Марш тіней Катині... Дивіться, Ізюм, Буча, Харків, Суми, Кривий Ріг, Куп'янськ...

Фотографії опубліковано в польських ЗМІ та на сторінці Muzeum Katyńskie (Музею Катині), місія якого - збереження пам'яті про жертв Катинського розстрілу, убитих навесні 1940 року співробітниками НКВС СРСР.

Треба зазначити, що спочатку «Катинським розстрілом» називали страти польських офіцерів у Катинському лісі (Смоленська область Росії) поблизу села Катинь.

«Громада» не могла не помітити містичний збіг назви села зі словом “кат”, що означає і в українській, і в польській мовах - одне й те саме.

Польською «Катинь» - катівське місце.

Навряд чи НКВС заглиблювалося в семантичний зміст назви села, але вийшло і зловісно, і... символічно.

Після виявлення інших масових поховань польських громадян, а також радянських архівних документів, які свідчать про розстріли, терміни «Катинський розстріл» і «Катинський злочин» почали вживати стосовно проведених у квітні-травні 1940 року масових убивств польських громадян, яких утримували в різних таборах і в'язницях НКВС СРСР, зокрема й у Харкові.

Страти тривали з початку квітня до середини травня 1940 року в рамках «Операції з розвантаження таборів».

Нагадаю, що, за даними, зазначеними в записці голови КДБ Шелепіна (1959), загалом було розстріляно 21 857 осіб, з них у Катині 4 421 особу, у Харкові 3 820 осіб, у Калініні 6 311 осіб і 7 305 осіб у таборах і в'язницях Західної України та Західної Білорусії.

Фотографії, які я побачила, здалися мені спочатку кінокадрами, я немов перенеслася в часі на 85 років тому.

 Але, ні, це - наші сучасники. Вони пошили військову форму кінця 30-х років і одяг того часу.  Поляки різного віку в пам'ять про невинно убієнних 85 років тому пройшли вулицями Варшави.

Довга, що здається майже нескінченною хода... Символ нескінченної пам'яті та печалі. І єдності нації у скорботі та пам'яті.

І я мимоволі уявила: нам, українцям, також потрібні такі акції пам'яті, про всі українські міста, що їх спалив ворог, про людей, яких вбивали на вулицях Ізюма, Бучі, Харкова, Бородянки, Одеси, Кривого Рогу, Борової, Сум, Чернігова, Куп'янська, Сєвєродонецька, Авдіївки, Бахмута... 

І навіть у Львові та Яворові - біля самого польського кордону - люди гинули під жорстокими ракетними ударами.

Це не тільки приголомшлива демонстрація пам'яті, а й єдності нації. Тим паче, що злочини проти миру і людяності і 85 років тому в СРСР, і сьогодні - проти українців, за своєю ідейною суттю, ті самі.

І злочинці, незважаючи на різницю в кілька поколінь, ті самі.

Координатор Маршу у Варшаві Ярослав Врублевський подякував усім за спільну ходу і підкреслив, що «ми чекали цього квітневого дня цілий рік, щоб віддати живу данину в серці Варшави і в серці Польщі нашим братам, вбитим в Катині, на Сході, радянською владою».

Цьогорічний «Марш тіней Катині» був організований Інститутом національної пам'яті та Історичною «Групою Радослава». Катинський музей виступив партнером заходу.

Читайте також:

Листівка з минулого. «Благаємо, згадуйте про нас після війни…» Чому культовий польський режисер хотів свій фільм назвати «Харків»?

Якщо вам цікавий цей зміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас.