Ідеальність як перешкода та плани як підтримка

І, звичайно, я дуже намагалася заплановане виконати. А так виходило не завжди.

Звичайно, мене це засмучувало. І був якийсь невдалий рік, коли мені вдалося виконати 40 відсотків від запланованого.

До речі, це було пов'язано з об'єктивними зовнішніми обставинами. Але я так засмутилася, що вирішила наступного року нічого не планувати. Навіщо мені потрібні ці негативні емоції? 

Обов'язкові речі я й так зроблю, а далі як піде.

Ну, загалом, за кілька місяців я все-таки, написала план.

Другий такий переломний момент був на початку війни, коли шок, стрес, густий туман невизначеності ніби цілком логічно відтинав можливість щось планувати.

Але, я зібрала себе місяця за півтора "на купку", і перше, що я зробила, написала план.

До речі, це була, напевно, найдовша перерва у моїй роботі, але… спочатку збери себе, тільки тоді ти можеш допомогти іншим.

План - це проста, очевидна і не варта ні копійці річ, яка допомагає відчути контроль над своїм життям. А це є критично важливим для життя в періоди глобальних змін/сильних емоційних потрясінь.

Щоб не відбувалося у зовнішньому світі, ми завжди можемо планувати те, що залежить від нас.

Навчання, саморозвиток, придбання необхідних професійних скіллів, турбота про здоров'я, про зовнішність, розширення мережі контактів (або їх підтримання), навіть просто – дочитати гарну книгу, яку давно почав, але потім відклав.

Планово, системно, маленькими кроками – планування доступне всім, навіть якщо внутрішні та зовнішні ресурси обмежені.

І при цьому ми можемо побачити, як цілеспрямовано змінюються ті чи інші аспекти нашого життя на краще. Бачимо – коли ставимо "галочки", виділяємо кольором, викреслюємо пункти "виконано".

І тут виникає ще одна типова перешкода - не все виконується, і це засмучує, а від розладу хочеться захиститися, адже і так життя не легке!

Але... Наведу приклад зі свого життя. Попередня та важлива установка: «я – не ідеальна, я це знаю і спокійно приймаю».

І ось також я знаю, що восени та взимку я менш активна, і більше схильна "заляльковуватися" і лінуватися.

При цьому я ставлю сама собі цілу низку завдань, які мене ніхто не змушує робити, ніхто не проконтролює, але вони для мене важливі з тих чи інших міркувань. І я пишу плани на тиждень із цими завданнями.

Ось, учора був понеділок, і я підбила підсумки за минулий тиждень. Слідкуйте за простими математичними діями:

• - я поставила собі 15 завдань, виконала – 11;
• - з цих 11-ти дві були такими, що я все одно їх зробила б, навіть якби не запланувала, тому що раптово виникли зовнішні сприятливі можливості;
• - таким чином, залишилося 9 завдань, які я зробила саме тому, що їх запланувала, записала, нагадувала собі.

Так, чотири залишилися невиконаними, але я однозначно у виграші, бо встигла зробити багато чого, хоч і не досягла ідеалу.

Ну, а якщо ви це прочитали, і відчуваєте, що вас більше засмучували б чотири не зроблені завдання з плану, ніж 11 виконаних, то...

Бачить Бог, я не хотіла це говорити, але вам – до психолога!

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (15.09 – 21.09. 2025): кінець війни між Камбоджею та Вірменією; Келллог запропонував віддати Донбас; хто продав 20 млн. українців; Трамп розлютився на $15 млрд; презервативи для нардепів

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.