П’ять «Оскарів» за «кохання» повії із Брайтон Біч до мажора-росіянця…

Однак вже вранці українці  буквально «прокинулися». І було від чого!

Перемогу у номінації «Найкращий фільм» отримала  «Анора» американського режисера  Шона Бейкера.  

Фільм став тріумфатором цьогорічної премії «Оскар». «Анора» здобула перемогу у п'яти номінаціях з шести, на які висувалася: "Найкращий оригінальний сценарій", "Найкращий монтаж", "Найкращий режисер", "Найкраща жіноча роль", "Найкращий фільм".

Сам Шон Бейкер взяв  аж чотири "Оскари" за один раз - за сценарій, монтаж, режисуру і найкращий фільм. До нього стільки нагород  в одній особі отримував лише Волт Дісней, але за різні проєкти.

Таке рішення кіноакадеміків викликало неабияке здивування. Критики назвали стрічку прохідною, а цінність її для світового кіномистецтва вельми сумнівною.

Але найбільше обурило українців, що у розпал кривавої війни, розпочатої росією проти України, команда «Анори» демонструє історію про росіянців, до того ж, з московитськими акторами в кадрі, які відкрито підтримують жорстоку агресію путінського режиму та геноцид українців. Це, мабуть, прецедент  в  багаторічній історії «Оскара».

Про що скандальний фільм, розповідає «Громада».

Мабуть, вперше силоміць примушую себе  до перегляду. Вивертає вже від самого сюжету. Проститутка з Брайтогн-Біч виходить заміж за сина російського олігарха. Це дійсно може бути комусь цікаво у ХХІ столітті?

П’ять «Оскарів» за «кохання» російської повії до мажора-росіянця? Серйозно?  «Оскар» за сценарій фільму такого штибу визнано найкращим оригінальним сценарієм? Як у 2025 році таке взагалі може бути?

Опановую емоції.

Намагаюся зрозуміти, що ж насправді такого особливого розгледіли американські кіноакадеміки в «унікальному» сценарії, що він потягнув аж на «Оскар»?

Можливо в ньому закладено якісь  нові сенси, ще незнані досі? А може  змінилася сама природа повій і розбещених синків олігархів? І ми про це не знаємо? Якщо не це, то може  сюжетна лінія виписана так карколомно запаморочливо, що аж дух перехоплює?

Налаштовуюсь на серйозний лад.

На жаль… Дві години життя змарновані на перегляд дешевого кіномотлоху.

Про що кіно? Ні про що. Багато юнацького сексу. На межі лайт порно. Може  саме цим сценарист і мав на меті здивувати? Але кого сьогодні цим здивуєш? 

Стриптизерка і недолугий інфантильний мажор Ваня злигаються весело, часто і неромантично.

Це нагадує вуличний секс, але в інтер’єрі маєтку олігарха. Часом ті злигання докладні, доволі крупним планом.

До слова, перша половина фільму, а це майже година часу, складається переважно з цих юнацьких перепихань, найбезглуздіших примітивних діалогів, безкінечних бурхливих пиятик і нарковечірок. Сучасні Содом і Гоморра.

Сюжет. Найбільш убогодухий, який лише  можна уявити. Росіянський мажор знімає у нічному клубі проститутку. Потім «арендує» її на два тижні. Коли від споглядання тих злигань от зараз вже знудить, молодик пропонує повії одружитися. Задля грін-карти, аби тільки не повертатися до раші.

 Ось такий «захопливий» сценарій, що тягне на «Оскар».

Мажор і секс-трудівниця одружуються в Вегасі, куди вони разом з  великою шоблою прилетіли на приватному рейсі розважатися.

Про шлюб дізнаюся батьки-мільярдери і насилають в будинок гопників, що є «смотрящімі» за недолугим Ванєй. Два з них чомусь вірмени, один з них доводиться хрещеним батьком молодого дурника. Ще один гопник  - російський бандюк з таблом олігофрена. Не плутати з олігархом.

Гопники вдираються до будинку. І тут починається! Всі кричать -  один на одного, кожний окремо і усі разом. Це справляє враження справжньої  божевільні.

Далі зчиняється буча, проститутка  несамовито галасує і нападає на гопників, травмує одного з них і якийсь час навіть перемагає, але нарешті їй зв’язують руки і вона втихомирюється.

Я була геть здивована, коли з’ясувалося, що «Анору» позиціонують, як романтичну комедію. Дійсно, ґвалт, волання, травма голови гопника і застосування фізичного насилля до повії – це дуже весело і смішно. Обрегочишся просто!

Далі до Штатів прилітає олігарх з дружиною. Жінка гротескна і не природна, надто вже переграє, як для оскароносного фільму.

Втім це не має жодного значення для фільму в цілому. Шлюб анулюють, шльондрі дають 10 тисяч відступних. Обдовбаний мажор під дією алкоголю чи  то наркотиків від неї відхрещується. В цей момент акторка надто силується зобразити на фейсі глибоку драму. Ну, цирк якийсь!

Зрештою росіянський бандюк, що з таблом олігофрена, відвозить проститутку додому. Вона нав’язує йому секс в автівці. По ходу щось йде не так і гірко плаче…

Кінець. «Оскар».

Найкращий оригінальний сценарій, як на мене, кульгає на обидві ноги. Але сила глядацького враження у багатьох випадках залежить не лише від  круто закручених сюжетних поворотів, хоча і від них також, а насамперед від емоційного підключення.

Бездоганний маркер цього – співчуття героям історії, глибока емпатія, переймання аж до сліз. Коли  стримати їх неможливо, коли мурахи по шкірі, коли відбувається душевний катарсис, і ця історія не відпускає, і ще довго відчувається її післясмак.

«Анору» я ледь додивилася.

Це було нудно, доволі бридко, і переважно недолуго.  Вірменська сюжетна лінія здається  зайвою, радше для гротеску, мабуть, це мало бути смішно. Насправді, вона нічого не дає ані для розкриття образів, ані для розуміння контексту.

Третину фільму гопники разом зі шльондрою шукали по Нью-Йорку мажора. Просто тупо заходили в якісь крамниці, ганделики, нічні клуби. Запитували і виходили.

Це вельми захопливе дійство, чи не так? Якщо прибрати цих вірменів, фільм від цього  нічого не втратить, тому що вони не вкручені в туго закручений сюжет, в якому немає місця зайвому, де все переплетено в міцний вузол, що і  є індикатором якості сценарію і фільму в цілому.

Цей фільм - уособлення насильства і сюжету, в якому всі персонажі непробачно недоумкуваті, і жоден з них не чіпляє. Образи сирі, якісь незавершені. В них немає завершальної крапки.

Але найгірше, що може бути – жодного співчуття до  головної героїні. Навіть вкінці. Вона викликає радше відразу, навіть огиду, в кращому випадку байдужість, - все, що завгодно, крім співпереживання.  

Найприкріше, що за це вручають «Оскар». За кращу жіночу роль.

Якийсь сюр. Замість неймовірної Демі Мур з «Субстанції», що зіграла складну роль, статуетку забирає нікому не відома повія з «Анори».

Так само дивує, що це непорозуміння отримало нагороду за кращу режисуру, сценарій та монтаж.

Від такої концентрації абсурду, як на цьогорічній церемонії Оскар, геть втрачається  відчуття реальності. Такий міжгалактичний стрибок від «Оппенгеймера» 2024 року, який зворушив глядачів,  до цьогорічної «Анори».

Просто неможливо уявити на одному п’єдесталі  поряд з примітивною «Анорою» такі  потужні талановиті фільми, як «Піаніст», «Список Шиндлера», «Мовчання ягнят», «Форрест Гамп»,  «Ігри розуму»,  «Титанік», «Римські канікули», які свого часу отримали  «Оскар» в різних номінаціях.

 Хіба можна навіть віддалено порівняти легендарну Одрі Гепберн, що отримала «Оскар», як найкраща акторка, з нинішньою переможницею?

До слова, навіть такий кінематографічний шедевр як «Римські канікули», що вийшов 1954 року, не отримав тоді «Оскар», як найкращий фільм. Статуетку у цій номінації здобула мелодрама Фреда Циннеманна «Звідси – у вічність».

Раніше «Оскар» отримували кіношедеври і великі актори, а сьогодні кіномазня  і посередні невиразні акторки.

Шок, розпач і сум від результатів цьогорічного Оскару.

Але найприкріше те, що у фільм, який отримав найвищу у кінематографі нагороду, знімалися російські  актори, які підтримують війну проти України.

Російські актори марк ейдельштейн, що зіграв роль сина олігарха, та юрій борисов (гопник-вишибала) знімалися в російських стрічках, зйомки яких відбувалися в окупованому Криму.

Особливо гостро сприймається участь борисова, який зіграв у росіянських пропагандистських фільмах «Т-34» (2018) та «Калашніков» (2020).

Він підтримував анексію Криму, неодноразово висловлював підтримку Кремлю, є прихильником путіна і фігурує в базі «Миротворця».

У фільмі знявся також Олексій Серебряков, який грає батька, російського олігарха. Актор відомий своїми антивоєнними висловлюваннями. Критикував путіна і його режим. Живе довгий час у Канаді, але приїздить до росії на знімання.

Та й сама повія – американська акторка Майкі Медісон не соромилась зніматися з проросійськими акторами, що підтримують кривавий путінський режим.

Українські кінокритики розкритикували вибір Кіноакадемії, назвавши його безпринципним, і таким, що зневажає моральні норми. До того ж, держава-агресорка активно підтримувала цей фільм, вбачаючи в ньому поступове повернення російської культури на міжнародну арену.

Важке враження…

Прикро, що за океаном толерують російську агресію проти України та ще й так щедро винагороджують  проросійський дискурс. Враження, що Кіноакадемія підіграє теперішньому американському президенту.

Здається, «Оскар» припинив бути «Оскаром», коли ця премія вручалася насправді за  найвищі досягненням із тих, яких тільки можна досягти в кінопрофесії.

Читайте також:

У кожному з нас війна залишила свій шрам: шість розслідувань Харківського пресклубу з циклу «SCARS\СЛІДИ» на Берлінале-2025

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: