Світове місто Харків. Улюблене, незламне, особливе... Таке, що хочеться кожен камінчик гладити...

Чому у Харкова особлива доля? Розмірковуючи над епохою появи Харківської фортеці, я думаю: але ж у той відрізок часу (друга половина XVII століття) виникає нова європейська цивілізація, нова система відносин, своєрідний європоцентристський світ.

І Харків став на пограниччі Євразії та Європи спочатку як форпост - місто військових. 1687 року полковник Донець розбив Азовську орду, яка спустошувала землі Харківського полку. Відомі й наступні набіги загарбницьких орд на Харків. І щоразу слобідські козаки відбивали напади та виганяли ворогів. До слова, припинилися набіги войовничих грабіжників на Харків лише в середині XVIII століття.

У наступному столітті Харків можна назвати містом торговим. А з початку XIX століття - з появою університету - містом науки, культури, індустрій і технологій.

Ми бачимо класичний шлях розвитку мегаполісу Нового і Новітнього часів. І в цьому ми споріднені з невгамовними першовідкривачами - американцями.

І спорідненість характерів походить від того, що американці освоювали Дикий Захід, а слобожани - Дике поле. Усе це дуже умовно, звісно, але за натурою - близько.

І так само, як розвиток американського міста, його обличчя визначили багатоповерхові хмарочоси Нью-Йорка або Чикаго, так обличчя Харкова визначив харківський шедевр конструктивізму - Держпром.

Харків від самого початку зароджувався як місто розмаїття, в якому кожен може проявити себе. Харків'янам притаманні такі самі працездатність, практичність, прогресивність, віра у свою винятковість, цілеспрямованість, соціальна мобільність та оптимізм.

Харків, що постав на перехресті руху торговельних шляхів, наукових знань і капіталів із заходу на схід і з півночі на південь, був приречений на мультикультурний і високотенологічний розвиток.

До початку XX століття місто стало потужним центром промисловості, торгівлі, транспорту і зв'язку. Сюди лилися інвестиції провідних європейських компаній, тут упроваджували технічні інновації, проводили міжнародні фінансові операції, сюди стікалися інтелектуали і робоча сила.

І, до речі, саме цей фактор - історично розвиненої індустріальної інфраструктури та зручних транзитних маршрутів - дозволив надалі Харкову розвиватися як потужному промисловому радянському місту. Завдяки своєму технологічному бекграунду, а не лише радянській індустріалізації, за своїм промисловим потенціалом Харків став третім економічним центром у СРСР після Москви та Ленінграда (нині - Санкт-Петербурга).

Кілька років тому побачила світ моя книжка «Світове місто Харків», видана за редакцією харківських учених - історика Сергія Куделка та видатного фізика, академіка НАНУ Володимира Семиноженка.

До 370-річчя Харкова читачі вже могли б тримати в руках нове доповнене видання цієї книжки, в якій ми прагнули показати унікальність Харкова саме як світового міста.  

Але новому виданню завадила велика війна. Як відомо, кремлівські кримінальні кола не полишали (і донині не полишають) надій або захопити ласе за своїм потенціалом українське місто, або знищити як конкурента.

У нас немає сумнівів, що на тлі Харкова багато російських міст мають блідий вигляд. І це не дає спокою нашим північним сусідам.

Але що ж таке «світове місто»? Чому ми наполягаємо на цьому визначенні?

Сучасний Харків сформували інтелект людини, її творчість і вміння бути причетним до прогресу земної цивілізації. Виробничі, наукові, культурні та освітні системи міста, навіть незважаючи на криваву війну і прифронтовий статус, продовжують притягувати до нього енергійних і сильних людей.

Подивіться, скільки виставок, театральних вистав, концертів проходить у прифронтовому Харкові. У місті продовжують працювати вчені, інженери та конструктори.

Завдяки сучасним технологіям, багато хто з нас працює онлайн, але - для Харкова.

Поки в місті жива і наповнює його смислами інтелігенція, у нього завжди є майбутнє.

Я знаю харків'ян, які на третьому році великої війни впадають у відчай, побоюючись, що Харків, втративши транзитні євразійські економічні маршрути через агресію Росії, може стати «глухим кутом», у кращому разі знову якимось військовим поселенням - фортецею.

У подібних міркуваннях є своя логіка. Однак Харків не вперше переживає військову катастрофу…

Член Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецьких загарбників, письменник Олексій Толстой, який відвідав місто 1943 року, писав (мовою оригіналу):

Я видел Харьков. Таким был, наверное, Рим, когда в пятом веке через него прокатились орды германских варваров. Огромное кладбище….

Німці під час відступу 1943 року не змогли підірвати лише шедевр світового конструктивізму, перший радянський хмарочос - залізобетонний Держпром - настільки міцно він був побудований. Не підлягали відновленню перший у світі Палац піонерів - колишнє Дворянське зібрання, Пасаж, Південний вокзал і безліч інших унікальних будівель. Від промислової могутності не залишалося нічого... Було знищено півтора мільйона квадратних метрів житла...

Загальний збиток місту склав астрономічну суму в радянських рублях. Західні експерти передбачали, що на відновлення міста знадобиться 50 років...

Але ми пам'ятаємо, що саме в Харкові відбувся перший у світі судовий процес, який можна назвати першим ударом дзвону, грізною прелюдією до Нюрнберзького трибуналу, що сповістила про неминучу Відплату.

Перший у світі процес над нацистськими злочинцями відбувся в Харкові за 705 днів до Нюрнберзького - 1943 року, майже одразу ж після звільнення третього за величиною промислового центру СРСР від німецько-фашистських загарбників.

І було б символічно, щоб перший публічний процес над рашистськими військовими злочинцями теж відбувся в Харкові.

Наш мегаполіс із величезним науковим і освітнім потенціалом був, залишається і має всі шанси після війни продовжувати розвиватися як глобальне місто.

Після російської окупації Криму та частини Донбасу харківська промисловість і бізнес - від малого до великого - чимало постраждали через розрив виробничих, технологічних і фінансових ланцюжків з РФ.

Проте відновлення бізнесу відбувалося досить швидко і місто почало повертатися до своєї споконвічної європоцентричної орієнтації. 

Харків залишається єдиним містом в Україні, яке володіє повним комплектом нагород Ради Європи, що присуджуються за розвиток європейських цінностей і міжнародне співробітництво.

Навряд чи Харків збереже за собою статус потужного промислового центру, як ми це собі уявляємо, з колишніми технологічними укладами, що минають: з гігантськими цехами і ручною працею безлічі складальників.

Але, можливо, в постіндустріальну епоху це вже й не актуально.

Тому що він може розвиватися на основі абсолютно нових світових тенденцій у сфері високих технологій: інформатики та штучного інтелекту, робототехніки, проривних технологічних рішень і вмінь у сфері оборони та безпеки.

У Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ «ХФТІ») за участю американських партнерів збудована і діє унікальна установка «Джерело нейтронів, заснована на підкритичній збірці, керованій лінійним прискорювачем електронів».

І цей проєкт можна назвати цивілізаційним проривом, на кшталт першого в СРСР розщеплення атомного ядра 1932 року, яке відбулося також стараннями харківських фізиків.

«Джерело нейтронів» викликало таку захоплену увагу в науковому світі - і в Азії, і в Європі, що невипадково саме його спробувала насамперед розбомбити країна-агресор навесні 2022 року.

У кожного з нас на слуху назви відомих зарубіжних високотехнологічних фірм: Siemens, Philips, General Electrics. На основі штучних кристалів у Харкові створюються гамма-детектори для томографічних систем, які вони виробляють. Створено й українські гамма-томографи, що не поступаються за своїми характеристиками закордонним аналогам.

У світі дедалі більше поширюються технології так званих хмарних обчислень (cloud computing), що дають змогу програмістам і вченим усього світу зберігати величезні масиви інформації та обмінюватися нею по всьому світу. У 2011 році команда харківських програмістів розробила платформу для інформаційних технологій, яка призначена для зберігання вихідного коду проектів у «хмарі». Сьогодні проєктом харків'ян користуються сотні тисяч компаній, зокрема IBM, CERN, NASA.

Радіоастрономічний інститут (РІ) НАН України (Харків) і Центр космічних досліджень (ЦКД) Польської академії наук (ПАН) об'єднали свої зусилля для вивчення експериментальних даних, які були отримані раніше і надходять із сонячного рентгенівського спектрометра-телескопа STIX (The Spectrometer/Telescope for Imaging X-rays) міжпланетної космічної місії Європейського космічного агентства Solar Orbiter.

Харкову притаманні відкритість до нового та сприйнятливість до змін, а людям, які тут живуть, працюють і навчаються, - глобальне мислення.

...У день 370-річчя міста я гортаю стрічку в соціальних мережах, і відчуваю себе іменинницею разом із містом, що приймає привітання та зізнання в коханні.

Ось лише кілька надихаючих постів із соціальних мереж...

Читайте також:

$2,4 трлн на війну. Палаючий світ на руїнах міжнародної безпеки