомовному телеканалі RT. У своїй першій передачі він узяв інтерв'ю у лідера ліванського руху «Хізбалла» Хасана Насралли.

В США Ассанжу висунуто 18 обвинувачень, зокрема у змові з метою зламу урядових комп'ютерів та порушенні закону про шпигунство. Йому загрожує до 175 років в'язниці за обвинуваченням у шпигунстві.

Степан Гавриш нагадав, що Ассанж, який переховувався в посольстві Еквадору в Лондоні, оприлюднив документи, які у 2016 році на виборах були використані проти Гілларі Клінтон. І цим скористався Дональд Трамп.

- Зараз та ж сама історія, - каже Степан Богданович. - Такер Карлсон приїжджає до Москви і бере інтерв'ю у Путіна. І це не просто журналіст, а людина, яку Трамп хоче бачити своїм віцепрезидентом. Ця людина передає Путіну якісь месиджі від Трампа.

Виникають побоювання, що Трамп може зруйнувати демократичну єдність і систему безпеки в Європі. І ми опинилися в епіцентрі геополітичної гри, коли всі процеси, пов'язані зі зміною геополітичного ландшафту і світового порядку, так чи інакше у своїй серцевині містять Україну.

Вибори у США, бойові зіткнення на Близькому Сході, активність Ірану та Північної Кореї у постачанні зброї країні-агресору, так чи інакше кінцевою метою мають Україну.

Україна, таким чином, опинилася в центрі світової політики. І своєю чергою потребує модернізації системи управління країною.

…Співрозмовник Степан Богданович Гавриш - той випадок, коли ловиш кожне слово і кожне слово - вагоме. Тож про його точку зору на внутрішню політику "Громада" розповість у наступній найближчій публікації.

Подивитися і послухати можна тут:

Продовження читайте тут:

Розбити голову Голіафу... З якого роду кризою ми маємо справу?

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp