Третина «борців з авторитаризмом»  готова до капітуляції перед росією - опитування КМІС

Думки українців розділилися – 50% вважають, що Україна скоріше рухається до розвитку демократії. Водночас 41% відчувають, що країна скоріше рухається до авторитаризму.

Це більше чи менше? І порівняно з чим?

Соціологи зізнаються, що вони не мають даних за інші періоди, зокрема, до 2022 року. Тобто немає з чим порівнювати, щоби стверджувати, що зараз стало більше або менше людей, які  бачать рух до демократії або авторитаризму.

-  Проте за нашими спостереженнями і досвідом, швидше за все, ситуація була або подібною до поточної, або навіть гіршою,враховуючи кореляцію цього погляду із ставленням до влади,  - кажуть у КМІС.

Важливо  враховувати, у чому саме українці бачать прояви розвитку авторитаризму. І чому вони так вважають?

Серед тих, хто вважає, що країна рухається до авторитаризму, найчастіше респонденти говорили про обмеження свободи слова і тиск на медіа - 18%, концентрацію влади конкретно президентом і його командою - 14%, загалом незадоволеність подіями і рішеннями в країні  - 13%, корупцію -12%, діяльність ТЦК та мобілізацію  -12%, обмеження прав і свобод без конкретизації - 12%.

Серед іншого про відсутність виборів говорили лише 4% респондентів.

Про переслідування опозиції –  також лише 4%, беззаконня без конкретизації – 4%, низький рівень життя та складну економічну ситуацію  - 4%, обмеження прав чоловіків і неможливість виїхати за кордон – 4%. І лише  1% був тих, хто конкретно говорив про санкції і переслідування  опозиції, зокрема. П. Порошенка.

-  Як можна бачити, по-перше, серед респондентів немає консенсусу і називається дуже строкатий набір «претензій, і часто досить абстрактний, без конкретизації, - кажуть у КМІС. -  По-друге, навіть побіжний аналіз показує, що значна частина відповідей скоріше стосується незадоволеністю діями влади, а не власне становленням авторитаризму.

Ілюстративним прикладом є відповвідь  про відсутність виборів та концентрацію влади.

Таку відповідь на ці два питання обрали 18% респондентів, які вважають, що країна рухається до авторитаризму.

Проте в перерахунку до всього населення це буде лише 7%. Тобто загалом серед населення України є 7%, які бачать авторитарні тенденції і пов’язують їх з відсутністю виборів та або концентрацією влади.

Як оцінюють напрямок розвитку країни ті, хто не довіряє і хто довіряє Президенту В. Зеленському?

 -  Тут існує дуже тісний зв’язок. Серед тих, хто не довіряє Президенту, абсолютна більшість (82% у випадку тих, хто зовсім не довіряє, і 84% у випадку тих, хто скоріше не довіряє) вважають, що країна рухається до авторитаризму, 

- коментують соціологи.

Водночас ті, хто довіряють Президенту, більш оптимістично дивляться на розвиток ситуації, проте серед них є диференціація.

Так, серед тих, хто повністю довіряє Президенту, 76% говорять про рух до більшої демократичності і лише 7% бачать розвиток авторитаризму.

Водночас серед тих, хто скоріше довіряє Президенту, уже 50% бачать рух до демократії, а частка тих, хто бачить рух до авторитаризму сягає 41%.

-  Такі результати дають підстави припускати, що відчуття руху до авторитаризму значною мірою відображає незадоволеність діями влади, - зазначають у КМІС. - Тобто відповідь респондента про «розвиток авторитаризму» не завжди означає, що він бачить зменшення демократії.  Часто мова йде про спосіб висловити свою критику та незгоду з діями уряду країни.

Дослідження показало, що ті, хто вважає, що країна рухається до авторитаризму, більшою мірою готові до територіальних втрат, причому навіть у більш жорстких варіантах.

Серед тих, хто бачить рух до авторитаризму, 32% готові до офіційного визнання окремих окупованих територій частиною росії. І також 32% готові навіть до того, щоб передати під контроль росії території, які зараз нею не контролюються  - такі міста як Херсон, Запоріжжя тощо.

 

Для порівняння – серед тих, хто бачить рух до демократії, аналогічні показники, відповідно, 15% і 9%.

Категорично проти офіційного визнання окупації та визнання деяких українських територій частиною росії - 80% серед тих, хто бачить рух до демократії, і 54% тих, хто бачить рух до авториторизму.

Категорично проти передання під контроль росії неокупованих територій 90% тих, хто бачить рух до демократії, і 62% тих, хто рухається до авторитаризму.

Найбільш вражає, що в цілому, без конкретизації територіальних поступок, готові до територіальних втрат  - 50% серед тих, хто вважає, що країна рухається до авторитаризму, і 38% серед тих, хто вважає, що країна рухається до демократії.

В цілому, без конкретизації територіальних поступок, категорично проти територіальних втрат 42% тих, хто вважає, що країна рухається до авторитаризму, і 55% - тих, хто вважає, що країна рухається до демократії.

-  Ми вже бачимо використання окремими суб’єктами теми «розвитку авторитаризму» як елементу політичної кампанії, - зазначає Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології, - І хоча 41%, які бачать розвиток авторитаризму, можуть надихнути декого на медійну діяльність, треба враховувати, що не всі ці люди прагнуть кращого для України.

Так, щонайменше третина тих, хто говорить про розвиток авторитаризму, готові до фактично капітуляції перед росією. Тобто далеко не всі «борці з авторитаризмом» є патріотично налаштованими громадянами, які усвідомлюють необхідність продовження відсічі агресії.

 

В Україні є широкий консенсус, що Україна має бути повноцінно функціонуючою демократією.

За демократію за даними 2024 року виступають 93%. Тому важливо відстежувати, чи відчувають громадяни розвиток і зміцнення демократії.

-  Разом з цим ми бачимо проблему неоднозначного трактування, як саме українці розуміють «демократію», - наголошує  Антон Грушецький. - Оскільки значною мірою це відображує схвалення або несхвалення діяльності влади, то навряд чи тоді голос громадськості є надійним мірилом об’єктивних трендів до демократизації чи розвитку авторитаризму.

Тобто громадськість може бачити рух до демократії, якщо її радують дії влади, однак при цьому ігнорує об’єктивні тривожні тренди.

Водночас може бути і навпаки, коли громадськість критично оцінює владу і б’є на сполох через нібито авторитарні тенденції тоді, коли об’єктивно для цього підстав немає. Утім, все одно голос людей необхідно чути, необхідно розуміти мотивації їх оцінок та враховувати у подальшій діяльності та комунікації.

Читайте також:

Уникнути «анклавів» та «гетто». Чи потрібні будуть Україні трудові мігранти? Чи змінюється в Європі ставлення до українських біженців?

Якщо вам цікавий цей зміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: