Україна-мішень і військова таємниця НАТО. Чому стримування шляхом заперечення в Україні не працює досі?

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан здійснив несподіваний візит у понеділок до Пекіна, де китайський лідер Сі Цзіньпін закликав до глобальних зусиль підштовхнути Росію та Україну до «припинення вогню» та високо оцінив дипломатичні ініціативи Орбана.

Це був потужний показ того, як Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін прагнуть створити багатополярний світовий порядок без домінування Сполучених Штатів.

Про це пишуть політичні оглядачі The Washington Post Крістіан Шеперд і Джеррі Ши.

Навіть коли Сі обіймав Орбана в столиці Китаю, російські ракети розбивали Київ, Дніпро та інші українські міста в понеділок — убивши щонайменше 31 людину  і підкресливши жахливу жорстокість путінської війни,

- пронизливо підкреслюють американські журналісти.

У репортажі з Харкова інші автори The Washington Post наводять радіоперехоплення дзвінка російського військового батькам, який повідомляє, що  він знаходиться поблизу українського села Липці, де його підрозділ втратив кількох людей і закінчилося харчування.

Я в якомусь селі; тут є навіть п'ятиповерхівки, правда, всі вони в руїні. У нас не було що їсти, але ми знайшли глек вина і пили його два дні. Вчора ми витягли два з наших 300-х.

— телефонну розмову російською мовою перехопили українські війська, інформує The ​​Washington Post.

Великі втрати та погіршений стан російських підрозділів на фронті показують, як вторгнення Москви в Україну призвело до жорстокої війни на виснаження з великими територіальними зсувами. Правда репортері зазначають, що агресор малоймовірно просунеться від теперішнього часу до листопада, коли Кремль бачить шанси на перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США.

Репортери видання роблять висновок:

Вибори можуть призвести до скорочення західної військової допомоги Україні.

 

Британська The Telegraph також використала аналітичну оптику, описуючи удар по дитячій лікарні, прямо пов'язавши його з "миротворчим" турне Віктора Орбана.

Протягом усієї війни Росія завдавала ударів по цивільній інфраструктурі, і деякі спостерігачі відзначили, що атака на госпіталь перегукується з порядком денним Володимира Путіна в Сирії .

Раптовий напад стався, коли Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини, зустрівся з Сі Цзіньпіном, президентом Китаю, щоб обговорити можливу мирну угоду про припинення війни. Останніми днями пан Орбан також відвідав Володимира Зеленського та Путіна .

Джо Байден, президент США, сказав, що ці удари були «жахливим нагадуванням про жорстокість Росії».

 «Разом із нашими союзниками ми оголосимо про нові заходи щодо зміцнення протиповітряної оборони України, щоб допомогти захистити їхні міста та цивільних осіб від російських ударів», 

 

— сказав президент США.

Водночас західні аналітики сумно підраховують, що необхідно самому Альянсу, щоб захиститися від агресії Росії.

НАТО буде потрібно від 35 до 50 додаткових бригад, щоб повністю реалізувати свої нові плани щодо захисту від нападу з боку Росії, повідомляє Reuters. 

І цю заяву неважко пов'язати з тим, що, за відчуттями спостерігачів, поставки західних озброєнь на поле бою в Україну знову дещо сповільнилися.

Виходить, їм самим може не вистачити?

На прохання про коментар офіційний представник НАТО сказав Reuters, що військові планувальники альянсу визначили «детальні вимоги до військ і озброєнь, необхідних для захисту Альянсу».

«Протиповітряна та протиракетна оборона, далекобійне озброєння, матеріально-технічне забезпечення, а також великі наземні маневрені формування є одними з наших головних пріоритетів», 

– додав чиновник.

Після Холодної війни багато союзників по НАТО скоротили кількість підрозділів протиповітряної оборони, оцінюючи, що в майбутньому їм доведеться мати справу лише з обмеженою ракетною загрозою, що надходить з таких країн, як Іран.

Угода про перші великі оборонні плани з часів Холодної війни, булі названі НАТО «регіональними планами», що означало фундаментальний зсув для західного військового Альянсу, який десятиліттями не бачив необхідності розробляти нові широкомасштабні оборонні плани. Як він вважав, пострадянська Росія більше не становила загрози для існування.

Зауважимо, що тепер демократичному блоку знадобиться швидка економічна мобілізація, прикмет якої ми поки що не бачимо. Хоча, звісно, і бачити, напевно, не повинні, бо це військова таємниця НАТО.

Професор-дослідник Інституту стратегічних досліджень Військового коледжу армії США. Джон Дені написав для Politico досить різкий аналітичний матеріал:

Вжиття необхідних заходів для повної реалізації стримування Росії вкрай важливе - особливо перед можливою зміною відносин Америки з НАТО.

Нещодавні викриття, що китайський уряд надає істотну допомогу Росії у військових діях в Україні - продає країні все необхідне для створення власного озброєння, включно з мікрочіпами для дронів і ракет, верстатами та прекурсорами для вибухівки, - відновили на Заході суперечки про те, як швидко Москва зможе відновити свою сухопутну міць.

Не так давно загальноприйнята точка зору свідчила, що втрати, яких зазнали сухопутні війська Росії у 2022-2023 роках, є доволі суттєвими і потребуватимуть кількох років на відновлення.

Здавалося, що Росія вибула з гри - принаймні в короткостроковій перспективі. Єдина розбіжність, схоже, полягала в тому, скільки років знадобиться на відновлення.

Як не дивно, ці міркування про терміни здаються недоречними тим, хто перебуває найближче до загрози. Урядовці з Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви та Польщі вважають російського президента Володимира Путіна абсолютно безпринципним, який не бажає чекати якоїсь суб'єктивної міри готовності, перш ніж почати свою наступну атаку.

 

Отже, важливішим за прогнози Заходу є сприйняття Кремлем рішучості, можливостей і потенціалу Заходу.

Тож, з огляду на сумніви в готовності Америки посилити своїх союзників по НАТО в разі нападу Росії, найкращим варіантом в умовах дедалі ризикованішого контексту європейської безпеки є стратегія "стримування через заперечення".

"Громада" поцікавилася темою і відчула з цього приводу цілу гаму сильних почуттів.

Як виявилося, у США давно (!) активно розробляють доктрину, що отримала назву "Стримування шляхом заперечення" (Deterrence by Denial).

Вона полягає в тому, щоб створити фізичні перешкоди противнику, ускладнити йому досягнення своєї мети.

Найпоказовіший приклад: це коли Іран кілька місяців тому здійснив масовану ракетну атаку на Ізраїль, і одразу кілька держав, включно з Йорданією, зуміли закрити небо над Ізраїлем і ліквідувати ракетну загрозу.

Авторка тоді дивувалася у своєму блозі ("США, Велика Британія, Франція і Йорданія допомогли Ізраїлю відбити ракетно-дронний удар Ірану. Запитання з Харкова: а, що, так можна було?").  Чому цю стратегію не було застосовано в Україні ще в перші місяці повномасштабного вторгнення 2022 року, і висловила версію, що в такому разі повномасштабної війни б не сталося, захоплення територій і загибелі тисяч і тисяч українців не відбулося б, а Путін відповз би, боязко злякавшись рішучості партнерів України.

Судіть самі: вже давно американська дипломатія дійшла висновку, що ефективність застосування стримування за допомогою заперечення стосовно Росії залежить від достатності можливостей використовувати засоби стримування в імовірному, на думку США, місці агресії або поруч із ним. 

А це всі держави, що межують із Росією: Фінляндія, країни Балтії та Східної Європи, Україна, Молдова, держави Закавказзя та Центральної Азії.

І тут НАТО слід рішуче продемонструвати агресору, що перемога буде або неможливою, або важкодосяжною.

У робочому документі американського стратегічного дослідницького центру РЕНД описуються форми такого стримування:

• Перша форма стримування полягає в тому, щоб створити умови, за яких територію союзника або її частину було важче захопити. Наприклад, за допомогою поставок сучасних летальних озброєнь союзникам і партнерам (Україна входить до їх числа!).

• Друга форма стримування полягає в тому, щоб ускладнити завдання перегляду кордонів. Зазвичай це найкращий варіант, коли союзник, якого розглядають, занадто слабкий, щоб забезпечити надійний захист, але має достатню силу волі, щоб зробити агресію незручною для атакуючого.

   

• Третя форма стримування шляхом заперечення - зробити союзника або територію, про яку йдеться, в соціально-економічному і промисловому відношеннях сильнішим, ніж у атакуючого.  Ця форма стримування є довгостроковою і здебільшого побудована на економічних факторах. Оскільки головна мета агресора - послабити і розірвати союзи, то запереченню такої мети може сприяти зміцнення зв'язків між країною-мішенню та її покровителем.

   

• Розширене стримування є найефективнішим, коли військові відносини між двома державами підкріплюються економічними зв'язками, особливо в стратегічних галузях, наданням інвестицій для створення стратегічних галузей промисловості та комунікацій, а також для стимулювання економічного зростання.

Лідери країн НАТО у 2022 році були чудово обізнані про цю стратегію. На саміті в Мадриді 2022 року НАТО зобов'язалася дотримуватися стратегії "стримування через заперечення".

Але...

У принципі професор Джон Дені в такий спосіб побічно підтвердив, що, сьогодні Альянс уже "на півдорозі до цього", у сенсі - до рішучої відсічі агресору.

Отже, це правда, що раніше НАТО в разі нападу готове було до тимчасової окупації своїх територій, про що рік тому стало несподівано відомо з "польської оборонної доктрини", що просочилася в пресу.

Тобто країни НАТО перебували в такому благодушному стані, що не готові були до миттєвого відбиття агресії. Мовляв, щоб уникнути великих жертв, ми спочатку відступимо, потім усі разом зберемося з силами і як навалимося...

А що там написано в стратегіях стримування? Сподівалися, що до цього справа не дійде...

Ага, як французи під час Другої світової війни, яким потім довелося чекати, поки їх звільнить від окупантів хтось інший.

Питання на мільйон: і ось цього військового блоку побоювався весь інший світ?

Автор з побоюванням підкреслює:

На жаль, реальність на східному фланзі поки що не відповідає цій риториці.

Стримування шляхом заперечення - стратегія, яка звучить інтуїтивно привабливо - і це те, на що НАТО має бути здатне. Однак протягом більшої частини своєї історії Альянс насилу домагався цього.

Наприклад, під час Холодної війни НАТО іноді наближалася до того, щоб зрівнятися зі звичайною військовою міццю країн Варшавського договору на кордоні між двома половинами Німеччини, але зазвичай вона виявлялася не в змозі.

Боже мій, ну чому в Ізраїлі стримування шляхом заперечення спрацювало миттєво, а в Україні воно не працює досі?

Професор Дені дає відповідь.

І ця нездатність - або небажання - досягти паритету звичайних сил почасти відображала прагнення Заходу до дешевого стримування на противагу Радянському Союзу.

Однак, незважаючи на широко відомі недоліки в потенціалі союзників, досягнення такого типу стримування насправді можливе, прогнозує професор Дені напередодні ювілейного саміту НАТО у Вашингтоні.

І, скасувавши свої рішення про необов'язковість загального призову до армії, розширивши й удосконаливши структуру своїх сил у Східній Європі, а також змінивши свій підхід до агресії Росії в повітрі та електромагнітному спектрі, НАТО може вжити необхідних заходів під час саміту у Вашингтоні.

Тільки тепер це обійдеться набагато дорожче...

Читайте також:

Перший світовий Армагеддон. Чому історія повторюється як кривавий фарс, а події розвиваються зовсім не так, як вважають лідери держав-агресорів?