Блекаут, промінчик... Війна, Світ і Антисвіт...

Ось десь дзижчить якийсь «шахед». Досить далеко, щоб не боятися, і досить близько, щоб почути його шкідливе деренчання.

 

…Гул затих. Я вийшов на підмостки.

До одвірка тулячись, людську

Наслухаю долю в одголоску –

Що мені судилось на віку.

 

Прямо в мене цілить морок ночі

Тисяччю біноклів на осі.

Та, якщо лиш можеш, Авва Отче,

Чашу цю повз мене пронеси…

У західній частині неба блищить самотня незнайома зірка. Така яскрава, що її промені відсвічують від дороги біля під'їзду.

Треба ж! Бачила, як повний Місяць освітлює місто, але зірка?  Сіріус чи Альдебаран? У дитинстві в мене була картонна пересувна карта Зоряного неба, за якою я розпізнавала сузір'я. Але карта та давно канула в Лету, а скромні астрономічні знання забулися.

Залишилося тільки відчуття таємничості й неосяжності Світобудови. В юності прочитала статтю про розшарування Всесвіту на світи й антисвіти, але, будучи гуманітарієм за складом мислення, одразу ж виміряла фізичні поняття - соціальними й духовними.

Ось же! - думалося мені. - Добро (світ) і Зло (антисвіт) у речовинах, мікросвіті з позитивними й негативними зарядами і в гігантських всесвітніх масштабах зі спалахами Світла і Темною матерією. І навіть у світі релігійної віри, абсолютно духовної субстанції - Бог і Диявол. Як таке може бути?

Виходить, що роблячи Добро, навіть найменше, ми збільшуємо Світ, а, роблячи або підтримуючи Зло, наповнюємо всесвіт Антисвітом, і тим самим порушуємо в ньому гармонію і симетрію...

Музика, мистецтво, творчість, творення, наукові відкриття, квітуча планета - Світ. Війна, пожирання живими істотами одна одної, жорстокість, наруга, руйнування - Антисвіт.

І вершина творіння - Людина, яка «подібна до Творця» і має дар обирати: творити чи руйнувати... Стати частиною Світу або Антисвіту.

У досвітній ночі невисоко над землею раптом виникає рухомий маленький вогник. Той вогник пересувається, трохи накульгуючи, і семенить навскоси через дитячий майданчик до проспекту.

Хтось невисокий і, схоже, літній чоловік або жінка (не розгледіти!), крізь темряву поспішає кудись явно на роботу. Прибрати офіс, підготувати кухню в кафе чи першим відкрити рух трамвая!

«...ходіть, поки є світло, щоб не охопила вас темрява»

Тлумачі Святого письма пояснюють це одкровення від Іоанна вельми романтично: мовляв, ідея боротьби між світлом і темрявою - основна ідея світогляду.

Велична і жахлива картина боротьби всіх темних сил проти божественної просвітницької дії Логоса.  Боротьба триває тисячоліття...

Тлумачі запевняють нас, мовляв, боротьба ця закінчилася для темряви невдало: божественний маяк, як і раніше, світить усім, хто пливе небезпечним морем життя, і утримує їхній корабель від небезпечних скель.

Ні! Не світить... І не утримує! Корабель людства весь час наривається на скелі!

За два з половиною роки геноцидної війни вже загинуло стільки людей, що створюється повне відчуття того, що божественний маяк повністю згас і торжествує абсолютне диявольське Зло\Антимир.

Я люблю Твій задум і пристану

На Тобою визначену роль.

Але інша нині йде вистава,

І на цей раз вибути дозволь…

Знайома з Харкова дивується: як може Світ настільки байдуже дивитися на масові вбивства, що їх Росія щодня чинить в Україні, руйнуючи наші міста, вбиваючи мирних мешканців і безневинних янголят - маленьких дітей?

...Уранці з колегою обговорюємо ракетний обстріл Львова. Ворожа ракета дивом не влучила в її будинок, розгромивши найближчий квартал...

- Світ збожеволів... Світ божевільний..., 

- повторює вона в сум'ятті.

Але чому? Справжнє потрясіння: об'єднавшись, кілька держав, що володіють сучасним озброєнням і авіацією, відбили масований ракетний удар Ірану по Ізраїлю.

Як у казці, сама принцеса Йорданії, військова льотчиця, піднімала в повітря свій винищувач, щоб запобігти загибелі тисяч людей у сусідній країні.

Світ захопився. Звичайно ж, це - не військова місія, а гуманітарна, в ім'я Добра.

Але тоді чому допускається настільки жорстока вибірковість Добра? Чому, коли йдеться про захист неба над Україною, виникає безліч політичних побоювань і бюрократичних причин?

- Наша допомога означала б участь у російсько-українській війні, а ми не можемо цього допустити, - виправдовуються лідери світових держав.

Участь у війні - так думають вони, уявляючи, як вони дивитимуться в очі своїм виборцям на виборах.  Блудливо посилаються на всякі статути, правила альянсу тощо.

Але чому порятунок людських життів - це участь у... війні? По-моєму, це називається гуманітарною оборонною місією.

Між геноцидною агресією (військовим нападом) і захистом життів (обороною) - велетенська прірва з... Темряви.

Ми з надією сприймаємо кожну новину про те, що Україна підписала угоду про безпеку з черговою демократичною і сильнішою, ніж наша, країною.

Ці угоди, по ідеї, націлені на наш захист.

Наприклад, Угода з безпеки з Польщею, підписана в липні ц. р., передбачає можливість перехоплення ракет і дронів у повітряному просторі нашої країни, випущених у напрямку Польщі.

Якби це сталося, то люди хоча б у Львові були б живі, а будинки в буферній зоні ЮНЕСКО - вціліли. І нашій скромній ППО було б легше захищати центральні і південно-східні області. Ту ж Полтаву...

Виходить, підпис під угодою про безпеку нічого не означає...

Роблячи Добро, навіть найменше, ми збільшуємо Світ, а, чинячи або підтримуючи Зло, наповнюємо світобудову Антисвітом, і тим самим порушуємо в ньому божественну гармонію і симетрію...

Та готовий вже порядок дійства.

І не відвернути німоти.

Я один, повсюди лицемірство.

Вік прожить – не поле перейти…

Починає світати... Темрява, немов знехотя розсіюється, на проспекті задзвенів перший трамвай...

У блозі цитуються вірші Бориса Пастернака в перекладі Юрія Буряка.

Читайте також:

Засіб Макропулоса. Кремлівський Кащей жадає стати Безсмертним...