Військові тренди, на які слід звернути увагу у 2025 році

В Україні обидві сторони продовжують свої жорстокі та жорстокі наземні та повітряні атаки, намагаючись підготуватися до будь-яких переговорів у 2025 році, прогнозує Lowy Institute (Інститут Лоуі).

На Близькому Сході Сирія залишається неспокійною після падіння режиму Асада, Ізраїль та ХАМАС досягли угоди про припинення вогню, поки Ізраїль продовжує свої операції проти Хезболли.

Іран, різко ослаблений за останній рік, нервово спостерігає за тим, як людина, яку він нібито намагався вбити, повертається до Білого дому.

У Тихому океані Китай представив два нових літаки-невидимки , спустив на воду морські баржі, придатні для вторгнення на Тайвань, і продовжує примус проти Філіппін, Тайваню та інших сусідів.

Ці події вказують на те, що наступний рік буде принаймні таким же невизначеним, насильницьким і хаотичним, як 2024 рік.

Однак, окрім бойових дій і позиції різних гравців у всьому світі, ключові тенденції вплинуть на потужність і стійкість збройних сил і вплинуть на майбутнє війни.

Ось п’ять основних трендів, на які варто звернути увагу у 2025 році.

Дистанційно керовані (і дедалі більш автономні) системи з нами з часів Другої світової війни.

Однак з 2022 року стався вибух у їх використанні. В останніх ударних операціях і в битві під Липцями Україна використовувала наземні та морські безпілотники, які перевозили повітряні безпілотники.

І Україна, і Росія представили дрони, керовані оптоволоконним кабелем.

Ландшафт ШІ також розвивався з 2022 року, але не такими темпами, як дрони. Основні функції штучного інтелекту, які розвинулися за останні три роки, включають допомогу в націлюванні безпілотників, розвідку з відкритим кодом, боротьбу з дезінформацією, підтримку командування та управління, розмінування та розслідування військових злочинів.

Ключовим питанням, яке слід спостерігати у 2025 році, буде те, як військові установи перенесуть уроки України на Тихий океан та інші країни.

Ступінь, до якого військові установи зможуть відмовитися від ексклюзивного фокусування на дорогих літаках з екіпажем, кораблях і наземних транспортних засобах, і досягти балансу платформ з екіпажем і без екіпажу, ще належить побачити.

Також варто звернути увагу на здатність військових організацій трансформувати свою підготовку, освіту, структури та доктрини для середовища, де дрони та алгоритми тепер є партнерами (а не лише інструментами).

Останнім аспектом цієї тенденції буде те, наскільки західні країни зможуть не покладатися на китайські безпілотники та компоненти та розвинути власні виробничі потужності.

Президент Росії Володимир Путін використовував загрозу застосування ядерної зброї під час конфлікту в Україні, щоб пом’якшити підтримку Києва США. Це спрацювало.

Президент Байден часто згадував про уникнення Третьої світової війни, а стратегія США щодо зменшення ризиків ескалації передбачає, що військова допомога надходить повільно, у надто малих кількостях, щоб мати стратегічне значення, і з багатьма застереженнями щодо оперативного використання.

Проте ядерна позиція Сполучених Штатів і НАТО також, схоже, стримувала Путіна від ескалації війни за межі України, незважаючи на його диверсійну кампанію в Європі.

Також важливо стежити за подіями в інших місцях. Китай почав масштабне розширення свого ядерного арсеналу і вийшов за межі своєї позиції «мінімального стримування», яка була встановлена ​​останніми десятиліттями.

Іран, описаний журналом Bulletin of Atomic Scientists як де-факто порогова держава з ядерною зброєю, може вирішити змагатися, щоб завершити створення ядерної зброї, перш ніж Ізраїль знищить його можливості для цього.

У 2025 році загостряться дебати щодо військових витрат, головним чином через погрози Дональда Трампа щодо того, що союзники та партнери будуть витрачати недостатньо на власну оборону.

У деяких випадках його зауваження вже спричинили збільшення витрат.

Поєднання вторгнення Росії в Україну в 2014 році та висловлювань Трампа про НАТО під час його першого терміну є основними чинниками збільшення витрат НАТО в останнє десятиліття.

Трамп уже прогнозував, що він продовжить тиснути на союзників, щоб вони витрачали більше на оборону, описавши ціль у 5% ВВП для членів НАТО.

Десять років тому лише 3 з 31 члена НАТО витрачали 2% ВВП; зараз усі, крім восьми, відповідають або перевищують цю базову лінію.

За останні три роки ми побачили розширення спектру досліджень щодо відновлення західних оборонно-промислових потужностей для поповнення запасів, відправлених в Україну, і підготовки до майбутніх конфліктів. Але мобілізація національного потенціалу потребує цілісного підходу, що охоплює найефективніше використання людей, інформації, інфраструктури, союзників і промисловості. Усі країни повинні мати, як мінімум, план розширення своєї армії, розвідки та виробництва на випадок війни.

Країни-члени НАТО повільно нарощували свій оборонно-промисловий потенціал, а Сили оборони Австралії протягом останніх кількох років провели дослідження щодо мобілізації. Але ще багато чого потрібно зробити, і це буде важливою тенденцією, на яку варто звернути увагу в наступному році.

Розгортаються дебати щодо масштабів загрози, яку створює союз Ірану, Північної Кореї, Китаю та Росії.

Ці країни поділяють бажання перевернути глобальний порядок, що склався після Другої світової війни, і повернути світ до темної епохи в міжнародних справах.

Ці країни проводять спільні навчальні заходи, такі як спільне патрулювання бомбардувальників Китаю та Росії та військово-морські навчання, воюють разом (північнокорейські війська допомагають російській кампанії в Україні), і сформували навчальну спільноту, щоб краще зрозуміти, як воюють західні країни, політичних і стратегічних рішень і підтримувати один одного.

Тенденції, визначені в цій статті, не єдині, які можуть вплинути на поведінку та стратегії авторитарних груп, але вони, ймовірно, матимуть найбільший вплив у 2025 році.

Інститут Лоуі також звертає увагу на слова держсекретаря США Марко Рубіо, який під час нещодавніх слухань у Сенаті сказав , що «післявоєнний глобальний порядок не просто застарів; тепер це зброя, яку використовують проти нас».

Ці слова, схоже, провіщають відмову нової адміністрації Трампа від того, що Вашингтон і його союзники назвали «міжнародним порядком, заснованим на правилах».

Китайсько-російський наратив оманливо передбачає, що існує яскрава межа між тим, що держави погоджують як «міжнародне право» у спірних справах, і їхніми «політичними» інтересами.

Проте войовничі територіальні амбіції Трампа на північ і південь від суші США в поєднанні з регіональними амбіціями Росії та Китаю є яскравим нагадуванням про необхідність запитати, чиїм інтересам служать конкуруючі наративи про міжнародний порядок.

ДОВІДКА «Громади»

Інститут Лоуі – незалежний позапартійний аналітичний центр з питань міжнародної політики, розташований у Сіднеї, Австралія. Це провідний аналітичний центр Австралії, який надає високоякісні дослідження та чіткі погляди на міжнародні тенденції, що формують Австралію та світ.

Читайте також:

Економіка-2025: траєкторії, що розходяться, і невизначеність для світу, України і Харківщини

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: