«Котик відмовляється жити…» Як рятувальники з Харкова під обстрілами вивозять тварин із зони бойових дій та повертають їх до життя

Його доправили до Харкова, до центру надання медичної допомоги організації «Порятунок тварин Харків»,  в якому відновлюють котиків  і собак, привезених із зони бойових дій.

Після тривалого лікування Рижик повернувся у «свій» підрозділ, де на нього з нетерпінням чекали бійці. Рижик став «позаштатним бійцем» цього підрозділу.

Хто рятує поранених під час обстрілів, важкохворих, знесилених від голоду, холоду та стресу котиків та песиків, що залишилися напризволяще в зоні бойових дій?  Як працює «Порятунок тварин Харків»,  зокрема, його реабілітаційний центр «Маленький принц» у Харкові?

Котик Мирон опинився в епіцентрі вибуху в Лимані і дивом вижив. В будинку винесло всі  вікна і двері, було зруйновано перекриття. А котик Мірон лишився живий, але дістав поранення. Уламком зачепило передню лапку.

Песик Боббі був евакуйований із зони бойових дій на Херсонщини. На повноцінне його відновлення знадобилося 1,5 роки. Боббі  і досі нервує, коли чує вибухи…

У Липцях поранена алабайка Террі прийшла до військових на позиції за порятунком. У «дівчинки» була глибока рвана рана на шиї.

Киця Мишка з Харкова, що була покинута під час війни, місяць прожила на вулиці під магазином, від чого в неї сталися проблеми з органами травлення.

Пес Пол приїхав геть виснаженим з Купʼянська, де він втратив господарку. Приїхав таким знесиленим, що хитався від вітру. Одразу накинувся на їжу, як тільки її побачив.

Днями на лікування  та відновлення  до реабілітаційного центру привезли 11 тварин, 6 з них - у важкому стані. У Руді з Донбасу немає частини лапки. Одному цуценяткові довелося терміново робити операцію.

Неможливо дивитися в очі покинутих тварин…

В них стільки туги, жалю, відчаю і болю…

Горя, самоти і безнадії… 

Ці киці і песики  мали теплий дім і добрих господарів, аж раптом опинилися серед вибухів в зоні бойових дій… Серед війни на самоті…

-  Рятувальники громадської організації «Порятунок тварин Харків» часто під обстрілами, ризикуючи життям, вивозять котиків і песиків із зони бойових дій,  - розповідає  Ярина Вінтонюк, представниця цієї організації. -  Знесилених, хворих котиків доставляють до реабілітаційного центру «Маленький принц», де цих врятованих котиків лікують, відновлюють їх після стресів, а потім шукають їм новий дім та сім’ю, де вони стануть улюбленцями.

Песиків ми лікуємо у нашій клініці, в центрі надання медичної допомоги ГО «Порятунок тварин Харків» і також прилаштовуємо у сім’ї.

Війна негативно впливає на здоров’я та психологічний стан тварин.

- Вони відчувають справжній жах, тому що звичний для них світ вщент зруйновано війною, - зазначає Ярина. – І це для них катастрофа.

Вони не можуть зрозуміти, що сталося, від постійного стресу  у них починаються збої і порушення в роботі всіх органів і систем. Домашні котики і собаки починають важко хворіти, з часом стають асоціальними, тому що живуть  у неприпинному страху від обстрілів, посеред руїн, без їжі і води. Виснажені, вони  намагаються вижити, часто шукають допомоги у людей.

На самому початку війни, коли врятованих тварин почали привозити до Харкова, гостро постало питання щодо їх  розміщення. Ще гострішим було питання, де їх лікувати? Адже чимало тварин мали поранення та важкі захворювання.

-  У 2022 році ми орендували конюшню для собак, того ж року відкрили у Харкові центр надання медичної допомоги, - розповідає Ярина Вінтонюк. – У 2023 році відкрили реабілітаційний центр для котів «Маленький принц», у 2024-му розпочали будівництво притулку для собак та свійських тварин.

У реабілітаційному центрі «Маленький принц» співробітники створили максимально домашні умови, в яких  кожен котик перебував у теплі та комфорті, почувався спокійно і у безпеці.

Але виявилося, що гарні умови та якісний корм для пухнастиків - цього недостатньо, щоби травмовані війною котики повернулися до нормального життя.

-  Вони мають відчути задля чого їм жити далі, - пояснює Ярина. - Вони соціально дезорієнтовані, залишившись без дому, без звичного тепла і любові. Без всього, до чого звикли.

Вони відмовляються від їжі, вони не хочуть гратися, не проявляють активність, байдужі до всього, що відбувається навколо них. А в очах – самота і туга…

-  І це найскладніший момент в нашій роботі, - зізнається Ярина. - Тварини відмовляються жити…

І тоді ми зрозуміли, що цим котикам потрібні люди, які спілкуванням, ласкою та обіймами повертали би котиків до нормального життя.

І тоді у реабілітаційному центрі «Маленький принц», де перебувають котики, вирішили запрошувати до себе усіх охочих, всіх, хто любить тварин, а надто дітей з батьками і військових.

- Військові сьогодні потребують особливої підтримки, світлих емоцій та психологічного розвантаження, - підкреслює Ярина Вінтонюк. – Захисники можуть приходити до нас в центр, спілкуватися з котиками, інакше кажучи, проходити  у нас кототерапію. Адже котики -  найкращі розрадники. Недарма наші військові тримають чотирилапих в зоні бойових дій.

Котики без слів вміють лікувати  зболілі людські душі… В свою чергу, люди любов’ю та  теплим ставленням до зневірених пухнастиків повертають їх до життя.

І це дійсно працює.

Донедавна була я твердо переконана, що котики на руки до незнайомців ніколи не йдуть. Радше тікають від чужих або десь ховаються.

Але в цьому центрі геть все інакше.

Неймовірно, але, як тільки приходять діти чи дорослі, киці самі просяться на руки, без запрошень залізають на коліна, зручно вмощуються, деякі мружаться від задоволення, обіймають лапками за шию. Хочуть людського тепла.

Вразило, що деякі солодко засинають у відвідувачів на руках. Можливо, їм сняться котячі янголи…  А можливо  вони згадують колишнє щасливе життя, коли в них був свій дім… Були господарі… Як погладжували їх по шовковій шубці…

Котики, що не встигли ще залізти на руки, ніжно ластяться мордочками до людей, занурюються мокрими  носиками у тепло людських долонь, труться об ноги, задерши хвостики, туляться спинками до людей, просячи уваги.

Адже усі ці котики й киці до війни мали свій дім. Повернення до щасливого котячого життя означає для них знову знайти дім і люблячу родину.

- У нас можна всиновити котиків і собак,  - зазначає Ярина Вінтонюк.  -  Навіть, якщо людина перебуває в іншому місті в України або в Європі. Ми лікуємо тварин, а потім шукаємо їм сім’ю або новий притулок.

Готуємо усі необхідні документи, маємо можливість доставляти тварин у нову домівку. А якщо знаходяться старі власники, передаємо котиків їм.

Врятовані з-під обстрілів тварини – найвідданіші друзі на все життя. Кожен з них пережив жахи війни у найгарячіших точках  - Купʼянську, Торецьку, Вовчанську,  Покровську,  Липцях,  Часівому Ярі, Нью Йорку, Лимані.

-  Але у новій люблячій родині пухнастики відживають буквально на очах, - стверджує Ярина.

ГО «Порятунок тварин Харків» був створений 2016 року, і Ярина працює в ньому від самого  першого дня.

-  У березні 2022 року наш притулок у П’ятихатках, в якому перебувало 300 собак і 80 котів, був обстріляний,  - розповідає вона. - Сім собак загинули… Решту  тварин нам далося вивезти.

Ми розбирали котиків по своїх квартирах, частину віддали на перетримку. Історія обстрілу притулку з тваринами отримала великий резонанс в Україні і за кордоном. І люди  завдяки цьому розголосу розібрали усіх тварин. Усі котики та собаки знайшли нові родини, де їх люблять.

Але нам почали телефонувати люди з Салтівки, просили врятувати котиків і собак, власники яких залишили їх зачиненими у квартирах.

Потім була Луганщина, Донеччина.

Так з’явилися екіпажі рятувальників, які почали постійно виїжджати в зону бойових дій для порятунку тварин.

- Наші рятувальники потрапляли під обстріли, мали легкі поранення, контузії, - розповідає Ярина. -  Слава Богу, що всі живі! І зараз продовжують працювати. Ми втрачали автівки у Вовчанську, Торецьку.

Рятувальники тварин рухаються разом з лінією  фронту.

- Куди фронт, туди і ми, - констатує Ярина. -  Коли тривали бої за Бахмут, ми їздили в Бахмут, дев’ять місяців евакуювали тварин з Бахмуту. Зараз це Костянтинівка, Часів Яр, Курахівський та Покровський напрямки. На жаль, люди виїжджають лише тоді, коли ворог йде в наступ, тоді одразу починаються дзвінки про допомогу тваринам.

Війна вносить корективи в роботу рятувальників тварин.

-  Якщо раніше ми могли їхати в зону бойових дій на великому бусі і забрати усіх тварин, що були у заявках, то сьогодні через численні дрони, доводиться виїжджати на маленькому джипі, часом ховати його десь і  далі йти пішки, - ділиться Ярина. - Через це ми не можемо опрацювати більше заявок на один виїзд.

-  З котами буває дуже важко, - переймається Ярина. -  Якщо вони довго без людей, то швидко дичавіють, іх тоді дуже складно ловити. Песики швидше йдуть до людей, але ситуації різні, і поведінка тварин  через стрес не прогнозована.

Ярина розповіла історію одного неймовірного порятунку.

- Кішку Настуню до нашої клініки привезли з Донбасу. Вона мала осколкове поранення голови і перебувала у критичному стані. Поранення було дуже серйозне. І ми не знали чи вона виживе…  Її життя спливало буквально у нас на очах...

Наша ветеринарка Діана відчайдушно  боролася за життя пораненої кішки. Вона весь час розмовляла з кішкою, ніби розмовами намагалася утримала її на цьому світі.  Діана пообіцяла кішці, якщо вона виживе, вона її «усиновить».

 І сталося диво.

- Настуня вижила!  - на приховує емоцій Ярина. - А ще допомогла вижити іншому котику, що також був у важкому стані.

 

У Кекса були некротизовані  обидві лапки. Ми не знаємо, що з ним сталося. Були це осколкові поранення  чи травма з інших причин? Але нашим ветеринарам, аби врятувати Кекса, довелося частково ампутували  кінцівки.

 

Настуню і Кекса оселили поряд.

-  І Настя, сама ще не дуже здорова, настільки його підтримувала, що ми були  здивовані і розчулені добрим серцем маленької кішки, яка самозабутньо намагалася турбуватися про недужого Кекса, - згадує Ярина. -   Вона лапками робила йому масажі, тулилася до нього всім тільцем, обігрівала його своїм теплом, весь час була з ним поряд. Кекс після операції був дуже слабкий. Як вважають ветеринари, турботлива Настя допомогла Кексу швидше реабілітуватися.

А Діана, як і обіцяла, «усиновила» кішку, яку врятувала. Кекса «усиновила» інша сім’я.

Зараз під опікою організації «Порятунок тварин Харків»  перебуває  близько 500 котиків, 990 песиків, 130 цуценят, 38 кошенят. А також 301 свійська тварина: коні, вівці, кози, кури, гуси, кролики, які вивезені з зони бойових дій.

- Щоби й ділі рятувати тварин, нам потрібні паливо, автомобілі, запчастини і ремонтники, -  наголошує Ярина. - Для лікування тварин нам потрібні медикаменти.

Ми були би дуже раді, якби відгукнулися виробники медпрепаратів. Також будемо дуже вдячні спонсорським поставкам або можливості придбати ліки за символічною ціною.

Тому що ліки нам потрібні щодня. Нам потрібна антибіотики, вакцини, ветеринарні препарати, імуностимулятори, анестетики, розчини, катетори.

Також потрібний вологий корм, сухий корм, лікувальні корми, потрібні протипаразитарні засоби. І все це потрібне щодня, бо кожного дня нам привозять з тварин із зони бойових дій.

-  Але найбільша проблема - прилаштування тварин у родини, - вважає Ярина. -  Ми робимо все необхідне, аби створити належні умови для тварин, але жоден центр, жоден притулок не можуть замінити котикам и собакам сім’ю, в якій вони отримують сповна любові.

Щоб забрати тварину, можна звернутися за телефоном: +380990416703 (WhatsApp/Viber/Telegram).

Підтримати проєкт грошима можна за реквізитами: «А-Банк», UAН, одержувач ГО «Порятунок тварин Харків», рахунок: UA583077700000026003111184623

PayPal: animaladoption.ua@gmx.de

Реабілітаційний центр «Маленький принц» відкритий для відвідувань щоденно, з 12-ї до 18-ї години.

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: