Цікаве запитання: які перспективи має Харків? І як цим користується агресор...

Мовляв, у вас все одно немає перспектив. І ні багато - ні мало - на вас чекає доля засипаних піском колись процвітаючих міст античності.

Одна чудово освічена харків'янка навіть вирішила провести історичні паралелі. Мовляв, у 1960-х роках у Південній Азії було виявлено давньогрецьке місто, загублене під пісками пустелі майже на дві тисячі років. Його заснував один із наступників Олександра Македонського, і це було одне з головних міст Греко-Бактрійського царства, що слугувало життєво важливим центром торгівлі та культурного обміну між греко-македонським світом і корінними жителями Бактрії. Його стратегічне положення вздовж Великого Шовкового шляху забезпечувало жваву торгівлю, підтримувану злиттям грецької та місцевої культур.

"Мій рідний Харків так само розвинувся і виріс як важливий центр торгівлі та комунікацій. А тепер... Чи не чекає на нього доля цього колись великого міста? Теревенять же дехто на цю тему...", 

- з болем пише харків'янка, сподіваючись почути думку друзів у мережевій дискусії.

Тема актуальна!

... Ось уже не перший місяць, щодня вбиваючи харків'ян, терористична федерація погрожує новим наступом на Харків і оточенням незламного красеня-міста.

Військові експерти вже пояснили, що наразі немає загрозливого скупчення військ агресора, що навіювало б такі побоювання, що, незважаючи на близькість кордону з РФ, за два роки війни Україна встигла захистити мегаполіс трьома кільцями оборони, і, щоб захопити чи оточити таку величезну міську агломерацію, ворогові знадобляться не дні, не тижні, не місяці, а роки - без надії на успіх.

Ми з вами знаємо, що Харків міг би стати ласим "шматком" для імператора Пу, своєрідним призом за всі його провали й безглузді надії на те, що "російськомовне місто зустріне з квітами" його окупаційні війська. Тож від своїх мрій він відмовлятися не має наміру...

Однак очевидно й те, що активізація обстрілів Харкова якраз і свідчить про слабкість і нездатність противника досягти своїх цілей іншими способами, крім суцільного терору населення.

Чи вдасться рашистам знищити Харків "квартал за кварталом", створюючи "демілітаризовану зону" так, щоб його засипало пісками століть, як те античне місто із загиблої цивілізації?

Перша думка: нині не 2000 років до нашої ери, а 2024 рік від Різдва Христового. Дві тисячі років християнській цивілізації. Хто б міг подумати, що їй знову доведеться зіткнутися з навалою божевільних кривавих варварів?

І наступна думка: час настільки прискорився, події розвиваються настільки швидко, що немає сенсу порівнювати епоху Стародавнього світу з епохою високих технологій, освоєння Космосу і Всесвітньої павутини.

На війні в Україні та в глобальній політиці задіяно стільки енергії та сил, що події розвиваються і розвиватимуться стрімко. Потрібно готуватися до того, що ці зміни можуть призвести як у гірший, так і в кращий бік.

Куди ж хилиться чаша терезів невблаганного часу?

Військовий і політичний аналітик Олексій Копитько дуже точно описав ознаки ментальних атак Москви на Харків.

За умови, що місто буде організовано оборонятися, захопити Харків тими силами, які здатна накопичити РФ, неможливо. Завдати шкоди — так, а захопити — ні. Єдиний шанс для росіян — підірвати волю до опору, паралізувати оборону зсередини, вважає Олексій.

Саме завдання підриву оборони зсередини росіяни превентивно вирішуватимуть, виношуючи плани військової операції. Оприлюднення "планів" — це один із елементів конструювання самоздійснюваного пророцтва. "Планів" із захопленням Харкова орками ми побачимо не один. Ті, хто їх публікуватиме, не обов'язково агенти РФ. Їх можуть використовувати як переносників зарази.

Він звернув увагу на людей з настроєм "треба щось вирішувати". Їхнє число зростає. Загалом лояльна до України група, але її основний запит — безпека та можливість "нормально жити".

Саме ця група, на його думку,  буде опорною для культивування запиту на переговори.

Є ще люди, що становлять кістяк оборони, які за жодних умов не приймуть РФ. Обвалення та видавлювання з міста цієї групи буде однією з головних цілей росіян. 

Завдання-максимум для Москви: стравити ці групи, щоб охочі "нормально жити" звинувачували в негараздах війни не Росію, а тих, хто дає відсіч окупантам.

Питання: а чи залишаються у прифронтового Харкова перспективи для життя і розвитку, на мою думку,  - з цієї самої опери.

 

Росіяни намагаються працювати з образом майбутнього. Щоб створити відчуття безглуздості опору. Сигнал дуже простий: "У Харкова в умовах ворожнечі з Росією немає майбутнього". Оскільки і в разі продовження гарячої фази війни, і в разі ворожої заморозки місто приречене на деградацію.

Багатьом ситуація, в якій опинилося наше "найкраще місто на Землі", здається безвихідною.

Розмірковуючи над тим, що відбувається, я звертаюся до досвіду не античної, а ближчої історії. Уявімо собі, що відчували наші бабусі й діди в окупованому Харкові 1942 року...

Німецько-фашистські війська під Москвою, у повністю зруйнованому Сталінграді точаться бої за кожну домівку, як в Авдіївці або в Часовому Яру. Ленінград у блокаді, щодня люди вмирають від голоду...  Про швидкий кінець країни віщає вся пропаганда германського Рейху.

Добре, що в ті часи не було інтернету, де серед тих, хто вижив, розкручувалася б паніка "все пропало!".

І в народу, і у влади тоді був вибір із двох варіантів. Капітулювати перед переважаючими силами зухвалого і підлого ворога чи відчайдушно, щосили чинити опір?

Перший варіант. Капітулювати. Приректи на знищення все дієздатне, пасіонарне і патріотичне населення, заполонити Європу мільйонами нових біженців, а пристосуванців - перетворити на безсловесних, вічно тремтячих від сраху і прихованої ненависті рабів, без майбутнього для дітей і онуків. Фільтрації та концтабори, масові репресії та етнічні чистки.

Другий варіант. Чинити опір так, як ніхто інший, розгромити ворожу армію на Донбасі, переломити ситуацію на свою користь і, образно кажучи, користуючись аналогією Другої світової, - дійти "до Берліна" (чи передбачав хто-небудь із наших предків і навіть генералісимус у Кремлі 1942 року, що 1945-го опиниться в Берліні?).

Дійти "до Берліна" - під цим виразом я, звісно ж, образно розумію вступ України до ЄС.А також я дуже хочу відновлення Харкова за допомогою британського архітектора Нормана Фостера, якій взяв на себе важливу роль у відбудові та модернізації Харкова.

Фостера називають «батько мегаполісів», а його творіння здатні випереджати час.  Найбільшим проєктом усього життя іменитого архітектора стане Харків.

А що робити, якщо всього за 40 км від Харкова - земля жорстоких орків, які мають намір знищити все живе в Україні, і не приховують, що їхній ворог - західна, а за великим рахунком - християнська цивілізація?

Приклад Південної та Північної Кореї, процвітання і животіння народів, у всіх перед очима.

Кремль намірився створити "санітарну зону" проти свого кордону з Україною, заявивши, що ця лінія має бути на такій відстані від "рашистської території", щоб "уникнути ударів ЗСУ, зокрема з використанням далекобійної західної зброї".

І зараз найголовніше питання: хто створить таку зону першим... Упевнена, що командування ЗСУ цю тему знає.

Сутність Харкова — місто Фронтир. Повертаючись до аналогії з античним містом "торгівлі та комунікацій", думаю про те, що Харків народжувався як Фортеця, а не як місце торгівлі та комунікацій. І лише, коли він став справжньою фортецею, з'явилися і торгівля, і комунікації.

Ми не знаємо, що нас чекає попереду. Але, крім знання, є ще (тут із кремлівською пропагандою я погоджуся) і наш ментальний настрій!  Ворог обов'язково обламає зуби об Харків, як це було на самому початку війни. І будь-який рух тіла агресора в бік міста-героя стане початком його остаточної поразки. І тут я погоджуюся з нашим головнокомандувачем.

Читайте також:

Сльози і гнів міста Героя. Ждуни й епоха постправди...

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp