Харків’янину Леоніду Станіславському – 101 рік! Як живе зараз найстаріший тенісист планети, що увійшов до Книги рекордів Гіннеса?

У 2021 році його офіційно визнали найкращим тенісистом у віковій категорії 90+.

Леонід Станіславський - харків'янин. Двічі отримував титул національного рекордсмена України як «Найстарший тенісист» і «Найповажнішого віку людина, яка здійснила спуск на тролеї».

Увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найстарший у світі тенісист, який бере участь у міжнародних змаганнях.

Йому тоді було 97 років. Саме за пропозицією Леоніда Яковича Міжнародна федерація тенісу створила нову вікову категорію змагань – 90+. В ній найстарший тенісист світу виборов на світових чемпіонатах срібну й бронзову медалі. І отримав нагороду як найсильніший тенісист планети у  цій віковій категорії.

Як живе сьогодні найсильніший тенісист планети?

Теніс – найбільша  його пристрасть. Колись теніс дарував  йому найяскравіші емоції, які робили його сильним й вправним, вносив у життя відчутті гармонії і польоту. Зараз теніс рятує  його від ваги поважного віку. Дає енергію жити. І мріяти.

Свій 100-річний ювілей Леонід Станіславський відсвяткував на тенісному корті. Як і мріяв ще задовго до цього серйозного ювілею.

Спочатку  на корті у турецькій Анталії, де найстарший тенісист світу  брав  участь у чемпіонаті світу з тенісу серед ветеранів. Потім на київському корті, де його віншувала федерація тенісу України. А потім  і на рідному «Унікорті» у Харкові.

Що змінилося  у житті найстаршого тенісиста в світі останній рік?

-  Особливо нічого не змінилося, - жваво розповідає Леонід  Якович. – Живу, як і раніше, в пансіонаті  для літніх людей у місті Тракай, що неподалік литовської столиці. Я хочу грати в теніс, але в пансіонаті немає для мене партнера і мене не дають тренера. Я практично зараз не граю. І це мене дуже засмучує. Я навіть готовий платити за корт, але мені радять більше відпочивати.

Втім Леонід  Якович не покидає занять  фізичною культурою. Підтримує себе в тонусі.

Через день він відвідує спортивну залу, виконує спеціальні силові вправи під керівництвом тренера. Тримає себе в тонусі. Тренування триває одну годину.

Як почуває себе 101-річний тенісист?

-  Чесно кажучи, я відчуваю свій вік, - зізнається Леонід  Якович. - Почуваюся, як і належить у моєму віці. 101 рік – це не жарт. Але попри це хочу грати в теніс.

Не змінився і уклад життя найстаршого тенісиста.

-  Розпорядок дня залежить не від мене, а від укладеного розкладу пансіонату, - зауважує  він. - Сніданок о восьмій, обід о 12-й, вечеря о 17-й. У мене гарна кімната з балконом, я підгодовую птахів, викладаю для них корм на поруччя балкону. Ще прилітає якийсь великий птах, я не знаю, що це за птах, але він мій постійний гість.

Зв'язок з навколишнім світом Леонід Якович  тримає за допомогою сучасних  гаджетів.

-  Я щодня слідкую за новинами в інтернеті, слідкую, що відбувається в Україні, в Харкові, спілкуюся з друзями по тенісу  у месенджерах.

А ще  він на екрані компьютера роздивляється численні фото та відео, де він на тенісному корті – під час турнірів, тренувань, у Харкові та в різних містах світу, з легендами світового спорту. Ось він з Рафаелем Надалем,  ось з Роджером Федерером,  ось з Агнешкою Радванською, а тут зі Стеном Вавринкою.

Леонід Станіславський та Роджер Федерер. 

Світлини ніби оживають, спогади рятують його від  похмурого настрою.

-  Спілкуюся з колишнім директором  харківського тенісного клубу Унікорт Валерієм Бурко, з Галиною Горяною, з якою здобув срібну медаль минулого року, виступаючи  з нею у категорії мікст на чемпіонаті світу в Анталії, переписуюся з іншими ветеранами тенісу, - розповідає Леонід Якович.

Нещодавно в Тракай з концертом приїздив  відомий український баяніст-віртуоз з Івано-Франківська.

-  А я заспівав  на тому концерті «Реве та стоне Дніпр широкий» Тараса Шевченка, - згадує Леонід Якович. - Потім принесли кілька коробок тенісних м’ячів і я їх підписував.

-  Зіграти ще у чемпіонаті світу серед ветеранів. Це моя найбільша мрія, - ділиться він. - Але зараз спонсорів немає, усі донати йдуть на підтримку  ЗСУ. А ще мрію поплавати десь в теплому морі. Люблю плавати. Басейна в пансіонаті, на жаль, немає.

А ще він хоче додому. До  Харкова… В рідну оселю.

-  У мене є сусід, який мене сюди вивіз, коли почалася війна – Олексій Туполєв. Я весь час прошу його забрати  мене у Харків… - журиться Леонід Якович. - Але він каже, що наразі це небезпечно. Обстріли… Чекаю, коли настане мир, і я повернуся в рідний Харків.

Рецепт довголіття від 101-річного тенісиста, на перший погляд,  дуже простий.

-  Треба вести активний спосіб життя і незалежно від віку займатися улюбленою справою, яка приносить задоволення. Це може бути не лише професійна діяльність, це може бути й спорт, хобі, будь-які  творчі захоплення. Інтерес до життя не має згасати, - ділиться він «секретами».

- Чи жалкую про щось в житті? Ні, не жалкує. Пригнічує лише те, що не маю достатніх коштів, щоби бути фінансово незалежним, щоби самому поїхати на чемпіонат світу. Чи на море. Маю плани і мрії, але щоби здійснити їх, не маю можливостей…

Його сила духу не припиняє вражати.

-  У мене тут немає друзів, є люди, які допомагають мені. Я тут один. Як завжди один, і не втрачаю присутності духу, - наголошує він. - Де беру життєві сили? Ніде не 6еру. Просто  живу. Знаю, що життя одне. Я живий. Я живу. От і все! А далі, як буде. Адже не все від нас залежить. Але треба триматися!

Як відзначатиме  свій  101-й день народження?

-  Нічого не планую спеціально в цей день. Буду радий усім, хто згадає про цей день, хто привітає мене з цією датою, - зазначає Леонід Якович.  - Хочу лише одного – грати в теніс. Це був би для мене найкращий подарунок!

Читайте також:

Ділитися промінчиками любові, світла і добра. Як українська пісня творить справжні дива…