Віддайте території, скасуйте санкції, і я більше не буду нікого вбивати... Чому Путін терміново вискочив із заявою і назвав політику Заходу "ідіотською"?

Кремлівський правитель, як уже повідомляла "Громада", проголосив кілька ультимативних вимог до Києва: виведення ЗСУ з територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які, як відомо, він повністю не контролює, та відмова від вступу до НАТО.

Путін заявив, що Україна не є суверенною країною і що будь-який мирний формат без участі Росії буде "неможливий" для припинення війни в Україні та що політика Заходу й України проти ведення переговорів із Росією є "ідіотською".

Оскільки сказано це було напередодні Саміту миру в Швейцарії, більшість спостерігачів пов'язали його слова з прагненням укотре принизити дипломатичні зусилля Києва з об'єднання міжнародної спільноти на захист миру і з черговою марною спробою проголосити себе самого миротворцем.

Однак про підготовку саміту було відомо давно, у Кремля було дуже багато часу, щоб проголосити свої "мирні" ініціативи" і навіть спробувати об'єднати навколо них, скажімо, держави БРІКС.

Але тільки зараз, читаючи з папірців заготовлену промову, Путін запропонував створити альтернативну систему євразійської та світової безпеки за підтримки президента КНР Сі Цзіньпіна.

Мета, на думку експертів, - розколоти єдність НАТО і забезпечити опору для здійснення заяв ймовірного майбутнього президента США Трампа, на перемогу якого він сподівається.

Але замість цього кремлівський правитель раз у раз розмахував ядерними причиндалами, а на останньому Петербурзькому форумі, куди, до речі, хоч якісь важливі гості з БРІКС не приїхали, лаявся і обзивав західних політиків "тупими".

За спостереженнями "Громади", у російських аналітичних виданнях міжнародної політики стали з'являтися й обґрунтовуватися ідеї на кшталт: вода камінь точить.

Мовляв, маючи вп'ятеро більші людські ресурси і принаймні на найближчі кілька років - кратно більші можливості з озброєнь, Росія може, "не особливо напружуючись, тиснути на всьому фронті, відкривати нові ділянки, чекаючи, коли Україна зламається".

"У наших інтересах, щоб такий стан справ зберігався якомога довше", -

переконує читачів журнал "Росія в глобальній політиці", орієнтований, здебільшого, на зарубіжне експертне співтовариство.

Як стверджують російські "генії геополітичної думки", з "кожним днем поріг безпосереднього входження Заходу в український конфлікт зростає, і ми повинні забезпечити, щоб він зростав швидше за їхню готовність втрутитися".

І ось, коли вона, Росія, завдяки своєму азіатському терпінню, "зламає" Україну, ось тоді-то, тішаться рашистські аналітики, "політичний клас на Заході не визнаватиме і якось оформлятиме поразку України, скоріше відвернеться і втішиться думкою, що колись у майбутньому "райський сад" повернеться на поглинуті східною темрявою землі. Такий сценарій тихого відступу можливий, якщо утримати Захід від прямого втручання і поставити одного разу перед фактом".

Тобто вони збираються продовжувати свої "м'ясні штурми" всією лінією фронту, не розраховуючи на серйозну відповідь із нашого боку, щоб згодом "поставити Захід перед фактом".

Не пам'ятаю - хто з українських військових експертів порахував, що якщо РФ продовжуватиме тиснути по всій лінії українського фронту такими самими темпами, як вона це робила останні два роки бойових дій, то, просуваючись на 100 метрів на добу, російська армія зможе повністю оволодіти жаданими чотирма областями України приблизно до 2040 року.

Схоже, Путін упевнений у перемозі не тільки над Україною, а й над усім колективним Заходом так само, як він був упевнений у параді своїх військ на Хрещатику через три дні після 24.02.22.

Якщо вірити даним соцопитування, що облетіли всі телеграм-канали, більше половини росіян приготувалися до світової війни і розраховують на перемогу над США.

Однак реальність зовсім інша, ніж в ефірі телестудії Останкіно.

Лише за місяць невдалої Харківської операції РФ втратила понад 4000 убитими (ціла бригада!) і майже 60 одиниць військової техніки.

Чи зможуть українські війська стабілізувати позиції та відновити свої сили? Відповіді на ці запитання шукали експерти в рамках дискусії під егідою Фонду Карнегі за міжнародний мир (Carnegie Endowment for International Peace), що відбувалася у вашингтонській штаб-квартирі Фонду 11 червня.

- Я думаю, що для Росії бойові дії вже давно зайшли в глухий кут, - цитує "Голос Америки" думку Майкла Кофмана, старшого наукового співробітника Програми Карнегі з Росії та Євразії. - Цього року в України є можливість стримати Росію і стабілізувати фронт, а потім західний потенціал у плані виробництва боєприпасів та інших ресурсів, сподіваюся, до кінця року збільшиться.

Незважаючи на військову орієнтацію своєї економіки і перевагу в живій силі, Росія цього року поповнює свої втрати на фронті набагато нижчими темпами, особливо у військовій техніці та обладнанні, вважає Майкл Кофман.

Водночас, у міру збільшення надходження в Україну нових озброєнь і боєприпасів, перевага сил у цьому конфлікті має шанси змінитися.

Тільки ніхто, схоже, не наважується доповісти про це фантазеру Путіну. Або, навпаки, доповіли, і той від відчаю висунувся зі своїм ультиматумом, над яким аудиторія Глобального саміту миру в Швейцарії відверто посміялася.

Але чому саме зараз? Міг би зробити це красиво на Петербурзькому економічному форумі, представивши російсько-китайську систему євразійської безпеки.

Насправді такої ще немає і її не сформульовано.

Як вважає експерт "Громади", кандидат економічних наук Тимур Теміров, головний посил кремлівського правителя - зовсім не в бажанні з ревнощами перебити ініціативу Саміту миру у Швейцарії, і не в завідомо нездійсненному ультиматумі Україні та Заходу, а в його ж фразі про... санкції.

Дійсно, ультимативні вимоги на тему: "віддайте мені землі - і я перестану стріляти", з'явилися раптово, одразу ж після того, як у Росії через запроваджені напередодні санкції Мінфіну США Московська біржа припинила торги доларом і євро.

 

Як повідомляють ЗМІ, унаслідок цього виявилися паралізованими насамперед прямі зовнішньоторговельні розрахунки Москви (мегаполісу-середовища російського бандитсько-олігархічного капіталу).

- Це дуже серйозний удар по російському бізнесу, який більше втрачає через війну, ніж наживається на ній, - вважає економіст. - У загальному контексті ще важливішими виглядають санкції проти філій найбільших банків Російської Федерації в Індії та Китаї, а також загроза вторинних санкцій проти всіх, хто з ними співпрацює, із зарубіжних контрагентів.

З огляду на те, що ми живемо в епоху домінування фінансового капіталу, через кремлівських мрійників під санкційний ніж ідуть інтереси не тільки РФ.

Росія, звісно, може шукати "порятунку" в юані, у бік якого її валютна діяльність розгорнулася ще до санкцій Мінфіну США.

- Це, загалом-то, логічно, - міркує Тимур Теміров, - адже після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну китайський експорт до РФ зріс більш ніж на 60%.

На думку багатьох аналітиків, торгівля з Китаєм стала порятунком для російської економіки - адже східний сусід перетворився для Росії на найбільшого постачальника не тільки комерційних товарів, а й багатьох компонентів подвійного призначення, що підпадають під експортний контроль західних країн.

Йдеться про 50 товарів, які США, ЄС, Японія і Велика Британія вважають "високопріоритетними" для російського військово-промислового комплексу.

Частка КНР у постачанні в Росію товарів, які країни G7 внесли до списку пріоритетного експортного контролю, зросла з 32% у 2021 році до 89% у 2023-му

Нові валютні санкції означають, що життя російського бізнесу набагато ускладнюється, серйозно зростають витрати. 

А так ніхто не домовлявся, навіть з огляду на те, що бізнес доволі легковажно сприйняв так звану СВО, сподіваючись на її швидке завершення та набуття "приємних" бонусів у вигляді пограбування багатих південно-східних українських регіонів.

Те, що відбувається, не може не розлютити китайських партнерів, оскільки санкції торкнулися і "дочок" російських банків, відкритих у КНР. І для них починаються серйозні проблеми.

Під загрозу потрапляє не тільки торгівля із Заходом, а й із Китаєм. Тож слова Путіна про те, що він сподівається на зняття західних санкцій, прозвучали не випадково. Раніше він, навпаки, твердив про імпортозаміщення, неосяжні ринки Глобального Півдня і про "загниваючий Захід".

І тепер, повністю відчужений від реальності, запобігливо, читаючи з папірця, терміново просить: віддайте території, я більше не буду нікого вбивати, тільки скасуйте санкції...

Читайте також:

"Вата" вже не "вата"... Літні українці більш оптимістичні щодо шансів України і менш схильні шукати компроміс із Росією. Читаємо таємничу соціологію разом із "Вашингтон пост"