Усі фарби та відтінки української ідентичності в Інсбруку

Марк ЧЕГОДАЄВ, Ігор ГАЙДАЙ, Ірина ІСКРА, Оксана РАДКЕВИЧ, Анастасія РУДНЄВА та Валентина САМОЙЛІК приїхали з різних куточків країни, працюють із різними художніми засобами та техніками та охоплюють різноманітні теми у своїх роботах. Але те, що їх пов’язує, - це їхній дім.

Фрагмент фотоекспозиції  у Galerie Nothburgа. Скріншот "Громади"

На жаль, дім у цьому випадку означає травматичний досвід війни та поневірянь, невпевненість у майбутньому, постійні обмеження, страх і смуток.

Ірина Іскра. Гноцід.

Так, Валентина Самойлік-Артющенко із початком війни змушена була шукати порятунку від постійних обстрілів Харкова в Австрії. Це друга еміграція та втрата даху над головою в її житті. Вперше вона виїхала з окупованого Криму у 2014 році. До Харкова! Сподіваючись, що тут вона буде у безпеці...

Яскраві південні кримські фарби, як і раніше, відрізняють її творчість. Її барвисту стилістику, помаранчевих людей, білих птахів, морський ультрамарин, жовтий пісок фону та індивідуальність, коли митця дізнаєшся з першого погляду на полотно.

До речі, саме її величезне полотно стало своєрідним кольоровим епіцентром усієї виставки в галереї Інсбрука.

За цих обставин продовження її мистецької практики є способом для неї залишатися вірною собі.

 Валентина Самойлік. Автопортрет в українському вбранні

«Концепція ідентичності, присутня в назві виставки, таким чином стає якорем у драматично мінливій реальності, але також стосується складних питань ідентичності, які пов’язані з переміщенням і вигнанням. Так само втішним і крихким є співіснування та солідарність, які з’єднують новоприбулих із тими, хто живе у своїх нових домівках», - написано у прес-релізі галереї.

Авторка - Ірина Іскра.

Ірина Іскра знайшла спокій тут, у Тіролі, серед мальовничої природи. Проте її образи перемежовуються метафоричними натяками на болючі події в Україні.

Духовно-медитативний проект «Псалми» художниці Оксани Радкевич, яка нині живе в Інсбруку, є її спробою загоїти рани, заповнити простору порожнечу втрати та повернути значення словам.

Оксана Радкевич із творчого маніфесту:

"Я усвідомлюю небезпеку стати рабом через світові протести та хаос, великий біль, війну та втрату, людей, які поводяться як слуги. Мої картини відстоюють право на мою думку. Мій вибір - пливти проти течії. Це мій маніфест проти рабства та тотальної темряви, руйнування, хаосу та порожнечі”.

Оксана Радкевич, "Страх", із циклу Псалми.

Ілюстратор Анастасія Руднєва представляє малюнки, які ніби взяті з повсякденного життя – як з її життя переміщеної особи в Австрії, так і з важко уявити умов життя в Україні. Деякі з її робіт були створені під час перебування в Інсбруку, яке тривало кілька місяців. 

Анастасія Руднєва. Без назви

Марк Чегодаєв та Ігор Гайдай обирають фотозйомку, щоб точно та емоційно насичено розповісти про світ та людей навколо. Він показує пам’ятники в Києві, які під час війни були засипані, щоб захистити їх. Пам’ятники набувають іншого значення і стають пам’ятником руйнації та війни.

Скріншот "Громади"

Присвятити цю виставку українським художникам і об’єднати різні позиції українського сучасного мистецтва означає дати їм можливість зробити свій голос почутим і своє бачення видимим.

Ігор Гайдай - Закритий пам’ятник - Київ

Виставка, яку курує Елізабет Мелконян, реалізується у співпраці з Office Ukraine – загальноавстрійською ініціативою, яка була запущена невдовзі після початку масштабної війни в лютому 2022 року.

Влентина Самойлік. Чайки. Крим. 

Платформа, пов’язана з численними австрійськими мистецькими та культурними інституціями, підтримує митців, які приїхали до Австрії через війну в Україні, щоб продовжувати творчу діяльність. Такі виставки, як Identity.

Співіснування в Galerie Nothburga робить цінний внесок і перетворює галерею на місце, де зустрічаються різні мистецькі бачення та впливи, теми та, перш за все, люди.

Усі фото: Galerie Nothburga та із соціальних мереж учасників виставки.

Читайте також:

Досьє "Громади". "Ти як?" - від страху до відваги

Досьє "Громади". Останній футурист