Дока полюбив Маєчку... Як почуваються самець тапіра, гібони, дикобрази та капуцини з Харкова в Рівному?

Про це дізнавалася «Громада»  під час престуру на Рівненщину, організованого Харківським пресклубом, в якому взяли участь журналісти з 11 регіонів України.

Не кожен обласний центр може похвалитися власним зоопарком. А у Рівному зоопарк є! І його дуже люблять рівняни і гості міста. Судить самі! Населення Рівного становить 230 тисяч людей,  а кількість відвідувачів зоопарку  перевищує 200 тисяч на рік. Просто фантастична цифра!

У зоопарку сьогодні зібрано майже 200 видів тварин з усіх континентів, окрім Антарктиди. Це єдиний в Україні зоопарк, де можна побачити полярного вовка, привезеного з Чехії, а також 24 види тварин, занесених до міжнародної Червоної книги та Червоної книги України.

- У рівненському зоопарку сьогодні зібрано майже 200 видів тварин з усіх континентів, крім Антарктиди, - розповідає його директор  Олег Павлюк. - Це більше  500 тварин, які потребують щоденного догляду.

Зараз тут  працює 82 співробітники.

-  Якщо раніше  в колективі працювало 50% жінок, то зараз кількість їх сягає 90%. У нас шість чоловіків мобілізовано, і зараз  у нас проблема, як і у всіх, знайти  на роботу водія або тракториста. Це практично неможливо, - зазначає директор. - У нас жінки вже і у клітку до тигра  заходять, хоча зазвичай, це чоловіча робота. Бензопилою чистити парк  і все решта тепер також лягає на жіночі руки.  

Попри війну відвідувачів  у рівненському зоопарку не зменшується.

-  Це пов’язано з тим, що у нас багато ВПО, для них діють програми знижок на квитки, - пояснює Олег Павлюк. - Є безкоштовне відвідування для пільгових категорій. Зокрема, для військових і учасників бойових дій вхід у зоопарк безкоштовний. А ще з початком війни у зоопарка з’явилася нова функція – релаксотерапія  для поранених бійців, що перебувають на лікування та реабілітації у Рівному та області.

-  Ми започаткували  ці заняття влітку минулого року, - розповідає  Ірина Оліферук, заступниця директора рівненського зоопарку, зоолог. -  Воїни - наші особливі гості. Ми завжди їх дуже чекаємо, намагаємось організувати легку цікаву прогулянку, і гарні позитивні враження.

 - Ми дозволяємо деяких безпечних тварин брати «на ручки», навіть змію. Або броненосця, черепашку, кролика чи кота. Хлопці гладять тварин і, дійсно, релаксують. У нас ще є іпотерапія – лікування та реабілітація методом спілкуванням з конями.  Іноді  ми виводимо контактного коника, прив’язуємо його, аби  він не втік, і хлопці дуже гарно з ним спілкуються.

Працівники зоопарку постійно  перебувають на зв’язку з медичними закладами, де лікуються поранені.

- Ми контактуємо, у першу чергу, з психологами, - підкреслює  Ірина Оліферук. - Після кожної екскурсії ми спілкуємося з ними, вони розповідають  нам про результат нашої роботи. І цей результат тішить як нас, так  і медиків. А найголовніше, покращується стан воїнів.

 У перші дні повномасштабного вторгнення до рівненського зоопарку стали надходити дзвінків із зоопарків сходу та півдня України з проханням прихистити їхніх  тварин.

Допомоги просив Фельдман-Екопарк, розташований поблизу Харкова. Тут була найбільша колекція мавп не тільки в Україні, а й у всій Східній Європі - понад 200 приматів.

Фельдман-Екопарк опинився на лінії вогню. Буквально на нулі.

 

Під обстрілами  загинули сотні тварин, загинуло ціле сімейство білих тигрів, пантер і ягуарів. У мавп від вибухів ставався розрив серця і вони  масово гинули. Частина  звірів розбіглася, решту вдалося евакуювати.

Порятунок тварин на лінії фронту коштував життя шістьом працівникам Фельдман-Екопарку… Загинув також 15-річний син одного з працівників. Троє  людей отримали поранення.

-  Ось цей менший за розмірами тапір Док з харківського Фельдман-Екопарку, - розповідає  Ірина Оліферук біля вольєру  з тапірами.  –  Він у нас гарно адаптувався, звик до нашої дівчинки Маєчки, вони гарно потоваришували.

Спочатку Дока  перемістили  в Полтавську область, в екопарк «Ковалівка», але  у них  не було умов для утримування. Це молодий зоопарк, він поки що тільки будується. А тапірам потрібна площа, потрібний басейн або водойма. Тому у полтавський екопарк  поїхав наш директор з працівниками  і забрав тварин, що були з Фельдман-Екопарку.  

Зараз у рівненському зоопарку перебувають 12 тварин з харківського Фельдман-Екопарку - самець тапіра, чотири гібона, чотири дикобрази та три капуцини.

Для евакуйованих тварин  у терміновому порядку довелося будувати «місця проживання».

- Це не експозиційний вольєр, це сітчаста клітка, яку ми швидко будували для того, аби створити для евакуйованих тварин хоча би більш-менш пристойні умови, - зазначає директор зоопарку Олег Павлюк, коли ми зупиняємося біля тимчасового житла для мавп. - Ми збудували  цю клітку протягом двох-трьох тижнів, працювали майже цілодобово.

Ми звернулися до людей з проханням фінансової допомоги для зоопарку в соціальних мережах, і нам стали надходити кошти. Надійшла доволі суттєва сума. І на ці гроші ми одразу купували сітку, метал, і оперативно робили все можливе, щоби якнайшвидше прийняти тварин з інших зоопарків.

Прогулюючись алейками рівненського зоопарку, ми побували в «Африканській саванні», провідали харківських капуцинів, помилувалися тигрицею Зірою, яка з апетитом обідала шматком м’яса.

Бачили марабу, яких нечасто можна зустріти в зоопарках, а також гну білохвостих, які є лише  у цьому зоопарку.

Звіри ситі, чисті, здорові, доглянуті. Як фінансується зоопарк під час війни?

- У Рівному зоопарк не фінансується з бюджету, - зазначає директор зоопарку Олег Павлюк. -  У місті прийнята спеціальна програма підтримки зоопарку, і фінансується вона щорічно залежно від того, скільки ми заробили коштів.

Населення Рівного становить 230 тисяч, а кількість відвідувачів у нас перевищує 200 тисяч  на рік. В літній період кількість відвідувачів у нас суттєво  збільшується, і ми повністю на самозабезпеченні. Ми маємо кошти на корми, на зарплату, і навіть якусь частину ми  відкладаємо на зиму, коли знаємо наперед, що у нас буде важкий період без відвідувачів.

-  В зимовий період місто за програмою підтримки зоопарка надає  нам фінансову допомогу для оплати комунальних платежів і частково на заробітну плату. Коли ми плануємо бюджет на наступний рік, ми розраховуємо, скільки ми хочемо заробити влітку.

Якщо  ми заробили більше, ніж планували, ми можемо собі дозволити нових  тварин, нові вольєри. А решту акумулюємо  на зиму, аби дожити до відкриття нового сезону. Тобто фінансових проблем зоопарк не має, - резюмує директор.

-  З перших днів війни нам почали надсилати емейли європейські зоопарки, вони засипали нас листами з питаннями, чим нам допомогти, - з вдячністю згадує Ірина Оліферук. -  Ми беремо участь у багатьох європейських програмах, і тому у нас багато зв’язків з європейськими зоопарками. В Польщі – у Варшаві і Лодзі - були сформовані два величезні гуманітарні хаби, куди європейські зоопарки надсилали гуманітарну допомогу для зоопарків України.

Кожен український  зоопарк скерував нам список вкрай необхідного. В першу чергу зоопарки потребували генератори, павербанки, вогнегасники, перев’язувальні  матеріали і медикаменти. А також сухі корми довгого зберігання.

 

-  Ми не знали в перші дні війни, яка буде логістика. У нас вже були перебої з рибою, з соняшником, який надходив зі сходу, частина якого була вже окупована. В подібній ситуації опинилися й інші зоопарки, - зазначає Ірина Оліферук. – І європейські зоопарки відгукнулися на нашу біду.

 Вони зібрали допомогу – сублімовані корми, медикаменти, особливо затребувані були  тоді літаючі шприці-транквілізатори. Якщо, не дай Боже, станеться  «приліт», зруйнується вольєр і, скажімо, тигр вийде на волю, ми маємо його приспати. Для цього потрібні транквілізатори. В Україні з цим завжди була проблема – і  з дистанційними пристроями, в які вводять ці шприці, і з самими препаратами. 

Так Рівненський зоопарк став гуманітарним  хабом для усіх зоопарків України. По допомогу звернувся  і Харківський державний зоопарк.

- Він просив сублімовані корми  тривалого зберігання для різних видів тварин, клітки транспортні на випадок евакуації звірів, транквілізатори, антибіотики, седативні препарати для заспокоєння звірів, які були у великому  стресі. А ще просили  сачки і дистанційні рушниці для шприців з ліками. Рушниця  діє більш точно, бо  має оптичний приціл, а також стріляє на довшу відстань, до 50 метрів, 

- розповідає Ірина Оліферук.

- Ми провели величезну роботу, - зазначає вона. -  У нас  на території зоопарку не було місця, де ми могли би приймати 10-тонні фури, які приїжджали з Європи. Ми домовилися  безоплатно з великим складським приміщенням, куди могли заїздити фури і розвантажуватися.

- Наші працівники ходили на розвантаження, ми фасували за списками все, що необхідно кожному зоопарку. Більше того, Європейська асоціація зоопарків та акваріумів ще перераховувала нам кошти, щоби ми могли  доставляти  ці корми та медикаменти у зоопарки по всій Україні. Адже найняти фуру - це величезні кошти.  

Вдалося доставити два гуманітарних вантажі  навіть у Бердянський зоопарк, який був одразу окупований.

 -  Ми доставляли  вантажі до Запоріжжя, і там волонтерський центр через евакуаційні коридори, в автобуси, що йшли  на Бердянськ, клали мішки з сухими кормами. На жаль, жодного разу в Асканію-Нову ми не змогли доставити  гуманітарний вантаж… Окупанти розстрілювати там звірів… Вони вивозили зебр, сайгаків в російські зоопарки, 

 

- в очах Ірини бринять сльози.

Була ще допомога від Європейської асоціації зоопарків і для працівників зоопарків. Продукти харчування, одяг, каремати відправляли, в першу чергу, у Харків, Миколаїв, Одесу.

-  Ми знали багатьох  колег з інших зоопарків, але в період війни ми всі дуже згуртувалися, ми, як могли, підтримували один одного, - зазначає Ірина Оліферук. - І це дозволило  нам вижити і 

Читайте також:

Чому підполковниця Оксана Іванець буває на нулі, потрапляє під обстріли, але знову і знову їде на фронт… Та іноді стає як розлючена кішка