Перший світовий Армагеддон. Чому історія повторюється як кривавий фарс, а події розвиваються зовсім не так, як вважають лідери держав-агресорів?

 Авторка цих рядків багато років мала особистий інтерес до цієї теми, оскільки п'ятеро моїх предків, і за батьківською, і за материнською лінією, були учасниками Першої світової і навіть її справжніми героями. До сторіччя цієї "забутої" війни я написала книжку, що ґрунтувалася на пошуках архівних документів про долю моїх предків.

Тоді особисті історії були для мене на першому місці. Сьогодні, коли багато військових експертів порівнюють ситуацію на фронті російсько-українського протистояння з окопною війною Першої світової, я думаю, що для розуміння сучасних процесів окопного гару і крові 110-річної давнини недостатньо.

Є потреба розібратися в її геополітичних причинах, адже не випадково логічним продовженням тієї війни історики вважають Другу світову, а теперішні глобальні катаклізми - невирішеними її протиріччями.

І, коли розмотуєш клубок безпрецедентних і непередбачуваних подій початку минулого століття, мимоволі хочеться провести приголомшливі аналогії із сучасністю...

Сьогодні неважко зрозуміти шок, якого зазнав світ, уперше зіткнувшись фактично з глобальною війною. Неважко, бо ми знаємо, що було потім. Навала Гітлера в Європу, газові камери, кровопролитні битви, Антигітлерівська коаліція.

Сьогодні і ми з вами в шоці, бо важко повірити, що після Другої світової війни у XXI столітті можуть повернутися бомбардування мирних міст, виснажливі позиційні бої, "м'ясні штурми", геноцид мирного населення. І що замість "Ніколи більше!" - реально зазвучить "Можемо повторити!".

Як і більшість українських громадян, експертів і політиків напередодні 24.02.2022, у світі 110 років тому вважали, що великі війни неможливі, хіба що - регіональні конфлікти. Як же всі помилилися!

Міркували, що наявність сучасних руйнівних видів озброєнь робить війну взаємознищувальною, а для капіталістичної економіки, яка бурхливо розвивається, - безглуздою і нераціональною.

Уже на початку минулого століття намічалися тенденції сучасного економічного глобалізму: зростала міжнародна торгівля, а інвестиції вкладалися великим капіталом по всьому світу.

Згадаймо, бурхливий промисловий розвиток Харкова на початку ХХ століття, завдяки французькому, бельгійському, німецькому капіталам...

Зіткнулися дві сили. Одна прагнула широти й відкритості, свободи й конкуренції, інша - закритості й утвердження власної величі.

Але, наприклад, досвід російсько-японської війни показав, що переможна Японія через війну пережила економічний крах, і це, незважаючи на те, що війна була короткою.

Залучення у військове протистояння мільйонних армій вимагає мільярдних бюджетів і немислимих жертв. Деякі прозорливі уми 110 років тому здогадалися, що співвідношення сил у світі може призвести до затяжної війни і неминучого виснаження ресурсів і боєприпасів.

Навіщо і кому це треба, якщо можна домовитися? Перша світова показала, що домовитися буває неможливо!

Перша світова війна продемонструвала дивовижну пристосованість великих капіталістичних ринкових економік до війни, незважаючи на те, що ніхто, як і зараз, не готувався до економічної мобілізації.

Перша світова війна вперше продемонструвала неймовірних розмірів театри військових дій і військового планування.

Цікаво, якщо подивитися на карту партнерства в нинішній російсько-українській війні, то її цілком можна назвати світовою, хіба що партнери воюючих сторін не досягли ще стадії відкритого військового втручання.

І ще: вісь сил, завдяки могутності Китаю, змістилася різко на Схід.

Росію підтримують жорстко або помірковано: Білорусія, КНДР, Іран, Китай, деякі країни Південної Америки, Угорщина, Словаччина.

Україну - практично всі європейські країни і США ("колективний Захід"), а також Японія.  Як і в Першу світову, осередок збройного протистояння загорівся в Європі і тліє, розкидаючи розпечене вугілля, на Близькому Сході.

РФ у боротьбі проти "колективного Заходу" не приховує симпатій (і не тільки на словах) до ХАМАСу, Хезболли та хуситів, маючи намір вдарити якомога болючіше по демократичних цінностях.

І, нарешті, ця війна стала першою в минулому столітті бійнею, яка не мала в попередній історії рівних за кількістю загиблих і поранених.

Насильство, руйнування міст, геноцидальні практики вперше стали масштабними і шокуюче безпрецедентними.

Це була перша війна технологій: танки, бронеавтомобілі, бронепоїзди; перші військові літаки, повітряні кулі та дирижаблі; перше застосування бойових отруйних речовин.

Це схоже на сьогоднішнє масове застосування дронів, артилерії та балістичних ракет, коли тебе вбиває не живий противник, а його технологічні творіння. І таким чином те, що відбувається, стає знеособленим.

Перша світова війна справила колосальний вплив на тил, межа між тилом і фронтом була не такою, як у попередніх війнах. Населення в тилу консолідувалося і дедалі більше залучалося до забезпечення військових дій.

Уявіть собі, 1914 року ніхто не очікував, що війна триватиме довго! Німецький кайзер Вільгельм у серпні обіцяв своїм солдатам, що вони повернуться додому до осіннього листопаду. Потім стали говорити, що вони будуть вдома до Різдва...

У 1918 році зазвучали песимістичні прогнози: війна, що охопила людство, тепер буде завжди...

У принципі щось схоже за рівнем песимізму ми сьогодні можемо почути від деяких аналітиків.

Про це можна довго розповідати. Але нас цікавить головне питання: а чому сталася трагедія Першої світової війни?

Згадаймо, як складалася система міжнародних відносин у Європі та світі наприкінці XIX - на початку XX століття.

Дуже важливий елемент міжнародних відносин - Османська імперія, що розкинулася на той час на трьох континентах і зазнавала безліч проблем у зв'язку з відсталістю в розвитку. 

Правлячий режим - авторитарний, проти якого створюється дуже широка коаліція громадських сил. І 1908 року відбувається Молодотурецька революція.

Користуючись ослабленням Османської імперії, Австро-Угорщина анексує Боснію і Герцеговину, яка юридично формально ще формально належить Османській імперії.

На цьому тлі проти Туреччини виникло об'єднання Балканських країн - Сербія, Болгарія, Чорногорія, Греція. І Туреччині дісталося на горіхи. Уявіть собі, болгарські війська вже були на підході до Стамбула.

Здавалося б, турки переможені. Однак серед переможців виникли розбіжності. Болгарія була незадоволена кількістю придбаних територій. І на неї ополчилися вчорашні друзі - Сербія, Греція, Румунія, не кажучи вже про Османську імперію. І Болгарія зазнала поразки, втративши території.

Сербія отримала найбільшу вигоду з цієї ситуації. Зазнавши серйозних втрат убитими і пораненими, виснаживши свою економіку, вона все ж приросла територіями. І це викликало небачену ейфорію! Ще недавно пригноблений народ заговорив про створення Великої Сербії.

Психологічний і пропагандистський шлях до Великої крові було відкрито!

Як наслідок, і Сербія, і Австро-Угорщина починають сприймати одна одну як екзистенційну загрозу.

Нічого нового! Сьогодні і Україна, і Рф сприймають одна одну саме так. І в України для цього є всі підстави.

Політики ведуть пропаганду, пропаганда створює настрій публіки, публіка впливає на політиків та їхні рішення.

На фото 1914 року ми бачимо грандіозний мітинг у Мюнхені на підтримку війни. У натовпі історики знайшли Адольфа Шикльгрубера (Гітлера).

Цікаво, що ентузіазм щодо втілення в життя власної величі та знищення незгодних у Німеччині виявився притаманний здебільшого представникам середнього класу.  Робітники та біднота слідували за комуністами.

У той самий час у Російській імперії радісні натовпи ходили Петербургом, і на деяких плакатах було написано "Хай живе війна!".

Сьогодні для РФ - війна, як і 110 років тому, стає метою існування. Дуже довго оспівувався подвиг СРСР у Великій Вітчизняній війні, в якій захист батьківщини історично постає справою найблагороднішою і найсправедливішою. За Батьківщину життя віддати не шкода.

Сучасна пропагандистська російська риторика перевернула благородний мотив захисту Вітчизни.

А щоб ніхто не зрозумів, що він опинився в Задзеркаллі, оголошено, що на Росію "напало НАТО", хоча ніхто не нападав і, як тепер з'ясовується, навіть роззброювався; що в Києві при владі - нацисти, хоча за праворадикальні партії на виборах проголосувало 1,5% виборців - менше, ніж у будь-якій іншій демократичній країні!

Чарльз Тіллі (1929 - 2008) - американський соціолог, політолог та історик, один із провідних представників історичної соціології. Цитата:

"Оскільки самі уряди зазвичай симулюють, стимулюють або навіть фабрикують погрози війни ззовні, і оскільки їхня репресивна діяльність і вилучення ними ресурсів часто являють собою найбільшу безпосередню загрозу життєдіяльності громадян, багато урядів поводяться, по суті, так само, як рекетири. Різниця, звісно, є: рекетири, виходячи із загальноприйнятого визначення, не мають ореолу святості, на відміну від урядів".

Це академічно коректне пояснення поняття - "бандитська природа" держави-агресора.

І це справедливо щодо і Першої світової, і російсько-української війни. Особливо, коли ми бачимо, як росіяни грабують захоплені території...

І в приказці про те, що історія повторюється як фарс, зрозуміло тільки одне - цей фарс може бути кривавим. Події розвиваються зовсім не так, як припускають політики і лідери держав-агресорів, і вже зовсім не так, як мріють обивателі в мілітаристському ентузіазмі.

.

Але повернемося на Балкани. Територія, населена південними слов'янами, що входить до Австро-Угорської імперії, тяжіє до Сербії, а у Відні побоюються, що тільки дай сербам "вкусити за палець", як вони "відкусять усю руку", і всю імперію чекає крах.

І ось у такій політичній і морально-психологічній обстановці відбувається теракт - убивство спадкоємця австро-угорського престолу - ерцгерцога Фердинанда в Сараєво.

Сучасники сприймали його як імперського солдафона, однак, тепер пишуть, що це була цілком мудра людина, готова піти на поступки південним слов'янам і загалом готова на реформи.

Коли в Боснії і Герцеговині проходили військові маневри, сербські націоналісти поспішили скористатися його приїздом і організували замах.

Як ми знаємо, Гаврило Принцип смертельно поранив Фердинанда і той від отриманих ран помер.

Усі також пам'ятають образний вислів про те, що постріл у Сараєво дав старт Першій світовій війні.

Сьогодні історики розуміють, що всі учасники військового конфлікту могли діяти інакше. Могли...

Але ланцюжок подій потягнувся з шаленою швидкістю в найогиднішому варіанті! Австро-Угорщина вирішила жорстоко покарати Сербію і встановити повний контроль на Балканах.

Сербії висувають жорсткий і принизливий ультиматум. Приблизно такий самий, як Путін нещодавно пред'явив Україні, мовляв, віддайте мені навіть те, що я не встиг захопити і не контролюю. А тоді поговоримо про мир...

Цікаво, що Австро-Угорщина при цьому заручилася підтримкою Німеччини. І обидві країни зробили це навмисно, розуміючи, що серби ультиматум відкинуть. Таким чином, Австро-Угорщина мала намір виправдати початок військових дій.

Однак Сербія, як не дивно, вирішила з німцями та австрійцями не воювати. Вона дуже сильно злякалася! Несподівано прийняла практично всі вимоги ультиматуму, за винятком однієї.

Відень вимагав, щоб австрійські слідчі провели розслідування вбивства Фердинанда і його дружини. За версією історичних аналітиків, сербам не хотілося, щоб слідство копнуло надто глибоко і виявилися зв'язки боснійської терористичної організації та сербських високопоставлених військових.

Генеральське сербське лобі до розслідування не допустило австрійських правоохоронців .

Австро-Угорщина оголошує війну Сербії. Тобто, навіть якщо ти готовий практично в усьому поступитися агресору, це тебе не врятує, якщо противник намірився тебе знищити! 

Ні Німеччина, ні Австро-Угорщина не думали про світову війну. Вони хотіли швидко вирішити цей локальний конфлікт.

Але тут на допомогу "сербським православним братам" приходить Російська імперія з вимогою припинити військові дії. Цього, природно, не відбувається, і 30 липня 1914 року в Росії оголошується загальна мобілізація.

Яка, до біса, мобілізація, навіщо? - Німеччина в люті вимагає скасування загальної мобілізації в Росії.

Росія вважає, що це вже занадто, і відмовляється, а Німеччина 1 серпня 1914 року оголошує війну Росії.

Причому німці розуміють, що відкрити фронт проти Росії - справа не одного дня, і основні сили Німеччина, користуючись надуманими приводами, спрямовує ближче - до Франції, разом атакуючи і нейтральну Бельгію.

Нейтралітет Бельгії був гарантований європейськими державами, включно із самою Німеччиною і Великою Британією (щось на кшталт Будапештського меморандуму про гарантії безпеки Україні).

Атака на Бельгію німцям була необхідна для того, щоб оточити Париж. Німеччина розраховувала швидко перемогти Францію, а потім вже розбиратися з Росією.

Передбачалося, що союзник Росії - Франція, який випав, послабить військовий потенціал Російської імперії на європейському театрі воєнних дій.

Ну... майже так само, як Путін роздумував перед 2022 роком, кого йому насамперед захоплювати - країни Балтії чи Україну. І вирішив, що з українськими та білоруськими ресурсами разом узятими йому найлегше буде знищити суверенітет балтійських держав і тим самим нокаутувати НАТО.

Плани Німеччини 1914 року не вдалося здійснити, але коли було порушено нейтралітет Бельгії, англійська громадськість обурилася, і моральна перевага виявилася на боці Франції та Бельгії. Британці не стали терпіти кричущого порушення міжнародного права і суверенітету націй.

Британські війська висаджуються у Франції. Для війни використовується весь потенціал імперії, включно з домініонами і колоніями.

Для німців це дуже неприємна історія. Вони сподівалися, що британці не вступлять у війну.

Ба більше, вони вважали себе носіями традиційних європейських культурних цінностей, вважаючи, що французи - нація в стані занепаду, "декадентська", не здатна до опору. А росіяни... Взагалі дикуни й азіати.

Аналогію ви зрозуміли.

Німецька пропаганда відреагувала по-своєму, на агітплакатах і навіть поштових марках писали "Боже, покарай Англію!".

На боці Антанти підключається Японія.

- Якого біса? - запитаєте ви. А такого, що Німеччина не могла організувати серйозного опору в Східній Азії, і Японія швидко окупувала німецькі азіатські колонії.

Наприкінці 1914 року у війну вступає Османська імперія. Младотурки виходили зі своїх геополітичних побоювань. Вони дуже боялися посилення Російської імперії в результаті цієї війни.

Скінчилося це тим, що турки зазнали дуже серйозної поразки на Кавказі, намагалися захопити Суецький канал - теж не вийшло.

Італія недовго намагалася зберігати позицію невтручання, і навесні 1915 року вступила в союз із Росією, Францією та Великою Британією.

Того ж 1915 року на бік Німеччини стає Болгарія, щоб звести рахунки із сербами за спірні території.

Не знаю, чи кусали собі лікті сербські націоналісти за вбивство ерцгерцога, але вся Сербія була окупована німецькими, австро-угорськими та болгарськими військами.

У 1916 році коло учасників Першої світової війни розширилося. Під враженням від успіхів російських військ у Брусиловському прориві, до бойових дій приєднується Румунія, хоча за підсумком вона виявляється захопленою німецькими та австрійськими військами.

Лише 1917 року у війну вступають США. Цікаво, що за океаном проживала велика діаспора німецьких протестантських колоністів, налаштованих доброзичливо щодо історичної батьківщини. 

Ірландська діаспора в США ненавиділа англійців. Серед американців також сильні були пацифістські настрої, на кшталт сьогоднішніх трампістів, вони виступали за невтручання у справи європейського континенту.

Загалом, усе як завжди!

У Російській імперії грянула революція. Більшовики спочатку укладають перемир'я, а потім після всім відомих подій підписують Брестський мир.

У червні 1919 року в Дзеркальній залі Версальського палацу укладається мир. На картині ірландського художника Вільяма Орпена ми бачимо американського президента Вудро Вільсона, британського і французького прем'єрів Ллойд Джорджа і Жоржа Клемансо.

Про Версальську систему історики рідко відгукуються позитивно. Як ми знаємо, ця подія багато в чому створила умови для наступної війни. І навіть багато сучасників передбачали недовговічність сформованої системи: наприклад, французький маршал Фош пророчо назвав Версальський мир "перемир'ям на 20 років".

Той самий соціолог Чарльз Тіллі дійшов висновку, що "війна створила державу, а держава створила війну" (в оригіналі - "War made the state, and the state made war").

Цілком очевидно, що ще на початку 1918 року, наприклад, розпад Австро-Угорщини не входив до числа військових цілей союзників.

Однак сталося не так, як гадалося.

Коли наприкінці війни три багатонаціональні імперії - та ж таки Австро-Угорщина, а також Російська та Османська імперії - розпалися, незалежність нових національних держав спочатку проголосили місцеві сили, а вже потім визнали союзники.

Неспроможною зробила Версальську систему відмова Сенату США, де взяли гору прихильники ізоляціонізму, ратифікувати мирний договір і вступити до Ліги націй.

У результаті в Лізі домінували Британія і Франція - на той момент дві великі "старі" імперії зі своїми інтересами. Ліга націй дуже скоро стала сприйматися як якась досить лицемірна установа без великого реального впливу.

Точно так само, як сьогоднішня ООН.

Сьогоднішній клубок геополітичних протиріч набагато складніший за той, що був сто років тому - і взагалі у ХХ столітті. Хоча основні гравці практично - ті самі.

Багато що змінив потужний підйом Китаю, його перетворення на ще одну наддержаву. Немає й протистояння двох ідеологічних полюсів, як за часів Холодної війни. Тоді за потреби обидві наддержави, СРСР і США, могли приглушити будь-який конфлікт, якщо вони цього хотіли - як, наприклад, під час Суецької кризи 1956 року.

Зараз це, як ми бачимо, нереально. Росія здійснила жахливу агресію, можливо, вельми катастрофічну для самої себе. Китай обрав роль зацікавленого спостерігача і тихого помічника агресора в російсько-українській війні, а в США наростають внутрішні протиріччя.

...Але ж 110 років тому і в помині не було ядерної зброї!

Читайте також:

Хто править у світі? "Суперхлопчик" у Британії, реформатор-азербайджанець в Ірані та на підході - Хрещений батько?